Стрічка «Фейсбуку»: секрети «найбільшого бігборда Землі»

Стрічка «Фейсбуку»: секрети «найбільшого бігборда Землі»

09:00,
27 Серпня 2015
9475

Стрічка «Фейсбуку»: секрети «найбільшого бігборда Землі»

09:00,
27 Серпня 2015
9475
Стрічка «Фейсбуку»: секрети «найбільшого бігборда Землі»
Стрічка «Фейсбуку»: секрети «найбільшого бігборда Землі»
Про небезпеки алгоритмів, історію новинної стрічки та фактори, що визначають, які саме 300 постів користувач побачить у своїй стрічці – у статті видання Time

Сайт Time опублікував статтю «Як насправді працює стрічка новин «Фейсбуку», у якій співробітники компанії розповіли про особливості фільтрації повідомлень. У матеріалі порушується й проблема надмірної «легковажності» стрічки – соціологи вважають, що часом алгоритм «Фейсбук» навмисне пропонує користувачам розважальний контент замість суспільно значимого. Утім, представники компанії не погоджуються із цим і наголошують, що вони не можуть ставати «тенденційною стрічкою». MediaSapiensпропонує скорочений переклад цієї статті. 

Біля мільйона людей по всьому світі щодня заходять у «Фейсбук». Цей сайт є другим за відвідуваністю на планеті та найбільш популярним мобільним додатком у США. Новинна стрічка (News Feed) – епіцентр успіху «Фейсбуку». За останні дев’ять років продукт, який спочатку був неоднозначним, перетворився у найбільш цінний «бігборд» Землі – для брендів, видавців, знаменитостей. Впродовж років новинна стрічка автоматично формується програмами, які відстежують дії користувача, аби показати йому найбільш цікаві пости. Цей механізм довів свою успішність у сфері збільшення прибутку «Фейсбуку». Але, з іншого боку, стрічка викликала занепокоєння щодо того, наскільки багато знає «Фейсбук» і як компанія може використовувати ці відомості для впливу на користувачів – впливати на те, що вони купують, як вони голосують, навіть як вони почуваються.

Ця соціальна мережа все більше додає «людського втручання» у механізм формування новинної стрічки. Адже не все можна виміряти «лайками». До прикладу, новий інструмент See first («Пріорітет показу») дозволяє кожному користувачеві обрати тих своїх друзів, чиї оновлення вони хочуть бачити вгорі стрічки, а не доручати це рішення алгоритму.  

Кінцева мета «Фейсбуку» – не просто вгадати, на чому ви клікнете, коли вам стане нудно. Компанія хоче показувати вам ті речі, які хвилюють вас найбільше у житті, як в онлайні, так і в офлайні. «Якби ви могли скласти особистий рейтинг усього, що відбувається на Землі сьогодні і що було опубліковано будь-де будь ким з ваших друзів, членів родини, ЗМІ і потім з цього рейтингу взяти десять найбільш значимих для вас речей, які б ви хотіли знати сьогодні – ось це був би справді крутий сервіс, який ми хотіли б створити. Ми хочемо, щоб новинна стрічка стала цим сервісом», – говорить Кріс Кокс (Chris Cox), шеф-продакт-менеджер Facebook.

Як все починалось

У перші роки існування «Фейсбук» виглядав як каталог сторінок-профілів. Користувачі могли складати переліки своїх улюблених груп, постити картинки або писати щось в профілях один одного. Але ці дії були переважно розпорошеними.

Сторінка Фейсбук-групи 2004 року

 Вперше стрічку новин було запущено у 2006 році, коли розробники помітили, що користувачі переглядають новини за допомогою сторінки статистики: вони дивилися, коли їх друзі робили останні оновлення, а не просто відвідували сторінки.

Запис у блозі, який анонсував появу нового механізму, зазначав, що це «персоналізований перелік новин протягом дня, тож тепер ви будете знати, коли Марк додасть Брітні Спірс до «Улюблених», або ж коли ваша пасія знову буде самотньою». 

Проект стрічки викликав неоднозначну реакцію. Було багато негативних відгуків в соцмережі: люди були проти того, щоб їх онлайн-активність раптом перетворилася на об’єкт «масового споживання». Виникали групи на кшталт «Студенти проти Facebook». Та неочевидним залишався той факт, що користувачам не показували усі оновлення. Навіть в ті дні стрічка курирувалася, бо контенту було забагато, аби показати все й усім.

Перший механізм відбору був досить грубий – в його основу лягали інтуїтивні здогади, що людям має подобатися. На основі цих домислів програмісти присвоювали бали постам користувачів, залежно від їх формату (фотографія могла вартувати п`ять балів, а вступ у групу – один бал). Складання цих балів та врахування кількості друзів, які долучились до посту, формувало загальний порядок, в якому відображалися пости. Зміни в алгоритм вносилися на основі спостережень розробників а також скарг, що надходили на електронну пошту.

«Фейсбук» зростав, і новинна стрічка ставала більш гнучкою. Зрештою алгоритм ранжував контент, залежно від новизни, формату та «стосунків» між людиною, яка публікує і кінцевим користувачем – ця формула отримала назву EdgeRank. У 2009 році було запроваджено кнопку «Like», що також допомогло в організації оновлень у стрічці. Тим не менше, кількість «лайків» не є унікальним показником популярності новини. Деякі повідомлення на важливі теми отримують багато коментарів, спричиняють обговорення, але збирають мало натискань Like. Проте розробники вирішили не додавати уточнюючих кнопок «Симпатизую» чи Dislike, оскільки це ускладнило б інтерфейс соцмережі.

З 2011 року увагу було звернено на індивідуальну поведінку користувачів. Наприклад, якщо людину зацікавила фотографія, вона могла клікнути на неї і побачити більше зображень; якщо не зацікавила – стрічка не переобтяжувалась деталями.

Як проходить відбір повідомлень

Зараз команда, яка працює над стрічкою, має шукати золоту середину. Адже стрічка має бути персоналізованою, і у той же час бути привабливою для користувачів, аби вони продовжували повертатись до неї та бачили більше рекламних повідомлень від більше ніж двох мільйонів рекламодавців компанії. Більшість користувачів бачать малу кількість потенційних постів: у середньому за день їх створюється 1500, але потрапляє на очі 300. Якщо користувач буде безкінечно прокручувати стрічку, то побачить зрештою кожен пост своїх друзів та частину постів зі сторінок, на які він підписаний.

Щоб переконатись, що ці 300 постів є більш цікавими, ніж решта, «Фейсбук» враховує тисячі факторів. Найбільш впливові фактори очевидні: наскільки близька вам людина у цій мережі, тобто як часто ви «лайкаєте» її пости, пишете у неї в хроніці, клікаєте на її фото або говорите у чаті. Велике значення має і тип посту – «Фейсбук» намагається показувати більше посилань тим, хто на них клікаєте, більше відео для тих, хто дивиться відео і так далі. Алгоритм також враховує, наскільки великій кількості людей видався привабливим певний контент.   

Є й інші менш очевидні фактори. Зайдіть з телефону із повільним інтернетом і ви побачите менше відео. Допис «вітання» у коментарях сигналізує, що пост стосується важливої життєвої події, то ж на нього звернуть увагу. Лайк до статті, поставлений вже після того, як ви клікнули на посиланні – це більш позитивний сигнал, ніж коли ви вподобаєте його до відкриття посилання. Адже це означає, що ви, мабуть, прочитали статтю і вона вам сподобалась.   

Найбільш складна річ – поєднати ці всі фактори і створити потік новин у стрічці. Розробники також постійно проводять експерименти з приблизно одним відсотком користувачів соцмережі, аби підвищити участь людей у формуванні своєї стрічки. Якщо експеримент визнається вдалим, його запускають для всіх. Про великі оновлення повідомляється у блозі News Feed, а незначні з’являються без розголосу. Як правило, зміни відбуваються двічі чи тричі на тиждень.

Команда стрічки новин наголошує, що вони не хочуть, аби стрічка перетворювалась на «що завгодно, на що ви можете клікнути». Розробники прагнуть, аби в ній було якомога більше змісту. У цьому допомагає група «оцінювачів» якості стрічки новин. Щодня учасник такої панелі ранжує 60 постів, які опинились у його стрічці, виставляючи їм від одного до п`яти балів, залежно від того, наскільки цікавими для нього є ці пости. Також вони змінюють порядок цих новин відповідно за наданими оцінками та пишуть невелике пояснення, чому саме їм сподобалися чи не сподобалися певні пости. Отримані результати щотижня розглядаються розробниками мережі. «Фейсбук» регулярно проводить онлайн-опитування про стрічку новин і залучає звичайних користувачів для випробовування нових функцій.

Світ алгоритмів

По мірі того як cтрічка новин стає розумнішою та ми все більше часу із нею взаємодіємо, її вплив на людину стає предметом пильнішого розгляду. Дослідниця із Іллінойського університету Кері Карахаліос (Karrie Karahalios) намагалась відстежити, як люди змінюють свою онлайн поведінку залежно від алгоритму стрічки новин. Однак вона зіштовхнулась із проблемою – багато з опитаних навіть не знали, що цей алгоритм існує. У дослідженні Карахаліос, 62 відсотки американців не знали, що їх стрічка фільтрується. Коли ж їм розповіли, багато хто був шокований. 

Ця реакція підкреслює всезростаючу стурбованість інтернет-користувачів щодо того, що алгоритми можуть контролювати їх цифрове життя: не лише «Фейсбук», але і сайти Google, Amazon, Twitter та інші.   

Скандал довкола «Фейсбук» вибухнув через скандальне дослідження, опубліковане у червні 2014 року, в якому розповідалося про зміну позитивних і негативних постів у стрічці новин 700 000 користувачів, з метою вплинути на їх настрій. У Facebook тоді визнали, що це дослідження було неправильним. Пізніше, коли у США відбувались протести у місті Фергюсон, медіаоглядачі помітили, що у стрічках користувачів переважають радісні відеоролики з флешмобу Ice Bucket Challenge (де люди виливають собі на голову відро з крижаною водою), замість фотографій з місць протестів.

Адам Моссері (Adam Mosseri), директор проект-менеджменту News Feed, називає Ice Bucket Challenge «аномальним» і зазначає, що він справді домінував над рештою новин на піку своєї популярності – і це якраз збіглось у часі із протестами у Фергюсоні.

Утім, він каже, що це не робота «Фейсбуку» – відстежувати, щоб кожен користувач побачив те, що хтось вважає критично важливим: «Ми не можемо стати тенденційною стрічкою. Це не означає, що у нас немає цінностей, але є межа, яку ми не можемо переступити. Ми не можемо займатися промоцією певної інформації (нехай це буде новина чи пост на тему політики, релігії). Це дуже, дуже слизький ґрунт, і я думаю, ми маємо бути дуже обережними, щоб не впасти тут».  

Розробники стрічки новин наголошують, що вони не проводять аналіз «почуттів» – тож алгоритм не намагається знайти пости із позитивними змістом, щоб показати їх у більшій кількості стрічок. (Команда, яка проводила контроверсійне «емоційне дослідження» була частиною іншого відділу.)

Тим не менш, багато соціологів все одно вважають, що позитивний та легковажний контент у стрічка «Фейсбуку» з’являється частіше, ніж такі суспільно значимі речі, як протести у Фергюсоні. «Структуруючи середовише, «Фейсбук» неявно привчає людей  поводитись у певний спосіб у цьому середовищі алгоритмів», – каже Зейнеп Тюфексі Zeynep Tufekci, соціолог Університету Північної Кароліни, який вивичає онлайн-взаємодію. 

Лишається проблемою те, що користувачів не інформують про існування алгоритму. А ті, хто знає про його існування, не ознайомлені, як їх дії на сайті вплинуть на те, що вони побачать. У дослідженні Карахаліос багато користувачів озвучували поширену скаргу на «Фейсбук»: надто багато фото немовлят. Вони ставили «лайк» під фотографією дитини знайомого – і в результаті стрічка заповнювалась зображеннями немовлят. Пересічний користувач не може дізнатись про механізми стрічки. «Люди люблять відчувати повноваження. – каже Карахаліос. – У цьому випадку вони відчувають, що в них частину влади забрали і хтось інший приймає рішення, які впливають на них».    

«Фейсбук» останнім часом надає користувачам деякі повноваження, аби вони могли впливати на зміст стрічки. У компанії кажуть, що опція Unfollow дуже популярна – вона дозволяє відмовитись від оновлень певної людини, не видаляючи її із друзів. Так само можна вивести оновлення від цікавих людей на початок стрічки за допомогою опції See First.

Деякі користувачі, без сумніву, продовжать вимагати більше контролю. Соціологи радять спростити спосіб, у який би користувач міг прямо контролювати, що відображається у його стрічці. Карахаліос каже, що було б добре внести зміни у сам дизайн веб-сайту (та інші веб-сайти, які використовують алгоритми), аби користувачам було більш зрозуміло, що контент, який вони бачать, відфільтрований.  

 

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: thenational.ae
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду