Медіахолдинг «Луганьмедіа» був створений окупаційною владою Луганщини за рік до повномасштабного вторгнення й охоплював 15 друкованих видань. За роки великої війни кількість газет, яку видає холдинг, зросла майже вдвічі — в захоплених після 2022 року містах окупанти створювали нові газети або захоплювали й переробляли українські видання. Керівництво холдингу напряму отримує вказівки від так званого «Міністерства цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій» у Луганську, яке очолює росіянин Андрій Єршов.

У попередніх текстах спецпроєкту «Медіаколаборанти» ми вже згадували пропагандистів із Луганщини, зокрема Леонарда Свідовськова та Родіона Мірошника. У цьому матеріалі «Детектор медіа» проаналізував контент газет, що входять до медіахолдингу «Луганьмедіа», та виявив, хто ці газети створює.

За інформацією з російських реєстрів, державне підприємство «Луганьмедіа» було зареєстроване 30 грудня 2020 року. На початку січня 2021-го окупаційне «Мінцифри» повідомляло, що медіахолдинг створили шляхом злиття 14 редакцій регіональних медіа, підпорядкувавши «єдиному центру фінансові, інформаційні та видавничі ресурси». Цю реорганізацію аргументували потребою в єдиному управлінні та системі постановки завдань — тобто окупаційна влада і не приховувала, що об’єднує газети задля легшого відпрацювання кремлівських розпоряджень.

Окрім 14 суспільно-політичних та одного спортивного видання, в холдинг мали ввійти шість телеканалів, дві радіостанції та 14 мережевих видань. Однак станом на лютий 2025 року основною діяльністю «Луганьмедіа» все ж залишилося видавництво газет. Згідно з російськими реєстрами, в холдинг входять 26 газет, два сайти — «Луганьмедіа» та «Життя Луганська» й один журнал — «Поліція республіки». Робота ще трьох газет — «Вісник Рубіжного», «Кремінський вісник» і «Лисичанський вісник» — наразі позначена як призупинена, а новини цих міст випускають у газеті «Вісник Сєвєродонецька». Робота «Перевальських новин» зупинена зовсім.

Тож наразі «Луганьмедіа» випускає декілька десятків вісників: «Антрацитовский вестник», «Беловодский вестник», «Белокуракинский вестник», «Вестник Северодонецка», «Восточный Донбасс», «Вперёд. Ровеньки», «Жизнь Луганска», «Кировск сегодня», «Красный Луч», «Марковский вестник», «Меловской вестник», «Наш Первомайск», «Новоайдарский вестник», «Новопсковский вестник», «Огни», «Сватовский вестник», «Слава Краснодона», «Славяносербские вести», «Спортивное обозрение», «Станично-Луганский вестник», «Старобельский вестник», «Стахановское знамя», «Троицкие вести», «Труд горняка», «Наша трудовая слава». Наразі загальний наклад усіх газет на тиждень складає майже 40 тисяч примірників.

Якщо друковані газети спрямовані більше на аудиторію старшого віку, то для молоді «Луганьмедіа» має сторінки у соцмережах «ВКонтакте» й «Одноклассниках», а також телеграм-канал, який хоч і створили в січні 2021 року, але перші дописи у ньому з'явилися лише на другий день повномасштабного вторгнення.

Перші дописи телеграм-каналу «Луганьмедіа»

Контент газет, сайтів і соцмереж перегукується, та все ж має специфічні для формату відмінності. Якщо у друкованих щотижневиках, окрім новин про Путіна й окупаційну владу є ще телепрограма, оголошення та кросворди, то у телеграмі чи «ВКонтакті» набагато більше пропагандистського контенту і перепостів з інших російських ресурсів, що з’являються щодня. Зокрема, телеграм-канал «Луганьмедіа» має 5,5 тисячі підписників, регулярно посилається на Міноборони Росії, так зване «Мінцифри» окупованої Луганщини чи інших місцевих пропагандистських ресурсів, як от «Луганськ 24», телеканал «Родной» або Луганський інформаційний центр.

На сайті «Луганьмедіа» новини також виходять щодня, причому для 29 міст окремо. Крім того, там є архів усіх друкованих видань і окрема рубрика «Новости РФ», де публікуються новини різних російських організацій і проєктів, зокрема «Час героїв», «Захисники Вітчизни» та товариство «Знання», чи новини оновленої піонерії «Рух перших» і Юнармії.

Сайт «Луганьмедіа»

Луганська медійна мережа під наглядом росіянина

Медіахолдинг «Луганьмедіа» створювався, коли посади у так званому «Міністерстві зв’язку та масових комунікацій» очолювали місцеві колаборанти — з 2018 року по 2022 міністром був Олег Фетисов, потім комунікаціями керував Андрій Єременко. А вже з серпня 2023 року формувати ідеологію в регіоні призначили росіянина Андрія Єршова і додали до назви установи «цифровий розвиток».

За інформацією російського медіа «ТАСС», Єршов є уродженцем Республіки Комі, у 2007—2009 роках працював у компаніях російських мобільних операторів, зокрема обіймав посаду комерційного директора макрорегіону «Сибір» АТ «Мобільні телесистеми» (МТС). А до 2014 року був директором філій у Єкатеринбурзі, Челябінську, Комі, комерційним директором «Уралу» АТ «Вимпелком» («Білайн»). З 2015 по 2019-й — директором тюменської філії, потім — керівником макрорегіону «Південний». До призначення на посаду «міністра цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій» на Луганщину Єршов працював директором у «Транстелекомі» в Сибіру.

Андрій Єршов

Джерела «Детектора медіа» у правоохоронних органах повідомили, що саме це окупаційне «міністерство» на чолі з Андрієм Єршовим надсилає медіахолдингу «Луганьмедіа» розпорядження щодо контенту у газетах, розміщення реклам контрактної служби в російській армії та інші агітаційні повідомлення.

Директоркою медіахолдингу є луганка Тетяна Кутя, яка, за інформацією «Миротворця», була кандидаткою в депутати до місцевої адміністрації від партії «Єдина Росія» та заступницею керівника так званого Агентства з державних резервів. Саме до неї адресовані розпорядження «Мінцифри».

Тетяна Кутя

Наприклад, у червні 2024 року Кутя отримала листа від заступниці Єршова Олександри Веселової щодо розміщення у газетах привітання з днем Росії від військового коменданта. Очікувано, текст із цього листа дослівно з’явився у газетах «Луганьмедіа».

 Лист Веселової до Куті

Сторінка газети «Життя Луганська», де на вимогу «Мінцифри» розміщено привітання з днем Росії від військового коменданта

Того ж місяця Андрій Єршов адресував керівникам усіх підприємств прохання «на постійній основі надавати інформаційну підтримку і висвітлення в засобах масової інформації проєкту “Все для Победы!” загальноросійського громадського руху “Народный фронт «За Россию»”».

Лист від Єршова та пропагандистська листівка про «Народний фронт»

Також до «Луганьмедіа» звертаються задля інформаційно-агітаційної роботи, популяризації контрактної служби в армії Росії та з метою «профілактики недобросовісного виконання обов’язків військової служби та випадків самовільного залишення місць несення служби».

Листи щодо агітації контрактної служби до Тетяни Куті

До Єршова такі розпорядження надходять напряму від Міністерства оборони Росії, інформують джерела «Детектора медіа» в правоохоронних органах. Чергове звернення щодо розміщення реклами служби в російській армії у газетах Луганщини надходило у грудні 2024 року.

Лист від Міноборони Росії до Єршова

Для прикладу, газета «Восточный Донбасс» розмістила рекламу про «Роботу для справжніх чоловіків» на останній сторінці. Щоправда, вона опинилася якраз над рекламою гранітних пам’ятників, де, за іронією, теж зображений військовий. Хтозна, може це натяк верстальників на причинно-наслідкові зв’язки.

Реклама військової служби та пам’ятників у газеті «Восточный Донбасс»

Навесні 2022 року, коли повномасштабне вторгнення тривало кілька місяців, Інститут масової інформації повідомляв, що на фронт обманом відправляють і самих співробітників холдингу «Луганьмедіа». Власні джерела ІМІ у відділі кадрів холдингу повідомляли, що мобілізованих начебто відправляли на навчання, але люди потрапляли на передову.

Газети «Луганьмедіа» — симбіоз довідника та пропагандистської листівки

Газети, які створювали на окупованих територіях після 2022 року, перші три місяці видавали безплатно. З огляду на контент цих газет, це полегшувало окупантам виконання одразу декількох функцій. Газети «інформували» в інтересах Росії людей, які через бойові дії часто залишалися без іншого доступу до інформації. У перших же номерах містилися публікації про те, як переоформити українські документи на російські, як отримати пенсію, компенсацію за зруйноване житло, як влаштувати дитину у навчальний заклад тощо. У березні 2024 року у газетах писали, як і де відбудуться російські президентські вибори, а у серпні — так звані «вибори» до місцевих самоназваних «рад». Передбачувано, що у газетах поширювали агітаційні матеріали лише російських партій «Единая Россия», «Справедливая Россия», «Новые люди», ЛДПР і КПРФ.

Сторінка газети «Вестник Северодонецка»

Окрім того, ці газети стали майданчиком для «звернень до народу» від президента Росії Володимира Путіна, голови окупаційної влади в анексованій області Леоніда Пасічника або інших представників влади, які обов’язково є у кожному випуску. Нагадаємо, що торік Пасічника було заочно засуджено за колабораційну діяльність до 12 років ув’язнення.

Перші шпальти газет медіахолдингу «Луганьмедіа» з фото Путіна та Пасічника

У вересні минулого року Центр національного спротиву повідомляв, що представники «Луганьмедіа» взяли участь у форумі пропагандистських медіа, який відбувся в Сочі. Подібний захід проходив і на тимчасово окупованій Донеччині. Такі майстер-класи, за інформацією ЦНС, організовував Фонд розвитку «нових медіа» за підтримки путінського Фонду культурних ініціатив. Головна мета — навчити своїх «рупорів» нових методів пропаганди, яку вони називають «донесенням інформації про перемоги у “СВО”» та героїзації її учасників.

Результати цих тренінгів наочні у газетах. Там немає жодної критичної до влади інформації, зокрема про проблеми людей, на кшталт газифікації сіл, яку окупанти планують реалізувати лише у 2030 році, водопостачання або опалювального сезону. Однак є замітки з заголовками «С Россией нам будет теплее». У кращих традиціях радянських газет автори «Луганьмедіа» рапортують про досягнення російських чиновників, які приїжджають до Луганщини («Министр строительства и ЖКХ России Ирек Файзуллин осуществил пробный запуск нового водозабора», — «Вестник Северодонецка»), розповідають про ремонтні роботи та відбудови, які начебто стали можливими лише за сприяння Росії («Восстановлено более 16 км дороги «Луганск — Георгиевка», — «Труд горняка»), популяризують «традиційні цінності» («Женщины нашей весны, женщины нашей победы», — «Станично-Луганский вестник»), мілітаризують дітей («Наши ребята — знатоки военной истории», — «Восточный Донбасс») та пишуть про співпрацю міст Луганщини з російськими містами («Активно и познавательно проводит время молодежь в Сибири», — «Стахановское знамя»).

Єдиним злом, з огляду на матеріали видань «Луганьмедіа», є Україна. Для прикладу, місто Рубіжне було окуповане у травні 2022 року. Вже у липні там з’явилася газета «Вісник Рубіжного», у якій начебто одна з місцевих жительок розповідала, як довго вона чекала на «звільнення від української окупації»: «Любов Павлівна щаслива, що дочекалася визволення, рахувала дні, коли об’єднані війська Російської Федерації та ЛНР билися за Донбас, як вона тріумфувала, коли над містом здійнявся червоний стяг Перемоги». «Весь час почуття, що живеш у чужій ворожій державі — такою для нас Україна і стала. А рідне ніби й поряд, а не дістанеш», — каже героїня матеріалу. Однак авторка Діна Травникова не вказала прізвища цієї жінки, а лише зазначила, що це «жінка у віці, яку вона зустріла на вулиці». Фото жінки теж немає, натомість використані світлини з інтернету. Тобто доказів існування Любові Павлівни немає.

Видання «Восточный Донбасс» використовує властиві російській пропаганді принизливі терміни щодо України й українців, на кшталт «незалежная» й «укрофашисты». Наприклад, матеріал, присвячений подіям в окупованому з 2014 року Довжанську (Свердловськ), цілком складається з таких фраз: «С бандеровцами в одной стране мы жить не будем! Причем, это были не проплаченные “митингари”, как в Киеве: свердловчане участвовали в акциях мирного протеста по велению сердца».

А у невеличкій замітці під заголовком «Обыкновенная русофобия? Не только» газета поширила фейк про те, що начебто жителі американського міста Одеса хочуть змінити назву, бо начебто не хочуть жити «в російському місті». «Даже жители Техаса не сомневаются, что Одесса – это Россия», — пише «Восточный Донбасс». «Детектор медіа» повідомляв, що насправді на офіційному сайті та на сторінці міста про це не було жодної інформації. А репортаж, у якому люди начебто вимагали перейменування, був змонтований із відео різних років, пов’язаних з іншими подіями.

Окремої уваги заслуговує журнал «Полиция республики», який виходить із липня 2024 року та доступний для перегляду винятково в приміщеннях Російської державної бібліотеки. Однак джерелам «Детектора медіа» вдалося завантажити один із випусків — і перше, що впадає в очі — це оформлення журналу, де шрифти й фон сторінок скоріше нагадують презентації Microsoft PowerPoint десятирічної давності.

Журнал «Полиция республики»

Хоч журнал не такий доступний, як усі вищезгадані газети, за наповненням і загальним наративом він мало чим від них відрізняється. На першій сторінці вже традиційно головні тези з чергового виступу Володимира Путіна, є «ностальгічний» матеріал про міліцію Радянського Союзу, а також інтерв’ю з місцевими правоохоронцями, які працюють на «благо Росії». Єдине, що могло зачепити серед канцеляризмів і сухих звітів окупаційного «МВС», це інформація, що за 2023 рік російські паспорти у Луганській області отримали 542 тисячі громадян. Перевірити чи спростувати цю кількість наразі неможливо, як і дізнатися про причини отримання російського документа.

У більшості матеріалів «Луганьмедіа» не вказано авторство статей, однак указані імена редакторів.

Керівництво «Луганьмедіа»

Головні редактори видань «Луганьмедіа»

Деякі з них працювали на цих посадах багато років в Україні, але в окупації перейшли на бік ворога. Наприклад, Антоніна Котілевська керувала газетою «Вісті Біловодщини» з 2017 року. Проте видання зупинило свою діяльність у березні 2022 року через російську агресію. А вже у 2023 році на місті «Вістей» з’явився «Беловодский вестник» із нею ж на чолі.

«Попаснянський вісник» теж входив у «Луганьмедіа», але зараз його немає у списку друкованих видань холдингу. Попри це, кореспондент цієї газети Володимир Заруба під владою окупантів став там головним редактором, за що отримав підозру в колабораційній діяльності від Офісу генпрокурора України. За інформацією Офісу, Заруба поширював фейки про обстріли Попасної військовослужбовцями Збройних Сил України. Також він писав про підготовку до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території регіону і перехід системи освіти окупованої частини Луганщини на стандарти Росії.

Начальниця редакційно-видавничого управління «Луганьмедіа», а раніше редакторка газети «Наш Первомайськ» Катерина Богуцька вже потрапила до списку «Миротворця» за участь в антиукраїнській пропаганді.

Сергій Кривонос, який до 2014 року був головним редактором газети «Новини Сватівщини», став редактором «Сватовского вестника». За інформацією СБУ, він брав активну участь у медіакампанії «за возз’єднання з Росією», під час якої закликав громадськість іти на незаконний референдум і голосувати за «приєднання» тимчасово окупованої Луганщини до складу Росії. Його має судити суд у Житомирі.

А саму очільницю «Луганьмедіа» Тетяну Кутю ніяк не дочекається Луцький міський суд. Служба безпеки України висунула їй підозру у державній зраді за перехід на бік ворога в період збройного конфлікту та підривній діяльності проти України.

Однак поки що всі судові процеси відбуваються «in absentia» — без обвинувачених.