In English

Кремль завуальовано погрожував застосувати ядерну зброю впродовж останнього десятиліття, а з літа 2022 року Москва почала відверто й регулярно про це говорити. У вересні 2022 року Путін заявив, що у випадку «загрози» територіям Росії Кремль застосує всі доступні методи захисту. Саме тоді Росія посилила тиск на Україну та світ через мінування Запорізької АЕС і донині продовжує цю стратегію. У вищому керівництві Росії відкрито заявляли, що можуть «ударити по Берліну та Британії», а російські закони й доктрини, включно з ядерною, мовляв, поширюватимуться і на окуповані території України. Чому Росія вдається до ядерного шантажу та яким інструментарієм при цьому послуговується?

У 1964 році вийшла чорна комедія режисера Стенлі Кубрика — «Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу». У кінокартині Кубрик обігрує тему ядерного шантажу та його наслідків. Стрічка сатирично розкриває абсурдність ядерної війни та вдало передає атмосферу холодної війни — біполярний характер міжнародних відносин, багатовекторне протистояння двох наддержав, ядерна параноїдальність та голосне брязкання зброєю.

Саме під час холодної війни світ зіткнувся із затяжним та напруженим ядерним протистоянням між США та СРСР. Кубинська ракетна криза 1962 року наблизила світ до прямого ядерного конфлікту. Втім, значну роль тут відігравала політика ядерного стримування, коли кожна з наддержав намагалася запобігти нападу, демонструючи свій ядерний потенціал і готовність відповісти. Єдине застосування ядерної зброї відбулося під час Другої світової: війна в Азії швидко припинилася після того, як США скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі, міста Японії, яка вже й так була на межі капітуляції. Однак у часи холодної війни гонка ядерних озброєнь рідко супроводжувалася словесними погрозами. Сіяти паніку на словах не вважали за потрібне: наростання ядерного потенціалу мало говорити саме за себе. Нині ж ситуація геть інша.

Росія, яка колись була частиною Радянського Союзу, зараз всіляко намагається повернути геополітичну ситуацію холодної війни, тож агітпроп змальовує світ таким, де є два полюси — США та Радянський Союз — і начебто весь театр міжнародних відносин розгортається довкола протистояння між цими двома наддержавами. Одна зі сфер протистояння — ядерна зброя. Тоді ядерні носії так і не були задіяні, воєнний фронт у Фульдському напрямку не відкрився, апокаліпсису вдалося уникнути. Нижче сфокусуємося на тому, як Росія маніпулює ядерною темою зараз і як це загалом впливає на Україну.

Тактика залякування: «Ядерна держава не може програти війну»

Пропагандисти використовують різні форми залякування, щоби створити відчуття загрози і вплинути на цільову аудиторію. Залякування «ядеркою» ґрунтується на принципах теорії стримування, згідно з якою загроза суворої та неминучої помсти може перешкодити супротивнику вжити певних дій. Агітпроп наголошує, що будь-які ворожі, на їхню думку, дії призведуть до катастрофічної відплати та руйнівних наслідків.

«Ядерні держави не програвали великих конфліктів, від яких залежить їхня доля», — заявив у січні 2023 року заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв, напередодні засідання Контактної групи з оборони України у форматі Рамштайн. Прокремлівський «політолог» Сергій Караганов зазначив, що рішення про використання ядерної зброї — дуже непросте, але водночас «застосування ядерної зброї може вберегти людство від глобальної катастрофи».

Заява Медведєва щодо вічних перемог ядерних держав — маніпулятивна, адже ядерна Росія програла війну в Афганістані (1979–1989), США — війну у В’єтнамі (1959–1975), Британія програла Синайську війну (Суецька криза 1956 року), а Франція програла війну в Алжилі та втратила свої території (1954–1962). Війна проти України — це також вторгнення, а не напад на Росію (як вона це сама постулює), від якого залежить її подальша доля.

Після заяв Великої Британії про намір поставок Україні снарядів зі збідненим ураном, Путін пообіцяв розмістити ядерну зброю в Білорусі. Передачу цих снарядів українській армії не можна вважати ядерною ескалацією, адже радіоактивність збідненого урану надзвичайно мала, а це матеріал широко використовується в озброєнні. Як зазначають фахівці у бронетанковій галузі, при виробництві певного виду снарядів використовують збіднений уран, що вирізняється неабиякою цільністю та твердістю, що покращує його бронепробивну здатність. Коли осердя такого снаряду повністю закрите, радіоактивна небезпека для екіпажу танка є близькою до нуля. Іншими словами, реакція Москви на заяву Лондона — асиметрична. Це приклад того, як Росія розігрує «ядерну» карту, щоб залякати партнерів України та змусити їх припинити поставки зброї.

Так пропагандисти прагнуть маніпулювати сприйняттям і справити враження неабиякої військової міці. Вони можуть перебільшувати свій ядерний потенціал, використовувати риторику та образи, які підкреслюють руйнівну силу ядерної зброї. Мета цих дій одна: залякати цільову аудиторію та відмовити її від дій, що суперечать інтересам пропагандистів.

Ядерний шантаж часто спрямований не лише на політичних лідерів (які безпосередньо приймають рішення про підтримку України), а й на пересічних громадян (із розрахунку, що ті з остраху тиснутимуть на політичне керівництво, щоб озброєння України припинилося).

Тактика віддзеркалення: «Україна може застосувати “брудну ядерну бомбу”»

Віддзеркалення — типова для російської пропаганди тактика, яку використовують, зокрема, для відвернення уваги. Пропагандисти висувають щодо опонентів (України чи Заходу) такі ж звинувачення, які ті висувають проти Росії. При цьому російський агітпроп посилається на вигадані приводи для обвинувачення.

Віддзеркалення передбачає відволікання уваги, порушуючи інші (часто не пов’язані) питання. Воно часто продукує фальшиві еквіваленти — намагається прирівняти непов’язані або непорівнянні ситуації, припускаючи, що вони морально однакові. Окрім цього, тактика віддзеркалення — спроба закріпити себе в ролі жертви ймовірної атаки. Пропагандисти можуть висвітлювати минулі чи актуальні несправедливості проти себе, щоб відвернути увагу від власних дій або отримати співчуття та підтримку.

За словами Путіна, спочатку США перетворили Україну на «полігон для військово-біологічних досліджень», «накачують» її важким озброєнням, а з осені 2022 року Росії нібито стало відомо про плани України використати для провокації «брудну бомбу». Пропагандисти заявляють, що Київ нібито хоче використати запаси радіоактивних речовин із діючих (Південноукраїнської, Хмельницької та Рівненської АЕС) та підірвати «брудну бомбу», замаскувавши її під «нештатне спрацювання російського ядерного боєприпасу малої потужності, в якому як заряд використовується високозбагачений уран». Кремль «попередив» про можливу диверсію з боку України й очікує негайної реакції: «Що зараз мають зробити Сполучені Штати Америки і що зараз мають зробити Британія, Франція, — вони мають відкласти всі свої справи, сісти за матеріали, які озвучила, передала російська сторона під час телефонних переговорів, публічно проаналізувати їх».

У відповідь на це президент Зеленський заявив: «Якщо Росія телефонує і каже, що Україна нібито щось готує, це означає одне: Росія все це вже підготувала… Я вважаю, що зараз світ має реагувати максимально жорстко». Одразу після цього Україна запросила інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) із перевіркою Інституту ядерних досліджень у Києві, Східного гірничо-збагачувальному комбінаті в Жовтих Водах та «Південного машинобудівного заводу» в Дніпрі. Очікувано, в Україні не виявили жодних ознак незаявленої ядерної діяльності та матеріалів, про які запевняв Кремль.

Після терактів 11 вересня 2001 року у США з’явилися побоювання, що різноманітні терористи можуть спробувати влаштувати вибухи за допомогою пристроїв, які містять радіоактивні матеріали. У світі не було успішних атак із використанням «брудної бомби», хоча спроби були. Зокрема, у 1996-му повстанці з Чечні встановили, але не підірвали радіоактивний дисперсійний пристрій в одному з московських парків. Бомба складалася з динаміту та цезію-137, вилучених з обладнання для лікування раку. Журналістам повідомили про його місцезнаходження, і пристрій знешкодили. У 2002 році Хосе Паділью, громадянина США, який мав контакти з «Аль-Каїдою», заарештували в Чикаго за підозрою в підготовці теракту з використанням брудної бомби. Знаючи, наскільки чутливим є Захід до подібних тем, Росія навмисно спекулює на питанні застосування «брудної бомби», щоби посіяти недовіру до України та змусити світ банально витрачати ресурси на спростування звинувачень з боку пропагандистів.

Росія регулярно порушує правила мирного використання атомної енергії, захоплюючи українські ядерні об’єкти та перетворюючи їх на зону бойових дій. Україна до подібних тактик ніколи не вдавалася. У 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї в рамках Будапештського меморандуму, в обмін на що Москва, Лондон та Вашингтон надали гарантії безпеки та суверенітету України. Україна є відданою стороною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, тож не може виготовляти жодних «брудних бомб». Подібні звинувачення — типова тактика віддзеркалення своїх власних дій і приписування їх опонентові.

Тактика «ретропропаганди»: колишня слава СРСР

«Ретропропаганда» — спроба пропагандистів викликати сентимент про минуле та пропагувати настрої, пов’язані з попередньою епохою. Підкреслюючи або ідеалізуючи аспекти минулого, пропагандисти прагнуть показати, що Росія досі «могутня», з нею рахуються, як рахувалися з СРСР під час холодної війни.

У березні 2014 року російський пропагандист Дмитро Кисельов запевняв, що «Росія — єдина держава у світі, здатна перетворити США на радіоактивний попіл. […]Навіть якщо всі люди в наших командних пунктах після ворожої ядерної атаки замовкнуть, невразлива система автоматично відправить у політ наші стратегічні ракети із шахт та підводних човнів у правильному напрямку».

«Російська ядерна зброя знищить сили НАТО. Її ракети можуть запускатися з моря, повітря і землі, а деякі з них оснащені бойовими блоками індивідуального наведення, що розділяються. У разі ядерної війни сили альянсу будуть знищені протягом пів години», — йшлося в іншому матеріалі пропагандистів.

Ці пропагандистські меседжі переповнені маніпулятивними кліше, які лише посилюють ностальгію: «єдина держава», «радіоактивний попіл», «невразлива система», «знищення сил НАТО за пів години».

Коли закінчилася Друга світова війна, Штати були єдиною «ядерною» державою, а СРСР провів перше випробування атомної бомби у 1949 році. Упродовж наступних тридцяти років ядерні перегони набирали обертів, найбільша кількість ядерної зброї у світі накопичилася до 1984 року. Аж у 1985 році США та СРСР погодили так звану формулу Рейгана-Горбачова, ключовий принцип якої в тому, що «ядерну війну неможливо виграти».

Нині Росія намагається повернути світ у догорбачовські часи, де світ не мультиполярний, а біполярний. Де за Росією — слава світового гегемона, а не геополітичного ізгоя. Де ядерні наддержави вирішують майбутнє, а голос без’ядерних — дуже слабкий. До того ж Росії не слід забувати, що більшість її «ядерної дубинки» складається з розробок 1970–1980-х років конструкторів українського «Південмашу», фахівці якого до анексії Криму відігравали важливу роль у програмі продовження терміну служби цих ракет.

То як перестати боятися бомбу?

Для Росії з боку ядерних держав немає ніяких загроз і наразі ніхто з міжнародної спільноти не говорить, що проти Росії має бути застосована ядерна зброя, запевняє міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі. До того ж, у нещодавньому інтерв’ю BBC президент України Володимир Зеленський заявив, що Путін «буде говорити про використання ядерної зброї, (але) я не думаю, що він готовий до цього, тому що він боїться за своє життя, він його дуже любить». У червні 2023 року керівник Головного управління розвідки України Кирило Буданов запевнив, що ядерного удару по Україні не буде: «Як голова розвідки, я вам прямо говорю, цього не станеться. За всієї моєї неприязні до Росії, ідіотів, які керують країною, небагато». Ця реакція демонструє, що Україна не ведеться на цей шантаж і ніякі залякування не завадять на шляху до перемоги.

На думку американського історика Тімоті Снайдера, при висвітленні повномасштабного російського вторгнення поширеною була проблема, коли «медіа привертають увагу читачів текстами про ескалацію та ядерні загрози. […] Тут діє мотив прибутку, який російські пропагандисти експлуатують своїми згадками про ядерну зброю». Втім, ситуація грає на руку Україні: Москва так часто вдається до шантажу, що її ядерні погрози вже не шокують так, як колись. Якщо раніше партнери побоювалися надавати Україні важке озброєння, щоби Путін не відкрив свою ядерну валізу, то зараз ця «червона лінія» майже стерта.

А як щодо риторики Росії щодо Запорізької АЕС?

Тепер ядерний шантаж Кремля вийшов на новий рівень — окупанти замінували чотири із шести енергоблоків ЗАЕС, а в Головному управлінні розвідки заявляють, що план теракту вже погоджено. Захоплення Чорнобильської та Запорізької АЕС — перші у світі випадки окупації атомних станцій. Росіяни переконані, що ніхто не ризикне напасти на атомну електростанцію, адже активні бойові дії призведуть до пошкодження та витоку радіоактивних матіралів, тому почуваються там впевнено та захищено.

З якою метою Росія шантажує Україну? Підготовка до штучної техногенної катастрофи — чергова спроба жорсткого тиску. Ймовірна атака на ЗАЕС — «превентивний захід» для зупинки контрнаступу України, припускає Буданов. Після того, як світ доволі інертно зреагував на підрив Каховської ГЕС, а світові медіа однаково цитували взаємні звинувачення обидвох сторін, існують побоювання щодо можливої млявої реакції після потенційної катастрофи на ЗАЕС.