In English

Російська пропаганда використовує антисемітські міфи й стереотипи проти України, щоб дискредитувати, залякати і знецінити досягнення українців. Агітпроп регулярно поширює антисемітські висловлювання про Володимира Зеленського, звинувачуючи його у співпраці з міфічним «світовим єврейським урядом» або, навпаки, стверджуючи, що він «не справжній єврей». 

Агітпроп держави-агресорки послуговується сталим набором пропагандистських тактик та інструментів, що експлуатують антисемітську риторику. Ось деякі з них. 

1. Підміна понять 

Російські пропагандисти використовують оманливі формулювання та перекручують значення слів задля досягнення політичних цілей. Наприклад, пропагандисти стверджували, що, проголосувавши на виборах за Володимира Зеленського, українці привели до влади «секту Хабад-Любавич», а сам український президент — «єврей-нацист». Мовляв, представники релігійної течії «Хабад-Любавич» у юдаїзмі прагнуть знищити росіян. 

У жовтні 2022 року на одному з найбільших російських пропагандистських медіаресурсів «Аргументы и факты» вийшла стаття помічника секретаря ради безпеки Росії Олексія Павлова, де він назвав «Хабад» сектою та стверджував, що до цього руху належать Арсеній Яценюк, Ігор Коломойський та Віктор Пінчук. Після виходу публікації Павлова звільнили з посади. 

Насправді ж ортодоксальний іудейський рух «Хабад» — це релігійна спільнота євреїв-хасидів, що набула поширення у країнах Східної Європи після розпаду СРСР. Російська антисемітська пропаганда традиційно асоціює «хабадників» із «теорією світової змови» та приписує їм вигадані обвинувачення. 

Зокрема, євреїв, які належать до цієї течії хасидизму, російський агітпроп звинувачував у створенні складу зброї та боєприпасів для української армії. Він нібито розташований у підвалах найбільшого єврейського культурного центру «Менора» в Дніпрі, що є «центром управління “Хабаду”». 

Повторюваною тезою російської пропаганди було звинувачення «хабадників, яких очолює Зеленський» у намаганнях «знищити все православ’я в Україні». Агітпроп, підмінюючи поняття, бідкається про «гоніння на православну віру». Але не уточнює, що безпекові заходи відбуваються тільки проти священиків УПЦ Московського патріархату, запідозрених у колабораціонізмі з Росією, а не всіх православних християн. У цих меседжах країна-агресорка використовує дуже давній антисемітський міф, що «євреї винні у смерті Христа», тому тепер «вони знищуюють християн в Україні». 

2. Дискредитація

Цю тактику російський агітпроп використовує, щоби применшити свої воєнні злочини в Україні. У березні 2022 року пропагандисти стверджували, що внаслідок ракетного обстрілу київської телевежі жодна споруда меморіального комплексу «Бабин Яр» не постраждала. За їхніми словами, це Україна проводить інформаційну кампанію, аби очорнити Росію перед світом. Насправді, внаслідок терористичної ракетної атаки країни-агресорки постраждала територія, де планували створити меморіальний музей жертв Голокосту. 

Колишній президент Росії Дмитро Мєдвєдєв висловлювався, що Володимир Зеленський нібито «свідомо відмовився від своєї єврейської ідентичності, щоб прислужувати націоналістам». Один із головних пропагандистів Кремля Володимир Соловйов стверджував, що «Зеленський — не справжній єврей, бо керує нацистською державою». Чимало інших представників російського агітпропу поширювали тези, що президент України «зрадив своїх єврейських предків, зокрема дідуся». Це була реакція на висловлювання Зеленського, що СРСР разом із Німеччиною розв’язали Другу світову війну, під час якої відбувався Голокост. Такі повторювані меседжі пропагандистів направлені на дискредитацію України та нав’язування російського погляду на історію. 

3. Навішування ярликів

Російський агітпроп наділяє осіб, події та явища назвами з негативним змістом чи підтекстом. Наприклад, пропагандисти стверджували, що батальйон «Азов» — це «нацистська єврейська структура», створена «геєм із “Хабаду” Андрієм Білецьким, щоби знищувати росіян». Отже, «азовцям» приписували не тільки уже звичні ярлики «нацистів», але й називали їх «фашистами-хабадниками». Це робили, щоби вплинути на ортодоксальні антисемітські кола споживачів російської пропаганди. Головна мета — дегуманізувати українців.   

Фальсифікатори країни-агресорки поширювали меседжі з нібито традиційним для Росії прислів’ям: «хохол народився — єврей перехрестився», або «хохол народився — єврей заплакав». Росіяни в медіа та соціальних мережах пояснювали цю сентенцію так, що «українці ще жадібніші, ніж євреї» та «вимагають» від європейських партнерів і США щораз більше грошової допомоги. 

4. Віддзеркалення 

Цю тактику російська пропагандистська машина використовує, щоби приховати власні злочини, видаючи їх за злочини українців. Водночас агітпроп поширює антисемітську риторику та стверджує, що у смертях військових та цивільних осіб, а також руйнуваннях в Україні винні євреї. Мовляв, вони захопили владу та вчиняють воєнні злочини, а «хохли страждають». Так неодноразово стверджував колаборант Ілля Кива. 

Російські пропагандисти в соцмережах писали, що метою «світового сіонізму» є довготривала війна на сході та півдні України, щоби спочатку «знищити всіх росіян та українців, які там живуть». А потім вигнати решту із Криму та Донбасу й переселити євреїв на ці землі. Начебто невдовзі буде великий конфлікт на Близькому Сході і євреям потрібно буде переселятися з Ізраїлю.  

Мета цієї пропагандистської тактики — «відбілити» росіян, паразитуючи на антисемітських стереотипах. Водночас агітпроп зображує українців жертвами, чим намагається обґрунтувати російське нібито «визволення України» від уявних ворогів. У цьому випадку — міфічного «світового єврейського уряду». 

5. Спрощення причин
   
   

Ця тактика російської пропаганди полягає у використанні простих відповідей на складні соціальні, політичні та культурні процеси. Наприклад, агітпроп повторює тезу, що «всі українці ненавидять євреїв та вбивали їх під час Другої світової війни». 

Історія Голокосту та численні історіографічні дискусії навколо теми колабораціонізму українців підтверджують складність процесів, які відбувалися в Україні в період нацистської окупації. Серед українців, як і серед інших народів, були злочинці та жертви, «сторонні спостерігачі» і рятівники євреїв. Усі ці соціальні ролі були динамічними та могли змінюватися залежно від обставин. З одного боку, більш ніж 2,5 тисячі українців удостоєні звання «Праведника народів світу» за порятунок євреїв у добу Голокосту. З іншого ― про співпрацю окремих українських політичних груп чи індивідів із нацистами та їхню співучасть у Голокості писали історики Андрій Усач, Юрій Радченко, а також інші вітчизняні та іноземні дослідники й дослідниці. Водночас тема російського колабораціонізму з нацистами  — табу в країні-агресорці. 

У травні 2022 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в інтерв’ю заявив, що «денацифікація України» не суперечить тому, що президент Володимир Зеленський має єврейське коріння. За його словами, «Гітлер теж був євреєм, а найбільші антисеміти — самі євреї». Це твердження жорстко засудив міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід, викликавши посла Росії для пояснень. «Євреї не вбивали себе під час Голокосту. Найвищий рівень расизму щодо євреїв – це звинувачувати самих євреїв в антисемітизмі», — сказав Лапід. 

Яка ситуація з українсько-єврейськими відносинами насправді 

В останні роки перед повномасштабною війною спостерігалося зниження рівня антисемітизму та злочинів на його ґрунті в Україні. Правозахисна організація Freedom House у своєму звіті не зафіксувала жодного випадку упродовж 2022 року, коли антисемітизм в Україні став мотивом до фізичного насильства.  

Ізраїль засудив вторгнення Росії на територію України в середині березня 2022 року. Ще раніше, 1 березня, МЗС Ізраїлю відреагувало на обстріл території Бабиного Яру в Києві, засудивши атаку та закликавши «зберігати святість цього місця». Напад держави-терористки також засудили головний рабин України Моше Реувен Асман, голова Асоціації єврейських організацій та громад України (ВААД) Йосип Зісельс, директор «Українського центру вивчення історії Голокосту» Анатолій Подольський та інші відомі представники єврейської громади в Україні. 

З початком повномасштабної війни Ізраїль надавав Україні допомогу: медичне обладнання та ліки, військові та цивільні засоби захисту, генератори, броньовані машини швидкої допомоги та продовольство. Окрім того, Ізраїль приймав на лікування українських військових та цивільних осіб, а також надавав допомогу з працевлаштуванням та навчанням для біженців. 

У листопаді 2022 року Ізраїль надав дозвіл третім країнам на постачання зброї власного виробництва до України. На початку лютого 2023 року прем’єр-міністр Ізраїля Беньямін Нетаньягу вперше заявив про можливість постачання системи протиповітряної оборони «Залізний купол» в Україну. Тобто російська антисемітська риторика спрямована на дискредитацію України наразі ніяк не вплинула на позицію Ізраїля щодо російсько-української війни. 

Водночас Росія продовжує використовувати антиєврейські міфи та стереотипи у пропаганді проти України. Ця дезінформація спрямована переважно на внутрішню російську аудиторію. Оскільки рівень антисемітизму в Росії зростає.