23 жовтня російська інформагенція «РИА Новости» повідомила з посиланням на анонімні джерела, що «заслуговують на довіру», що Україна готує підрив «брудної бомби». Деталей не уточнили. Того ж дня міністр оборони Росії Сергій Шойгу подзвонив міністрам оборони Франції, Великої Британії, Туреччини та Сполучених Штатів Америки, аби переповісти їм цю «новину». Пізніше такі ж заяви зробили міністр закордонних справ Сергій Лавров, очільник Генштабу російської армії Валерій Герасимов та представник Росії в Організації Об’єднаних Націй Василь Небензя. Ніхто цим заявам не повірив: Франція, Велика Британія та США відповіли на це спільною заявою, в якій назвали повідомлення Росії брехнею. Цей фейк спростували і президент Зеленський, і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, і міністр оборони Олексій Резніков.

Попри спростування, росіяни не припиняють говорити про «брудну бомбу». Вже після відповіді Заходу, прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков наполягав, що «загроза очевидна» — хоча ніхто її, окрім росіян, не бачить. Міноборони Росії випустило офіційну заяву, в якій повідомляє про «планування київським режимом провокації». За твердженням відомства, Україна збирається замаскувати підрив «брудної бомби» під «нештатне спрацювання російського ядерного боєприпасу малої потужності», в якому як заряд використовується високозбагачений уран.

ООН на вимогу Росії провела засідання Ради безпеки. Втім в організації не побачили жодного сенсу обговорювати російську дезінформацію. Представник Великої Британії назвав це засідання «гаянням часу». Аби ще раз спростувати брехню російської пропаганди, в Україну приїде комісія МАГАТЕ.

Це не перший раз, коли Росія намагається звинуватити Україну або в розробці ядерної зброї, або у створенні «брудної бомби»: першого березня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров говорив, що створення Україною ядерної зброї — «реальна небезпека». Третього березня директор служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін повідомляв, що російські військові мають дані про розробку Україною такої зброї. Тоді ж анонімне джерело російської інформагенції «Интерфакс» стверджувало, що Україна готувалася створити «брудну бомбу» на Чорнобильській АЕС, а «природне для Чорнобильської зони підвищене радіаційне тло приховувало проведення таких робіт». Але потім ці «повідомлення» припинилися. Тепер у керівництва Росії нове загострення, яке вперше набуло такого масштабу. MediaSapiens розбирає, що таке «брудна бомба», чому її створення не має сенсу для України й чого намагається (без успіху) досягти цими заявами Росія.

Що таке «брудна бомба»?

Брудна бомба — це журналістський штамп, який, імовірно, перекочував у ЗМІ із фільмів про Джеймса Бонда часів холодної війни, де один з інфернальних антигероїв хотів створити щось «ядерне, але більш брудне». Тоді (як і тепер) усі дуже боялися ядерної війни, й думка, що хтось може використати радіоактивну речовину в бомбі, бентежила глядачів кінофільмів. Зараз під цим словосполученням мають на увазі радіологічну зброю — один із видів зброї масового ураження, в якому використовують радіоактивну речовину. Грубо кажучи, така бомба — це вибуховий пристрій, що містить радіоактивні речовини, а вибухає завдяки звичайній вибухівці. Під час вибуху радіоактивна речовина розкидається навкруги, заражаючи ґрунт, воду, повітря та людей. Її сенс у тому, аби забруднити територію чи водойму, і в першу чергу — налякати людей. Про «брудну бомбу» важливо знати дві речі:

1. Це не ядерна зброя
2. Її ніколи не використовували.

Детальніше про перший пункт. Ядерна зброя страшна, бо вона має відразу декілька катастрофічних наслідків вибуху. По-перше, потужну ударну хвилю, яка знищує все навкруги біля епіцентру вибуху; світлове (й теплове) випромінювання, яке викликає пожежі, спалює незахищене живе на певній відстані від вибуху; електромагнітний імпульс, який вимикає електронні пристрої на значній відстані від вибуху, та радіація, яка викликає променеву хворобу і складається з двох частин: одразу після вибуху і протягом певного, тривалого часу, оскільки радіоактивні частини потрапляють в ґрунт, воду та їжу.

Вибух гіпотетичної «брудної бомби» має лише один чинник: вона забруднює територію й може викликати променеву хворобу. Сама сила вибуху залежить від кількості вибухівки, яку в неї заклали, але за потужністю він не страшніший за будь-який вибух, яких в Україні в останні місяці лунають сотні тисяч.

Відомо, що декілька держав мали власні розробки  радіологічної зброї. І  найбільшу програму мав СРСР. Робота над створенням цього типу зброї велися з 1953 по 1958 рік і були припинені: результати цих випробувань засекречені, але відомо, що їх припинили через неефективність такої зброї. Кому потрібна «брудна бомба», коли в тебе є воднева? Останнє, що з приводу цих випробувань треба знати: експерименти з розробки радіологічної зброї, в тому числі, відбувалися на кораблі під назвою «Кит», що стояв на Ладозькому озері. І після припинення програми залишився там стояти разом із радіоактивними речовинами та обладнанням. Його витягли звіди у (ви не повірите!) 1991 році — він 35 років руйнувався в озері. Туди ходили туристи, там рибалили, відпочивали люди. Зараз район вважається безпечним.

Такі ж розробки, але менш тривалі й масштабні, проводили й інші держави, але всі дійшли висновку, що  це безперспективно. Ефективніша за «брудну бомбу» навіть  конвенційна зброя: за кількістю загиблих та руйнувань бомбардування звичайними авіабомбами Токіо та Дрездена мало такі ж страшні наслідки, як використання ядерних у Хіросімі та Нагасакі. Зараз дослідники кажуть, що наслідки використання «брудної бомби» мають здебільшого психологічний та, можливо, економічний характер (якщо територія зараження велика). Тож бомба може придатися виключно терористам; власне, «Аль-Каїду» підозрювали у спробі створити таку зброю, але стовідсоткових доказів нема. Ізраїль, як держава, яка постійно зазнає терористичних нападів, навіть провів власні випробування «брудної бомби», яку створили спеціально для цього. За чотири роки випробувань у 2010–2014 роках учені дійшли висновку, що вибух такого пристрою навіть у будівлі, а не на відкритому повітрі, не спричиняє серйозних наслідків.

З чого можна створити «брудну бомбу»?

Коротка відповідь: із будь-яких радіоактивних речовин, які не обов’язково стосуються власне зброї чи навіть атомної енергетики.

Радіоактивні речовини, зокрема дуже радіоактивний Цезій-137, використовуються в медицині та промисловості, а також у наукових дослідженнях. І їх не обов’язково красти, як у бойовиках: у 2016 році Комісія з ядерного регулювання США підрахувала, що у США губиться, крадеться та просто викидається одне джерело радіоактивних речовин на день. У Європі — 70 на рік. Речовину з них можна подрібнити й у вигляді порошку покласти у пристрій, який під час вибуху забруднить кількасот квадратних метрів; можливо, кілька кілометрів, якщо буде сильний вітер і не буде дощу.

Але навіть якщо припустити, що для «брудної бомби» використають саме паливо (свіже чи використане) для атомних станцій, можна приблизно уявити, скільки його потрібно, аби вибух мав катастрофічні наслідки: під час вибуху на Чорнобильській АЕС у реакторі четвертого енергоблоку було 180–190 тонн ядерного палива. Вважається, що в повітря під час вибуху викинуло від 5 до 30% цього палива. Тобто й терористам знадобяться тонни палива (здебільшого урану та плутонію, подрібненого або у вигляді рідини), аби завдати великої шкоди довкіллю та людям. Навіть вибух зупиненої ЗАЕС був би не надто дієвою «брудною бомбою».

«Радіоактивний матеріал (у зупиненому реакторі ЗАЕС) захищений оболонками з бетону та нержавіючої сталі, — пояснює Шеріл Рофер, американська спеціалістка з ядерної зброї. — Паливні таблетки для ядерного реактора розміром приблизно з кінчик великого пальця можуть розлетітися округом, але за рівнем забруднення вони не такі небезпечні, як порошок. Аналогічного результату можна очікувати і для палива в ставках-охолоджувачах, хоча воно більш уразливе, ніж паливо в реакторі. (…) Сенс "брудної бомби" полягає у забрудненні території радіоактивними речовинами. Люди в цьому районі відчують їх вплив і потребуватимуть медичної допомоги, але навряд чи цього буде достатньо для багатьох випадків променевої хвороби». Людям, які потрапили в зону ураження, потрібно буде змінити одяг та помитися, вікна позачиняти та видалити весь пил. І якщо у воду та їжу радіоактивна речовина не попаде, наслідків вибуху можна буде уникнути. Ось тут — детальні рекомендації, як поводитися у випаду вибуху «брудної бомби».

Чому всі заяви Росії про створення в Україні «брудної бомби» — нісенітниця?

Після публікації «РИА Новости» про «створення брудної бомби» та численних дзвінків керівників Росії до колег зі США, Великої Британії, Франції, Туреччини та ООН, з’явилася заява керівника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту російської армії — генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова. Сама по собі заява містить два не пов'язаних між собою меседжі. З одного боку, він наполягає, що Україна «на двох підприємствах» створює «брудну бомбу». З іншого боку — що «представники Великої Британії контактують з Офісом президента заради надання Україні технології виготовлення ядерної зброї». Це, як написано вище, — два зовсім різні процеси, і немає сенсу створювати і те, й інше одночасно.

Ще більшого абсурду додає цій заяві назва конкретних підприємств, які начебто створюють брудну бомбу: Східний ГЗК у Жовтих Водах та Інститут ядерних досліджень Національної академії наук України. Україна видобуває уран, але не збагачує його, і закуповує паливо для АЕС в інших країнах (до весни цього року купувала і в Росії, але відмовилася від цього під час війни). Збагачення — необхідний процес і для виробництва ядерного палива, і для створення ядерної зброї, тому МАГАТЕ, згідно з угодою, яку підписала Україна (як і більшість країн світу), контролює, як це паливо використовується, скільки його та де воно зберігається. І моніторить, чи не  розробляє будь-яка країна, яка не має власної ядерної зброї, технології, які можуть дозволити створити таку зброю із використанням цього палива.

Попри назву, гірничозбагачувальний комбінат  у Жовтих Водах нічого не збагачує: він перетворює видобуту в Україні  уранову руду на урановий оксидний концентрат — «жовтий кек», що є матеріалом для подальшого отримання ізотопів урану 233 та 235, які використовуються в атомній енергетиці. Власне, це і є процес «збагачення», який відбувається за межами Україні. За часів Януковича Україна навіть збиралася побудувати власний збагачувальний комбінат (за допомогою Росії), але розірвала угоду у 2015 році.

Природний уран, який видобуває Україна, й навіть його оксидний концентрат не дуже, скажімо так, радіоактивний: його період напіврозпаду 4,5 мільярда років (той уран, що використовують у ядерному паливі, має період 160 тисяч років). Навіть якщо нашпигувати бомбу цим порошком, і він буде розкиданий по землі, то опромінитися ним неможливо. Розробник радянської ядерної зброї Ігор Курчатов багато років працював із природним ураном, після чого просто мив руки й не мав ніяких проблем зі здоров’ям. Хоча природний уран усе ж токсичний: він може викликати отруєння, якщо його з’їсти.

Інститут ядерних досліджень — це наукова установа, яка багато років вивчає фізику ядерних процесів, брала участь у розробках щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і є прозорою структурою, яка не має стосунку до військових розробок. Аби довести безглуздість обвинувачень, міністр оборони України Олексій Резніков одразу після заяви Росії запросив на комісію МАГАТЕ на перевірку й інституту, й ГЗК.  Комісія приїде.

Ще безглуздішим виглядає поширене російською пропагандою пояснення, навіщо Україні взагалі підривати «брудну бомбу» на власні території, й карта наслідків, яку оприлюднило міністерство оборони Росії. Росія стверджує, що Україна підірве «брудну бомбу», аби збільшити кількість біженців (цьому успішно дає раду сама Росія), а також видати її за вибух тактичного ядерного заряду самої Росії, аби звинуватити її у використанні ядерної зброї. Тоді міжнародна спільнота засудить, стурбується й запровадить нові санкції, можливо, навіть виключить нарешті Росію з Ради безпеки ООН, а також збільшить постачання зброї до Україні.

Цей план — ще одна фантастична вигадка. На щастя, фізика — доволі точна наука, й можна швидко з’ясувати ізотопний склад речовини, яка вибухнула. І встановити, де конкретно цю речовину виготовили. Тому походження залишків речовини з бомби, яку в уявному світі російської пропаганди може підірвати Україна, скоріш за все, встановили би. Приклад тому — встановлення походження полонію, яким отруїли росіянина Олександра Литвиненка (це була Росія). Тому майже неможливо «імітувати» склад речовини в російській бомбі завдяки радіоактивним елементам іншого походження.

Після всіх цих заяв із багатьма нестиковками та відсутністю будь-яких деталей міністерство оборони Росії показало карту наслідків підриву «брудної бомби». З якої видно, що епіцентр  вибуху — на окупованій росіянами території, в Енергодарі, де розташована Запорізька АЕС. Цікаво тут два моменти: по-перше, можна зробити висновок, що йдеться не про «брудну бомбу», а про вибух власне реактора ЗАЕС (станція під контролем окупантів, і не зрозуміло, як вибух на ній може спланувати Україна). Ймовірно, йдеться про постійні звинувачення з боку Росії в начебто обстрілах Україною АЕС, але тоді це не «бомба». Україна заперечує обстріли ЗАЕС і звинувачує в цьому Росію. Підрив реактора зсередини може влаштувати лише сама Росія.

По-друге, на карті, яка начебто ілюструє можливі наслідки підриву «брудної бомби», серед постраждалих країн вказані лише «ворожі» Росії країни: Польща, Німеччина та Румунія. Білорусь, Молдову й Угорщину, наприклад, «наслідки» чомусь оминуть. Це теж вигадка. Передбачити наслідки поширення ядерної хмари неможливо, бо невідомо, куди подме вітер. Ось тут можна подивитися, як поширювалась радіація після вибуху на Чорнобильській АЕС.

Найбільше постраждали тоді Україна, Білорусь та Росія. І, до речі, схожу карту вже публікувало міноборони Росії, коли прогнозувало наслідки зараження після вибуху Запорізької АЕС у серпні цього року:

Карта вибуху брудної бомби

Карта вибуху на ЗАЕС

І знову постраждали лише «недружні країни» Росії. Ворогам — радіаційний пил, друзям — чисте повітря. Напевне, Росія знає, як змусити вітер рухатися в потрібному напрямку.

Для чого потрібні ці фейки?

У звіті американського Інституту вивчення війни йдеться, що ці заяви потрібні, аби уповільнити постачання Україні зброї. При цьому експерти вважають, що Росія навряд чи сама підірве «брудну бомбу»: це лише чергова спроба «промацати» міжнародну спільноту, щоби з’ясувати, яка буде реакція на виростання Росією ядерної зброї.

«Брехня Росії про нібито плани України застосувати "брудну бомбу" настільки ж абсурдна, як небезпечна. По-перше, Україна є відданою стороною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї: ми не маємо жодних "брудних бомб" і не плануємо їх мати. По-друге, росіяни часто звинувачують інших у тому, що планують самі», — написав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Ще одна версія: ця дезінформація має вплинути на тих росіян, які досі не визначилися, чи підтримують «спеціальну військову операцію» (тобто агресію проти України»), і повернути підтримку тих, хто завагався через мобілізацію в Росії. Таку думку висловив народний депутат Сергій Рахманін.

І найбільш очевидна версія: Україна наполягає, аби Росію визнали державою-терористкою чи спонсоркою тероризму. Фейк про створення Україною «брудної бомби» — дзеркальна відповідь Росії, аби спробувати переконати світ у тому, що Україна діє як терористичне угрупування. Це один із найпоширеніших меседжів російської пропаганди, яка постійно намагається звинуватити Україну в тероризмі — від фейків про обстріли власних цивільних та звинувачень у ракетних ударах  по власних атомних електростанціях до вкидів про намір підірвати греблі, газогони й мости. Російська пропаганда навіть вигадала  для цього абревіатуру «УГ» чи «УГІЛ» — «Украинское государство» та «Украинское государство Ивано-Франковска и Львова», за взірцем «Ісламської держави» чи «Ісламської держави Іраку та Леванту» (ІД/ІДІЛ), яку використовують багато пропагандистських ЗМІ та телеграм-каналів.

Росію вже визнали державою-терористкою чи спонсоркою тероризму, окрім України, Литва, Латвія, Естонія та Парламентська асамблея Ради Європи.