На каналі «Україна» 11 травня вийшов сюжет під назвою «Смерть українського полярника», присвячений загибелі Василя Омеляновича, учасника полярної експедиції на українській станції «Академік Вернадський». За попередніми даними, загиблий скоїв самогубство. А журналісти вирішили з'ясувати, «що могло бути причиною трагедії, що могло її попередити, і як буде жити далі експедиція, залишившись без кухара». Автори сюжету – Олександр Махов, Дар’я Сметанко, Богдан Стрілець, Андрій Ревко.

Експерти «Детектора медіа» Гала Скляревська, Мар’яна Закусило та Отар Довженко проаналізували сюжет і пояснюють, чому він неетичний, сексистський і мізогінний, які правила та стандарти порушили його автори.  До речі, наразі сюжет на YouTube уже недоступний.

Чому цей сюжет є прикладом сексизму та мізогінії в медіа?

Глядачам розповіли, що загиблий був учасником полярної експедиції вже вп’яте, він був «сильною та мужньою людиною – слабким його зробило кохання». Далі колеги загиблого розповідають на камеру, що неназвана жінка, яка приїхала на станцію в складі сезонного наукового загону, «знову» завела роман із системним адміністратором, про що «знала вся експедиція», але не знав Омелянович. Глядачам також розповіли, що один з учасників експедиції відмовився від цієї поїздки «саме тому, що в складі експедиції були жінки». А він сам у коментарі говорить, що «зимівля дуже важкий процес», і навіть якщо «припустити думку», що жінка може там працювати, – то лише після проходження «відповідної підготовки».

Журналісти каналу також узяли коментар у колишньої психологині полярної станції, яка стверджувала, що співробітниця наукової групи, через яку нібито наклав на себе руки полярник, не проходила «психологічного контролю». Жодного слова про необхідність або обов’язковість такого ж «контролю» для чоловіків у сюжеті на було.

Глядачам також запропонували історичну довідку. Автори сюжету розповіли, що вперше жінки поїхали на полярну станцію в другу експедицію (нинішня – 25-та) і що така поїздка «закінчилася весіллям», але після цього багато років жінок «не долучали» до експедицій. Про причини такого рішення в сюжеті нічого не сказали. Так само не сказали і про найвідоміші факти: українська та російська полярні станції – єдині, де не працюють жінки. Також не розповіли журналісти про конфлікт, який триває вже декілька років, з приводу рішення відправити жінок до полярної станції. Багато хто виступає проти такого рішення керівництва Національного антарктичного наукового центру.

Натомість у сюжеті цитують ще одного учасника полярної експедиції, 21-ї. Він прямо звинувачує керівництво Антарктичного центру в службовій недбалості – через те, що воно допустило «появу жінки в такому маленькому колективі», а це, начебто, «призводить до конфліктів».

Керівник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий сказав журналістам, що не хоче, щоб в ефірі обговорювалися питання, пов'язані з особистим життям загиблого, і можливі причини його загибелі, зокрема «любовна історія». Він заперечив і проти того, щоб журналісти розголошували, де зараз перебуває жінка, про яку так багато говорили в сюжеті. Проте в кінці сюжету глядачам розповіли, що вона разом з іншими членами попередньої, 24-ї експедиції, зараз на кораблі в Чилі, який через карантин поки що не може повернути українців додому.

Все, що глядачі могли дізнатися про можливі причини трагедії, яка сталася на станції, можна звести до чотирьох тез:

• жінка не пристосована до роботи в тяжких умовах, а якщо її туди посилають, значить вона повинна отримати довідку у психолога;
• жінка в чоловічому колективі – причина конфліктів, і на станції їй робити нічого;
• жінка не може бути повноправним членом колективу;
• конкретна жінка винна в загибелі співробітника полярної експедиції.

В українських медіа регулярно зустрічаються сексистські матеріали, проте вони нечасто бувають такими наочними.

Мало того, що журналісти транслюють сексистські твердження людей, які навіть не перебували на станції в той момент, коли сталася трагедія, і видають свої домисли за факти. Крім цього журналісти самі озвучують у сюжеті сексистські та мізогінні твердження, повністю підтримуючи припущення людей щодо причини загибелі члена експедиції. Більш того, журналісти разом з тими, в кого вони беруть коментарі, по суті звинувачують жінку в тому, що вона довела людину до самогубства. Хоча наразі поліція тільки розглядає самогубство як одну з версій загибелі Василя Омеляновича.

Які саморегулівні правила порушили журналісти каналу «Україна»?

Канал «Україна» у 2017 році став підписантом саморегулівного документа індустрії – правил висвітлення теми суїциду. Минуло два з половиною роки – і журналісти програми «Сьогодні» стерли нанівець тодішні досягнення журналістського саморегулювання. Адже своїм сюжетом про смерть полярника вони примудрилися порушити одразу кілька норм цього документа.

Автори сюжету кажуть про самогубство як встановлений факт: «вкоротив собі віку», хоча це попередня версія подій і слідство ще триває. Про слідство згадують лиш раз – у коментарі поліції. Які взагалі у слідства є версії – не кажуть.

Автори не уникають власних оцінок і припущень про можливі причини самогубства. Глядачам однозначно розказують, що «причиною смерті стало кохання». Ця версія підкріплена коментарями деяких колег загиблого. Але ці колеги, як можна зрозуміти із сюжету, зараз перебувають у Києві, вони не брали участі в останній експедиції та не були на полярній станції в момент трагедії. Тож вони не можуть знати напевно. Про інші можливі причини того, що сталося, в сюжеті не йдеться. Директор Національного антарктичного наукового центру прямо каже журналістам, що не хоче, щоб в ефірі лунало про «любовну історію», але інших його коментарів про загибель учасника експедиції автори сюжету не наводять.

Смакування версії про самогубство через кохання («слабким його зробило кохання», «не зміг жити далі без коханої») сприяє романтизації суїциду, що теж є порушенням правил висвітлення цієї теми.

У сюжеті є коментар психолога, але її цитати не стосуються обставин імовірного самогубства. Вона нічого не говорить про психологічний стан загиблого, про те, чи проходив він психологічний контроль, чи був узагалі на станції психолог. Натомість розказує про те, що психологічну перевірку не проходила жінка, яку автори сюжету разом з коментаторами фактично звинувачують у доведенні до самогубства.

Сюжет сприяє додатковій психічній травматизації рідних і близьких загиблого. Особливо – жінки, яку автори проголосили винуватицею смерті полярника. Її прямо стигматизують: «кохана Василя, через яку він вкоротив собі віку». Щодо неї лунають зневажливі та принизливі коментарі: що в неї був «новий роман», про який знали всі, але «не знав Вася».

Автори сюжету демонструють неповагу до конфіденційності та приватного життя загиблого і його близьких. Вони публічно копирсаються в інтимних подробицях його стосунків. Ми не знаємо, чи запитували в рідних загиблого дозволу втручатися в його особисте життя. У сюжеті немає коментарів рідних і близьких – тож до них, імовірно, не зверталися. Єдиний позитивний момент цього сюжету – в тому, що людей у жалобі не допікають запитаннями. Однак те, що вони в результаті побачили по телебаченню, може травмувати їх не менше, ніж запити журналістів по коментарі.

Які журналістські стандарти порушили автори сюжету?

Кухар антарктичної станції Василь Омелянович був героєм кількох медійних матеріалів, однак він не був публічною людиною. Тому не можна стверджувати, що докладні причини його смерті — предмет суспільного інтересу. Це не значить, що людям нецікаво: авжеж, смерть на антарктичній станції, та ще й із фатальною жінкою, зрадою та нещасливим коханням, може зацікавити публіку. Але це не те саме, що суспільний інтерес.

Те, що людина померла, — факт, а суїцид — це попередня версія. Стверджувати, що людина наклала на себе руки, зможуть лише слідчі, які з’ясують усі обставини. Це може статись не відразу зі зрозумілих причин — проводити слідство в Антарктиді проблематично — але це не значить, що журналісти можуть перебирати функції правоохоронців і розкривати злочини, спираючись на сумнівні коментарі та неповну інформацію. Автор сюжету проігнорував відому всім журналістам настанову не видавати припущення, гіпотези та версії за факти, й говорить протягом усього сюжету не лише про самогубство, а й про гадані причини цього самогубства так, наче його факт уже доведений. Зокрема стверджує, що «коли взнав, не зміг жити без коханої».

Взявши версію про самогубство за факт, ведучий вибудовує історію про неназвану жінку, яка мала стосунки з померлим, але згодом начебто завела стосунки з іншим. Попри те, що він не називає імен науковиці та системного адміністратора, знайти їхні імена, фото та сторінки в соцмережах неважко, адже інформація про людей, які працюють на станції та беруть участь в експедиціях, відкрита й багато разів тиражувалась у ЗМІ. Нам удалося зробити це за дві хвилини. Отже, «анонімність» ніяк не захищає людей, про яких ідеться в сюжеті.

Джерела версії про нещасливе кохання — люди, які не були на станції Вернадського, коли розгортались трагічні події. Отже, вони знають про те, що відбулося і що передувало смерті Василя Омеляновича, з чужих слів. Такі джерела не можна вважати достовірними, адже немає жодного гарантії того, що вони не перекрутили інформацію чи не вигадали якихось деталей. Наприклад, через свою неприховану неприязнь до неназваної жінки, через яку начебто наклав на себе руки Василь.

«Неназвану» жінку обговорюють у сюжеті інші люди — учасники однієї з попередніх експедицій Дмитро Литвинов, В’ячеслав Міхед і Олександр Савицький, психологиня Олена Мірошниченко. Вони вочевидь знають, про кого йдеться, і прямо звинувачують її в тому, що вона своїми діями чи просто присутністю на станції спровокувала конфлікт, який і призвів до смерті Василя. Їхні твердження журналісти не перевіряють. Наприклад, слова Олени Мірошниченко: «Вона також не проходила психологічної перевірки і мені здається, навіть і медичної в неї не було перевірки. Но я, по крайній мірі, не знаю про це» журналіст трактує так: «вона стверджує, що біологиня, через яку вкоротив собі віку Василь, не проходила психологічного контролю».

Хоча у словах психологині є очевидна невпевненість, і її слова журналіст повинен був перевірити в інших джерелах. Не зрозуміло також, про яку саме підготовку йдеться.

Протиставлений цим коментарям лише синхрон керівника Національного антарктичного наукового центру Євгена Дикого, який закликає не обговорювати особисте життя померлого і не говорити про «любовну історію».

Але головне: журналіст знає, як звуть жінку, яку обговорюють герої його сюжету, і знає, де її можна знайти — про це можна здогадатися зі слів «Зараз експедиція, яка повертається зі станції "Академік Вернадський", застрягла в Чилі. Через карантин, спричинений пандемією коронавірусу, вони не можуть дістатися України. У їхньому складі і кохана Василя, через яку він вкоротив собі віку». Однак немає жодних ознак, що канал «Україна» звертався до науковиці, яку фактично звинуватив у доведенні до самогубства, і запропонував їй прокоментувати ситуацію та відповісти на закиди. Це грубе порушення стандарту балансу думок. Якщо журналіст звертався до науковиці з проханням про коментар і отримав відмову, або ж не зміг із нею зв’язатись, він повинен був сказати про це в сюжеті.

Коментарі щонайменше двох героїв сюжету — В’ячеслава Міхеда та Олександра Савицького — дискримінують жінок; у таких випадках медіаексперти вважають сюжет неповним та незбалансованим, якщо в ньому немає експертних коментарів, які роз’яснюють неприйнятність таких висловлювань.