Загальний індекс медіаграмотності переселенців вищий, ніж у інших українців, а 55% респондентів віком понад 66 років регулярно дивляться телемарафон «Єдині новини», але 40% із них не довіряють йому.

Ці та інші результати досліджень «Індекс медіаграмотності: Українці 66+» та «Індекс медіаграмотності: ВПО» у пресцентрі Укрінформу презентували експерти «Детектора медіа». Участь у заході взяли директорка департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки МКІП України Ганна Красноступ, директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко, кандидатка соціологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця Інституту соціології НАН України Марта Наумова та керівниця національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Ольга Кравченко. Модерував захід програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський.

Це вже четверта хвиля досліджень «Детектора медіа» з визначення індексу медіаграмотності. Попередні результати доступні за посиланнями: тут (за 2020 рік), тут (за 2021 рік), тут (за 2022 рік) та за 2023 рік тут. Індекс медіаграмотності ветеранів за 2023 рік дивіться тут.

Дослідження рівня медіаосвіти в українському суспільстві дає змогу порівнювати, як із часом змінюється стан критичного мислення людей, простежувати певні тренди та передбачати їхню динаміку в майбутньому, сказав Вадим Міський. Він розповів, що цьогоріч «Детектор медіа» провів п’ять досліджень — одне з них щорічне і було презентовано у квітні, а інші — бустерні, спрямовані на більш глибокий аналіз різних аудиторій. «Є певні особливості в медіаспоживанні, якісь навички розвинені краще, а інші — гірше. Ми намагаємося зазирнути в різні аудиторії та зрозуміти, як вони і суспільство в цілому можуть реагувати на дезінформацію. Наразі ми дослідили дві ключові аудиторії, які викликають інтерес у багатьох практиків, що працюють фз проєктами з медіаграмотності, в журналістів і політиків — це українці старшого покоління або 66+ та аудиторія внутрішньо переміщених осіб, що були змушені змінити місце проживання через повномасштабне вторгнення або з початку війни 2014 року», — сказав Вадим Міський.

Присутня за заході директорка департаменту інформаційної політики та безпеки МКІП України Ганна Красноступ розповіла, що дослідження індексу медіаграмотності окремих аудиторій є корисними, адже під час реалізації будь-яких проєктів Міністерство має бачити тенденції і бути орієнтованим на споживача. «Дослідження щодо осіб 66+ стосується орієнтовно третини нашого населення, яке потребує особливої уваги та підходів під час реалізації будь-яких активностей.

Друге дослідження також дуже важливе для міністерства і для держави в цілому, оскільки ми бачимо тенденції медіаспоживання і точки зору внутрішньо переміщених осіб. На сьогодні у нас є різні дослідження, тож ми можемо аналізувати, чому ВПО більш медіаграмотні, як працювати з їхніми травмами, питаннями ментального здоров’я та як допомогати їм», — пояснила Ганна Красноступ. 

 Вадим Міський і Ганна Красноступ

Керівниця національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Ольга Кравченко сказала, що дослідження більш вузьких, специфічних аудиторій допомагають виявити наявні прогалини у сфері розвитку медіаграмотності: «Важливо, щоб досліджень ставало більше, зокрема медіаспоживання підлітків і дітей. Я знаю, що ця робота уже планується і буде вестися, адже інформаційна стійкість — це запорука інформаційної та національної безпеки держави, тому, звісно, розвиток медіаграмотності потребує синергії держави, міжнародних партнерів і громадських організацій».

Люди старшого віку визначають дезінформацію інтуїтивно

Дослідження людей віком 66 і більше років проводилося «Детектором медіа» вперше. Соціологиня Марта Наумова, яка стала науковою консультанткою та співавторкою дослідження,   розповіла, що у вибірку ввійшли 400 респондентів. Людей опитали пропорційно демографічним даним Міністерства статистики, зокрема враховували соціальні характеристики, такі як регіон і розмір населеного пункту. «Результати дають змогу не тільки розглядати їх як тренд, але й дійсно приймати якісь менеджерські, політичні та управлінські рішення», — розповіла Наумова.

За її словами, дослідження містить 42 індикатори, тобто питання, які ставили учасникам опитування. Вони допомагали зафіксувати рівень медіаграмотності українців і, своєю чергою, розподілялися на чотири субкатегорії: розуміння (13 індикаторів), використання (4 індикатори), цифрова компетентність (16 індикаторів) та чутливість до спотвореного контенту (9 індикаторів). Для прикладу, людей питали, за якими ознаками вони визначають достовірну новину, або яким пристроєм людина найчастіше користується для доступу в інтернет.

Марта Наумова та Галина Петренко

«Якщо говорити про загальний індекс медіаграмотності серед категорії 66+, то цілком очікувано, що він нижче, ніж в української аудиторії віком 18-65, — розповіла Марта Наумова. — Він нижчий на 30%. Частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника у групі 66+ складає 45%, тим часом як серед українців у цілому — 76%. Також для категорії 66+  характерні нижчі значення всіх чотирьох субіндексів медіаграмотності: розуміння, використання, цифрової компетентності та чутливості до спотвореного контенту».

Якщо 70% респондентів загалом компетентні у виявленні спотвореного контенту, то серед людей 66+ таких лише половина. Однак суттєвої різниці у сприйнятті медіасередовища серед людей 66+ та українців у цілому немає. Наприклад, 30% опитаних серед загальної аудиторії та 27,8% осіб віком 66+ вважають, що медіа працюють в інтересах власників та інвесторів.  Те, що медіа обирають для висвітлення події, які мають найбільшу суспільну значущість, вважають 47,3% українців віком 18-65 та 46,8% — 66+.

Ставлення до формату телемарафону серед українців віком 66+ гірше, ніж серед аудиторії 18-65 років: 38% негативно оцінюють такий формат (проти 27% серед аудиторії 18-65). Проте обидві категорії вважають, що у телемарафоні не вистачає інформації або різних точок зору — 54% серед українців 18-65 та 50,8% — 66+. Попри це національний телемарафон залишається основним джерелом отримання інформації про суспільно-політичне життя в українців 66+ — 55%, тоді як серед українців у цілому ― 31%. 40% людей старшого віку використовують соціальні мережі, а рівні частки (по 34%) дивляться ефіри телеканалів, які не транслюють марафон, і спілкуються з друзями, сусідами, колегами.

«Якщо говорити про критичне ставлення до медіа, що події висвітлюються лише ті, у яких зацікавлений власник, то таке ставлення переважає серед аудиторії в цілому, а не серед пенсіонерів», — пояснює Наумова.

Серед українців 66+ зростає зацікавленість медіапродуктами українського виробництва, присвяченим українській історії, культурі та інтерв’ю чи аналітиці з думками воєнних експертів. Суттєво знизилася частка тих, хто продовжує споживати російський медіаконтент.

Щодо суспільних медіа, то в порівнянні з усією українською аудиторією старша вікова група менш поінформована про їхню наявність в Україні: про них знає 44% людей 66+, тоді як серед українців загалом ця кількість ― 54%.

«Що дійсно суттєво впливає на рівень медіаграмотності українців, так це залученість до інтернет-ресурсів і розуміння, як ними користуватися. Серед категорії 66+ 42% не користуються інтернетом узагалі. Якщо говорити про частку тих, хто все ж використовує інтернет щодня або майже щодня, то це 51% у порівнянні з 90% населення в цілому», — пояснює Марта Наумова.

Соціологиня каже, що її здивувала така кількість людей, що не використовує інтернет, адже за останні 15 років Україна фактично наздогнала Європу в інтернет-комунікаціях і стала цифровою нацією: «Масив 66+ не завжди можна побачити. Якщо для них відкриється такий простір в отриманні інформації як інтернет, то і критичне мислення все ж таки буде з'являтися».

За словами Галини Петренко, значущість проблеми дезінформації визначають 60% серед категорії 66+, при тому, що серед українців в цілому цей показник складає 64%. «На перший погляд це дуже схожі цифри, але насправді різниця разюча. Коли ми запитуємо в людей, як вони розуміють ознаки дезінформації, в старшої аудиторії найбільш популярний варіант відповіді "я роблю це інтуїтивно". Така картина була характерна для всього населення України до 2022 року, тоді більш технократичні варіанти відповіді, такі як "я дивлюся, чи є посилання на джерело", чи "є різні точки зору" або чи "є фото та відеопідтвердження" — до 2021 року включно мали меншу популярність серед населення. Зараз вони всі вийшли на перший план, але в старшої аудиторії залишилася довоєнна картина», — розповіла директорка ГО «Детектор медіа».

Лише 29% українців старшого віку перевіряють інформацію на достовірність, тоді як серед загальної аудиторії ця частка складає 54%. При цьому Галина Петренко сказала, що ці дані — це самооцінка, і люди зазвичай здатні переоцінювати себе та казати, що вони роблять щось корисне та перевіряють інформацію, ніж роблять це насправді. Але, навіть враховуючи це, різниця в самооцінці є доволі вагомою.

Коли йдеться про інтернет-медіа, то старша аудиторія рідше підтверджує інформацію на інших сайтах, натомість передивляється коментарі користувачів під новинами. Замовні матеріали люди старшого віку також здебільшого виявляють за допомогою інтуїції — 40,8% українців 66+ проти 28% іншої аудиторії.

34% старших людей 66+ проти 21% загальної аудиторії взагалі не чули про штучний інтелект, а також 59% опитаних з категорії 66+ не мали сформованої думки щодо загроз штучного інтелекту.

Щодо телеграму, то цим месенджером зовсім не користуються майже 27% людей старшого віку. «Загалом 40% українців, які користуються телеграмом, кажуть, що вони не звертають увагу на авторство телеграм-каналів. Серед старшої аудиторії таких людей трохи більше — 46%. І якщо серед загальної аудиторії 24% кажуть, що користуються телеграмом для новин і підписані тільки на канали професійних медіа, офіційних осіб або органів державної влади, то серед старшої аудиторії таких тільки 16%», — розповіла Галина Петренко.

Присутня на заході директорка Internews в Україні Джилліан МакКормак запитала, на що звернути увагу, якщо їхня організація створюватиме медіапроєкт для цієї вікової категорії. Марта Наумова відповіла, що основне джерело інформації для людей 66+ — це телебачення і радіо, тож однорідний контент, який лунає, наприклад, із телемарафону, сприймається абсолютно не критично і лише як фон. Окрім того, більшість пенсіонерів мають смартфони, але не вміють ними користуватися. Їм треба показати, як виходити на різні джерела, дивитися цікаві відео і читати якісну політичну аналітику. 

Джилліан МакКормак

За словами експерта проєкту CEU4U Олексія Харченка, доволі великий відсоток споживання телебачення і радіо серед аудиторії 66+ може бути пов’язаний зі звичкою, з традиційною моделлю споживання: «Колись роль телевізора і радіо була значною, вважалось, що вони не можуть продемонструвати недостовірну інформацію. Тому власне у людей не виникає потреби перевіряти».

Ганна Красноступ додала, що результати цього дослідження ламають стереотип про те, що людина старшого віку — це стала людина, яка не дуже цікавиться точкою зору інших. «Ці люди довіряють іншим, особливо експертам. Вони читають коментарі. Тобто фактично з населенням 66+ нам слід працювати через лідерів думок та відомих осіб. Це наш шлях достукатись і покращити їхню медіаграмотність», — повідомила Ганна Красноступ.

Фото: Олексій Харченко

Переселенці — вибагливі медіаспоживачі

В цьому опитуванні взяли участь 200 респондентів, і як у попередньому дослідженні, було використано 42 індикатори, розбитих на чотири категорії. 

«Ми можемо спиратися на ці результати, як на певний тренд. Ми опитували людей скрізь по Україні, у різних регіонах, але ми просто не дотримувалися вікового і статевого балансу, а також того, у якій області переселенців більше, адже не завжди ці дані доступні й вони постійно змінюються. Але загалом картина надійна», — уточнила Марта Наумова.

Згідно з результатами опитувань, рівень загального індексу медіаграмотності серед переселенців вищий, ніж в української аудиторії віком 18–65 років. Частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника серед переселенців складає 86%, тоді як серед українців у цілому 76%.

Для переселенців характерні вища, ніж для населення України загалом цифрова компетентність, чутливість до спотвореного медіаконтенту (41% проти 33%), а також глибше розуміння ролі медіа в суспільстві та їхнього впливу на аудиторію. Марта Наумова пояснює такі результати викликами, з якими довелося зіткнутися цим людям, ситуацією на фронті, соціальною сферою, виплатами, медичним обслуговуванням тощо. «Це люди, які залучені у медіаконтент і які за останні роки дійсно навчилися відрізняти маніпуляції, фейки та дезінформацію», — каже соціологиня.

Значущість проблеми дезінформації називають 75% переселенців. Тоді як серед українців загалом вона складає 64%. Однак при цьому переселенці частіше, ніж українці в цілому, цікавляться астрологічними прогнозами. Це може бути пов'язано з тим, що серед опитаних ВПО переважають жінки, які більш чутливі до подібного контенту.

За останній рік серед ВПО, як і серед людей похилого віку, зросла зацікавленість продуктами українського виробництва та присвячених українській історії та культур, а також матеріалами від воєнних експертів. Разом із цим від 68% до 85% повністю відмовилися від медіапродуктів російського виробництва (зокрема музики), офіційного й опозиційного суспільно-політичного контенту.

Переселенці інтенсивніше користуються інтернетом, ніж українці в цілому. Серед них 96% заходять до мережі щодня чи майже щодня. Серед української загалом аудиторії ця частка складає 91%.

Кількість українців у цілому, які перевіряють інформацію на достовірність, на 5% вища, ніж серед переселенців (54% та 49%). Проте перевірка інформації на достовірність відбувається більш ґрунтовно: 77% шукають підтвердження новин в інших медіа, 38% шукають першоджерело інформації, на яке є посилання; 34% оцінюють надійність джерела, на яке є посилання. «Для українців загалом уже стало менш типово покладатися на інтуїцію при визначенні дезінформації і переселенці серед них покладаються на інтуїцію ще рідше», — додала Галина Петренко.

Найбільше переселенці довіряють посиланням на українські органи влади — 59%, а серед усіх українців ця частка складає 39%, інтерв'ю з очевидцями подій — 56% проти 56% та офіційним повідомленням для преси на урядових вебсайтах — 32% проти 27%.

Щодо штучного інтелекту, то в переселенців така сама картина, як у загальної аудиторії, тобто майже половина каже, що їм важко відповісти на запитання про ШІ, і тільки 12% кажуть, що штучний інтелект може впливати на медіа, і вони можуть із цим впоратися.

Марта Наумова підсумувала, що серед опитаних переселенців людей віком 66+ було лише 8%: «Найбільше у цій категорії було громадян віком 26-45 років, тобто це активні, свідомі і вже досвідчені люди. Тому і рівень медіаграмотності і цифрова компетентність вище. Обставини життя просто змушують бути більш компетентними і уважними до медіаконтенту».

Ганна Красноступ додала, що переселенці — це люди, яким треба вижити, знайти житло, влаштувати дітей у школи і садочки, знайти роботу — і попри це 13% з опитаних переселенців пройшли курси з медіаграмотності. Тож у тих умовах, які склалися, це доволі високий показник. «Для мене це неочікуване число, і я думаю, що ми маємо звертати більше уваги на цю аудиторію», — сказала Красноступ.

Усі результати можна подивитися за посиланнями: «Індекс медіаграмотності: Українці 66+» та «Індекс медіаграмотності: ВПО».

Фото: Максим Полищук