Після початку великої війни попит на тему медіаграмотності зріс, адже Росія разом із танками й ракетами використовує дезінформацію. За даними дослідження «Детектора медіа», кількість українців, які відрізняють фейки та маніпуляції від правдивої інформації, а також перевіряють новини з різних джерел, поступово зростає. Проте 45,2 % українців досі вважають, що канали в телеграмі, який в Україні є найпопулярнішим джерелом інформації серед соцмереж, містять тільки перевірену інформацію. Тому громадські організації та державні установи розвивають медіаграмотність.
Наприкінці минулого року на платформі Prometheus став доступним курс «Медіаграмотність: як не піддаватися маніпуляціям?», який створили українські фактчекери, фахівці з медіаграмотності, представники медіаспільноти, освітяни. Розробляв його «Фільтр» — національний проєкт із медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики.
«Саме ця навичка (медіаграмотність. — Ред.) допомагає зберігати емоційну та психологічну стійкість, а також уникнути масової паніки. Медіаграмотність дозволяє ухвалювати правильні рішення на основі перевіреної інформації. Це, своєю чергою, впливає на наш добробут, безпеку та планування майбутнього», — каже одна з авторок курсу, керівниця національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Валерія Ковтун.
Автори стверджують, що на курсі можна опанувати алгоритм перевірки якості контенту медіа, навчитися досліджувати експертність авторів і джерел інформації, розпізнавати маніпуляції, дезінформацію та пропаганду, засвоїти цифрові інструменти для перевірки достовірності фото й відео та дізнатися, як створювати якісний контент, уникаючи блокувань у соцмережах.
«Зовсім трохи теорії, багато рекомендацій, практичних інструментів, пояснень, а також порад про те, як ефективно та відповідально створювати контент самостійно», — описала курс Валерія Ковтун на своїй сторінці у фейсбуку.
Авторка MediaSapiens Анастасія Дем’янюк пройшла курс і розповідає, чого та як він навчає.
Складається курс із п’яти модулів, у кожному — одна спікерка. Окрім Ковтун, лекції читає фактчекерка та редакторка проєкту «StopFake.org» Олена Чуранова, засновниця проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк, менеджерка Суспільного й медіатренерка Ірина Цибух, керівниця проєкту «We are Ukraine» і директорка агенції «Solutions for people» Інга Вишневська.
Кожен модуль містить від чотирьох до восьми коротких (зазвичай тривалістю до десяти хвилин) відеолекцій, практичне завдання із самоперевіркою й тест. Також лекції доступні в текстовому форматі, що зручно для тих, хто любить читати, а не слухати. Після лекцій є список додаткових матеріалів — зазвичай це посилання на корисні ресурси.
Перший модуль — «Медіаграмотність в умовах інформаційної війни» — складається з чотирьох відеолекцій, які читає Валерія Ковтун. Спікерка стверджує, що після початку повномасштабного вторгнення кількість звернень до «Фільтру» збільшилася, на тренінги з фактчекінгу записувалося набагато більше людей, ніж торік. Валерія розповідає про поняття медіаграмотності та для чого вона нам зараз, який рівень медіаграмотності в Україні та світі, як визначити свій. Також із першого модуля можна дізнатися, як «вакцинуватися» від фейків і як Фінляндія розвинула стійкість до дезінформації.
Після лекцій треба виконати практичне завдання із самоперевіркою: проаналізувати, чи не перебуваєте ви в інформаційній бульбашці, та підписатися на альтернативні якісні джерела інформації. У завданні вказано, для чого воно, на що варто звернути увагу під час його виконання, які питання собі поставити. Приміром, одне з них: «Чи не здається вам, що всі ваші друзі в соцмережах думають так само, як ви?». У кінці кожного модуля для закріплення пройденого матеріалу потрібно пройти короткий тест (від чотирьох до десяти запитань), за який нараховують бали, необхідні для отримання сертифіката про проходження курсу.
У другому модулі — «Фактчекінг в умовах інформаційної війни» — про перевірку фактів розповідає фактчекерка Олена Чуранова. Тут найбільша кількість лекцій порівняно з іншими модулями — їх вісім. Олена пояснює, що таке фактчекінг, які є фактчекінгові ініціативи, як виявити бота і троля в коментарях, розповідає про те, як перевірити, чи надійними є волонтерські організації, телеграм-канали та вайбер-чати, де легко та швидко можуть ширити фейки. Фактчекерка пояснює, за допомогою яких інструментів можна проаналізувати текст, а також зрозуміти, що фото чи відео — фейк. Практичне завдання після лекцій: перевірити телеграм-канали та вайбер-спільноти на достовірність за рекомендаціями, наданими в лекціях.
Третій модуль — про інформаційно-психологічні операції під час війни (ІПСО). Про них розповідає фактчекерка Альона Романюк, яка понад п’ять років досліджує дезінформацію та пропаганду. Модуль складається з п’яти лекцій, де спікерка пояснює, чим відрізняються ІПСО від пропаганди, фейків і маніпуляцій, як працюють ІПСО та російська пропаганда в Україні та на Заході, як протистояти шкідливим інформаційним впливам. Про ознаки інформаційно-психологічних операцій фактчекерка розповідає на прикладі міток, за якими нібито наводили ракетні удари на початку великої війни — мітки і справді були, але створювали їх тільки для поширення паніки.
Після лекцій третього модуля немає практичного завдання — є тільки тест із десяти запитань. Тести на курсі спрямовані не тільки на перевірку пройденої теорії, а й містять запитання з моделюванням певних ситуацій, де треба обрати правильний варіант дій. Наприклад: «Політолог Петро Іваненко заявив, що українці на всю зиму залишаться без світла й тепла через російські обстріли. Який висновок зробите ви на основі цієї новини?».
«Журналістика під час війни: як оцінити якість медіа» — четвертий модуль. Складається він, як і третій, із п’яти лекцій. Лекторкою є Ірина Цибух, яка після початку повномасштабного вторгнення стала парамедикинею. Вона пояснює, в чому різниця між журналістом і блогером, як зрозуміти, що перед вами псевдоексперт. Вона розповідає про журналістські стандарти та як змінилися інформаційні звички українців.
Медіаекспертка надає поради, як оцінити якість контенту не тільки українських медіа, а й закордонних, бо вони так само можуть бути заангажованими, помилятися чи навіть поширювати пропагандистські тези. Також спікерка пояснює, як упередження призводять до того, що люди опиняються в інформаційній бульбашці, та чим це небезпечно. Практичне заняття після лекцій полягає в аналізі новини на дотримання журналістських стандартів.
Під час війни багато інформації може нашкодити, тому останній, п’ятий модуль — про те, як грамотно створювати й поширювати контент. Розповідає про це Інга Вишневська — фахівчиня зі стратегічних комунікацій. Складається модуль із чотирьох лекцій, які за тривалістю трохи довші, ніж попередні. Інга пояснює, як ефективно працювати з інформацією, розповідає, чому контент блокують, як цього уникнути, та ділиться корисними ресурсами для відповідального створення та поширення контенту. Окрім цього, фахівчиня розкриває складну для багатьох тему: як взаємодіяти з тими, хто повторює пропагандистські наративи, особливо якщо це ваші близькі чи колеги. Практичне завдання цього модуля — створити допис у соцмережах за порадами лекторки. Для самоперевірки потрібно з’ясувати, чи відповідає реакція підписників вашим очікуванням.
Завершується курс відео з підсумками. Після нього пропонують оцінити якість курсу — заповнити коротку анкету. Щоб отримати сертифікат про проходження, потрібно набрати певну кількість балів — правильних відповідей у кожному тесті має бути щонайменше 60 %. Курс цікавий, справді дає більше практичних рекомендацій і порад, ніж теорії, що допоможе тим, хто лише починає опановувати медіаграмотність. Лекторки завжди наводять приклади, розповідають про реальні ситуації, коли пояснюють різні терміни та висвітлюють проблеми.
«Ми мріємо, щоб українське суспільство створювало запит на якісну інформацію, а медіа чимдуж цей запит задовольняли», — підсумовує Валерія Ковтун.
