Про це розмірковує Меган Гарбер, авторка статті в американському журналі The Atlantic «#PrayForParis: When Empathy Becomes a Meme» (#PrayForParis: Коли співчуття стає мемом»).  Вона пише, що цими вихідними, після трагедії у Франції, соціальні медіа пропонували користувачам безліч способів висловити своє співчуття та солідарність. Зокрема, це фільтри на фотографії у Фейсбуці, хештеги #PrayforParis, #Parisjetaime, #Jesuisparis та інші візуальні символи.

Реакція соціальних мереж на трагедію є міксом із різних елементів: деякі із них позитивні, зокрема, опція Facebook Safety Check, що дозволила багатьом мешканцям Парижа швидко повідомити друзям та родичам, що з ними все гаразд.

Однак більшість інших речей, які цими днями з’явились у мережі, не мають сенсу, цитує авторка коментар Рюрика Бредбері із Washington Post:  «Те, що в реальності є жахливою трагедією, у кіберпросторі  спрощене до мему. Мільйони людей, які не мають ніякого відношення до Парижа чи до жертв, бездумно вставляють свої п’ять копійок: роблячи це радше, щоб задовольнити егоїстичні потреби, поширюють часто фейкову інформацію, яку не перевіряють, просто щоб “наробити галасу”». 

«Є щось егоїстичне та показове у цих виявах співчуття, - йдеться у статті The Atlantic. -  Водночас це акт масового жалю. Якщо конкретніше: це жаль, що завдяки алхімії інтернету, перетворюється на політичний меседж. Це емпатія, яку можна порахувати. Фейсбук тепер весь у синіх, білих та червоних кольорах. Соціальна мережа сама по собі стала прапором.  Звичайно, це зміниться, бо люди забудуть і будуть далі жити своїм життям, так само як і було із  аватарками “je suis Charlie”, що згодом знову замінились людськими обличчями, а нещодавно фільтрами в кольорах веселкового прапору [символ ЛГБТ-спільнот -MS] на підтримку рівності шлюбів.Але зараз всі прояви солідарності із Францією помітні. Разом, вони представляють інтернет не лише як комерційну платформу чи публічний простір, але і як засіб емпатії, співчуття».   

Авторка також звертає увагу, що фільтри у кольорах французького прапору,  як і веселковий прапор, був запропонований Фейсбуком. Компанія заохочує користувачів застосовувати фільтри у своїх профілях, повідомлячи їм вгорі новинної стрічки, якщо хтось зі друзів скористався фільтром.  

У вересні Марк Цукерберг анонсував, що замість кнопки «не подобається», про яку заявлялось раніше, розробляється «кнопка співчуття». Вона стане в пригоді для тих користувачів, які хочуть висловити солідарність з приводу якоїсь події чи дискусії, але не лайкати буквально – повідомлення про теракти у Парижі є саме такою ситуацію.

«Меми це теж в певній мірі кнопка співчуття, - робить висновок авторка The Atlantic. - Вони перетворюють шок та сум на щось масове. А потім, згодом, у дані. Ви можете виступати за чи проти стану речей, але це все частина нового доступу людей до життя одне одного, і розширення поняття Як Ми Сумуємо Тепер.  Прояви такого співчуття іноді дивні та егоїстичні, а іноді   #toosoon чи  #toolate. Зрештою, вони свідчать про глибоку річ, яка має потенціал позначитись на політиці та культурі: ідея, що “це могли бути ми”».