З якого боку пропаганда: що думають в Австрії про маніпуляції російських медіа

З якого боку пропаганда: що думають в Австрії про маніпуляції російських медіа

13:59,
13 Жовтня 2015
4481

З якого боку пропаганда: що думають в Австрії про маніпуляції російських медіа

13:59,
13 Жовтня 2015
4481
З якого боку пропаганда: що думають в Австрії про маніпуляції російських медіа
З якого боку пропаганда: що думають в Австрії про маніпуляції російських медіа
«Нова загроза війни для Європи? Український конфлікт і відповідальність за нього медіа й політиків» — дискусія з такою назвою відбулася у Відні. Обговорення засвідчило полярність поглядів місцевих політиків та журналістів на російську пропаганду.

Може здатися, що про Україну в Європі вже не говорять, бо на часі куди актуальніше, а головне — географічно ближче питання: біженці. Але це тільки на перший погляд. Наприкінці вересня у Відні відбулася панельна дискусія «Нова загроза війни для Європи? Український конфлікт і відповідальність за нього медіа й політиків». Захід організував австрійський прес-клуб «Конкордія» (Concordia).

В обговоренні взяли участь провідні європейські медійні експерти, науковці й політики. Всі вони висловлювали перед зацікавленою австрійською громадськістю свою думку про те, як ЗМІ впливають на розвиток російсько-українського конфлікту: підбурюють чи, навпаки, допомагають розв’язати. І тут важливо зазначити: згоди в цьому питанні вони так і не дійшли…

Президент австрійської медіакультурної спілки Удо Бахмаір (Udo Bachmair) розпочав дискусію філософським вступом: «Ми можемо спостерігати новий етап “відчуження” між ЄС та Америкою — з одного боку й Росією — з іншого. Росія зараз — це такий ворожий образ у європейському медіа й політичному просторі. Всередині ж України стосунки офіційного Києва й сепаратистів також не покращуються. В усякому разі, навіть якщо згадки про це помалу зникають із порядку денного, конфлікт залишається. Треба також розуміти, що це питання залишається важливим для Європи, особливо коли йдеться про відносини між Заходом і Сходом».

Власне дискусію розпочав відомий австрійський журналіст, кореспондент австрійського телеканалу ORF у Києві Крістіан Вершютц (Christian Wehrschütz). Бути присутнім на зустрічі він не зміг, оскільки перебував у відрядженні, тому включився в телефонному режимі. Пан модератор Удо Бахмаір запитав журналіста, чи багато, на його думку, європейських журналістів послуговуються інформацією з європейських новинних агенцій, які подають новини про цей конфлікт досить однобоко й тільки з «погляду Заходу».

«Звісно ж, інформаційні агенції маніпулюють, але також журналісти самі по собі постійно вдаються до різних маніпуляцій. Але, крім цього, ми маємо численні спроби маніпуляцій від російської сторони. Найкращий спосіб показати ситуацію об’єктивно — це справді туди поїхати й постаратися зробити матеріал безпосередньо з України. Звісно ж, це набагато складніше, ніж взяти інформацію з інших джерел, але тільки так можна уникнути викривлень у медіа, які так часто трапляються», — відповів Вершютц. Він зазначив, що анексія Криму та перебування російських військ на сході України — це факти, й журналісти з його ресурсу повідомляють про це: «Але я думаю, що Україна все ж має порозумітися з Росією, бо без цього мир там і взагалі в Європі навряд чи можливий».

Однак не для всіх австрійських експертів розпалювання війни в Україні Росією є очевидним фактом. Недарма в німецькомовному медіапросторі з’явилося «слово року» Путінферштеєр (Putinversteher). Ним називають людей, які «з розумінням ставляться до політики Путіна». До них, безперечно, належить Йоханес Вогенхубер (Johannes Voggenhuber), австрійський політик і колишній член Європейського парламенту. Його риторика була та є спрямованою на «розуміння» політики Кремля, він переконаний, що пропагандистською діяльністю займається не Росія, а Україна та Європа.

«Ця пропаганда, яка зараз розгортається проти Росії, проти російського народу, підтримується Європою, — зазначив політик у своїй промові. — Ми маємо себе запитати, як узагалі таке стало можливим, що в європейських ЗМІ з’явився такий об’єм пропагандистської інформації, хоча європейські журналісти завжди ретельно перевіряли факти. А все через те, що журналісти “слухаються” так званої офіційної позиції уряду. Я дуже уважно вивчав дискурс, пов'язаний із Україною, й мене здивувало, що медіа можуть маніпулювати громадською думкою елементарно, подаючи неправдиву інформацію. Наприклад, вони спекулювали на тому, що Україна колись ніби “щедро” віддала свою ядерну зброю. Але якщо ми подивимося на історичні факти, то дізнаємося, що в України ніколи не було ядерної зброї, вона завжди належала Росії й СРСР».

Пан Вогенхубер упевнений: причина того, що така «пропаганда проти Росії» прижилася в європейських медіа — це неосвіченість європейців. «У європейців існує багато “пробілів у знаннях”, які стосуються геополітики. Росія є нашим сусідом, так само як і сусідом України, й те, що ми від неї відвернулися, що ми не довіряємо собі, а слухаємо когось, є цілком і повністю нашою провиною. І якщо вже порівнювати, то будемо відвертими, що Росія має набагато більше легітимних інтересів втручатися в український конфлікт і захищати свою безпеку, аніж США, які там жодних легітимних інтересів не мають і мати не можуть», — вважає він. Виступ Вогенхубера завершився під оплески одних учасників заходу і свист інших.

Найбільшим опонентом Вогенхубера під час цієї дискусії був шеф-редактор і видавець австрійського журналу Profil Крістіан Райнер (Christian Reiner). У журналі, яким керує Райнер, нещодавно з’явився матеріал про найвпливовіших людей світу, де Путін характеризується як «найбільш небезпечний політик у світі». Під час дискусії він зізнався, що своєї думки стосовно Путіна не змінив.

«Зброю, яку має Путін, і способи, якими він показує свою силу, на нашу думку, абсолютно виправдовують появу такого заголовку в нашому виданні. Моє особисте враження, що австрійська сторона все ж залишається по відношенню до Путіна занадто дружньою. Якщо ми говоримо про пропаганду з російської й української чи європейської сторони, то масштаби цієї пропаганди просто не можна порівнювати», — каже редактор Profil. «Ми не можемо сказати, що Росія і Європа мають однакові цінності і сповідують однакові принципи. Ми не можемо також стверджувати, що журналісти тут і там працюють однаково й чесно виконують свою роботу, бо фактом є те, що уявлення про свободу слова в нас різні. На мою думку, журналісти мають говорити правду, а якщо вона комусь не подобається, то це вже інша справа», — підбив підсумки експерт.

На відміну від попереднього експерта, Крістіан Райнер овацій не дістав. Щоби хоч якось «згладити» ситуацію, модератор поставив провокативне запитання наступному учасникові дискусії, Штефану Шохеру (Stefan Schoher). Це репортер і міжнародний оглядач однієї з найстаріших австрійських щоденних газет KURIER. Пан модератор поцікавився, чи відчуває на собі Шохер уплив західних медіа та їхньої позиції стосовно України й Росії?

«Звісно ж, існують певні геополітичні інтереси, але крім цього існують ще й інтереси громадян України», — сказав журналіст, який сам не раз був на сході України. «І якщо мільйони людей піднімаються й виходять на вулиці, то тут, думаю, не можна говорити про те, що це було кимось “розігране дійство”», — каже редактор KURIER. «Ні, я не відчуваю себе обмеженим, і я не відчуваю себе об’єктом маніпуляцій європейських лобістів. Ще ніхто до мене не підходив і не казав: “Пишіть, будь ласка, так, а не пишіть так…”», — зауважив він.

Після запальної словесної перепалки (короткий виступ Штефана Шохера кілька разів переривав своїми репліками Йоханес Вогенхубер) слово надали науковцю — досліднику медіа при Віденському національному університеті Юргену Грімму (Jürgen Grimm). Пан Грімм уже багато років вивчає пропаганду в ЗМІ й наразі робить велике аналітичне дослідження, що має на меті виявити пропагандистські елементи як у російських, так і в українських друкованих ЗМІ. Науковець переконаний: медіа мають не розпалювати ворожнечу між сторонами конфлікту, а навпаки — намагатися їх примирити.

«Деякі медіа справді можуть своєю діяльністю спричиняти ескалацію конфлікту. Перший фактор, який вказує на такі ЗМІ, — це негатив у медійних повідомленнях. Коли журналіст надмірно драматизує конфлікт, концентрується тільки на проблемі й ігнорує будь-яку інформацію, яка би могла допомогти вирішити цей конфлікт. Другий фактор виявляється в позиції медіа до влади. Це можна побачити на прикладі висвітлення новин із Сирії. У таких конфліктах патріотизм раптово набуває “воєнного забарвлення”», — зазначив Юрген Грімм. Він пояснив, що сирійську тему американські медіа висвітлюють інакше, ніж європейські. «У європейських медійних повідомленнях немає цієї “войовничості”, яка є в американських», — каже вчений і пояснює, що американські журналісти у своїх матеріалах багато в чому нібито «виправдовують» і «обґрунтовують» необхідність Америки втрутитися у збройний конфлікт. Європейська ж преса, навпаки, засуджує будь-яку військову підтримку сторін.

«Третій фактор — медіаматеріали, які концентруються на жертвах. На прикладі з біженцями ми можемо зараз бачити цей ефект. Фото загиблого сирійського хлопчика, по суті, символізувало трагедію всіх біженців і змусило всю Європу почати рішучі дії. Важливо розуміти, що медіа впливають не тільки за рахунок негативної інформації, також дуже дієвим способом маніпуляції громадською думкою є емпатія. За допомогою таких інформаційних повідомлень, у центрі яких перебувають жертви, медіа можуть створити сприятливе підґрунтя для загострення ворожнечі», — пояснює він.

Заключне слово дісталося єдиній жінці, яка брала участь у цій дискусії. Дипломат і колишній посол Габрієла Мацнер-Хольцер (Gabriele Matzner-Holzer) поділилася спостереженнями з власного досвіду про те, як медіа впливають на формування порядку денного політиків, і розповіла, що ті часто прислухаються до провідних ЗМІ лише тому, що певні мають великий влив на аудиторію.

«Політики орієнтуються на так звану громадську думку, хоча насправді це може бути далеко не думка більшості. Вони й справді опираються на те, що пишуть і що показують медіа. Я сама була свідком, як один австрійський Бундесканцлер формував повістку своїх перемовин із керівником іншої держави, посилаючись на теми й акценти, які були в свіжому номері KroneZeitung (австрійська бульварна газета. — Ред.), хоча він знав, що це може завдати шкоди», — сказала політик.

Те, що в кінці обговорення кожен залишиться при своїй думці, було зрозуміло одразу. Адже в самій програмі дискусії деякі моменти було сформульовано некоректно, на що звертали увагу проукраїнські спікери. Модератор Удо Бахмаір вдавався до провокацій, використовуючи у своїх висловлюваннях словосполучення «антиросійська пропаганда», «західна пропаганда» тощо. Адже попри те, що більшість австрійських ЗМІ висвітлюють наш конфлікт достатньо збалансовано і правдиво, значний відсоток населення переконаний: правду від них замовчують, щоби навмисне демонізувати Росію. 

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: newseveryday.com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2023 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду