Правда, кіно і розважальний контент: іспанські рецепти протидії пропаганді

Правда, кіно і розважальний контент: іспанські рецепти протидії пропаганді

12:37,
20 Листопада 2015
2415

Правда, кіно і розважальний контент: іспанські рецепти протидії пропаганді

12:37,
20 Листопада 2015
2415
Правда, кіно і розважальний контент: іспанські рецепти протидії пропаганді
Правда, кіно і розважальний контент: іспанські рецепти протидії пропаганді
Якою є Україна в іноземних ЗМІ і чи має право журналіст брехати у воєнних репортажах – ці та інші питання обговорювали на V Українсько-іспанському медіафорумі.

17 листопада в НаУКМА відбувся V Українсько-іспанський медіафорум на тему: «Четверта влада: на шляху до політичної та економічної незалежності», що мав на меті налагодити діалог між іспанськими та українськими журналістами і розвинути співпрацю у сфері медіа.

Здебільшого промови спікерів стосувалися війни на сході України, гібридної війни й пропаганди, а також того, як в умовах війни працювати журналістам. Організаторами Україно-іспанського медіафоруму виступили Посольство Іспанії в Україні та Могилянська школа журналістики (НаУКМА).

Кіно як метод пропагування цінностей

Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія в Україні Херардо Анхель Бугайо Оттоне зауважив, що нині слід інакше підходити до поняття пропаганди. «Хто хоче – той може отримати інформацію. Нам треба змінити підхід до її подачі. Треба пояснити, що є нашими цінностями. І пояснивши це, ми зможемо завоювати серця людей», – сказав посол.

Він пояснив, що, на його думку, немає апарату пропаганди: «Ми говоримо про пропаганду як про щось викривлене. Рropago дослівно означає “поширюю”. Але ми не говоримо про неї як про поширення цінностей. Чому ми не пропагуємо своїх цінностей? Наші цінності такі прекрасні, що їх не треба пояснювати. А треба доносити їх до людей». На думку пана Оттоне, українцям та європейцям слід перетворювати суть цінностей на масову культуру, адже в університетах, як він зауважив, навчається мало людей.

Херардо Оттоне також наголосив, що одним із найефективніших методів пропагування власних цінностей є кіно: «Так, у 1943 році в США уряд надіслав вказівки в Голлівуд щодо того, які фільми треба зняти. Кіно – дуже хороший спосіб донести цінності до людей. От, зокрема, фільм “Касабланка” добре пояснює, хто є погані люди, а хто – хороші. Я думаю, що нам зараз потрібні такі "касабланки", такі твори, які робили тоді. Чому не зняти великого кіно, наприклад, про Магницького? Є тисячі історій, які можна показати, але цього ніхто не робить. Кіно – найбільший творець стереотипів, і воно має велетенський вплив на людей. Ми зараз перебуваємо у битві за розуми людей».

Україна в іспанських ЗМІ: багато про війну й мало про реформи

Хоч іспанська журналістика дуже непогано інформувала про Майдан, війну на сході України та олігархат, багато інших питань залишилися поза увагою, – вважає іспанський політичний аналітик, директор Європейської Ради міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations) у Мадриді Франсиско де Борха Лашерас. «В іспанців картина про Україну складається лише у дуже загальних рисах, – пояснює він. – Так, вони розуміють, що Росія – агресор. Не вірять у те, що кажуть російські ЗМІ. Але дуже часто обговорюють Путіна. Коли ж іде мова про Крим, можуть сказати, мовляв, люди ж усе одно там були проросійські».

В Європі сформувався певний бінарний підхід: люди співчувають Україні, але не знають, що відбувається. «Багато говорять про війну і дуже мало про реформи у столиці та регіонах. Хоча це й не дивно – війна добре продає видання», – каже пан Лашерас. Медіа також утвердили у свідомості міф про Західну Україну та Східну Україну та спростили сприйняття кризи й процесів, що відбуваються. Так закріпився умовний поділ на «проросійських» та «проукраїнських» в Україні, що більше зміщує акцент на перспективи щодо Європи, аніж говорить про реальну ситуацію як таку. Іспанський аналітик також наголосив на тому, що чимало західних політиків Україну узагалі не бачать, бачать лише Росію – зокрема, нині ведеться багато розмов про об’єднання з Росією в боротьбі в Сирії. Європейцям потрібне ортодоксальне врівноваження, вважає пан Лашерас: «Ми маємо слухати дві сторони, щоб віднаходити баланс. Ми – космополіти».

Франсиско Лашерас зауважив, що його вражає ефективність телеканалу Russia Today у США. Відповідаючи на запитання, чи вірять цьому каналові в Іспанії, аналітик сказав: «Я сам над цим питанням б’юся щодня. Я думаю, що більшість іспанців все розуміє правильно, але деякі наші так звані експерти, які мали ббути добре поінформованими, справді вірять. Крім того,  Інтернет сприяє радикалізації та поляризації, але деякі наші політики тому вірять і розповсюджують думки, які пропонує Russia Today».

Ще раз про гібридну війну

На думку пана Лашераса, слід посилювати громадянське суспільство та згуртовувати його, працювати над ефективністю поведінки. Він зауважив, що національна ідентичність нині опинилася у скрутному становищі, а тому треба забезпечити здатність культурної ідентичності до самовідновлення. Адже ця спільна ідентичність може вберегти суспільство від розколу. Однією з кращих ініціатив у напрямі боротьби з пропагандою пан Лашерас вважає StopFake. Також він, як і Херардо Оттоне, переконаний, що слід поширювати власні цінності: «Гібридна зброя зосереджується на думках, на серцях. Але ми можемо чинити спротив, ми можемо розглядати інший бік пропаганди - пропаганду цінностей».

Радник Першого віце-спікера Верховної Ради України Остап Кривдик також зауважив, що у випадку гібридної війни, де інформаційна складова переважає військову, атака здійснюється «на згуртованість, єдність, силу, нездатність визначати, хто друг, а хто ворог, на здатність реагувати, думати наперед». Пан Кривдик виокремив декілька стадій такої війни: під час стратегічної підготовки нападу ЗМІ розміщуються на цільовій території, потім сіють незадоволення, невдовзі чинять політичний тиск і зрештою, на етапі нападу, починають дезінформаційну кампанію.

«ЗМІ генерують поняття, вони називають речі. Самі назви “ЛНР”, “ДНР”  працюють на користь російського наративу»,  каже пан Кривдик. На його погляд, у ситуації, коли є ворог і коли є жертва, дуже важливі нейтральні назви.

Співзасновник Українського кризового медіацентру Василь Мірошниченко вважає найкращим інструментом у боротьбі з пропагандою правду. «У Росії дуже добра координація засобів (економічних, політичних, медійних, технічних і т.д.). У гібридній війні вона використовує як державні, так і недержавні методи, зокрема, злочинців та терористів»,  сказав він. Пан Мірошниченко також пояснив, що Росія і Кремль запозичили способи роботи західних медіа, «у них дуже потужний розважальний контент, а для просування ідей вони використовують інфотеймент». «Мета російських ЗМІ  не переконувати, а збивати з пантелику» каже пан Мірошниченко. Цьому можна протиставити правду й державу, де не буде корупції: «Накращий засіб у боротьбі з пропагандою  це правда. Ми маємо розуміти, що якщо будемо надавати інформацію з певним забарвленням, то нам не будуть довіряти. Також нам потрібно створити державу, в якій не буде корупції».

Ганна Бока: На цій війні перестає працювати правило другої сторони

Кореспондент COPE radio Рікардо Маркіна Монтаньяна сказав, що нині може довіряти винятково журналістам, які були на місці події: «У найзапекліші дні Майдану, в Донецьку, в Луганську, в Маріуполі, в Одесі, в дні катастрофи малайзійського літака ми бачили, що єдиний спосіб вижити  це давати повну інформацію. Нині ми втрачаємо контроль над нею, коли пересилаємо в редакцію. Дуже часто вона подається під зовсім іншим соусом». Війна на сході України  це п’ята війна для Рікардо Монтаньяна. «Був Ірак, Косово… Але ця дуже відрізняється. Після того, як я бачив, що люди чесно працюють, а потім їхні матеріали перекручуються в редакціях, я вирішив вірити лише журналістам»,  зауважив він.

Рікардо Маркіна Монтаньяна

На думку військового кореспондента каналу «1+1» Ганни Боки, важливо казати правду, бути критичними навіть до «своїх». Вона вважає, що в Україні пропаганда фактично не може мати місця, бо українське суспільство просто не сприйме історій про «розіп’ятих хлопчиків». Разом із тим ключовою думкою промови Ганни Боки було те, що війна на сході  наша війна, а тому її не можна висвітлювати відповідно до всіх стандартів. Неможливом пані Бока вважає дотримання балансу: «У нас на цій війні перестає працювати правило другої сторони. Це мій перший досвід роботи на війні, але навіть досвідчені колеги, які працювали в зонах збройних конфліктів, вперше почали говорити “наші війська”, “наша армія”». Кореспондентка неодноразово наголошувала, що головним принципом роботи журналіста на війні має стати принцип «не нашкодь».

Так, вона навела приклад брехні журналіста в ефірі, яка, за її словами, дуже допомогла українським військовим. «Були активні обстріли однієї з позицій, а в нашої армії не було права давати вогонь у відповідь,  розповідає Ганна Бока.  Журналістка у своєму прямому включенні розповіла, що українські військові через сильний вогонь були змушені покинути диспозицію, а оскільки противник активно моніторить наші ЗМІ, то справді з наступного дня припинив поливати вогнем наших військових. Можливо, якби я була в цій ситуації, я би зробила так само. "Не нашкодь" це правило, яке засвоїли всі ми, притому що ми не можемо дотримуватися правил другої сторони». На думку Ганни Боки, чимало з тих, хто стверджує, що журналіст має дотримуватися правил другої сторони, ніколи не працювали на «своїй» війні: «А тепер вони якщо й прийшли на неї, то або з’їхали з глузду, або починають змінювати своє ставлення. Мені здається, що основна різниця між міжнародною й національною журналістикою в тому, що в міжнародного кореспондента на війні на іншому континенті не може бути своїх солдатів. У нас зовсім інша ситуація, в нас не може бути не своїх».

Розважальний контент як засіб боротьби з пропагандою

«Дезінформація працює доти, доки не визнана дезінформацією»,  наголошує експертка зі стратегічних комунікацій групи ЄС East StratCom Task Force Сюзанна Кіфер. Тому вкрай важливо маркувати неправдиві історії. У контексті цього пані Кіфер розповіла про завдання нещодавно створеної спеціальної оперативної групи ЄС StratCom East, що бореться проти російської кампанії з дезінформації. Експертка умовно розділила цю діяльність на два напрями: «позитивний» і «негативний». Під «негативним» пані Кіфер має на увазі маркування російських дезінформаційних нападів у режимі реального часу. Тоді як «позитивна» діяльність  це інформування Європейського союзу, членів ЄС, ба навіть чиновників щодо того, що відбувається на місцях.

Сюзанна Кіфер

Заступниця  головного редактора «Українського тижня» Анна Корбут висловила своє бачення успіху російської пропаганди. «Під час Майдану мені стало зрозуміло, що російська пропаганда має успіх, тому що люди не знають багато про країни, які стали жертвою агресора. Чимало українців самі не знають власної історії в силу різних обставин»,  сказала вона. Разом із тим Україна не може протистояи пропаганді належним чином, бо в Росії більше ресурсів. Вихід журналістка бачить у створенні розважального контенту, який міг би надавати інформацію про країну, сприяти глибшому розумінню: «Мова про створення документальних фільмів, художніх серіалів замість великих масивів тексту, який часом може бути нудним».

Анна Корбут

Чимало наших уроків історії могли би бути цікавими всьому світу, каже пані Корбут. А якщо подавати їх креативно, з хорошою англійською, якісним продакшном, то можна було би підвищити інтерес західних політиків до України. «Люди чують про конфлікт, але не розуміють, чому він почався, що його спричинило»,  зауважила журналістка.  

Кореспондентка  іспанського радіо Cadena SER Анна Лазаро заявила, що «головне наше завдання  бути нейтральними та забезпечувати плюралізм думок». Одним із нинішніх ризиків, на її думку, є стандартизація контенту. «Дуже часто ми бачимо велику кількість ЗМІ, але вони подають однакову інформацію. Слід дивитися на власника. Зокрема, Руперт Мердок володіє 60% ЗМІ в Австралії, але також 35% ЗМІ у Великій Британії»,  зауважила вона. Тому коли споживаєш інформацію, вкрай важливо розуміти, хто є власником медіа, щоби розуміти, чию думку тобі пропонують. Хоча, додала пані Лазаро, є великі конгломерати, які часто приховують ім’я кінцевого власника: «Близько місяця тому були регіональні вибори і на кону стояла незалежність Каталонії. Це було важливо для мене, тому я вирішила слухати дві іспанські радіостанції. З першої стало зрозуміло, що сили, які боролися за незалежність, фактично перемогли, бо мали більшість у парламенті. Однак інша радістанція повідомила все навпаки. Було дуже корисно послухати обидві, адже так для мене став очевидним політичний підтекст»,  поділилася журналістка.

Гостра необхідність правди та подання збалансованої інформації у ЗМІ, маркування неправдивих історій, пропаганда цінностей, які здатні об’єднувати, аналіз дискурсів та критичне мислення - головні лейтмотиви V Україно-іспанський медіафоруму. Учасники зауважили, що Україні слід звернути увагу на позиціювання себе у західних медіа, а також  неодноразово наголошували на необхідності таких проектів, як StopFake, котрого назвали взірцевим в напрямі боротьби з пропагандою. 

Фото  Еліна Сардалова

 

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Автор фото: Еліна Сардалова
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду