У Міжнародний день боротьби проти безкарності українські медійні організації — НСЖУ, НМПУ, ГО «Телекритика» й Інститут масової інформації — на прес-конференції розповіли про стан справ із розслідуванням порушень прав журналістів. Зокрема, йшлося про діяльність робочої групи, створеної два місяці тому для контролю розслідування злочинів проти журналістів. До неї увійшли представники журналістських громадських організацій, Адміністрації Президента України й силових структур. Як повідомляв MediaSapiens, на нараді робочої групи в Адміністрації Президента представники МВС заявили, що передали до суду сім справ за статтею 171 та одну за статтею 345-1 Кримінального кодексу України.

23 листопада завершилася світова кампанія «Стоп безкарності» #endimpunity,що тривала з 2 листопада. Її ініціювала Міжнародна федерація журналістів. Головна мета кампанії — привернути увагу урядовців та громадськості до проблеми безкарності за злочини, скоєні проти журналістів. Організатори кампанії закликають чинити громадський спротив безкарності у своїй країні. Дати кампанії не випадкові: 2 листопада 2013 року в Малі було вбито двох французьких журналістів із RFI (Radio France Internationale) — Гілена Дюпона та Клода Варлона. Дата кінця кампанії пов’язана з тим, що 23 листопада 2009 року на Філіппінах унаслідок трагічних подій загинуло 32 журналіста.

«Статистика розслідувань справ шокує — лише один із десяти злочинів, скоєних проти журналістів, розслідується належним чином. Ця ситуація не є унікальною для якоїсь однієї країни — в багатьох країнах по всьому світу застосовують силу проти журналістів, щоби змусити їх мовчати», — сказав Олівер Моні-Кьорл, помічник генерального секретаря Міжнародної федерації журналістів, який взяв участь у заході.

Олівер Моні-Кьорл

Цьогорічна кампанія проти безкарності була спрямована на чотири країни: Мексика, Філіппіни, Україна та Ємен. «Ці країни обрано через те, що там є системні проблеми із розслідуванням справ щодо порушень прав журналістів, — зазначив пан Олівер Моні-Кьорл. — А правоохоронні органи чотирьох країн є недостатньо потужними та організованими, щоби розслідувати злочини». В Ємені насильство проти журналістів пов’язане в першу чергу з воєнними діями, які тривають у країні, в Мексиці — з наркоторгівлею.

«Дані з України не такі погані, як із інших країн. Але ми обрали Україну через низку причин, — пояснив пан Олівер. — Українські медіаорганізації вже не перший рік повідомляють про системну відмову влади боротися проти безкарності, однак нічого не змінюється. Тепер ситуація виглядає оптимістично — є прояви політичної волі й начебто готовності розслідувати злочини. Ми дуже хочемо, щоб це були не лише слова».

Цю думку поділяє й Сергій Томіленко, перший секретар НСЖУ: «Ми спостерігаємо позитивні декларації від ГПУ, Національної поліції та МВС. Хотілося би, щоб це були не лише декларації». Зокрема, учасники прес-конференції наголосили на важливості розслідування справ, пов’язаних із перешкоджанням журналістській діяльності й побиттями на під час Євромайдану в 2013–2014 рр., яких налічується понад триста випадків.

Сергій Томіленко

Про особливості нинішньої робочої групи розповіла Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації: «Робоча група є не публічною — це її відмінність від тієї МРГ, яка діяла при адміністрації Януковича — тоді це було тільки шоу та піар. Зараз ми можемо констатувати невеличкий прогрес за ці два місяці».

Так, за десять місяців 2015 року, за даними МВС, було скеровано до суду сім справ за 171-ю статтею ККУ (перешкоджання), одну справу за статтею 345-1 ККУ (погроза або насильство щодо журналіста). Крім того, за даними ГПУ, 2015 року було скеровано до суду три справи, що стосувалися побиття журналістів під час Революції гідності.

Оксана Романюк

«Можемо порівняти з 2014 роком, коли тільки шість справ за 171-ю статтею було скеровано до суду, в 2013-му — п’ять справ», — зазначила пані Романюк. Вона додала, що нині є дві проблеми з розслідуванням справ. Одна з них пов’язана із висвітленням: «Часто журналісти повідомляють у своїх ЗМІ лише про сам факт нападу чи агресії, а що далі відбувається — це випадає з поля зору журналістів. Ми не повідомляємо про перегляд справ, ніхто не ходить на суди. Щоби система працювала, потрібно, щоб ми активніше наглядали за розслідуваннями справ».

Друга проблема — самі журналісти часто не повідомляють про перешкоджання їхній діяльності або ж повідомляють лише у крайньому випадку — коли був жорстокий напад. Водночас, за даними ІМІ, за десять місяців 2015 року зафіксовано 52 побиття журналістів (фізична агресія), 84 факти перешкоджання законній професійній діяльності (недопуск на судові засідання, дільниці тощо).

«Бити журналістів не можна не тому, що це якісь священні корови. Ми говоримо про журналістів при виконанні службових обов’язків — і суспільство, й представники влади повинні усвідомити, що не можна заважати працювати журналістам, тиснути на них, адже без відповідної роботи журналістів ми не побудуємо демократичногосуспільства», — сказала медіаекспертка ГО «Телекритика» Світлана Остапа. Вона також представила результати моніторингу порушень прав журналістів за жовтень — липень 2015 року, здійснений ГО «Телекритика»: за ці чотири місяці зафіксовано 134 порушення. Така велика кількість пов’язана з місцевими виборами. Найбільше порушень зафіксовано в Києві — однак це зумовлено в першу чергу тим, що столичні журналісти частіше за регіональних заявляють про порушення.

Світлана Остапа

Як розповіла Світлана Остапа, під час зустрічі в Адміністрації Президента представники медійних організацій наполягали на підготовці окремих кейсів, які би стали прецедентними у справі захисту прав журналістів. Зокрема, такою справою має стати незаконне затримання Службою безпеки України знімальної групи програми журналістських розслідувань «Схеми» «Радіо Свобода», яка транслюється на телеканалі «UA: Перший».

У прес-конференції взяв участь заступник начальника Головного слідчого управління МВС України Максим Цуцкірідзе. За його словами,наразі відкрито 329 кримінальних проваджень, 17 кримінальних проваджень передано до суду, з них сім пов'язані з перешкоджанням журналістській діяльності. Він зазначив, що 25 розслідуваних справ стосуються порушень на території Криму — що наразі унеможливлює їх розслідування.

Максим Цуцкірідзе

«Національна поліція спільно з прокуратурою робитиме все можливе, щоби справи було розслідувано належним чином і передано до суду із обвинувальними актами, й тих осіб, які порушували права журналістів, було покарано, — сказав пан Цуцкірідзе. — Щодо подальшої співпраці зі ЗМІ, то нам необхідно розробити конкретний алгоритм дій. Мені гірко це визнавати, але не всі працівники поліції в умовах трансформації знають законодавство, так само як і не всі журналісти знають свої права». Він зазначив, що питання взаємодії зі ЗМІ має бути окремою складовою атестації правоохоронних органів.

Тетяна Котюжинська, головний юристконсультант НСЖУ, звернула увагу на переатестацію міліції в поліцію, яка триває: «Вимагаємо під час атестації з міліції в поліцію звертати увагу (або зробити окремим пунктом атестаційної перевірки) питання взаємодії поліції із журналістами Якщо співробітником поліції було здійснено порушення прав журналістів, то ця людина під час переатестації не повинна потрапити в нову поліцію. Звісно, ми підтримаємо створення пам’ятки для правоохоронців, як спілкуватися зі ЗМІ. Але ми мали негативний досвід, коли для керівництва міліції проводилося навчання, але рядові працівники цими питаннями не переймалися. Потрібно, щоб і на низовому рівні працівники були обізнані з правами журналістів».

Тетяна Котюжинська

На засіданні робочої групи було прийнято рішення перевидати посібник ОБСЄ, присвячений взаємодії правоохоронних органів і журналістів — у зв’язку зі змінами в законодавстві через трансформації в міліції.

Тетяна Котюжинська наголосила й на процесуальній особливості в розслідуванні справ: «Журналістів не визнають потерпілими, і це дає можливість правоохоронним органам тихо закривати справу . Так сталося з випадком нападу на журналістку “Громадського ТБ” Настю Станко й оператора Костянтина Ревуцького — їх не визнавали потерпілими, через начебто відсутність складу злочину».

Олександр Тарасов, заступник голови НМПУ, медіаюрист, зазначив, що залишається низькою якість слідства у справах проти журналістів: «Важливо не лише відкривати справи, а передовсім якісно їх розслідувати. Окрім закриття справ через відсутність складу злочину, правоохоронці часто уникають відкриття справ за 171-ю статтею Кримінального кодексу, як у ситуації з порушенням прав чернігівського журналіста В. Савенка. Актуальними є справи про недопуск журналістів на відкриті судові засідання. Маємо ганебну ситуацію на Херсонщині, де журналісту Валерію Миронюкубуло відмовленов доступі до засідання районного суду. Найостанніший випадок порушення —застосування фізичної сили з боку силовиків по відношенню до журналістів у Чаплинці».

Тетяна Котюжинська наголосила, що завданням робочої групи є передусім контроль, або ж стеження за перебігом розслідування таких справ.

Учасники наради, що відбулася 23 листопада, домовилися про порядок денний наступної зустрічі, яка має відбутися наприкінці 2015 року або на початку 2016 року: на ній має бути підбито підсумки з розслідуваннями порушень проти журналістів.

Як повідомляв MediaSapiens, Генеральна прокуратура України відзвітувала про розслідування злочинів, пов’язаних із перешкоджанням законній професійній діяльності співробітників ЗМІ. За даними ГПУ, за результатами розслідування кримінальних проваджень про перешкоджання роботі журналістів цьогоріч у 16 провадженнях повідомлено про підозру 18 особам. Ще в дев'яти провадженнях правоохоронцями встановлені особи, які вчинили злочини, однак у зв’язку з ухиленням підозрюваних від слідства їх оголошено в розшук. Крім того ГПУ направила до суду вісім проваджень про перешкоджання журналістам.