Дивакуваті індіанці, рейнджери та інші ходульні персонажі-експонати кіношного музею – точна копія нашого політикуму, з яким Савіку Шустеру доводиться мати справу щотижня. Сам же ведучий у його незмінному темно-синьому костюмі чомусь дедалі частіше нагадує стійкого олов’яного солдатика: кулі свистять (у розпал виборчого сезону ток-шоу лишається без хорошого телевізійного майданчика, приходить податкова перевірка), а він знай робить свою справу – випускає програму.

В українському телеефірі ток-шоу Савіка Шустера з’явилося десять років тому, восени 2005 року, на каналі ICTV. За згадками директора-президента ICTV Олександра Богуцького, пана Шустера Віктору Пінчуку порадив Борис Нємцов, сказавши, що в Росії ведучому після змін на НТВ нема де працювати. Що змінилося для Савіка з того часу? Мабуть, особливо нічого. Хіба що тепер відрекомендувати себе будь-якому власнику українських телеканалів він може сам.

Рінат Ахметов, який цього разу дав прихисток ток-шоу «Шустер Live» лише на одну ніч (зате яку), вирішив зробити свій жест особливо широким. Хочете говорити в ефірі про те, що задля чесних виборів у Маріуполі потрібно відмовитися від друку бюлетенів у типографії «Приазовского рабочего», яка належить Рінату Ахметову? Будь-ласка. Зрештою, Ахметов чудово розуміє: хочеш зробити боротьбу проти себе неефективною – очоль її.

«У мене зараз на дроті всі військові: “Донбас”, “Правий сектор”, УНСО – всі, хто захищають Маріуполь. Вони нас попросили: “Захистіть тепер ви наше місто. Тому що за що ми воювали 1,5 роки в Маріуполі? Щоби знову прийшла влада Ахметова, знову прийшла Партія регіонів? І завтра до нас знову прийде ДНР?” Тому на сьогодні в нас у Маріуполі є дуже велика загроза, яка знаходиться в 20 км. Про неї зараз не кажуть, а ми це пам’ятаємо, ми це знаємо. І тому в нас сьогодні, як ніде в жодному місті, об’єдналися вісім партій, і ми пішли всі разом проти одного ворога. Ворог цей – “Опоблок” разом із Рінатом Леонідовичем Ахметовим», – патетично заявила Галина Одноріг, кандидат у депутати Маріупольської міської ради, ВО «Батьківщина».

«Ви сказали, що ви – неолігархічний канал (слоган каналу 3S.tv – “Перший неолігархічний канал”. – Ред.). А от ми на “Україні” всі зібралися. Це як? Можна хоча би рідше тоді давати слово пану Рабіновичу (одному з лідерів “Опозиційного блоку”. – Ред.)?», – підколов ведучого перший заступник голови Партії вільних демократів Михайло Бродський.

«Я, на жаль, не можу більше знаходитися в цій студії. Ганьба вам усім!» – картинно образився Вадим Рабінович і пішов з ефіру. Щоправда, перед цим встиг розкритикувати екзит-пол, який проводився на замовлення «Савік Шустер Студії» – мовляв, він ще дочекається результатів «іншого екзит-полу» – правда, не уточнив, якого саме. З результатами «свого екзит-полу» на зв’язок зі студією ток-шоу вийшов і кандидат на посаду міського голови Харкова Геннадій Кернес. Що тут скажеш? Вибори традиційно забезпечують роботою соціологів.

А ще вони традиційно забезпечують роботою піарників та рекламістів. На царину останніх – політичну рекламу – вже певний час триває неслабка атака з боку окремих громадських активістів, політиків і парламентарів. І ось нарешті ця дискусія дісталася й студії «Шустер Live», де з приводу цього питання під час «Ночі виборів» не висловився хіба що лінивий.

«На превеликий жаль, сьогодні не всі кияни ставлять ключове запитання, що потрібно було би поставити в українській політиці: за який рахунок проводяться величезні кампанії, дається реклама на телебаченні, на радіо, звідки ці білборди? І не пов’язують це з тим, що потім будуть робити ці місцеві партії, зокрема, пройшовши в міську раду. <...> І мерська кампанія, зокрема, моя, і кампанія “ДемАльянсу” коштувала нам менше, ніж $50 тис. А тепер подивіться на корбанів, на думчевих, на кличків і так далі...», – прокоментував невтішні результати опитування виборців щодо результатів «Демократичного альянсу» його лідер і кандидат в мери Києва Василь Гацько.

«Але це вже неефективно, такі кампанії вже неефективні. Наприклад, той же “Укроп” у Києві: дорого, але неефективно», – заспокоїв Гацька ведучий.

«Стосовно грошей, про які говорив пан Гацько. Так у нас і немає закону, який забороняє використовувати кеш. Вибори проходять за кеш. Країна забита візуальною рекламою. У нас нечесні вибори. У нас вибори нерівних можливостей політиків. Якби були дебати... От у другому турі чому б мерам обов’язково не зустрітися на дебатах? У законі цього немає: не прийшов на дебати – до побачення, знімають тебе з виборів. Усе має бути чесно, щоби виборець міг обрати, а не голосував, як йому нав’язують “бабки”. Великі гроші йому нав’язують ідею, за кого голосувати. Це неправильно. Потім ми живемо так, як ми живемо сьогодні. І потім ми не йдемо на вибори, тому що ми розчаровуємося», –зі знанням справи прокоментував Михайло Бродський.

В Україні склалася традиція підміняти поняття демократії будь-чим, у тому числі й поняттям виборів як таких, безвідносно до їхньої якості. Хоча демократія – це насамперед можливість оновлення політичних еліт. Коли влітку ухвалювали чинний закон «Про місцеві вибори», навколо нього було стільки димової завіси та балаканини, що неможливо було зрозуміти, хороший він чи поганий. Тепер, коли всі вже спробували його в дії, зрозуміло, що він поганий, бо консервує політичні еліти. Ви можете перемогти в своєму окрузі, але мусите віддати перемогу партії, що вирішує, хто за яким номером іде в списку.

При такому загальному підході можна припустити, що і заборона політичної реклами, про яку почали так багато говорити, призведе до ще більшої консервації еліт. Ну, а поки пропоную вам пофантазувати, якими можуть бути обов’язкові дебати в умовах існуючої політичної та медійної культури: може, за аналогією з екзит-полами, у Кернеса будуть свої дебати, в Рабіновича – свої, дебати Савіка Шустера йтимуть одразу на кількох каналах, а офіційним майданчиком із точки зору законодавства будуть дебати на «UA: Першому», яких багато глядачів просто не помітять.