Займатися лише блогерською діяльністю і заробляти цим на життя – така ситуація для українських реалій фантастична, на відміну від, скажімо, Сполучених Штатів. Проте вітчизняна блогосфера не безнадійна. Якщо правильно презентувати себе та обрати вдалу платформу й тематику, блогерство стане корисною справою: з одного боку, виконуватиме суспільно важливі функції, з іншого – принесе користь самому автору.

Про особливості блогерської діяльності в українському інтернет-просторі розповідав Микола Малуха під час вебінару «Підвищення блогерської майстерності». Микола Малуха – блогер, редактор соціальних медіа на порталі Infoporn.org.ua, координатор Data Journalism School.

«В українській блогосфері зараз простежується криза ідей – домінування розважального контенту, копіпастингу, переважання новин про курйози, – вважає пан Малуха. – Але блоги все одно мають потенціал, на мою думку, вони цікавіші, ніж українські медіа, і можуть активізувати цікаві теми, про які не пишуть ЗМІ».

Одна з таких тем – соціальний капітал та можливості громадських ініціатив, розповіді про успішний досвід перетворень на рівні місцевих громад. Найбільш вдалим прикладом блогу, який розповідає про місцеві проблеми, Малуха вважає популярний блог Дениса Казанського, «Франкенштейна», який сьогодні часто цитують ЗМІ, беручи звідти новини. Його автор висвітлює місцеві проблеми, готує репортажі та гостро критикує чинну владу. Тож іще одна функція блогів – сприяти прозорості в політиці. «Блогери, як правило, скептично налаштовані, мають інтелектуальний набір, не соромляться ставити критичні запитання політикам, у тому числі в соціальних мережах», – зауважує Микола Малуха. Крім того, вони можуть бути «санітарами медіа». Якщо журналісти повинні бути санітарами дій влади та стежити за достовірністю слів політиків, то блогери часто викривають недостовірний фактаж у журналістських матеріалах.

«Всі компоненти разом дозволяють блогерам стати генератором чи підсилювачем громадського активізму, бо до них є певний рівень довіри, і авторитетний блогер може стимулювати людей вийти на вулицю взяти участь у якійсь протестній акції», – зазначає Малуха.

Наводимо декілька порад від експерта стосовно того, як стати авторитетним блогером і які переваги має ця діяльність.

Вибір платформи: ЖЖ, Wordpress, Facebook?

Досвідчені інтернет-користувачі з ностальгією згадують часи, коли «Живий журнал» був на піку своєї популярності – це була головна платформа, де збирались українські блогери. Однак із наступом соціальних мереж багато цікавих авторів припинили активно вести щоденник і зосередилися на Facebook. Цьому є цілком зрозуміле пояснення: у ЖЖ важко починати свій блог, можна зробити багато дописів, поки нарешті отримаєш зворотній зв’язок і хтось почне коментувати твої матеріали.

У Facebook справа просувається значно швидше – 3-4 речення вже забезпечать декілька лайків. Проте в соціальній мережі немає можливості зберігати пости, тобто не можна переглянути архів за декілька років (теоретично це можливо, але пошук конкретного допису забере чимало часу), тобто це все ж таки не блог-платформа.

Микола Малуха радить використовувати обидві платформи – почати можна з Facebook, публікуючи там дописи 3-4 рази на тиждень, потім починати блог, вже набувши певної «популярності». Однак характер інформації, звичайно, буде різний на цих платформах: у ЖЖ чи Wordpress – це більш глибокі, оформлені думки. У соціальних мережах пости рідко мають сильне інтелектуальне навантаження, це переважно реакція на подію чи явище. У Facebook можна анонсувати свій запис на блозі, в тому числі у відповідних темі групах.

Щодо того, яка платформа краще – Livejournal чи Wordpress, то головна перевага останньої – там більше можливостей для публікації відео, графіки, візуалізацій, інтерактивної інфографіки – якщо блогер створює такі матеріали, то краще віддати перевагу цій платформі.

Ваше віртуальне обличчя

Важливо подбати про свій профіль у соціальній мережі, аби він вигідно презентував вас – оскільки в час нових медіа це важливий інструмент якісного нетворкінгу. Зокрема, варто заповнити графи про місце роботи, навчання, стажування. Добре, якщо заповнені такі на перший погляд не дуже важливі графи як «улюблені книжки» чи «фільми», адже вони свідчитимуть про хобі та інтереси. Деякі компанії зараз залучають соцмедіа для пошуку кадрів і переглядають профіль людини, її зацікавлення, в яких групах вона є. Також у Facebook важливо дати посилання на ваші профілі в інших соціальних мережах (наприклад, на Linked.In) та загалом на сервери, які підкреслюють професійну діяльність. Наприклад, на хостинг для фотографій Flickr, чи Slideshare, Youtube, Vimeo – в залежності від вашої діяльності.

Що варто робити

По-перше, корисно обрати спеціалізацію, якусь свою сферу, яку ви добре знаєте – бо якщо розсіюватися на всі події, важко публікувати унікальний контент. Одна з сучасних тенденцій – популярними в інтернеті стають цікаві новини з регіонів, їм часто віддають перевагу перед столичними, тому іноді блогерам із невеликих міст легше здобути авторитет.

Очевидно, що найважче – це постійно публікувати якісний, ексклюзивний контент. Такими матеріалами можуть бути репортажі з відвіданих подій (якщо встигнути зробити це оперативніше за медіа), з особистими враженнями. Також добре працювати в різних жанрах – робити подорожні нариси, рецензії, інтерв’ю. Крім того, в українському онлайн-просторі не вистачає доступу до західних медіа та до іноземних ЗМІ – тому плюсом буде огляд чи переклад іншомовних публікацій на цікаві теми.

Також не варто забувати про створення своєї спільноти, читачів блогу: якщо хтось робить репост вашої статті чи допису, не забудьте відвідати сторінку цієї людини, прокоментувати, лайкнути, таким чином налагоджуючи комунікацію.

Чого краще не робити

Якщо блогер прагне створити собі репутацію серйозного автора, не потрібно у блозі чи соцмережах публікувати розважальний контент – фотографії котиків-собачок, безкінечні приколи (тим більше застарілі), хіба якщо вони мають актуальний соціальний чи політичний підтекст і справді злободенні. «Неправильно перетворювати свій блог на ретранслятор анекдотів та демотиваторів, цей контент і так домінує, а якщо ви націлені на інтелектуальну аудиторію, то вас швидко припинять читати», – наголошує Микола Малуха. Крім того, слід дбати про свою стіну і переглядати, наскільки корисні ті посилання та дописи, які на ній залишають.

Те саме стосується поширених нині лотерей на кшталт – «зроби репост та виграй ноутбук»; або ж так званого інтелектуального спаму – цитат відомих людей, які аж ніяк не є унікальним контентом.

Не потрібно перетворювати Facebook на Twitter – тобто не слід писати по 10 повідомлень на день: нехай це буде декілька дописів на тиждень, але вони будуть справді цінними та ексклюзивними.

Райдужне майбутнє успішного блогера

Якщо вміло вести свій блог, можна отримати низку переваг для майбутньої діяльності. По-перше, це можливості для нетворкінгу. Наприклад, якщо ви регулярно пишете на певні теми (чи то економіка, чи то наука й освіта), то згодом зарекомендуєте себе як експерта і вас можуть запросити до тематичних проектів. Звісно, можна й стати журналістом – це один із найбільш частих випадків, коли хороший блогер стає журналістом-фрілансером чи працює у штаті видання. Ще один із варіантів розгортання подій – запрошення в команду певного політика як фахівця з просування у соціальних мережах.

Може бути й несподіваний для наших реалій сценарій – як розповів Микола Малуха, вже відомим блогерам самі читачі можуть оплачувати певну статтю: так, заявивши тему, він може «збирати пожертви», чи, точніше, кошти на оплату своєї праці. На думку пана Малухи, це реальний спосіб побороти джинсу – якщо люди погодяться платити за якісний контент.

Микола Малуха, блогер, редактор соціальних медіа на порталі Infoporn.org.ua, координатор Data Journalism School. Був керівником напрямку соціальних медіа у передвиборчому штабі кандидата-мажоритарника Тетяни Монтян. Відповідав за blogger relations у команді народного депутата Лесі Оробець. Спеціалізується на поєднанні онлайн-інструментів у громадському і політичному секторі. 

Проект «Підвищення блогерської майстерності» здійснюється за підтримки Посольства США в Україні

 Марина Дорош