У гонитві за кліками та швидкістю онлайн-журналістика стає дедалі лаконічнішою. Ця тенденція, втім, породжує контртенденцію – моду на розлогі матеріали, де великі тексти супроводжуються численними фото- відео- та аудіоілюстраціями. Повільна мультимедійна читанка, що забирає не кільканадцять секунд, а кільканадцять хвилин читацької уваги, стає дедалі популярнішою в українських онлайн-медіа.

Першою моду на розлогі мультимедійні історії запровадила The New York Times, запропонувавши своїм читачам проекти Snowfall та A game of shark and minnow.  Нові технології дають змогу розповідати історії з додаванням відео, створювати несподівані ефекти завдяки звичайному перегортанню фото. Хоча головним у якісних лонгрідах залишається текст – без цікавого сюжету, героїв, ексклюзивної інформації історію не врятують найгарніші ілюстрації.

Найближчим часом мультимедійну журналістику великих форм очікує запуск стартапа екс-виконавчого редактора The New York Times Джиллі Абрамсона та творця  журнала American Lawyer Стівена Брілла, а Бен Уолфорд, редактор  TheBangkokPost, уже відкрив онлайн-журнал «розповідної журналістики» Latterly.

Нове російськомовне видання Meduza, за словами його головного редактора Галини Тимченко, створене задля задоволення «прожиткового інформаційного мінімуму та публікації кращих текстів, так званих лонгрідів».

Дещо під’юдило українських колег і російське видання gazeta.ru, створивши мультимедійну «Історію Євромайдану» до річниці початку протестів на київському Майдані Незалежності. Свій проект  «Історія Євромайдану. Хроніка української революції» до цієї дати підготувало українське видання Insider. Хоча спроби розповісти про Майдан у розлогому мультимедійному форматі розпочалися ще навесні 2014 року, коли видання «Українська правда. Життя» запустило проект «Небесна сотня». У вересні відкрилась – і відтоді активно поповнюється – рубрика «Лонгрид» на сайті «Новое время».

«Для своїх текстів ми обираємо теми, які можна супроводжувати високоякісним мультимедійним контентом, - розповідає шеф-редактор стрічки новин сайту «Новое время» Тарас Ільків. – Великий текст не є лонгрідом у повному розумінні, якщо він не може бути адекватно проілюстрований». За його словами, кожен журналіст «Нового времени» повинен уміти користуватись спеціальним конструктором для створення мультимедійних історій.

Започаткований  у травні 2014-го проект The Ukrainians повністю побудований на лонгрід-інтерв’ю. «Ми робимо медіа не лише інформативним, але й “смачним”, - формулює кредо видання його головний редактор Тарас Прокопишин. – Проект не є бізнесовим, ми прагнемо транслювати цінності відкритого суспільства й поширювати правильні принципи». Днями на сайті вийшов тридцять шостий матеріал – інтерв’ю з пожежником Юрієм Іванівим. Серед попередніх героїв – Вахтанг Кіпіані, Данило Хомутовський, Ігор Скляревський, Зураб Аласанія, Брія Блессінґ, Роман Віктюк, Богдан Гаврилишин, Мирослава Ґонґадзе, Мирослав Попович, Борис Ґудзяк та інші.

На думку Тараса, популярність довгих текстів пояснюється тим, що аудиторії потрібно не лише прочитати про подію, що відбулася: читач дедалі частіше хоче стати учасником і розглядати те, про що читає, як свою життєву історію. Обравши розлогу форму лонгріда та великі мальовничі ілюстрації, що відповідають життєвій філософії героя, творці The Ukrainians зіграли на ексклюзивності та, сказати б, елітарності такого контенту.

Технічна складова

Проект Snowfall, який став своєрідною візитівкою мультимедійних лонґрідів, критикували здебільшого за дорожнечу – щоб створити щось подібне, потрібні не лише першокласні журналісти, але й програмісти з дизайнерами. Проте українські редактори стверджують, що виробництво лонґрідів дається їм легко й недорого, адже в мережі з’явилось чимало платних і безкоштовних інструментів, які допомагають будувати історії.

«Це, можна сказати, безкоштовно: спеціальний конструктор був вмонтований в адміністраторську панель на етапі її розробки після запуску сайту. Ми планували це ще на старті проекту», - розповідає Тарас Ільків. «Мають бути мінімальні вкладення на старті, які потім перетворюються у мануфактурний процес, - каже Тарас Прокопишин. – Існує стереотип, що це дорого, бо виглядає круто. Але те, який вигляд має наш сайт, доводить: якісно можна робити й без грошей». The Ukrainians поки що працює як неприбуткова організація, однак редакція думає над розбудовою – шукає соціально відповідальний бізнес, що міг би фінансувати розширення проекту, та планує збирати кошти через краудфандинг.

Авжеж, лонґріди вимагають тривалішої роботи, більших зусиль, якснішого відео-, аудіо- та фотоконтенту, ніж щоденні публікації онлайн-видання. Не кожна редакція може доручити журналістові кілька днів працювати над публікацією, якщо за цей час він може наштампувати сотню новин. Однак приклад «Нового времени» доводить, що рекламодавці зацікавлені в ексклюзивних текстах і оригінальних форматах: на початок 2015-го року видання планує рекламний спецпроект у форматі лонґрідів.

Тепер важливо, щоб мода не породила хвилю низькопробних ерзац-лонгрідів, у яких може розчинитися справжнє мистецтво мультимедійного сторітелінгу. «Хочеться, щоб лонґформи створювали свою цінність не лише через зовнішній вигляд, а й через зміст, - говорить Тарас Прокопишин. – Жити треба культурою суті, а не культурою форми. А ще краще – культурою форми, яка є виявом суті».

Десять українських лонгрідів, які змусять вас зацікавитись форматом:

Insider: Найтяжчий рік історії незалежної України

Insider: Історія Євромайдану. Хроніка української революції

The Ukrainians: Мирослава Гонгадзе

The Ukrainians: Зураб Аласанія

«Українська правда. Життя»: Небесна сотня

«Новое время»: Майдан глазами Мустафы Найема

«Новое время»: Личность года

«Новое время»: Видеоитоги года