Глобальна змова проти NewsOne. Моніторинг ток-шоу 24-30 вересня 2018 року

Скрін-шот NewsOne

«Український формат» (NewsOne), 26 вересня. «Петиції від Лукавого»

Атаки на NewsOne набирають обертів. Канал захищається, принижуючи українців.

Українські телеканали, навчені численими справами проти наближених політиків, мають добру традицію публічної боротьби із будь-якими закидами: не можеш спростувати - дискредитуй. Якщо тобою займається ГПУ - ГПУ, якщо СБУ - СБУ, якщо активісти - активістів. Якщо ж проти NewsOne збирають підписи громадяни України - така їх доля. Формальною темою програми була депутатська недоторканність, але почалося шоу з майже годинного виступу Тетяни Блистів, керівниці секретаріату Комітету ВР з питань національної безпеки й оборони, та теорій змови проти каналу.

Змову розкривали: Святослав Піскун, тричі екс-генпрокурор України.Валентин Наливайченко, екс-голова СБУ та лідер руху «Справедливість». Юрій Левченко, народний депутат, член партії «Свобода». Ігор Мосійчук, народний депутат від «Радикальної партії». Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщини». Євгеній Червоненко, екс-міністр транспорту, екс-губернатор Запорізької області. Сергій Мельничук, народний депутат, екс-комбат «Айдару». Сергій Шахов, народний депутат, член партії «Наш край». Ілля Кива, голова Соціалістичної партії України. Михайло Добкін, народний депутат, лідер партії «Християнських соціалістів».

26 вересня за чотири години до початку ефіру «Українського формату» Тетяна Блистів запостила у Facebook допис про те, що на пошту членів комітету приходять листи із проханнями закрити NewsOne та «112» як агентів російської пропаганди. А отже, на думку чиновниці, «розпочалися процеси по згортанню свободи слова та демократичних цінностей». Після цього допису, як повідомив ведучий Василь Голованов, він вмовив пані Тетяну вийти з лікарняного й виступити у студії. Вона прийшла й показали листи (ось цей момент) - виявилося, що всі шість мають ідентичний текст та помилки. Отже, і присутні і сама чиновниця одразу запідозрили змову. Ми теж підозрюємо змову, адже на листах стоїть дата 19 вересня й чому жінка мовчала про них у Facebook аж до дня ефіру - невідомо. Тим не менше, на цьому факті вона не зупинилися, адже 20 вересня на сайті Верховної Ради зареєстрували також петицію проти каналів «112» та NewsOne - і за 10 днів вона набрала 25 тисяч необхідних підписів.

«Складно буде знайти таку кількість людей, простих громадян, які би так опікувалися свободою слова або ж рукою Москви», - заявила в ефірі співробітниця Комітету безпеки й оборони. І жоден із присутніх в студії депутатів, екс-генпрокурорів та екс-керівників СБУ, екс-комбатів і кандидатів у президенти протягом усієї програми не сказав, що думає інакше. Що в Україні  значно більше, ніж 0,06% населення (25 тисяч підписантів) може перейматися рукою Москви та свободою слова. Оскільки на цьому етапі жінці ніхто не заперечив, теорія змови почала рости по експоненті. Спочатку чиновниця заявила, що це нагадує їй радянські листи до вождя, потім, що система недосконала й петицію могли накрутити, потім, що потрібно звернутися в кібер-поліцію, аби «попередити можливий злочин» і, в решті, що треба створити альтернативу петицію на підтримку каналів. Це якщо не згадувати про панічні атаки з «лишиться один канал, який говоритиме те, що треба» й порівняннями NewsOne та 5 каналу у 2004 році.

Опозиційні політики приєдналися до подібної риторики. Святослав Піскун згадав про листи проти лікарів-сіоністів, які СРСР використав для розстрілів. Ігор Мосійчук заявив, що в часи війни петиції потрібно перевіряти (не те що канали). Сергій Власенко поцікавився, чому канал «112», який буцімто належав міністру часів Януковича Зарахарченку, хочуть закрити, а 5 канал - міністра часів Януковича Порошенка - ні (а раптом через різну риторику стовно України? - Я.З.) Сергій Шахов розповідав, що влада тисне на канали, які говорять правду (а до чого тут NewsOne?) І всі разом вони планували піднімати народ на боротьбу за свободу слову. Хотілося запитати лише одне: яку, до біса, свободу слова, якщо громадянську петицію на програмі одноголосно визнали фейком? Справа не в тому, що NewsOne має деструктивну інформаційну політику, не в тому, варто закривати цей канал чи ні, не в тому, кому належать він та  хто його власник. Просто жоден із присутніх політиків навіть на секунду не допустив, що 0,06% українців могли щиро висловити подібну думку.

Що ж до, власне, депутатської недоторканності, то тут в студії «Українського формату», здається, вперше зібралися компетентні гості - люди, з яких її знімали. З іншими подібними Василь Голованов спілкувався по відео-зв’язку. Як ви можете здогадатися, всі справи проти таких політиків виявилися сфальсифікованими, докази бездоказовими, а судові розгляди безперспективними. Позбавляти недоторканності усіх нардепів більшість присутніх у студії теж не спішили, адже нинішня влада за ручних судів може активно переслідувати опозицію (не те що за Януковича). Святослав Пісук взагалі згадав про те, як недоторканність із колег зняв Гітлер, «потом они все оказались в Освенцине». Ще цікавіше, що, на думку тричі екс-генпрокурора, без недоторканності не були б можливі Майдани, адже «Побили бы всем головы. Или не били бы, а за руки, за ноги в каталажку, трое суток». В Україні 450 народних депутатів, на Майдані був мільйон людей. А щодо страху побиття під час Революції Гідності... ви жартуєте?

Натомість найактивнішим прихильником скасування депутатської недоторканності в студії був Юрій Левченко. Він, наприклад, аргументовано пояснив, чому законопроект Президента «шулерський»: документ вступив би в дію із січня 2019-го року, а, отже, обрана восени Верховна Рада зберегла б недоторканість за нинішними законами. Також введення в дію ініціативи президента, навіть за прийняття її зараз, на думку нардепа, можна буде нескінченно переносити. Крім цього, чиновник обурювався, фактично, кастовим поділом суспільства й діями аудиторії, які аплодують тим, хто каже, що питання недоторканності неважливе.

І наша постійна рубрика - Ілля Кива. Цього разу лідер соціалістів запропонував увести розстріли для держслужбовців, щоб у них був страх перед покаранням. Після подібного Василь Голованов вкотре пожартував про Нацраду, яка неправильно зрозуміє й уведе проти каналу санкції. «Когда захотят изнасиловать, придут и изнасилуют. Повод они всегда найдут», - описав роботу регулятора екс-правоохоронець. Приклад Киви вкотре надихнув інших чоловіків у залі, то ж пан Шахов згадав, що ялинки біля адміністрацій саджають, аби чиновники пам’ятали про Сибір. А пан Добкін видав фразу, що очевидно змусилася багатьох глядачів задуматися «а так можна?»: «Верховная Рада согласилась на добровольное изнасилование себя».

Загалом, черговий випуск «Українського формату» звівся до фарсу на теми свободи слова та захисту громадян від влади. За допомогою, наприклад, розстрілів, але не зняття недоторканності з нардепів. 

«Пульс» («112»), 25 вересня. «Но не «очко» обычно губит, а Червоненко - «Пульс»

Будь-яка успішна дискусія на ток-шоу складається з актуальної теми, обізнаних гостей та якісної роботи модераторів. «Пульс» аналізованого тижня намагався перевірити, що вийде без усіх трьох елементів.

Почати варто з тем: гості «112» обговорювали проблеми пенсій та «євроблях». Вічні, хоч і в різній мірі, питання, які настільки затаскані політиками, експертами, журналістами та українцями на кухнях, що в чотиригодинному ток-шоу про них мають бути або неймовірні  спікери або хоча б нові деталі.  Нічого з цього в «Пульсу» не було.

І тут ми переходимо до другої проблеми - самих гостей. Їх не представляли, то ж подаємо власні регалії. До студії завітали: Сергій Поярков, лідер «Автомайдану», художник. Оксана Продан, нардеп від «БПП». Костянтин Усов, нардеп від «БПП». Олег Барна, нардеп від «БПП». Олег Ярошевич, керівник ГО «Авто Євро Сила». Андрій Пальчевський, ведучий та бізнесмен. Євген Червоненко, активно розповідає, що горів у гоночній машині. Руслан Бортник, політтехнолог. Павло Жебрівський, екс-голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, аудитор НАБУ. Ігор Мірошниченко, екс-нардеп, член партії «Свобода». Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру. Микола Шамбір, заступник міністра соціальної політики. Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти.

Експертність багатьох із них у зазначених темах більш ніж сумнівна. Наприклад, Євгеній Червоненко 13 років тому сім місяців пробув міністром транспорту, займався автоспортом й шість років очолював Автомобільну федерацію України. Отже, на автівках він розуміється, але як щодо досвіду в митній політиці? Тим паче, що, як він сам заявляє, проблема виникла лише зараз, бо в усіх інших українських влад була честь (жаль, що деяка частина з неї зараз у Ростові. – Я.З.). Що ж до питання пенсій, то в якому статусі Червоненко обговорював їх, - узагалі загадка. Сергій Поярков -  один із лідерів «Автомайдану» й займає активну публічну матюкливу позицію проти власників нерозмитнених авто. Власне, лише образи він і зміг запропонувати дискусії. Проте й це більше, ніж Святослав Піскун, тричі екс-генпрокурор. Автори, що, переплутали його з Віктором Пинзеником, тричі екс-міністром фінансів.

Що ж до модераторів дискусії, то з усіх ток-шоу нашого моніторингу саме ведучі «Пульсу» мають у своїй програмі найбільш «представницьку» функцію. По-суті, вони не керують нічим. Не можуть перебити гостей, то ж часто трапляється, що присутні не просто говорять одночасно, а одночасно сперечаються у різних групах. Доходило до того, що Володимир Полуєв ставив питання експерту, просто ігноруючи паралельні спічі одразу чотирьох учасників. Також вони не цензурують особисті образи в ефірі й усі палкі дискусії закінчуються саме ними. А ще лише в «Пульсі» можна кілька разів за програму встати, пройти всю студію і почати погрожувати своєму візаві. Після чого до тебе ще підтягнуться однодумці й ви разом почнете з’ясовувати, хто що може один на один за гаражами. А модератори при цьому стоятимуть і дивитимуться. Можливо, їм не вистачає досвіду, можливо, вони ще не відійшли після неприємного досвіду із Шуфричем минулого тижня. Але головний висновок такий: лише гості винні в тому, що опускаються до подібного рівня. Проте опускатися туди їм дозволяють саме ведучі.

Очевидно, що на фоні подібного провалу по всіх трьом важлимим складовим, дискусія вийшла вкрай низького рівня.

Під час обговорення теми «євроблях» у студії був присутній по-суті один прихильник подібної практики - Олег Ярошевич. Інші гості або мали застереження, або виступали категорично проти. Тож дискусія зводилася до цитування міфів, закидів та монологів про соціальну справедливість і відповідей/спростувань Ярошевича. Оскільки програма довга, то одні й ті ж вимоги та пояснення йому доводилося повторювати кілька разів. Наприклад, щодо екологічних стандартів. Мовляв, «бляхарі» інколи й хочуть зареєструвати машину, але не можуть, бо вона вироблена раніше 2010 року. Аналогічно свої думки на підтримку «бляхарів» повторював Андрій Пальчевський: євроавтівки створюють в Україні робочі місця (проходячи обслуговування та купуючи бензин), а, отже, митні втрати від них оцінюють некоректно.

Проте опоненти їх не надто слухали. Сергій Поярков ділив автовласників на два типи: вмєняємих і ні. Вибачатися перед «євробляхерами», яких раніше назвав «пєтухами», чоловік відмовився, натомість протягом ефіру встиг назвати їх також «щурами» та «козлами». Судячи з інтонацій, яких при цьому набував його голос, говорити варто було про дельфінів. Також, продовжуючи славну традицію «мужицьких» ток-шоу, Поярков заявляв, що «мужик» - це той, що працює на 5 роботах і виплачує кредит, та запитував «навіщо чоловік, що не може купити дружині машину?». Після програми активісти зустріли його біля студії й не відпускали без вибачень, проте чоловік і тут відмовився вибачатися та поцікавився у співрозмовника, чи буде той таким же сміливим один на один, а не в натовпі.

Крім цього, у шоу активно нав’язували ідею, що «бляхарів» (свідомо чи ні) використовують у політичних цілях. Ведучі кілька разів запитували про це учасників, а Руслан Бортник прямо заявив, що подібні організації контролює Адміністрація Президента й це штучна проблема, яку створили, аби вирішити перед виборами.

Найкраще ж розуміння присутніми проблеми описують дві заяви. Олег Барна поцікавився, а навіщо «бляхарам» закордонні джипи, якщо можна купити дешеве Peugeot. Євгеній Червоненко заявив, що автомобіль лишиться розкішшю за будь-якого ладу.

Друга частина програми

До речі про Червоненка. На першому ж випуску ток-шоу «Пульс» Інна Богословська намагалася дати йому ляпаса після звинувачень її у політичній корупції. Цей гіркий досвід нічого ведучих не навчив і політика(?) запросили на програму знову. Дуже дарма, оскільки манери та лексикон Євгенія Альфредовича очевидно не пасують прямому ефіру. «За базар атветь», «Уберите этот мусор», «П*здец стране», «Щенок», «Про родину не говорят с рукой в кармане, вы там не масируйте», «Не базарь, за язык могут схватить и нада будет ответить», - це не повний перелік того, чим цей діяч (?) збагачував образ шоу «Пульс». І якщо цього у темі пенсій глядачам було замало, Червоненко став автором ще таких фраз: «Мир любой ценой», «Защищают ту страну, которая повышает благосостояние граждан», «Вы живете только за счет СРСР», «Я не знаю, за что сейчас воевать». На жодні з цих фраз ведучі не реагували.Єдине, вони попросили його після “щенков” не переходити на особисті образи. 

Природно, що подібна позиція як гостя, так і ведучих спричина в студії галас, заклики вийти й «порєшать 1 на 1», бродіння по залу, та крики про те, як правильно любити батьківщину. Єдиний плюс - глядачі були до цього готовими, адже кількома хвилинами раніше подібне робив сам Євгеній Червоненко після звинувачень його у подвійному громадянстві. Також у темі пенсій глядачі дізналися, що в Олега Барни проблеми з бедром, а Євгеній Червоненко горів у гоночній машині.

Що ж до конструктиву -  тобто корисної інформації, яку глядачі мали змогу отримати з програми -  то пенсії жителям окупованих територій не будуть виплачувати за сприяння Червоного хреста. Про це розповів Павло Жебрівський. Власне, це все, тепер можна повернутися до того, що всі жителі ОРДЛО мають підтверджувати лояльність до України (ідея Ігоря Мірошниченка), а пенсії їм, можливо, і не варто виплачувати (ідея Олега Барни). А ще пам’ятаєте, як «Пульс» гучно анонсував критичну роль студії та глядачів у дискусіях? На запитання аудиторії про те, чому пенсіонери з ОРДЛО змушені кожні два місяці по шість годин стояти на пропускних пунктах, аби підтвердити своє право на пенсію, часу, по-суті, не вистачило.

«Головне ток-шоу країни», як постійно називає себе «Пульс», відповідає цьому критерію за єдиним показником. Тут не найкращі ведучі, не найактуальніші теми, далеко-далеко не найавторитетніші гості й, звісно, це не передовий майданчик для обговорення сьогодення й майбутнього держави. Проте це справді «головне» шоу в сенсі образ, матюків та з’ясування стосунків у прямому ефірі.

«Ехо України» («Прямий»), 28 вересня. «За спиною власника»

Тиск на телеканали докотився й до «Прямого». Захищати своє ЗМІ  офіційний власник Володимир Макеєнко прийшов на ефір особисто.

«Ехо України» на третьому випуску продовжує експериментувати на тему ток-шоу, а Матвій Ганапольський - імпровізувати на тему ведучого. У цій програмі панує абсолютно унікальна атмосфера: політики більше часу тепло жартують, ніж сваряться. Ніхто не б’ється за право слова, тому що з цього випуску центральний мікрофон просто стоїть і хочеш доповідати - виходь. Ведучий вчить експертів ставити запитання та оцінює їхню вправність, адже колись у них викладав. Гості натякають на провокаційність дій модератора, але потім перестають це робити під потоками його вибачень та запевнень у повазі. Урешті, Матвій Ганапольський каже власнику каналу, що той економить на воді для гостей ток-шоу. За подібною дружньою атмосферу та переконаннями у незаангажованості майже не помітні підозрілі акценти. Майже.

На зустріч завітали: Борислав Береза, нардеп, позафракційний. Ігор Мосійчук, нардеп від «Радикальної партії». Юрій Бірюков, радник Президента. Ольга Айвазовська, представник України в ТКГ у Мінську. Павло Різаненко, народний депутат від «БПП». Тарас Чорновіл, екс-народний депутат. Андрій Іллєнко, народний депутат, член партії «Свобода». Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини». Володимир Макеєнко, «політик, власник каналу «Прямий», - як оголосив ведучий.

У цьому випуску було багато тем. Виступ Петра Порошенка в ООН та ефективність цієї організації. Фінансування партій. Вартість газу. Мовний закон. І перевірка з ініціативи Юлії Тимошенко умов купівлі Прямого каналу.

Останнє питання до мікрофону вийшов коментувати особисто власник каналу та екс-нардеп Володимир Макеєнко. Одразу зазначимо, що, незалежно від змісту його виступу, це все-одно своєрідне зловживання посадовим становищем та увагою глядачів. При цьому у своїй промові бізнесмен ще й спекулював. Заявив, що Тимошенко варто одразу звертатися у Раду Європи, що правоохоронцям нарешті буде що робити - перевіряти канали, що «хіба погано, що в людей є робочі місця?» і що його ЗМІ захищає державу в інформаційній війні.Також він поцікавився у  Ганапольського, чи давав колись йому вказівки. Ведучий у прямому ефірі відповів своєму роботодавцю, що ні. Разом із тим, пан Матвій уточнив, що закидають Макеєнку не шкоду для країни, а те, що за каналом, насправді, стоїть Порошенко, бо звідки в нардепа 1998 - 2014 року гроші? Власник розповів про свій бізнес 90-х і сказав, що подібна поведінка журналіста показує «рівень демократії». Варто зазначити, що ведучий справді ставився до Макеєнка досить об’єктивно. Наприклад, попросив його не розповідати про те, що без Порошенка «було б гірше», та не говорити, що журналісти «в нього за широкою спиною».

Разом із тим, сам ведучий у притаманній йому досить експресивній манері вирішив розповісти присутньому члену «Батьківщини», що Тимошенко поводить себе по відношеню до ЗМІ як Дональд Трамп і пише «доноси». Запитання журналістів «Прямого» леді Ю називає провокаційними, а на ефіри ходить лише до тих каналів, де можна говорити монологами. Проте найдивнішим був момент, коли Матвій Юрійович заявив, що «президент є одним із трьох символів України: прапор, гімн і Президент. І вчора брудно, принизливо був ображений президент України». Так ведучий описав виступ таємничої гадалки на таємничому каналі.

Що ж до інших гостей, то Тарас Чорновіл й Ігор Мосійчук сказали, що «Тоніс», який Макеєнко купив і перетворив на «Прямий», ніколи не належав родині Януковича (ведучий не намагався при цьому поставити уточнюючих запитань щодо публічної інформації про інше). Політтехнолог Дмитро Раїмов разів двадцять запитав у власника каналу, навіщо той його купив і скільки планує дотувати. Тут Ганапольський сказав колишньому «учневі», що подібна наполегливість була крутою, але, за стандартами, не варто запитувати більше трьох разів. Найбільше ж здивував Ігор Луценко із «Батьківщини». Він відподав спокійно. І про те, що це не Тимошенко, а владу треба запитувати про співпрацю з Медведчуком. І про те, що Макеєнко справді викликає запитання, як людина, що 16 років пробула нардепом, але має гроші на канал. І про те, що це Аваков публікував дані про причетність сім’ї Януковича до каналу «Тоніс». І про те, що свобода слова дає право Тимошенко не відповідати на запитання журналістів. Хоча їй, можливо, й варто було відповісти. То ж глядачі цього шоу побачили в ефірі чудо: член політичної партії в ефірі визнав можливу помилку свого лідера.

Хоча мав усі причини ображатися. Адже друга тема програми «Ціна політики» почалася з нездорового акценту саме на фінансуванні «Батьківщини»: як гроші партії дають підозрілі безробітні й з якими олігархами її пов’язують. Крім сили пані Тимошенко, аналогічні речі розповіли (значно коротше) про «За життя» та Сергія Таруту. Також Матвій Ганапольський запитував у залу, хто давав гроші «Батьківщині», але після звинувачення у провокації запитав подібне й про «БПП».

Узагалі, через ведучого тема грошей у політиці пройшла досить проблемно. Хоч пан модератор і вчив експерта запитувати не більше трьох разів, від нього самого разів десять пролунало запитання «що робити із закордонним фінансуванням політиків?». Він наполягав, що присутні знають, хто й у кого бере гроші, проте чомусь мовчать. Розповідав, що їм потрібен укол правди, й просив називати агентів Кремля «конкретно!», коли Ігор Мосійчук і так конкретно називав  «Розумну силу». Закінчився блок висновком модератора про те, що розмова не плідна, й ніхто не може дати гарантії, що на наступних виборах ми будемо голосувати за українців. Варто зазначити, що гості й справді не зривали особливих покровів, але хто знає, можливо, якби їм дали договорити?

Інші теми пройшли б спокійно, якби не Ігор Мосійчук. У темі дієвості ООН він заявив, що Україні треба запалювати Кавказ і відкривати там другий фронт проти Росії. У темі мовного закону сказав, що російський мір починається там, де розмовляють російською (хоча потім запевняв, що не хотів нікого образити). І лише в темі газу виділився позитивно: поділився інсайдом, що МВФ, можливо, не буде давати траншу аж до виборів, а отже, уряд так і не підвищить тарифи для населення.

За всіма формальними ознаками,  «Ехо» працює на Петра Порошенка. Всі ці дивні ролики про «Батьківщину», цілий тематичний блок про закиди Тимошенко, похвала Президента власником каналу. Але, дивлячись на атмосферу, яка панує в цьому залі, можна сказати, що робить це команда програми, намагаючись втриматися у певних рамках професійної гідності. Вдається не завжди – але стараються.

«Право на владу» («1+1»), 27 вересня. «Лист сорока та критика одного»

Перезапуск, як ми вже писали, пішов «Праву на владу» на користь. Здається, програма щиро старається для українців, хоча їй й заважає приналежність каналу до олігарха.

Цього тижня Наталія Мосейчук почала шоу з посилу до українців: політики роблять все для рейтингів, не вірте їм на слово. І ведучу хочеться похвалити, адже всю програму вона справді старалася проясняти ситуацію для глядачів і тримати гостей у межах реальності. Пані Наталя, що абсолютно неймовірно для «1+1», спростовувала навіть спекуляції щодо Петра Порошенка й, у тому числі (о Боже), за авторством членів «Укропу». Єдине що, так це те,  що на програмі чомусь досі обов’язково присутні члени «Укропу», які й обговорюють тут вади Петра Порошенка.

Обговорити Президента прийшли: Григорій Шверк, народний депутат від «БПП», Роман Безсмертний, екс-віце-прем’єр. Альона Шкрум, нардеп від «Батьківщини». Олексій Голобуцький, політтехнолог. Володимир Парасюк, народний депутат, позафракційний. Олександр Шевченко, народний депутат, член партії «Укроп». Віктор Чумак, народний депутат, позафракційний. Володимир Огризко, екс-міністр МЗС.

Почалася програма бадьоро - зі свіжих президентських рейтингів і запитання про те, чи бачать гості серед представлених кандидадів месію. Тут лунали цікаві речі. Наприклад, Олексій Голобуцький заявив, що рейтинги Зеленського та Вакарчука «технічні», адже соціологи можуть додати в опитник будь-яку зірку й розчаровані в політиках люди «оберуть» її. Володимир Парасюк жалівся, що в Україні сформувалася дивна думка, наче у владу можуть потрапити лише особливі люди. Проте найбільше, як ми вже зазначали, дивувала Наталя Мосейчук. На критику Парасюка, мовляв, Президент грає на війні, ведуча заявила, що в гаранта є й перемоги. А депутатці «Батьківщині» пояснила, що рейтинги Порошенка опустилися природно, адже він при владі, а не в опозиції. До сумної реальності ситуацію повернув Олександр Шевченко та його піар на обшуках. Він просив СБУ не виконувати злочинних наказів і заявляв, що претензії до його компанії почалися після потрапляння в топ-10 кандидатів у Президенти. Про аналогічні звинувачення у 2016 році член «Укропу» знову забув.

Після чого почалося обговорення головної теми випуску - «Листа сорока». Якщо ви про нього не чули, йдеться про звернення сорока народних депутатів до Президента із проханням пояснити ситуацію щодо майна, схем та зловживання владою. Не найгучніша подія у країні, проте, звісно, актуальна. Розповідати про неї прийшов ініціатор звернення та кандидат у президенти Віктор Чумак. Наталія Мосейчук одразу натякнула, що таймінг політиків не оцінила: «Дуже цікаво, що цей лист з’явився тоді, коли Президент летить у Нью-Йорк переконувати ООН врегулювати війну на Донбасі за допомогою блакитних шоломів».

Не зрозуміло, що організатори шоу очікували від Чумака та інших гостей, але тема звернення до Петра Порошенка з критикою природно призвела до розмови про вади Петра Порошенка. Віктор Чумак розповідав, що йому стало соромно ще після PanamaPapers і запитання з тих пір лише накопичувалися. Володимир Парасюк називав Порошенка «українським Ескобаром», який позакопував по світу майно. У те, що звинувачення проти президента не безпідставні, вірив і Роман Безсмертний. Олена Шкрум запевняла, що Порошенко створив гіршу кланову систему, ніж Янукович. Олександр Шевченко вважав, що якби наш головнокомандувач не брехав, Україні дали б кращу зброю. Фактично, на боці Президента був лише член його партії Григорій Шверк та час від часу ведуча, наприклад, із заявами про те, що за Порошенка можна хоча б критикувати голову держави.

Загалом, сенс подібного обговорення був малозрозумілим, адже йому не вистачало чіткої акцентованості. Варто було говорити або про складність отримати від Порошенка інформацію, або про проблеми з недосконалою системою розслідування потенційних злочинів Президента, або про те, чому публічні закиди так мало впливають на чиновників. Якщо ж план полягав в обговоренні самих «злочинів Порошенка», то варто було кликати професійних експертів (правоохоронців, юристів, журналістів-розслідувачів). Бо подібні розмови ми й так бачимо щотижня.

Щодо інших тем, то в студії також коротко обговорили виступ гаранта в ООН (консенсус більшості: міжнародні партнери не довіряють Україні через владу) і напади на активістів (консенсус більшості: влада неефективно діє в цих ситуаціях). Також співведучий Сергій Іванов запитав у члена «БПП», чому Нацрада перевіряє канали, які ретранслюють в аналозі «2+2» й ігнорує тих, хто ретранслює «Прямий»? У цієї тенденції ведучі знайшли «передвиборний душок». Тут сперечатися складно, «душок» у теми переходу на цифрове мовлення справді є, адже «1+1» мусолить її з початку 2017 року.

Виглядає так, немов перезапущене «Право на владу» уже готове вирватися з кокону й стати прекрасним метеликом із факт-чекінгом, об’єктивною ведучою, підбором якісних гостей та просто хорошою, конструктивною дискусією. На жаль, поки що це не вдалося шоу до кінця. І не відомо, цьому більше заважають не надто вдало підібрані теми чи обов’язкова присутність Олександра Шевченка.

«Свобода слова» (ICTV), 24 вересня. «Труханов проти активістів»

«Свобода слова» виявилася єдиним ток-шоу тижня, яке говорило про проблеми занадто детально, а не занадто абстрактно.

На ICTV цього дня обговорювали напади на активістів по всій Україні. Актуальним приводом стала стрільба в Олега Михайлика. Версій негативної тенденції ведучий озвучив дві - рука Москви та місцеві еліти. Символічно, різних гіпотез у своїх спічах і дотримувалися два спікери - Зорян Шкіряк, радник міністра внутрішніх справ, та Мустафа Найєм, нардеп із фракції «БПП». Оскільки останній напад стався в Одесі, то й більшість програми присвятили саме місцевим проблемам. Не так активістам, як паспорту мера Труханова.

Експертами на програмі були: Олександр Солонтай, голова політради партії «Сила людей»,

Віталій Устименко, ГО «Автомайдан», Рада громадського контролю НАБУ, Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини, Назарій Кравченко, інституція «Речовий доказ».

Зорян Шкіряк розпочав виступ із того, що Одесі приділяє особливу увагу Путін, то ж там буде посилений контроль правоохоронців. Коли ж у нього запитали, чи буде слідство розглядати версію нападу з боку мера Одеси Геннадія Труханова, Шкіряк заявив, що сам уважає його «ворогом України» та поширювачем антидержавної пропаганди. Версії про причетність міського голови будуть розглядатися, а іншим політикам треба об’єднатися та перемогти «гідру». Що ж до звинувачень місцевих правоохоронців у роботі на владу, радник міністра вирішив захистити силовиків. Сказав, що вони розкривають безліч злочинів й активісти інколи самі стріляють у поліцейських. То ж є позиція, а є обов’язки силовиків. Як це спостовує ймовірне покривання дій мера експерти не зрозуміли.

Мустафа Найєм говорив про Труханова значно охочіше. Сказав, що він піарить Порошенка, а всі депутати БПП в міській раді голосують за його рішення. Також нардеп розповідав про приватну комунальну армію мера, яка охороняє, що хоче, й б’є людей. У тому числі під час судового засідання над Трухановим у Києві. Коренем свавілля міський голів в Україні пан Мустафа вважає те, що нинішній президент покладається на них під час наступних виборів, а отже «віддав території у відкуп». Також член «БПП» закликав захищати активістів, адже якщо така ситуація відбувається вже зараз, що ж буде в день виборів?

Загалом, це була доволі конкретна програма про Геннадія Труханова, але не про побиття активістів по всій Україні. Для цього, мабуть, не вистачило регіонального представництва, гарної статистики та глобальніших запитань. А ще, звісно, програмі не завадив би хтось, хто для балансу міг би презентувати позицію самого міського голови Одеси.

comments powered by Disqus