NewsOne штовхає українців до розколу країни, релігійної війни та антиамериканської істерії

Read in English

Телеканал NewsOne, 100 % акцій якого нещодавно перейшли в управління екс-заступника глави адміністрації Януковича Андрія Портнова, полюбляє суб’єктивізм. Тут можна знайти такі «цікаві» формати, як «суб’єктивні підсумки» чи суб’єктивна «хронологія дня». Чому ж на телеканалі так полюбилися ці жанри?

Все просто: вони вкрай зручні для маніпуляцій. Поки я переглядав цей речитатив від різного штибу одіозних діячів — а це було нелегко! — дуже хотілося вимкнути відео й вийти у вікно. «Не можна ж просто брати і нести нісенітниці в ефірі», — вибухало в голові. Можна! Це роблять щоденно на NewsOne.

Тож, згадуючи ведучого «Орла та решки», який за професійним обов’язком мав з’їсти живого восьминога, я сів переглядати й конспектувати «суб’єктивні підсумки» на NewsOne від В’ячеслава Піховшека, Олени Лукаш і Дмитра Співака. Тим паче, що, зокрема, й за їхні висловлювання Національна рада з питань телебачення і радіомовлення призначила телеканалу позапланову перевірку.

Пережовуючи восьминога

Почнімо з підсумків від В’ячеслава Піховшека. Тут жонглювання термінами, фактами, персонами відбувається вкрай майстерно. Під час прослуховування його годинних (!) програм «Хронологія дня» дуже важко В’ячеславу опонувати. Точніше, це неможливо.

Піховшек користується відсутністю зворотного зв’язку й диктує свій порядок денний у голови глядачів. Зручно.

Він прикрашає свої думки зворотами «на мій погляд», «суб’єктивно кажучи» і так далі. Але маю нагальне питання: чому ця людина щотижня заполоняє години ефірного часу на телеканалі? Чому глядачі мають дивитися на світ крізь призму його поглядів? Чим вони такі цінні?

Піховшек — «солдат революції»

Невідомо. Пан В’ячеслав — це скандальний журналіст, який прославився тим, що виконував темники на телеканалі «1+1» за часів президентства Кучми. З 1999 по 2005 роки він був головним редактором «ТСН».

Микола Мельничеко (чиї плівки наробили галасу восени 2000 року) так описував Піховшека: «Шанувальник Кучми, Медведчука, Волкова і ряду інших особистостей, які зі свободою слова асоціюються вельми слабо. Один зі штатних глашатаїв ідеологем, що існують в Адміністрації Президента, перекладач кучминських промов на телевізійний мову. Найбільш талановитий президентський пропагандист».

Власне, в самих плівках Піховшек звертається до Кучми: «Я солдат революции. Как вы мне скажете, так я и буду делать потому, что вы решаете, где кто работает, и кто на каких местах работает».

Але були в пана В’ячеслава і яскраві часи. У 1995-му Піховшек вів ток-шоу «П’ятий кут» на «1+1», потім були шоу «5х5»...

Проте це було задовго до «касетного скандалу» і взагалі відтоді минуло 20 років.

А що там у Медведчука?

По-перше, схоже, що прихильність Піховшека до Віктора Медведчука нікуди не зникла.

10 вересня у програмі «Хронологія дня» він декілька хвилин зачитує текст із сайту партії Медведчука «Український вибір» під назвою «Апелляционный суд потребовал опровергнуть цинично лживые обвинения нардепа Лещенко».

13 вересня в тій же програмі: «Виктор Владимирович Медведчук, “Украинский выбор”, партия “За життя” — сказал по поводу акций, которые организовали под его офисом: “Акции, организованные представителями «партии войны»… Это злобная реакция на последовательную и принципиальную позицию по установлению мира на Донбассе, по восстановлению полноценных экономических отношений с Россией и странами СНГ”».

16 вересня у «Суб’єктивних підсумках» Піховшек приділяє Медведчуку п'ять хвилин випуску. Він цитує інтерв’ю Медведчука, який той дав оглядачеві київського бюро австрійського телеканалу ORF Крістіану-Фердинанду Вершютцу. Далі переказує матеріал Романа Олеярчика у Financial Times, із якого теж обирає цитати про «господина Медведчука».

Ще ми дізнаємося, що про Медведчука написало «влиятельное Wall Street Journal» у тексті, який насправді був про Надію Савченко. І резюме від В’ячеслава: «Но все это, с моей точки зрения, уважаемые зрители, на пустом месте. Кроме констатации возможности Виктора Владимировича достигать эффективного обмена пленными. Эти факты понятны». Мовляв, саме Медведчук і витягнув Савченко із російської в’язниці.

Схоже, що у «Хронологія дня» в Піховшека — як на телеканалі «112 Україна», де чи не кожне висловлювання Медведчука — вже новина. Більше про ситуацію на «112-му» це читайте в матеріалі «112 цитат Медведчука».

Піховшек готується до захоплення храмів

Окремим пунктом у порядку денному від В’ячеслава Піховшека виступає Українська православна церква Московського патріархату. Щоправда, він її не називає «Московського патріархату», а лише «наша» та «українська». Інколи мені навіть здавалося, що Піховшек став її прес-секретарем, тому що в ефірах він узагалі не відокремлює себе від цієї церкви, вживаючи стосовно неї постійно займенник «ми». Крім того, його «висновки» дуже подібні до меседжів російської пропаганди.

10 вересня Піховшек перші п’ять хвилин випуску транслює позицію УПЦ МП щодо надання томосу про автокефалію православній церкві в Україні. Для початку В’ячеслав обрав повідомлення із Запорізької Єпархії УПЦ МП, в якому цитують Патріарха Єрусалима та Палестини Феофіла ІІІ: «Глобализация, — сказал он, интерпретируя события, которые происходят вокруг нашей церкви, — имеет главной целью разрушение православной церкви, — видите, как жестко формулирует. — Щупальца глобализации пытаются проникнуть в церковное тело, чтобы его разрушить. Это происходит по всему миру, в том числе и в Украине… Итак, Иерусалимская церковь против вмешательства и за митрополита Онуфрия».

Потім Піховшек подає позицію Константинополя і б’є на сполох: «Константинопольский патриархат отправляет новый сигнал, относительно своей решительности на украинском направлении. И сколько еще таких сигналов нужно, чтобы понять: ситуация ожидания изменения позиции Константинополя по Украине для нашей церкви — это проигрышная стратегия».

Після цього він читає заяву Російської православної церкви за кордоном про те, що Константинопольський патріархат мав би запитати дозволу в Патріарха Московського Кирила і митрополита Київського Онуфрія перед тим, як висилати в Україну екзархів: «Таковой шаг Святейшего Патриарха Варфоломея и его собратьев-архипастырей угрожает единству Святого Православия».

Хоча насправді патріархат у Москві був проголошений без включення до нього Київської митрополії. У листі 1686 року (про перепідпорядкування Української православної церкви Московській) ішлося лише про надання дозволу Московському патріарху посвідчувати Київського митрополита. Але цей митрополит мав і надалі визнавати Вселенського патріарха як свого главу й перебувати в його юрисдикції.

Далі Піховшек цитує російське інформаційне агентство ТАСС, яке передає позицію щодо цього питання представника Московського патріархату Володимира Легойди: він проти надання автокефалії Українській незалежній церкві.

11 вересня В’ячеслав знову цитує Легойду про «один народ»:«Из Москвы сообщают: “За созданием единой помесной церкви в Украине стоят личные амбиции и политика... Зачем ломать это единство, зачем ломать единство братских народов и, как многие считают, одного народа — непонятно”».

13 вересня передача знову починається з церковних питань. Очевидно, що в порядку денному В’ячеслава Піховшека це пріоритет. Він переказує інтерв’ю із представником Московського патріархату митрополитом Антонієм: «Далее владыку спросили, что будет с нашей церковью после предоставления автокефалии раскольникам. Владыка мужественно ответил: “Наша церковь не признает эти действия... В семьях украинцев опять начнутся споры, будут захватывать наши храмы, брат пойдет на брата, возникнут новые конфликты”». До речі, те саме ми чули на «Інтері» від політиків «Опозиційного блоку».

Піховшек продовжує: «Итак, решение Варфоломия об автокефалии наша Украинская православная церковь Блаженнейшего митрополита Онуфрия не признает — это мои выводы. На политическую автокефалию никто не согласен, наша церковь не идет, мы ей противостоим. Мы вместе с нашей церковью, мы вместе с блаженнейшим митрополитом Онуфрием, мы и есть церковь. К новому расколу и захвату храмов готовимся… Хотите служить с американцами и Филаретом — это без нас».

Про те, що створення нової помісної автокефальної Православної Церкви в Україні продиктоване «американцями», Піховшек неодноразово підкреслює у своїх передачах (у «Хронології дня» за 11 вересня та «Суб’єктивних підсумках» за 16 вересня). Пов’язує він це з приїздом в Україну посла Сполучених Штатів із питань міжнародної релігійної свободи Семуеля Браунбека: «Были сообщения о его выездах в Стамбул для встреч с патриархом Варфоломеем. Моя оценка: визит Сэма Браунбэка — это последний штрих, которого не хватало для того, чтобы сложился пазл американского вмешательства в судьбу украинского православия».

У «Суб’єктивні підсумки» 16 вересня левова частка програми була присвячена томосу. Меседж той самий: «Раскол мирового православия из страшной возможности превращается в вероятность. Два посланца прибыли в Киев вне любого согласия с Украинской православной церковью канонической, признанной во всем мире».

Але додаються й нові конспірологічні теорії: «Может быть, все это сделано для того, чтобы эту будущую автокефалию поглотила Украинская греко-католическая церковь? Может быть, заявление официального Ватикана о том, что они не двигаются на восток — это просто дымовое прикрытие для местных украинских игр и многочисленных спецслужб, которые резвятся в Украине, как у себя дома. Эти игры мы уже проходили».

Нагнітаємо далі: «Я считаю, что нам всем нужно готовиться только к худшему, поскольку кардинальное [религиозное] разделение страны может быть, опять таки, первым серьезным шагом для того, чтобы мы шли к следующей точке разделения самой страны. Мы уже проходили нечто подобное: отсылка к обновленцам, к репрессиям против патриарха Тихона — все не случайно в истории нашей церкви».

Нагадаю, що в Україні зараз існує понад 50 віросповідань, які цивілізовано співіснують. За автокефалію звернення підписали декілька православних церков, підтримують створення незалежної церкви 35 % українців.

Усюдисуща рука Америки

В’ячеслав Піховшек регулярно підкреслює таємничі впливи США в Україні й не тільки.

10 вересня про доступ Генпрокуратурі до інформації з телефону Наталки Седлецької та Христини Бердинських каже: «У этой истории две цели. Первая — это запугать журналистов. Уж если эта власть настолько преследует журналистов, которые связаны с американцами (“Радио Свобода”), то есть главным спонсором нынешней власти, не надо думать, что эта власть не понимает, что сейчас приехала миссия МВФ и поэтому прессовать журналистов, которые находятся на оплате США вот именно в это время не надо. Наоборот, все гораздо проще: бей своих, чтобы чужие боялись».

У цьому ж випуску цитує російське ТАСС:«Международный комитет Красного Креста не может подтвердить или опровергнуть сообщения о применении 8 сентября фосфорных боеприпасов в сирийской провинции Дейр-эз-Зор американской авиацией… Красный Крест, похоже, тоже переходит на сторону американцев».

11 вересня Піховшек каже, що за директором НАБУ Артемом Ситником «стоять американці». Тут жеВ’ячеславроздумує про «зрощення в Україні проамериканських лідерів»: «На странице Минэкономразвития в Твиттере сообщается, что Кубив, первый вице-премьер-министр, министр экономического развития и торговли, провел встречу с представителями агентства США по международному развитию в Украине. Информируют, что обсуждали инициативы, а именно новые программы поддержки: 61 млн долларов на общее восстановление Востока Украины. То есть, три копейки. 60 млн на поддержку экономически общин и демократического управления Востока Украины. Бог его знает, что под этим подразумевается. Возможно, воспитание нового поколения проамериканских лидеров в Украине. 35 млн на усиление общественной роли СМИ — это уже интересно. То есть это на прозападную пропаганду именно в сегменте Востока Украины местных СМИ».

«Європейську правду» він називає «рупором западной пропаганды в Киеве» (11 вересня), а «Громадське радіо» — «американским ресурсом, западным ресурсом» (13 вересня). До речі, Інститут масової інформації від Піховшека удостоївся звання «фейкового института» (16 вересня).

Все погано

Те, що Україна гибіє, червоною ниткою проходить в оцінках Піховшека.

«Наша страна родилась в понедельник. Гонтарева занималась выздоровлением банковской системы страны, после чего банковская система потеряла 260 млрд гривен, по подсчетам Сергея Таруты, народного депутата Украины. И потеряла ровно треть банков. Теперь Гонтарева переключилась в отчину Супрун, начала заниматься медициной. За что же наказание такое нашей стране (10 вересня).

«Новак, глава Укравтодора, в интервью рассказал, почему асфальт в Украине тает вместе со снегом. Оказывается, на работы по ямочному ремонту дорог не распространяются гарантии, ведь он направлен исключительно на временное обеспечение проезда… Скажите, за это, за такие слова, за такие объяснения стоял ваш Евромайдан?» (10 вересня).

«Моментом легитимизации украинской власти является оценка тех или иных реформ Западом… Люди, которые назвали себя прозападной политической элитой, тем самым обезопасили себя от любых наездов со стороны Запада, как они считают, во всяком случае. Они позволяют себе делать то, что прежние режимы, в том числе, которые Шабунин называл антинародными, делать никогда не позволяли»(11 вересня).

«Луценко заявил, что знал о том, что о его отдыхе на Сейшельских островах станет известно, и что это вызовет негативную реакцию общественности. Но не поехать он не мог… Права Елена Лукаш (міністр юстиціії за часів президента Януковича. — MediaSapiens): это ряженые, это не государственные деятели. Это те, кто рядятся в тогу государственных деятелей. Это зиц-Луценко, зиц-Порошенко. Это временщики... Он поехал на Сейшелы не потому, что хотел отметить 30-летие семейной жизни с Ириной Луценко. Он поехал, потому, что ему плевать. Плевать на вас, уважаемые зрители» (11 вересня).

«Пресс-служба прокуратуры Киева сообщила о разоблачении в столице преступной группы из числа бывших чиновников, которые благодаря подделке документов присвоили 16 объектов недвижимости… Это явный точный сигнал о том, как выглядит в Украине реальная защита права собственности: подделка печатей БТИ и далее» (13 вересня).

«Агентство “Українські новини” сообщает, что доход Порошенка за текущий год уже превысил в почти пять раз его же доход за 2017 год. Очень простая оценка: думаю, вы сами понимаете, что происходит, когда в нищей стране, в нищающей стране, в стране которая летит в экономическую пропасть, доход Порошенка пять раз превысил его доход за предыдущий год» (13 вересня).

«Порошенко во время торжеств по случаю Дня спасателя Украины… заявил о существенном уменьшении в последние годы количества чрезвычайных ситуаций… С моей точки зрения, вся Украина — это одна сплошная чрезвычайная ситуация» (13 вересня).

Утім, все стає на свої місця, коли слухаєш В’ячеслава Піховшека у «Суб’єктивних підсумках» 16 вересня. «В истории Украины было и такое, когда долги МВФ отдавали. Это делал Николай Янович Азаров. В истории Украины, при прежнем, так сказать, «антинародном режиме», ну никогда не было такого, как это было при Порошенко, при Турчинове, при Яценюке и при Гройсмане. Когда четыре раза подряд поднимали цену на газ», — каже автор.

Тобто те, що Азаров брав кредит у Росії на суму 15 млрд доларів (під виглядом євробондів) і казав, що «Росія врятувала Україну від банкрутства» — це у В’ячеслава Піховшека, мабуть, просто випало з пам’яті. Та й за кредитами МВФ Україна тепер стабільно платить: протягом 2017 року Київ перерахував фонду майже 1,3 мільярда доларів, а отримав — 1 мільярд доларів.

Додати трохи фейку

Завершимо огляд «суб’єктивних оцінок» пана В’ячеслава справою Катерини Гандзюк — херсонської активістки, яку зловмисники облили кислотою. Тут Піховшек перевершив навіть самого себе: у трьох програмах він повторює нісенітниці, кажучи, що Катерину облили, бо вона має «проросійську позицію». Тобто ніби в Україні людей, які висловлюються за Росію, переслідують — меседж російської пропаганди.

10 вересня Піховшек каже: «В публикации газеты “День” по делу Гандзюк, по поводу судебного процесса, очень коротко сказано о том, что эти нападавшие обвиняли эту Гандзюк в пророссийскости. Это мотив? Был ли это заказчик, который натравил исполнителей, объяснив, что Гандзюк в какой-то степени пророссийская?».

Я не полінувався і знайшов публікацію в газеті «День» про Катерину. Там чорним по білому написано: «Про версії нападу в поліції поки не говорять. Він, найімовірніше, пов’язаний із публічною діяльністю Катерини Гандзюк, яка відома своєю жорсткою позицією і боротьбою проти проросійських сил, корумпованих політиків, а також проти окремих представників поліції». Тобто прямо протилежне тому, що говорить Піховшек. Також DW пише: «Катерина Гандзюк — відома у Херсоні своєю проукраїнською позицією громадська діячка й волонтерка».

Але це не завадило Піховшеку повторити свої слова, посилаючись на газету «День», ще у двох (!) наступних програмах: «Но мог бы Луценко хотя бы объяснить, что имели ввиду эти люди, которых называют исполнителями преступлений, когда говорили, что мотивом является якобы антироссийская деятельность» (11 вересня); «Один раз в газете “День” было сказано о том, что эту Гандзюк подозревали в излишней пророссийскости. Но ничего более конкретного» (13 вересня).

Переходимо до ягідок

«Суб’єктивні підсумки» на NewsOne 7 вересня раптом почала підбивати та, кого цитує В’ячеслав Піховшек у «Хронології», — Олена Лукаш. У часи Помаранчевої революції вона відстоювала інтереси Віктора Януковича та захищала в суді одного з лідерів Партії регіонів Бориса Колесникова. У 2013 році Янукович призначив її міністром юстиції.

Вже у травні 2015 року Генеральна прокурора України повідомила, що Лукаш підозрюється в «заволодінні державними грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем». У листопаді її арештували, але випустили, бо народний депутат «Опозиційного блоку» Вадим Новінський вніс заставу у 5 млн гривень.

У березні 2016-го Генпрокуратура призупинила розслідування справи проти екс-міністра. У червні цього року керівник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк розповів DW: «Справа екс-міністерки юстиції Олени Лукаш вже півтора року тому готова для передачі у суд, але заступники Генпрокурора до цих пір навіть підозру їй не підписують. Лукаш — адвокатка, і за законом тільки вище керівництво прокуратури може підписати їй підозру».

Утім, поки Генпрокуратура розбирається, в пані Лукаш є години часу на NewsOne, щоб розповідати, що вона думає про нинішнє суспільно-політичне життя в Україні: «Искаженная реальность, где ложь — это правда, а война — это мир. Лицемерные начальники, решающие, кому и когда погибнуть или бежать. Ряженые в вышиванки патриоты по вызову: ничего личного, просто бизнес… Противоестественные реформы, цель которых — уменьшить население… Лживые речи, уже давно не камуфлирующие реальную войну. Войну без объявления, начатую против каждого жителя Украины».

Лукаш переконує, що «Україну перетворюють на Північну Корею», бо Петро Порошенко хоче доповнити Конституцію словами про європейську ідентичність українського народу й незворотність європейського та євроатлантичного курсу. І взагалі, що це питання порушують лише для того, щоб відволікти увагу українців від проблем у медицині й курсу гривні.

Звісно, і про гоніння на «все СМИ, которые показывают правду» тут було. Знову звучить питання мови, яке екс-регіонали мусолять чи не під кожні вибори. Лукаш лякає примусовою українізацією і знищеннями людей: «Я искренне не понимаю тех, кто его [украинский язык] навязывает. Провинциальное, узколобое мышление и глубокое чувство неполноценности не позволяет им оценить уникальность двуязычия украинцев и богатство иных родных языков украинцев… Как можно пытаться навязать украинский язык в Украине, которую они же и уничтожают вместе с украинцами?».

Із навчальним процесом, на думку Лукаш, в Україні теж усе погано: книжок немає, діти стають дурнішими. Медицину в нас «ліквідують», вакцини забороняють, а Уляна Супрун у цей час цікавиться лише «безпечною дозою алкоголю».

Родзинкою виступу екс-міністра стала вирвана з контексту цитата спікера Верховної Ради Андрія Парубія про Гітлера. Як уже писав MediaSapiens, першим словами Парубія зманіпулював російський ресурс «РИА Нововсти». Але для Лукаш це ще один «суб’єктивний висновок».

«Я расцениваю мнение Парубия о Гитлере, как общее мнение всех представителей “Народного фронта” Яценюка — партии, к которой Парубий и принадлежит… Она даже не критиковала за такое сердечное внимание к демократическим практикам нациста Гитлера. Более того, это, я считаю, это позиция коалиции, которая не меняет такого спикера, и всей власти, которая игнорирует подобное высказывание. Процесс попытки героизации нацистов набирает обороты», — наголошує Лукаш, ретранслюючи меседж Росії.

Вишенька на зраді

На NewsOne «Суб’єктивні підсумки» дивовижно синхронні. Одним і тим же українським урядовцям дістається як від В’ячеслава Піховшека, Олени Лукаш, так і від депутата Одеської міськради (ВО «Батьківщина») Дмитра Співака. У пана Дмитра також є «зарезервовані» години ефіру на NewsOne, де він ділиться своїми думками.

18 вересня, приміром, він був украй обурений словами Супрун про те, що у планах МОЗ — відкрити «центри трансплантацій у чотирьох містах». Ця проблема є, і хворі вимагають її вирішення.

Утім, сольний виступ Співака перетворився на потік безпідставних звинувачень до Супрун. Він прив’язує проблему із трансплантацією до заборони вакцини «Пентаксим». По-перше, заборонила її Держлікслужба, а не МОЗ. По-друге, реалізовувати не можна лише дві серії цього лікарського засобу, який було завезено з порушеннями законодавства. Однак Дмитро Співак, очевидно, не зважає на реальну ситуацію.

У своїх «підсумках» він вигадує інші укази: «Указом исполняющей обязанности министра здравоохранения Супрун запрещена к продажи вакцина “Пентаксим” — это от столбняка и дифтерии. Знаете, за что и почему? Там инструкция на русском, поэту надо запретить. У нас же других вакцин нет, пусть люди себе погибают. Ну нет вакцин, закончились деньги на лечение людей за границей. Вообще закончились деньги и не хватает лекарств и медикаментов, нет денег на лечение онкобольных».

Ми детально описували цю ситуацію тут. Проблему з грішми має вирішувати не МОЗ. Раніше отримані міністерством 389 мільйонів гривень були витрачені на лікування 141 людини. Тепер урядовці звернулися до Мінфіну та народних депутатів, які мають підтримати виділення нової суми. Але ж у пана Дмитра авторська програма, тому тут можна говорити все, що заманеться.

Далі він каже, що гроші міністерство витрачає на якісь «15 лабораторій, що займаються вірусами», а Уляна Супрун «косить під дурочку». Завершується монолог теж феєрично: «Она из нас, понимаете, сумасшедших хочет сделать. Правда… Катастрофа! Но самое еще отвратительное то, что вот такие две дамы — Гонтарева, Супрун — это просто такой плевок в лицо каждого живущего в стране».

Але далі вигадки Дмитра Співака сягнули стратосфери. Він подає цитату міністра закордонних справ України Павла Клімкіна про те, що з України вигнали всіх російських дипломатів, які працювали на спецслужби РФ. Співак каже, що не зовсім зрозумів цитату — мабуть, не він їх для програми вибирає, — але висловлює щодо цього свою думку. Він переінакшує слова Клімкіна та видає в ефір таке: «Грубо говоря, он сказал, что все наши консулы — это практически предатели и работают на российские спецслужбы. Ну, наши тут, наши в Москве, наши здесь, ну всех обвинил в “зраде”. У меня вопрос к главе государства тогда: а вы в курсе этого всего?.. Если вы в курсе, то когда вы всех уволите? И если вы не в курсе, то имел ли вообще право господин Климкин вот так подставлять своего руководителя — главу государства — унижать нашу страну. Имел ли он право в очередной раз выставлять Украину на всеобщее посмешище?»

Спрут затягує вузол

Слова Дмитра Співака навіть на «суб’єктивні висновки» не тягнуть. Це банальне введення в оману вигаданими фактами, експресивною лексикою, вирваними з контексту цитатами. Як було показано вище, такі маніпуляції застосовують і Олена Лукаш, і В’ячеслав Піховшек. Чи усвідомлюють вони, що транслюють тези російської пропаганди? Суб’єктивно кажучи, так. Не помітити збігів, думаю, неможливо.

Колись Ліна Костенко говорила про «дефект головного дзеркала», яке все погане робило ще гіршим, а хороше применшувалося. Схоже, що у «Хронології дня» та «Суб’єктивних підсумках» на NewsOne, розповідаючи про життя країни, цей принцип узяли на озброєння.

P.S. В’ячеслав Піховшек вирішив відреагувати на цей текст в одній з програм «Хронологія дня». Його обурила одруківка в абревіатурі та те, що у тексті Українську православну церкву (як вона зареєстрована) я називаю Українською православною церквою Московського патріархату.

Цю назву було використано для розрізнення УПЦ Московського патріархату та УПЦ Київського патріархату. Також позначення Московського патріархату використовують у документах цієї церкви і на вивісках. Утім, звісно, В’ячеслав має право використовувати офіційну назву УПЦ.

Щодо регалій Патріарха Єрусалима та Палестини Феофіла ІІІ. Повністю вони виглядають так: Блаженніший Патріарх Святого Града Єрусалима та всієї Палестини Феофіл ІІІ. Цього ніхто не заперечує.

Про напад на радницю міського голови Херсона Катерину Гандзюк. Впродовж декількох місяців у ЗМІ повідомляли про її відкриту проукраїнську позицію. Цю інформацію важко було не помітити. Проте, як виявилося, Піховшек посилається на цю публікацію газети «День» (21 серпня), де вказані слова одного з підозрюваних, ніби їх підмовили вчинити злочин, бо Катерина «корумпований чиновник з проросійськими поглядами». Цей «мотив» вигадками 27 серпня назвала адвокат Гандзюк Євгенія Закревська.

Вона вказувала на письмову подяку, яку бійці «5-го батальйону Української добровольчої армії» раніше вручили Гандзюк «за допомогу і підтримку добровольців». Підозрювані в нападі входять саме в це воєнізоване формування.

Проте В’ячеслав Піховшек такі заяви адвоката потерпілої пропустив, зосередившись у трьох програмах (10, 11 та 13 вересня) на уявній «проросійській позиції» Катерини.

comments powered by Disqus