Усі ми знаємо, що газетно-журнальна та онлайн-журналістика – окремі, подекуди дуже різні роди. Тоді чому так багато засобів масової інформації навіть не намагається подумати про те, яка журналістика буде ефективною для планшетних комп’ютерів, яким пророкують велике майбутнє?

Зиґмунд Клеменц, керівник напрямку розвитку проектів для iPad норвезької видавничої компанії Hjemmet Mortensen, вважає: дані, що свідчать про зниження обсягів продажів планшетних версій журналів, змусять видавців серйозно замислитись про використання унікального формату оповіді, який уможливлюють планшети.

На його думку, поки що ринок планшетних версій газет – принаймні, в Норвегії, де iPad і Samsung Galaxy почали продаватись лише наприкінці 2010 року, - є штучним. Причина цього полягає в тому, що багато спеціалістів із медіа, маркетингу та PR скачують iPad-додатки, щоб подивитись, що вони собою являють. Відтак, вони створюють уявний ринок, на якому показники продажів злітають догори, щойно запускається якесь нове видання дляiPad- а потім падають так само швидко, щойно люди задовольнять свою цікавість уже першим випуском.

За нещодавнім повідомленням WWD, на багатьох ринках продажі iPad-версій журналів стрімко падають. Французький медіаексперт Фредерик Філу вважає, що медіа повинні усвідомити: перша хвиля iPad-додатків просто провалилась.

Клеменц, який брав участь у запуску першого додатку для планшетних комп’ютерів у Норвегії - iPad-версії журналу про дизайн Bonytt Bad, який хвалили за вдаліше використання можливостей iPad у порівнянні з іншими медіадодатками, зазначає, що діяти слід дещо інакше.

Під час запуску, у жовтні 2010-го, він прогнозував, що за рік ми всі сміятимемось над тим, який вигляд мали перші планшетні додатки у 2010-му. Тепер він каже, що він і його колеги вже сміються над дечим із зробленого в першій версії Bonytt Bad. Водночас він наголошує: не варто сидіти й чекати, поки хтось інший зламає код iPad, адже тоді буде запізно запускати ваш власний медіадодаток.

Що ж до мене, то, коли я вперше побачила Bonytt Bad, я постала перед дивною дилемою.

Як споживачеві й людині, яка щойно переїхала до нового помешкання, мені сподобалась можливість поглянути на дизайн ванної кімнати з різних кутів зору, побачити його в різних кольорах, всього лише натискаючи кнопку, а також те, що теоретично я була на відстані двох натискань кнопки від придбання цього дизайну. З погляду споживача це надзвичайно корисно… та як журналіст я була дещо стурбована обмеженням редакційної свободи.

Новий формат руйнує стіну між редакційними матеріалами та рекламою, і може перетворити журналістів на копірайтерів. Разом із тим, я зрозуміла, що на базі таких додатків можна створити чудову бізнес-модель. Клеменц вважає, що ця можливість впровадити журнал усередину процесу придбання товару обіцяє величезні прибутки видавцям, які знайдуть спосіб розумно нею скористатись. Авжеж, у цьому плані між планшетними версіями журналів та газет є певна різниця.

Він називає кілька принципів, які притаманні «планшетній журналістиці» (принаймні, вони стосуються журналів):

- Оповідь не є лінійною, як у паперовому журналі. Слід узяти до уваги, що читачі люблять перестрибувати в різні місця тексту;

- Планшет є більш візуальним – слід мислити розкадровками;

- Дизайнери та фотографи повинні брати участь у плануванні від самого початку;

- Формат вимагає навіть тіснішої мультимедійної співпраці, аніж онлайн-журналістика.

Використання всіх переваг, які пропонує планшет – таких як можливість показати об’єкт у різних проекціях, додати палітру кольорів, використовувати відео- та аудіоролики з інтерв’ю експертів, інтерактивну графіку тощо, - може виробити у споживача звичку хаотичного читання, тому з цим слід бути обережними. Психологія читання повинна враховуватись у першу чергу, як і планування дизайну.

Це вимагає ретельнішого редакційного планування. Легко вбухати купу грошей у навороти на кшталт відео та інтерактивної графіки, але не в багатьох журналів є власні підрозділи з виробництва телепродукту або інтерактиву, тож слід уважно все продумати, щоб не змарнувати кошти. 

Утім, Клеменц не вважає, що існують чіткі рамки планшетної журналістики. Одні видання вирішать використовувати  більше інформації та інтерактивної графіки, інші – більше фото чи телевізійних вставок, залежно від того, в якому форматі їхній контент буде сприйнятий найкраще. Але єдиний шлях до створення успішної iPad-версії друкованого видання лежить через використання можливостей, які дає планшет, для створення якомога переконливішої та ефективнішої оповіді, із збереженням витрат на розумному рівні. 

Кристін Лоу, Journalism.co.uk