Посилаючись на доповідь ООН з проблем навколишнього середовища, Freedom House пише, що внаслідок зміни клімату країни тихоокеанських островів зіштовхнуться із загрозами підвищення рівня моря, прибережних повеней і смертельних ураганів. Однак мало хто являє собі, що тут «зникає преса», зазначає автор.

У той час, як туристичний бізнес на Маршаллових островах, у Мікронезії та Палау здобуває вигоди з піщаних пляжів, пальмових лісів і дивовижних атолів, місцеві журналісти та інформаційні агенції часто борюкаються, щоб звести кінці з кінцями. Фінансові проблеми, застарілі та зубожілі інфраструктури, незадовільна підготовка кадрів можуть повністю підірвати розвиток життєздатного медіа-сектору, йдеться у статті.

Автор Майкл Снайдер звертає увагу на Кірібаті – розташований у центральній частині Тихого океану архіпелаг із населенням понад 100 тисяч осіб. 2012 року через зламаний передавач, часті перебої з подачею електроенергії та відсутність резервних генераторів тут закрилася єдина новинна радіостанція. Через віддаленість країни та розкиданість острівної території її аудіовізуальний сектор особливо  вразливий до пошкоджень ураганами. Ремонт обладнання може тривати декілька місяців і навіть років.

У Кірібаті з її демократичним устроєм немає апарату авторитарної держави – цензури. Втім, для тисяч її жителів, позбавлених джерел інформації, наслідки можуть бути згубними, додає Freedom House.

На острові Науру в останнє десятиліття з фінансових причин закрилися щонайменше 4 газети.

Єдина у Тувалу газета Tuvalu Echoes 2013 року припинила існування у зв’язку з високими витратами. Враховуючи те, що ВВП країни становить близько 3500 доларів на душу населення та загальну залежність від імпорту, вартість друку виявилася непомірною.

У деяких острівних державах становище дещо краще. Так, у Палау в сфері новин є вибір мовників і друкованих медіа – приватних і державних. Проте журналісти досі не отримують професійного навчання і працюють на разовій основі. Коледж Мікронезії (The College of Micronesia) через брак  викладацького персоналу нещодавно призупинив програму з журналістики.

Чимало острівних держав у Тихому океані завдяки сприятливим політичним і правовим умовам фігурують за індексом свободи преси в останній доповіді Freedom House як «вільні». Однак через економічні проблеми вони часто наближаються до категорії «частково вільних».

«Становище викликає тривогу саме по собі. Але воно набуває ще зловісніших масштабів у той час, як зміна клімату загрожує самому існуванню жителів тихоокеанських островів і, можливо, навіть подальшому існуванню їхніх держав, – вважає Freedom House. – Натомість преса відіграє ключову роль у просвітництві населення стосовно кліматичних небезпек, зокрема, високих припливів, циклонів та інших ризиків».

Однак жителі Тувалу, як засвідчує опитування the Pacific Media Assistance Scheme, менш обізнані з реаліями, пов’язаними зі зміною клімату, ніж більшість сторонніх.

Водночас Freedom House відзначає, що «на обрії з’явилися  обнадійливі ознаки». Супутникове телебачення дало змогу багатьом жителям Тихоокеанських островів отримати доступ до інформації та до новинних програм країн Азії й Австралії. Інтернет також  частково  доступний, хоча, як правило, ним користується тільки невеликий відсоток населення та й то не повсюди.

На Маршаллових островах і у Вануату, церкви поширюють інформаційні бюлетені, на некомерційній основі працюють радіостанції. Це часто сприяє підвищенню рівня обізнаності населення щодо кліматичних проблем. В останні роки під егідою Технологічного університету Окленда (the Auckland University of Technology) у Новій Зеландії, Гавайського університету (the University of Hawaii) та Програми розвитку тихоокеанських островів (the Pacific Islands Development Program) почали працювати декілька регіональних новинних агенцій.

Втім, Freedom House вважає зусилля міжнародних донорів та агенцій розвитку недостатніми для того, щоб запобігти «повному зникненню» місцевих медіа. Причина цього – відсутність довгострокового фінансування. Австралійська допомога (Australia Aid) та Японська агенція міжнародного співробітництва (the Japan International Cooperation Agency) надавали стартове фінансування острівним газетам. Та за декілька років через фінансові проблемами ці видання припиняли існування.

Freedom House виходить з того, що традиційні моделі професіоналізації новинних медіа застаріли й пропонує низку практичних рекомендацій. Пріоритет надається альтернативній допомозі на рівні місцевих громад, зокрема збільшенню кількості навчальних програм, а також грантів церквам і неурядовим організаціям. Як приклад, наведено також надання Світовим банком гранту у 3 мільйони доларів Маршаловим островам з метою урізноманітнення телекомунікаційного сектору.

На міжурядовому рівні Тихоокеанська група допомоги медіа (the Pacific Media Assistance Group) розробляє систему мовлення у надзвичайних ситуаціях (PEBS), щоб забезпечити платформу співробітництва у разі  виникнення стихійних катастроф.

«Було б трагедію, якби ці країни, яких найбільше вражає зміна клімату, лишилися найменш підготовленими до того, щоби подолати її наслідки», – резюмує  Freedom House.