Мас-медіа та соціологія: страх перед пізнанням об’єктивності?

Мас-медіа та соціологія: страх перед пізнанням об’єктивності?

09:12,
31 Серпня 2015
3782

Мас-медіа та соціологія: страх перед пізнанням об’єктивності?

09:12,
31 Серпня 2015
3782
Мас-медіа та соціологія: страх перед пізнанням об’єктивності?
Мас-медіа та соціологія: страх перед пізнанням об’єктивності?
Одна п’ята українців, які схвалюють захист «російськомовних у Криму» та продовжують любити Росію (реально — Російську імперію), — це зайве свідчення величезної ефективності московської пропаганди (передусім телевізійної).

За два останні місяці опубліковано результати цілої низки всеукраїнських соціологічних опитувань, проведених авторитетними дослідницькими центрами. Тобто з’явився надзвичайно цікавий матеріал для аналітичних і прогностичних розвідок у мас-медіа. Але ні! Таких розвідок майже немає, друковані й електронні видання обмежуються наведенням тих чи тих цифр, які при цьому нерідко подаються, м’яко кажучи, не надто грамотно.

За прикладом не треба далеко ходити.

«47,7 % опитаних Київським міжнародним інститутом соціології готові заради миру погодитися на надання російській мові статусу другої державної…

У той же час 38% опитаних не згодні на це.

40,7 % респондентів заради миру готові погодитися на відмову від вступу в НАТО, а 33,9 % — на відмову від інтеграції в Європейський Союз.

33,3 % опитаних готові заради миру погодитися на остаточне відділення анексованого Росією Криму від України, 26,4 % — на надання автономії самопроголошеним "ДНР" і "ЛНР", 24,7 % — на амністію сепаратистів, а 21 % — на федералізацію всієї України.

Серед опитаних КМІС знайшлося 18,7 % готових погодитися заради миру на визнання незалежності самопроголошених республік, 15,3 % — на передачу Донецької та Луганської областей Росії, а також 5,8 % — на передачу Росії всієї Східної і Південної України по лінії Дніпра».

Ці не надто приємні і для влади, і для громадянського суспільства дані притьмом кинулися коментувати російські мас-медіа; в Україні ж запанувала майже повна мовчанка. За одним винятком:

«Почти половина всех жителей Украины готовы признать русский язык — вторым по счету государственным языком в стране. Об этом сообщил глава общественного движения “Украинский выбор” Виктор Медведчук.

“Ради мира в Донбассе 47,7 % украинцев согласны предоставить русскому языку статус второго государственного, и лишь 38 % против этого”, — написал на своей странице в Facebook Виктор Медведчук.

Глава общественного движения также отметил, что власти Украины категорически игнорируют мнение граждан страны, даже не пытаясь понять, почему же чуть ли не у половинаы страны мнение отличается от правительственных решений.

“Единственным государственным, конституционным языком Украины был, есть и будет украинский язык!” — твердит правительство. “Видимо, так Киев заинтересован в мирном урегулировании конфликта”, — делает выводы Медведчук».

Схожим чином, тільки з використанням більш розгнузданої стилістики, коментують ці дані й російські мас-медіа, особливо «антифашистські». Що й не дивно: не забуваймо, що головним антифашистом після того, як геноссе Гітлер обдурив його, став особисто товариш Сталін…

«84 % украинцев доверяют Путину, а Жириновский популярней Порошенко» — статтю з кричущим таким заголовком опублікував сайт «Антифашист». Про що йдеться? Про результати інтернет-опитування, яке не є в жодному разі ані валідним, ані репрезентативним. Адже в такому опитуванні (було би бажання!) можна «наклацати» ледь не будь-який результат, а потім носитися з ним, як із писаною торбою. От і тут: ідеться не про спільноту українців, а про спільноту тих, хто клацав мишкою, натискаючи потрібний варіант відповіді на одному з далеко не найбільш популярних сайтів… Але маємо гучний заголовок і скандальні «результати», розтиражовані в інтернеті. І, звичайно, в цій статті цитується Медведчук…

А ми не поспішатимемо і звернемося безпосередньо до даних КМІСу. Ось який вигляд мали це запитання та відповіді на нього.

Ви готові чи не готові заради миру погодитися на…?

% СЕРЕД УСЬОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

Готовий

Не готовий

Важко сказати

Відмова

1. Остаточне відокремлення Криму від України

33,3

50,6

14,6

1,5

2. Передачу всього Донбасу Росії

15,3

72,1

10,0

2,5

3. Передачу Росії всієї Східної і Південної України по лінії Дніпра

5,8

83,7

7,8

2,7

4. Відмову від інтеграції у Європейський Союз

33,9

48,8

16,0

1,3

5. Вступ до Митного союзу

28,0

50,6

19,4

2,0

6. Амністію сепаратистів

24,7

55,4

17,7

2,2

7. Надання російській мові статусу другої державної разом із українською

47,7

38,0

12,6

1,8

8. Відмову від вступу до НАТО

40,7

41,0

16,9

1,4

9. Надання автономії ДНР і ЛНР

26,4

56,1

14,8

2,7

10. Федералізацію всієї України

21,0

59,1

17,7

2,2

11. Визнання незалежності ДНР і ЛНР

18,7

63,8

14,6

2,8

Як бачимо, в цьому запитанні респондентам було запропоновано відповісти на всі одинадцять варіантів відповідей, тобто без їхнього ранжування, без визначення ієрархії власних цінностей і важливості тих чи інших речей для них самих. Як на мене, це було запропоновано соціологам замовниками, щоби потім скористатися відповідями в пропагандистських цілях. Хто замовник? Не знаю, але маю цілком умотивовані припущення… А от справжня ціна цим відповідям — така сама, як і відповіді на запитання: «Вибирай: гаманець або життя» — в ситуації, коли грабіжник націлив на тебе пістолет. Грамотним (із погляду соціології, а не маніпулятивної політтехнології, яка була в фокусі уваги замовника) було б інше формулювання запитання, як-от у свіжому дослідженні соціологічної групи «Рейтинг»:

«Будь ласка, скажіть, які ТРИ проблеми з перелічених є найважливішими для України? (три відповіді)».

Одержано були такі відповіді: воєнні дії на Донбасі (64 %), корупція в державних органах (43 %), безробіття (30 %). Серед інших важливих проблем — контроль за зростанням цін (28 %), низький рівень виробництва (23 %), падіння курсу гривні (22 %), некомпетентність уряду (20 %). Статус російської мови серед найважливіших проблем набрав 1 % відповідей респондентів…

На цьому можна було би поставити крапку, якби не ще одне лінгвістичне, точніше, лінгво-політичне запитання в дослідженні «Рейтингу», яке, певен, не наважаться належним чином коментувати українські мас-медіа, але за відповіді на яке вхопляться й російські ЗМІ, й російські спецслужби.

«Як Ви оцінюєте дії Росії щодо Криму?» — запитали соціологи «Рейтингу» в респондентів. І ось що отримали. 59 % опитаних етнічних українців відповіли: «Це незаконне вторгнення та окупація території України», а 15 % — «Це правомірний захист російськомовних громадян України». Що ж стосується етнічних росіян, то тезу про незаконне вторгнення підтримало 28 %, а про правомірний захист російськомовних — 31 % (інші респонденти в обох випадках не відповіли чи не мали думки з цього питання, або — йдеться про незначну кількість опитаних — запропонували свій варіант відповіді).

Загалом же по всій Україні відповідь, що насильницька анексія Росією Кримом — це «правомірний захист російськомовних громадян України» дали 20 % опитаних. Ось якими є потенційні обсяги «п’ятої колони», або ж, якщо хочете, таких собі фольксдойчів «русского мира». При цьому серед етнічних росіян — громадян України таких ціла третина. Згадані 20 % корелюють із даними американської дослідницької структури Pew Research Center, за якими 21 % українських громадян, попри все, продовжує любити Росію. Але прискіпливого аналізу даних Pew Research Center (а в них ідеться про ставлення до Росії та Путіна в десятках держав) в українських мас-медіа немає, подекуди з’являвся тільки виклад цих даних (найбільше не люблять Путіна іспанці, поляки та французи, найбільше люблять в’єтнамці).

До речі: ота п’ята частина українців, які схвалюють захист «російськомовних у Криму» та продовжують любити Росію (реально — Російську імперію), — це зайве свідчення величезної ефективності московської пропаганди (передусім телевізійної) та беззубості Міністерства інформаційної політики України, яке покликане знаходити протидію цій пропаганді…

Отож залишається запитати: невже ж українська журналістика настільки квола й полохлива, що не може проаналізувати даних соціологічних опитувань, відділити грішне від праведного й окреслити проблеми та небезпеки, які реально стоять і постануть у найближчому майбутньому перед країною?

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: briansolis.com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
2019 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду