Я поширив дезінформацію, мене посадять? Питання й відповіді про норми нового законопроєкту

Я поширив дезінформацію, мене посадять? Питання й відповіді про норми нового законопроєкту

18:05,
21 Січня 2020
2841

Я поширив дезінформацію, мене посадять? Питання й відповіді про норми нового законопроєкту

18:05,
21 Січня 2020
2841
Я поширив дезінформацію, мене посадять? Питання й відповіді про норми нового законопроєкту
Я поширив дезінформацію, мене посадять? Питання й відповіді про норми нового законопроєкту
Міністерство культури, молоді та спорту (МКМС) представило проєкт закону про дезінформацію. Ним передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність за поширення неправди. MediaSapiens підготував FAQ про те, чим пропоноване нововведення загрожує українцям.

Міністерство культури, молоді та спорту розробило законопроєкт, який передбачає покарання за поширення дезінформації: від мільйонних штрафів до семи років ув’язнення (залежно від серйозності порушення або злочину).

«Законопроєкт безпрецедентно втручається в свободу медіа та інформації, містить низку небезпечних положень та інструментів для цензури і створення "охолоджувального ефекту" не лише для журналістів, але і для звичайних користувачів інтернету», — вважає керівниця юридичного відділу ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська, з якою MediaSapiens аналізував пропозиції міністерства.

До 28 лютого законопроєкт планують доопрацювати та внести на розгляд уряду. Якщо його ухвалять, то нам всім доведеться перевіряти, що ми поширюємо, приміром, у соціальних мережах? Не зовсім. Разом з Вітою Володовською ми спробували відповісти на гіпотетичні запитання юзерів і пояснити, чим саме зміни до законодавства загрожують українцям.

Я поширив «гарячу акцію» у Viber, яка виявилась шахрайством. Мене посадять?

Влітку 2019 року у Viber прокотилася хвиля фейкової акції, за умовами якої Adidas нібито дарував 3 тис. безкоштовних футболок з нагоди свого ювілею. Купа юзерів на це «купилося». Проте ніякого ювілею насправді не було, як і такого прояву небувалої щедрості компанії. І що ж, відповідно до нового законопроєкту, вам загрожує, якщо ви повірили у такий фейк та переслали його всім своїм друзям?

Нічого, бо це не є масовою інформацією. Згідно з документом, вам може загрожувати покарання, якщо «інформація є доступною для необмеженого чи невизначеного кола осіб або до якої можливо отримати доступ будь-якій особі з будь-якого місця і у будь-який час». Тому просто переслане другу повідомлення не рахується. Вам пощастило.

Написав у соцмережі неперевірену інформацію? Мене оштрафують?

Пам’ятаєте, як співробітниця Верховної Ради Анна Ісламова повідомила у Facebook, що у ніч на 30 серпня 2019 року між Україною та Росією відбувся обмін утримуваними особами. Цей пост поширив генеральний прокурор України Руслан Рябошапка і купа журналістів дали новини про «обмін» і вирушили в аеропорт зустрічати політв’язнів Кремля. Проте в той день ніхто так і не прилетів, бо обміну не було.

Такі публічні дописи — це вже масова інформація. Можливе покарання залежатиме від теми. Якщо це були «неправдиві відомості про осіб, факти, події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені», то це недостовірна інформація. Поширюючи таке, ви ходите по тонкій кризі, але є шанс виправитися.

Законопроєкт вводить також поняття дезінформації — це недостовірна інформація, що стосується дуже важливих тем: «національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля».

Для контролю МКМС пропонує створити посаду Уповноваженого з питань інформації, якого призначатиме Кабмін. Це буде свого роду буфер між людьми, які скаржитимуться на дезінформацію, і тими, хто її поширює. Також Офіс Уповноваженого сам має моніторити інформаційний простір.

Тож Уповноважений фіксує інформацію і перевіряє, чи це фейк. Поки йде перевірка, ви впродовж 24 годин маєте розмістити біля назви або першого речення матеріалу (якщо назва відсутня) слово «перевіряється», а наприкінці матеріалу фразу «подано заяву Уповноваженого з питань інформації щодо дезінформації» та гіперпосилання на заяву Уповноваженого у спеціальній системі. У не текстових матеріалах таке повідомлення та лінк треба розміщувати в назві та описі матеріалу. Усе це треба буде прописувати і тоді, коли інформація поширюється повторно.

Далі, якщо перевірка показала, що інформація неправдива Уповноважений звернеться до вас з проханням розмістити відповідь на повідомлення чи спростувати/обмежити до неї доступ. Ви це зробили — можете видихати і надалі перевіряти поширені дані на достовірність. І ще не змінюйте адресу розміщення матеріалу, бо це заборонено, та рік зберігайте примірник оманливого матеріалу.

Якщо я зробив пост для друзів, але ЗМІ його поширили — це буде вважатися «масовою інформацією»?

І так, і ні. Віта Володовська каже, що все залежить від того, як тлумачити норму проєкту про масову інформацію, яка має бути «доступною для необмеженого чи невизначеного кола осіб або до якої можливо отримати доступ будь-якій особі з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором, в тому числі за згодою чи дозволом поширювача такої інформації». Коли ми публікуємо пост у Facebook, платформа дає нам технічні можливості у будь-який час зробити публікацію публічною. Тобто, будь-яка інформація, яку ми публікуємо на своїй сторінці є потенційно «масовою інформацією», бо за запитом особи ми можемо дати дозвіл на доступ до публікації.

«Водночас, фактично “масовою” (доступною необмеженому колу осіб) така інформація стає лише після того, як її оприлюднює ЗМІ, тому саме медіа має вважатись поширювачем масової інформації», — каже пані Володовська. Тобто, якщо ви не відкривали загальний доступ до свого посту, то, швидше за все, ЗМІ відповідатиме за поширення фейку. Із цим розбиратиметься суд.

Я не хочу прибирати інформацію, бо вважаю, що це правда. Що мені буде, якщо не послухаю вимогу Уповноваженого?

Якщо ви впевнені, що інформація, яку Уповноважений хоче спростувати, таки достовірна, то треба надати в його Офіс докази.

Проте, якщо все ж виявиться, що інформація була неправдивою, і ви добровільно не опублікуєте спростування, то вам загрожує штраф — 2 тис. мінімальних зарплат (майже 9,5 млн гривень!). Проте такі астрономічні суми будуть застосовані не одразу, а лише за рішенням суду, до якого може звертатися Уповноважений. Якщо суд стане не на ваш бік, готуйтеся діставати мільйони з-під матраца.

Законопроєкт також передбачає стягнення штрафу у розмірі від 10 до 100 мінімальних заробітних плат (до понад 470 тис. грн) у справах, які розглядаються судом за заявами окремих фізичних чи юридичних осіб про спростування інформації, поширеної про них. Недостовірність такої інформації має встановити суд.

«Тобто, якщо фігурант антикорупційного розслідування подасть заяву про захист честі і гідності, а суд визначить, що поширена журналістами інформація була недостовірною, крім спростування та моральної шкоди на користь позивача, ЗМІ може бути зобов’язане сплатити ще й немаленький штраф у Державний бюджет», — пояснює Віта Володовська.

У мене нема часу перевіряти інформацію, але я спростую, якщо так хоче Уповноважений. Я в безпеці?

В Уповноваженого терпець не вічний. Регулярні спростування не спрацюють. Якщо вас зловлять на дезінформації тричі на рік, то теж можуть через суд накласти шалений штраф — тисячу мінімальних зарплат (4,7 млн гривень).

«Коли це відбувається тричі на рік, то це вже питання до професійності людини або ж це може бути злий умисел», — вважає заступник міністра Анатолій Максимчук.

З вимогами Уповноваженого взагалі слід бути дуже обережним. Окрім спростування, від вас можуть вимагати розмістити «відповідь» — свого роду доповнення чи власне тлумачення Уповноваженим інформації, яку ви поширили. Коли ви несвоєчасно опублікуєте «відповідь» або відмовитеся, то готуйтеся до штрафу у 20 мінімальних зарплат (94,5 тис. гривень). Відповідь Уповноваженого не може перевищувати обсяг розповсюдженої дезінформації більше, ніж у п’ять разів.

Покарання є і за незбереження примірника матеріалу чи зміну його адреси розміщення — 5 мінімальних зарплат (23,6 тис. гривень). Це розцінюють, як приховування слідів правопорушення. Аналогічна сума штрафу передбачена і за те, що ви вчасно не дасте відповідь Уповноваженому на запит.

Я не публікував дезінформацію, а просто її перепостив публічно. Мені теж загрожує штраф?

Зізнайтеся, ви генеральний прокурор України Руслан Рябошапка, який поширив неправдивий пост Анни Ісламової? Згідно з новим законопроєктом ви маєте за це відповідати, коли відмовите Уповноваженому розмістити спростування. По суті ви як користувач Facebook несете таку ж відповідальність за поширення дезінформації, як і телеканал.

Проте документом також передбачена свого роду «амністія». Коли ви поширюєте матеріали з гіперпосиланням на медіа (зареєстровані ЗМІ), або ж офіційні повідомлення чи дослівно цитуєте виступи представників влади або кандидатів на виборах, то звільняєтеся від відповідальності.

У мене група у Facebook, де я публікую жарти про політиків. Тепер це під забороною?

Ні. Якщо ви позначили в групі, що це гумор, сатира чи іронія, то можете писати туди те, що й писали. Нові правила, згідно із законопроєктом, не стосуватимуться сатири чи пародії, оціночних суджень чи реклами.

У мене анонімний телеграм-канал, де я поширив інформацію і не перевірив. Мене ж не знайдуть, навіть якщо це дезінформація?

Анонімні телеграм-канали стали останнім часом одним з головних джерел дезінформації. Наприклад, канали «Джокер» чи «Темний лицар». Про небезпеку телеграм-каналів MediaSapiens вже робив відеопояснення. У міністерстві теж про них подумали.

Законопроєкт наголошує, що всі, хто поширює масову інформацію, зобов’язані розміщувати дані для ідентифікації в доступному місці. А компанії-власники онлайн-платформ повинні мати представництво або дочірню компанію в Україні. Тепер умовний Telegram (чи інша онлайн-платформа, у якої більше 5 тис. юзерів) повинен буде відкрити в Україні офіс та збирати ідентифікаційні дані про користувачів. На запит Уповноваженого ці дані повинні бути надані впродовж 24 годин.

Важливо. Онлайн-платформи муситимуть передбачати в договорах, що користувачі зобов’язані вказувати достовірну інформацію про себе, у тому числі свої ідентифікаційні дані, а в разі їх зміни невідкладно інформувати про це відповідного постачальника послуг чи провайдера. Якщо технічний посередник не надав дані на запит Уповноваженого, то суд може обмежити доступ до сайту або облікового запису.

Коли автор поширеної інформації таки невідомий, відповідальність за дезінформацію несе поширювач матеріалу. Це може бути, наприклад, зареєстроване ЗМІ, власник сайту чи відповідного каналу. Коли й особу поширювача встановити неможливо, то відповідати буде той, хто надав технологічну можливість поширення недостовірної інформації.

«Відповідно до закону такими технічними посередниками можуть бути постачальники послуг хостингу, оператори телекомунікацій, провайдери платформ спільного доступу до інформації (YouTube, Facebook), провайдери сервісу обміну миттєвими повідомленнями (Telegram)», — каже Віта Володовська.

Це, до речі, суперечить, міжнародним стандартам і вимогам ЄС, відповідно до яких «технічні посередники» не можуть нести відповідальність за зміст інформації, додає юристка.

Поширюю, що хочу, де хочу, ніхто мені не указ. Раніше із цим не було ніяких проблем.

Справді, раніше спростувати недостовірну інформацію було нелегко. Треба було подавати позов до суду за неправду інформацію щодо себе чи компанії і в суді пояснювати, чому це завдало вам шкоди. Суд міг постановити, що відповідач повинен спростувати інформацію та відшкодувати завдані вам збитки. Хоча знайти реального автора інформації, приміром, в інтернеті було дуже важко.

Законопроєкт намагається полегшити процес пошуку «винного» (вище йшлося про обов’язкову ідентифікацію), але чи зможуть спрацювати ці норми на практиці — поки велике питання.

За новим законопроєктом, якщо ви систематично поширюєте дезінформацію, то вам може загрожувати кримінальна відповідальність. Це штраф від 5 тис. до 10 тис. неоподаткованих мінімумів (від 85 тис. до 170 тис. гривень) або виправні роботи на строк від 1 до 2 років. Ця норма діятиме до того часу, поки Україна не поверне всі окуповані/анексовані території. Після цього автоматично скасовується.

Але якщо ви ще й використовували якісь комп’ютерні програми чи «ботоферми», щоб дезінформацію розганяти, то вам може загрожувати ув’язнення на строк від 2 до 5 років. Ті, хто фінансує поширення дезінформації, може сісти за грати на 3-5 років. Повторний злочин уже тягне на 5-7 років тюрми. Ці норми не зникнуть навіть після повного відновлення українською владою контролю над всіма окупованими територіями.

Заступник міністра Анатолій Максимчук наголошував на презентації, що кримінальне покарання у першу чергу застосовується через інформаційну війну, яку Росія веде проти України.

Для порівняння: за умисне вбивство в Україні можна сісти у в’язницю на строк від 5 до 15 років (ст. 115-118 ККУ), а вбивство з необережності — 3-8 років (ст. 119 ККУ).

Проти мене поширили неправду. Що робити?

Віта Володовська пояснює: якщо інформація стосується конкретної особи і не підпадає під визначення дезінформації (тобто не стосується національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля), то спростування такої інформації має здійснюватися у звичайному порядку.

«Звичайний порядок» вже визначений цивільним законодавством. Вам треба подавати позов до суду про захист честі, гідності, ділової репутації.

Водночас, законопроєкт зобов’язує долучати Уповноваженого як третю особу в таких справах. Хоча роль Уповноваженого у такому процесі не деталізується.

Я журналіст, який опублікував слова політика. Вони виявилися дезінформацією. Що мені загрожує?

Якщо ви цитували чиновників, уповноважених осіб держави чи представників місцевого самоврядування, то ви за це не відповідаєте. Але ви маєте точно передавати інформацію і дуже важливо посилатися на першоджерело.

Також законопроєкт тепер розмежовує просто журналістів, які збирають і поширюють інформацію, та тих, хто робить це професійно. Останні повинні дотримуватися Кодексу професійної етики, який має ухвалити новостворена Асоціація професійних журналістів України. Вона ж видаватиме професійним журналістам спеціальні посвідчення — прескарти. Тільки ті, хто мають ці прескарти, будуть отримувати додатковий захист від держави: фізичну охорону, безкоштовну правову допомогу тощо. Крім того, тільки професійні журналісти зможуть працювати у зонах надзвичайних ситуацій чи Операції об’єднаних сил.

Фото: mentalfloss.com

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
2019 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду