Діти жують жуйки й на YouTube це дивляться 22,5 млн разів. Дівчинка готує гамбургер із пластиліну і збирає 37 млн переглядів. Хлопчик грається з паровозиком — 42 млн кліків. Це троє найпопулярніших українських дітей-блогерів. Жодному з них немає десяти років, а Каті з її 4,7 мільярдами сумарних переглядів наразі тільки чотири роки. Дехто з малечі настільки популярний, що входить до десятки найпопулярніших українських відеоблогерів узагалі. Хоча заради справедливості варто зазначити: всі три згаданих сім’ї, в тому числі завдяки успішності своїх каналів, уже переїхали з України у США та Велику Британію. Не будемо затягувати з очевидним запитанням: ідеться про заробіток близько 30–60 тис. доларів на місяць.

Чому це взагалі хтось дивиться?

Щоби зрозуміти, звідки у відео, на якому діти граються машинками в піску, 10 мільйонів переглядів, ми звернулися до Олексія Гарасюти, менеджера у роботі з дітьми партнерської медіамережі AIR: «Потрібно пам’ятати, хто та як дивиться ці відео. Це, безсумнівно, діти, яким найчастіше батьки вмикають відео на планшетах/телефонах, а самі в цей час займаються своїми справами. Діти додивляються одне відео й плейлисти YouTube-каналів автоматично вмикають наступне. Таким чином дитина може провести за планшетом більше години. За цей час вона подивитися 15–20 відео. І таких дітей — мільйони».

Психологиня Юлія Ніколишина пояснює такі захоплення юних глядачів певною «компенсацією». Дивлячись такі відео, діти немов долучаються до досвіду, якого не можуть отримати самостійно: «Часто у батьків немає часу розпакувати з дитиною нові іграшки чи пограти ними. Вони просто купують щось, віддають і йдуть займатися своїми справами. А тут дитину запрошують у гру. Крім того, якісь іграшки батьки просто не мають можливості купувати. Тож, дивлячись, як розпаковують та граються інші, глядачі немов приєднується до них. Це є певна компенсація. Не варто забувати й про те, що інколи діти просто тягнуться до популярних лідерів, адже хочуть бути схожими».

Зазначимо, що юними тестувальниками іграшок дитячий YouTube не обмежується й у цьому «сегменті» можна знайти величезну кількість інших відео: музичних, танцювальних, пародійних. Подібний контент із юними талантами, очевидно, цікавіший уже й старшій аудиторії. Запитайте хоча б у авторів шоу «Голос. Діти», «Україна має талант. Діти», «МастерШеф. Діти».

Як на цьому заробляють гроші?

Головних джерел доходу в подібних відео два: YouTube та сторонні рекламодавці.

Монетизація на YouTube працює просто: автори отримують гроші за комерційні перегляди. Комерційний перегляд (cpm) — це коли глядач переходить за рекламним посиланням у відео або просто не пропускає рекламу. За словами Олексія Гарасюти, таких переглядів у середньостатистичного відео 30–35 %. Вартість тисячі комерційних переглядів залежить від ціни реклами в регіоні (у США значно вища, ніж в Україні), й для умовної території «СНД», за даними AIR, коливається в районі 0,4–2 доларів. Отже, відео з мільйоном переглядів при 30 % cpm та вартості в $1 за тисячу комерційних переглядів заробить своєму авторові $300. Це середня українська місячна зарплата. Зазвичай ютубери випускають відео щотижня.

Друге головне джерело прибутків — це пряма реклама в роликах. Батьки юних блогерів, із якими ми спілкувалися, заявляють, що беруть по 10–15 тисяч гривень за 15-секунду рекламу інших каналів чи продуктів у своїх відео. Але такий тип промоції — це не постійний заробіток.

Є також така собі прихована «бартерна» реклама, адже різноманітні товари та послуги для юних критиків (іграшки та солодощі, наприклад) виробники часто надають безкоштовно, отримуючи взамін потенційних покупців серед аудиторії.

Усе це, на думку психолога Юлії Ніколишиної, варто пояснювати юним глядачам, щоби ті вміли критично ставитися до щирості та цілей реклами в подібних роликах.

Як блогери стають успішними?

Якщо ви вирішили рецензувати іграшки після попереднього розділу, то, радше за все, вже запізнилися на роздачу легкодоступної слави. Ситуацію можна порівняти з кінематографом: у 1896 році достатньо було зняти прибуття поїзда, сьогодні ж, аби досягти успіху, доведеться інвестувати та креативити. Олексій Гарасюта пояснює: «Сегмент переповнений, оскільки справді величезна кількість родин знімає відео для YouTube. При цьому й успіху добивається чимало, адже в кожного глядача свої смаки та вподобання. Якогось певного рецепту успіху немає. Головне — виробляти якісний контент. Для цього знадобиться хороша техніка, оригінальні ідеї для відео, сталість у випуску відео (хоча би кілька роликів на місяць), правильне налаштування метаданих (назви, значки, теги, описи), комунікація з глядачами, колаборація з іншими блогерами, рекламні кампанії і т. ін. Через це спершу капіталовкладення справді важливі й вони підвищують шанси на успіх».

Зазначимо, що перераховані завдання частина блогерів, за певний відсоток від прибутків, перекладає на плечі так званих партнерських мереж. Проте реальний успіх залежатиме все ж від вашого креативу та «екранної хімії». Саме їх у якості відповідей на запитання «чому ви взагалі популярні?» приводили більшість блогерів, із якими ми спілкувалися.

Як це — бути блогером?

Складно. Більшість блогерів, із якими ми спілкувалися, випускають ролики раз на тиждень і на його зйомки витрачають по два дні. Самі ж вигадують контент і монтують відео.

Євгеній заради спільного з дочкою Лєрою (зараз їй уже 13 років) реп-блогу Video Baby покинув роботу в Європі. До творчого дуету довго не приходив успіх, але потім композиція «Как дура плачу», записана дорогою в Черкаси, зібрала мільйони переглядів (наразі їх уже десять) і «пішло-поїхало». Нещодавно сім’я відкрила другий канал — Video Baby Life, на якому публікує відео зі свого життя: дні народження, поїздки, навіть відвідування лікарні.

Постає очевидне запитання, чи не відчувається подібне життя як реаліті-шоу? Наприклад, після сюрпризу на свій День народження Євгеній одним із перших запитань цікавиться в доньки, чи записує їх зараз камера, а потім починає шукати пристрій. Проте сім’я запевняє, що на всіх подібних відео вони абсолютно щирі, зйомки зовсім не заважають їхній родинній близькості, а до камер вони так звикли, що вже навіть їх не помічають. Разом із тим зізнаються, що інколи, як-от під час поїздок до лісу, блог усе ж заважає жити: відпочинок перетворюється на роботу.

Ольга, мама Соні (14 років) та Крістіни (12 років) із каналу Two Sisters роботу не залишала й продовжує працювати тренеркою у танцювальній школі. Танцювальними відео спочатку займалися й дівчата, а тепер знімають пародії на кліпи та розмовні відео (головним чином, спілкування з фанатами). У їхнього виконання «Тролль» 15 млн переглядів. Раніше сім’я випускала відео нерегулярно і ставилася до блогу як до розваги, але тепер вирішила перейти на серйозніший графік і випускати відео щотижня, для цього інколи знімають ролики по два дні із перервами лише на сон та їжу — мають графік на місяць уперед. Більшість отриманих коштів наразі, як стверджують, витрачають на зйомку нових відео.

Наскільки блогерство шкідливе для дітей?

Стереотипну шкоду від подібної діяльності можна розділити на три частини: порушення прав дітей, реакцію оточення та вплив слави&грошей.

Євгеній із каналу Video Baby стверджує, що не викладає відео з донькою без її дозволу, хоч інколи і вмовляє її, щоби той отримати. Наприклад, щоб до ролику потрапила незапланована перерва на котлету під час зйомок (2:35). Є на каналі й епатажні пародії на Леді Гагу за участі ще 9-річної Лєри, але батько запевняє, що, зіткнувшись із негативним відгуком, вони більше не знімають таких роликів і подумують видалити цей.

До школи всі опитані нами youtube-зірки ходять, хоч інколи і пропускають дні через зйомки. Рекорд авторів каналу TwoSisters — тиждень, коли вони знімали відео щодня. Але все це, звісно, погоджують із учителями.

До речі, про школу. Більшість однолітків, як запевняють юні блогери, ставляться до їхньої діяльності позитивно й намагаються навіть потрапити в різноманітні ролики. Автори Video Baby розповідають, що за їхньою творчістю регулярно стежить навіть директор школи, але до якогось особливого ставлення це не призводить. Разом із тим фактор упізнаваності змушує Лєру та Євгенія прискіпливо ставитися до своїх «появ на публіці»: «Забыл причесаться, одел бейсболку, пошел менять валюту в банк. А там целый класс со школы. Увидели — каждый подошел: “Можно с вами сфотографироватся?” Я думаю: “Боже, они со мной фотографируются, а я так выгляжу”. После этого — все, говорю, нужно просто тютелька в тютельку выглядеть, если выходим на улицу. Поэтому нам немного сложно».

Що ж до слави, публічності та грошей взагалі, усі блогери, з якими ми спілкувалися, запевняють, що їх це жодним чином не розбещує (неочікувано:).

Психологиня Юлія Ніколишина теж згодна з тим, що подібна рання популярність не обов’язково призводить до негативних наслідків. Якщо батьки, звісно, докладають для цього зусиль: підтримують своїх нащадків, читають книжки з дитячої психології, вчать дітей розпоряджатися грошима, стежать за тим, як і з ким спілкуються в мережі їхні «блогери». «Наслідки можуть бути як від негативних коментарів, так і від позитивних. У дівчат може виникнути зацикленість на успішності та красі, й тоді будь-який прищик потенційно стане катастрофою», — вважає експертка.

Ще одна небезпека, про яку попереджає психологиня, — це втрата дитиною «реальності»: «Якщо дитина та батьки спілкуються переважно у форматі блогу й цього дуже багато — це не добре. Має бути щось іще. Дитина має бачити, що блог — це лише частина її життя і є ще багато чого іншого реального: друзів, подій, активностей, різного досвіду, що лишається приватним».

Що з дітьми-блогерами буде потім?

Юні зірки мають прикру особливість швидко виростати: запитайте хоча б у акторського складу «Гаррі Поттера». Тож очевидно, що кар’єра «розпаковувача іграшок на камеру» не буде тривати довго для жодної дитини. Мабуть. Адже, як заявляє Олексій Гарасюта: «Дитячий сегмент YouTube переживає бум тільки останні кілька років, тому відповісти на запитання “що буде далі з дитячими топами?” ми зможемо не раніше, ніж за кілька років. Поки що вони все ще діти». Разом із тим експерт наводить простий рецепт, як зберегти свою популярність: рости самому й не забувати, що ваші підписники теж ростуть: «Логічним кроком буде змінювати контент (теми роликів, їх подачу й т. ін.), щоби підростаюча публіка не відписувалася і її інтерес зберігався».

Блогери, з якими ми спілкувалися, усвідомлюють цю проблему та впевнено дивляться у майбутнє. Лєра та Євгеній із VideoBaby розглядають блог як частковий стартовий майданчик: їх, наприклад, уже запрошують на кастинги серіалів. Соня та Крістіна із TwoSisters одночасно розвиваються і як танцюристки, і як відеоблогерки. Психологиня Юлія Ніколишина запевняє: якщо батьки даватимуть дітям різний досвід поза YouTube, то в юних зірок не має виникнути проблем із подальшим пошуком себе в інших галузях.

Врешті-решт, на думку експертки, подібні дитячі блоги для глядачів нічим не шкідливіші за мультфільми, а для самих авторів контенту їхня діяльність може стати дуже корисним досвідом у сфері цифрової грамотності. Головне — знати міру й завжди ставити на перше місце інтереси дитини, а не прибутки.