Коронавірусні уроки для влади та ЗМІ. Про що говорить досвід України, Білорусі та Молдови

Коронавірусні уроки для влади та ЗМІ. Про що говорить досвід України, Білорусі та Молдови

10:49,
16 Жовтня 2020
929

Коронавірусні уроки для влади та ЗМІ. Про що говорить досвід України, Білорусі та Молдови

10:49,
16 Жовтня 2020
929
Коронавірусні уроки для влади та ЗМІ. Про що говорить досвід України, Білорусі та Молдови
Коронавірусні уроки для влади та ЗМІ. Про що говорить досвід України, Білорусі та Молдови
Деякі з цих країн краще за інших у регіоні впорались із дезінформацією про COVID-19, а деякі заплутались у своїй комунікації, й це може мати довгострокові наслідки.

Світ виявився неготовим до викликів, які постали перед ним під час пандемії COVID-19. Однією з найбільш руйнівних виявилася дезінформація, що перекручувала походження вірусу, спотворювала знання про нього, підривала моральний дух людей та їхню довіру до своїх урядів.

Як так сталося, що ЗМІ опинилися обабіч барикад — як поширювали дезінформацію, так і викривали її? Чому засоби, які спрацьовували в одній країні, вороже сприймали в іншій, а деякі країни були більш готовими до боротьби з фейками? Аналітики із семи країн Східного партнерства (Азербайджан, Вірменія Білорусь, Грузія, Молдова та Україна), а також Румунії за ініціативою аналітичного центру Ради зовнішньої політики «Українська призма» шукали відповіді на ці питання.

Свої знахідки вони оформили в дослідженні «Коронавірусний краш-тест», в якому аналізували дезінформаційні наративи та ситуацію в країнах у період із лютого по липень 2020 року. Експерти вважають, що кращими прикладами стійкості до дезінформації, реакції на неї громадянського суспільства та уряду в регіоні стали Румунія, Україна і Грузія, хоча й не все працювало злагоджено. Натомість найнижчі бали отримали Азербайджан, Білорусь та Молдова.

Які «коронавірусні» уроки країн можуть почерпнути для себе ЗМІ регіону, 14 березня експерти доповідали під час тематичної онлайн-дискусії.

Критична свідомість формувалася неправильно

Модератором дискусії був журналіст та медіаексперт Лаша Тугуші з Ліберальної академії Тбілісі. Він зазначив, що в боротьбі з дезінформацією між країнами регіону можна було помітити багато спільного. У медіапросторі кожної домінували російські дезінформаційні наративи, проте не обійшлось і без внутрішніх особливостей.

Тривалий досвід інформаційної війни з Росією та розуміння гібридних методів могло забезпечити стійкість до фейків для України, зазначив Тугуші. Проте Андрій Кулаков із проєкту «Ukraine World» від «Інтерньюз» зазначив, що це не зовсім так.

«На жаль, немає поки що імунітету ні до COVID-19, ні до дезінформації. Ми в процесі вироблення вакцини і до одного, й до іншого, — сказав експерт. — Через присутність досить гібридних засобів дезінформації, критична свідомість українців не завжди правильно формувалася після 2014 року».

Кулаков нагадав про фейк, який активно поширювався серед українців цієї весни: люди пересилали одне одному повідомлення про прохання закрити вікна в будинках, бо з вертольотів якоюсь рідиною оброблюватимуть цілі міста.

Зараз же Кулаков із колегами дійшов висновку, що інформаційна, а також певною мірою політична ситуація сприяє тому, що в Україні набувають поширення антизахідні наративи. Багато з них пов’язано з COVID-19. Експерт виділив п’ять «сюжетних ліній», які зводилися до єдиної думки про те, що Захід причетний до поширення пандемії:

- меседж про США та їхні лабораторії, де проводять експерименти над населенням, можуть виготовляти біологічну зброю, в тому числі віруси;

- карантинні заходи ВООЗ та великий локдаун — це все змова МВФ, який прагне підірвати економіку світу, та Білла Гейтса, який планує заробляти на вакцинах;

- демократичні лідери не справляються з викликами на кшталт пандемії — це під силу лише державам з авторитарним правлінням, Росії чи Китаю;

- ідея ЄС та європейської солідарності виявилася мильною бульбашкою. Краще за все це демонструє приклад Італії, яка залишилася зі своєю бідою наодинці;

- стара пісня про Україну як державу-невдаху, де влада повністю під контролем західних інституцій, а також розвивається «соросизм». Та замість допомогти країні у скруті «західні хазяї» показали їй своє справжнє обличчя та не виплачують транші.

За спостереженнями Кулакова, ці меседжі найчастіше розкручують у два способи: через проксі-медіа або сайти-одноденки, звідки новину підхоплює якесь серйозне медіа, чи через ботів і телеграм-канали. Дезінформацію також поширюють телеканали.

Від коронавірусу до протестів

Цікавою країною з точки зору поширення дезінформації про COVID-19 є Білорусь. Те, як активно влада відкидала саме існування вірусу, посприяло недовірі до неї, а відтак і протестам, що тривають у країні вже понад два місяці, розповідав Борис Горецький, заступник голови Білоруської асоціації журналістів.

«Як ви знаєте, наш колишній діючий президент Олександр Лукашенко зробив список ліків від коронавірусу: трактор, баня, поле, козочки. Казав працювати в полі, займатися посівами  й будемо врятовані», — казав Горецький.

За його словами, всю весну та практично до кінця першої хвилі в білорусів не було можливості отримати інформацію про вірус. Білоруський МОЗ не провів жодної пресконференції для журналістів, показати дані просто благали. Проте, зі слів знайомих, які потрапляли в лікарні, люди знали, що коїться насправді, а тому перестали довіряти державним телеканалам і ЗМІ з їхніми цифрами.

«З іншого боку, незалежні ЗМІ фактично були відрізані від даних. Вони отримували шквал різних повідомлень про смерть і захворювання, але не могли підтвердити чи спростувати цю інформацію. Прессекретар нашого МОЗ просто не піднімає трубку», — розповідав Горецький.

Білоруське міністерство інформації стежить за тим, щоб медіа не поширювали інформацію, яка може завдати шкоди національним чи державним інтересам. І це трактування досить вільне, тому деякі ЗМІ отримали позови від влади за повідомлення про COVID-19 у регіонах.

Журналіст певен, що попри це державні ЗМІ не схильні поширювати теорії змови. Хоча, з іншого боку, білоруси мають безкоштовний доступ до російського телебачення, де подібних тем вистачає.

«Те, що сьогодні відбувається в Білорусі, багато в чому було закладено весною, коли влада брехала про коронавірус, — описує нинішню ситуацію у країні Горецький. — У нас завжди саджали в тюрми, але зараз люди вже перестали боятись. Когось забирають, когось відпускають. У нас проходять стотисячні мітинги, тюрми переповнені  звідти люди теж виходять із коронавірусом».

Влада, церква та вибори

Медіапростір Молдови був повен дезінформаційних наративів, і це відчувалося, розповідала Наталя Стеркул з Асоціації зовнішньої політики. Спочатку даних про нове захворювання, COVID-19, бракувало, тож цей інформаційний вакуум заповнився фейками радше ненавмисними.

Та згодом медіа почали навмисне викривлено подавати інформацію про пандемію, підігруючи у своїх матеріалах окремим політичним силам. Люди почали вважати, що ЗМІ взагалі не можна довіряти, каже Стеркул. Ситуації сприяли президентські вибори, які мають відбутись у країні 1 листопада. З цих же причин перші два місяці пандемії головним комунікатором був президент Ігор Додон, який бажає переобратися.

«А коли все стало гірше, він зник із комунікації, — розповідав Дмитро Цира з Інституту запобігання гібридним загрозам. — Велику роль відіграла церква, що на якомусь етапі стала головним пропагандистом того, що коронавірусу не існує».

Серед іншого церква поширювала фейки про 5G, чіпування через вакцину (подібне поширювала й Російська православна церква). Коли прем’єр-міністр країни заявив молдавській церкві, що їхні слова про 5G та вакцину є «фейками й нонсенсом», священники звернулися з відкритим листом до уряду, стверджуючи, що проти церкви розпочалася наклепницька кампанія з використанням у її бік таких вивсловів, як «спалахи інфекції», «простір антисанітарії», «середньовічні звичаї». Церква попросила уряд прийти до якогось спільного рішення через ситуацію, що склалась. У таких діях священників експерти вбачають пряме втручання в політику.

«Пандемія стала об’єктом політичної компанії. Сама ж держава так і не втілила належних заходів, — розказує Цира. — У червні, наприклад, прем’єр-міністр казав, що все буде закрито й можна збиратися лише колективом до 50 людей, а в серпні в його сина було весілля, й гостей там точно було більше. А вчора весь Кишинів святкував день міста, де були масові скупчення людей».

Кількість хворих на COVID-19 росте в Молдові щодня, й це тема № 1 у думках людей та медіапросторі країни, зазначають експерти. Проте низький рівень довіри населення до уряду, а також те, що різні гілки влади одна одній суперечили, призвели до викривлення сприйняття пандемії. «Думаю, що питання не лише в добросовісності, довірі та правильній комунікації, а й у тому, що нам треба підвищувати загальну поінформованість населення», — зазначила Наталя Стеркул.

Покращенню ситуації не сприяє мовлення російських телеканалів, і в цілому вплив російської, а також китайської кампаній дезінформації, яка поширює ті ж антизахідні наративи, що в Україні.

Цензура чи ефективна боротьба

Ольга Чижова, редаторка дослідження та директорка з комунікацій «Української призми», зазначила, що цікавими були й державні методи боротьби з фейками.

У Вірменії спочатку обмежили будь-яке поширення інформації про коронавірус, попередньо не схвалене урядом. Десятки блогерів в Азербайджані були затримані за поширення дезінформації, хоча це могло бути лише приводом розправитися над опозиційно налаштованими людьми.

А у Грузії, Молдові, Україні та інших країнах блокували цілі сайти й акаунти в соціальних мережах. У міжнародній практиці це вважається радше обмеженням свободи слова, а не ефективним заходом, наголошує експертка. І якщо в Білорусі та Азербайджані це виглядало як цензура та боротьба з опозицією, то українці, яким доступ до деяких російських сайтів блокують ще з 2016 року, нормально відреагували на таку практику.

Фото: Getty Images 

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду