За пропагандою, яку поширюють в Україні, найчастіше стоять проросійські сили. Така думка небезпідставно переважає в українському суспільстві з 2014 року, коли відбулась анексія Криму та вторгнення до Донбасу. Проте тенденції змінюються, і сьогодні пропагандистські меседжі поширюють не лише проросійські, а й олігархічні сили. І вони прагнуть не стільки повернути Україну в російську орбіту впливу, скільки «прирівняти загрози, які надходять з боку Росії та Заходу». Ба навіть більше: показати, що деякою мірою уряди, які допомагають Україні реформуватись, є небезпечнішими за російські танки.

Так вважає Володимир Єрмоленко, головний редактор мультимедійного проєкту UkraineWorld, реалізованого громадською організацією «Інтерньюз-Україна». У рамках проекту він разом з командою аналізує головні наративи пропаганди, як і хто їх поширює в соціальних мережах, у тому числі російських. У перше півріччя 2020 року за допомогою системи моніторингу Semantic Force аналітики також проглянули контент 9 тисяч новинних веб-сайтів. Ознайомитися з результатами останніх досліджень можна було 25 вересня, під час Zoom-презентації «Тролі проти Заходу: як антизахідні політики в Україні використовують армії тролів для своїх цілей».

Примітка: боти – фейкові акаунти, що куруються автоматизованою системою, тролі – фейкові аканти, що ведуться людьми.

Що поширюють?

Віталій Рибак, аналітик і журналіст UkraineWorld та «Інтерньюз-Україна», виділяє три найбільш популярні меседжі, на які можна натрапити в онлайн-просторі.

«Перший – про те, що в Україні нібито існує ціла армія “соросят”, які працюють на свого володаря Джорджа Сороса, який зацікавлений максимально використати природні ресурси нашої країни для особистого збагачення». У цьому наративі образ Сороса виступає радше як міфічна особа, втілення світової еліти, американського істеблішменту та демократії. Образ постійно доповнюється й обростає новими якостями.

«Другий – Україна знаходиться під західним управлінням. Нібито МВФ та інші структури сприймають Україну як колонію, де можна швидко збагатитися й піти, залишивши по собі руїни». Як «доказ» цієї теорії автори наративу наводять земельну реформу. Запровадження ринку землі є спробою відкрити її для продажу, щоб нібито іноземці могли швидко її скупити, бо поки пандемія і мало грошей, українці готові задешево продати.

«Третій – посольство США в Україні нібито має цілий пул активістів і медіа, які працюють за темниками і поширюють ті меседжі, які потрібні посольству, що нібито стало оплотом демократії в Україні».

Хто поширює?

Аналітик зауважує: так званий антизахідний пул, що поширює ці та інші меседжі, не однорідний. Там є як люди, що справді прихильні до Росії, так і корумповані чиновники. «Орієнтація на Захід та НАТО не дозволяє їм красти, як раніше, – говорить пан Рибак. – Це перешкоджає способу життя обох цих груп».

Особливо уважно аналітики UkraineWorld стежать за діяльністю медіа, які належать Віктору Медведчуку, куму Володимира Путіна та одному з лідерів проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя». Саме там часто з’являються фейки на кшталт того, як американські лабораторії в Україні та інших країнах нібито розробляють біологічну зброю.

Twitter самого Медведчука, де з’являються ті ж фейки та маніпуляції, що й у його ЗМІ, сьогодні читає понад 150 тисяч людей. У 2018-му фоловерів у політика було значно більше, а завдяки порталу Socialblade.com вдалось дізнатися, що в липні того року його акаунт раптом «збіднів» на 311 тисяч підписників. Саме тоді соціальна мережа проводила активні чистки та видалила близько 70 мільйонів акаунтів, пов’язаних з російською армією ботів і тролів, що, судячи зі втрат Медведчука, працювала й на нього.

Але це не зупинило політика, і згодом він знову почав набирати «популярність». За допомогою онлайн-сервісу Botometer аналітики UkraineWorld дослідили 200 нещодавніх підписників Медведчука та виявили, що акаунти 61% з них є підозрілими, тобто скоріше за все належать до тролів або ботів.

Та сама історія з колишніми соратниками Віктора Януковича, політиками Андрієм Портновим та Оленою Лукаш. Вони обоє поширюють антизахідну риторику. Аналіз показав, що близько 61% останніх 200 підписників Лукаш, скоріше за все, є тролями або ботами, а з Портновим у неї 4179 спільних підписників. Ще більше підозрілих акаунтів серед підписників Анатолія Шарія, блогера й лідера власної партії: тільки 22% з них схожі на звичайних користувачів.

До активних «антизахідних» гравців аналітики відносять і депутата «Слуги народу» Олександра Дубінського, якого вважають союзником олігарха Ігоря Коломойського. Його аудиторія на 83% може складатися з тролів і ботів.

Де поширюють?

На Twitter, зауважують аналітики, досліджувати аудиторію найлегше: це найбільш прозора соціальна мережа. Важче дається аналіз YouTube, ще важче – Facebook, хоча там час від часу і проводяться «чистки» підозрілих акаунтів. Яскравим прикладом є історія Юлії Тимошенко, яка за один день у 2018 році втратила 47 тисяч підписників на YouTube, тобто половину своєї аудиторії.

Сьогодні перегляди на платформі накрутити важче, а тому можливі тролі й боти проявляють себе у коментарях, часто публікуючи одні й ті ж речення під популярними каналами, що просувають антизахідні меседжі: Klymenko Time, Аnatoliy Shariy, Olga Shariy, Strana.ua, 112 Ukraina, ZIK, NewsOne, Topinform, Ukraina.ru та Аndrey Portnov. Понад 50% коментаторів одночасно залишали свої меседжі на п’яти чи більше каналах одночасно. Варто зазначити, що не всі з коментаторів також писали з України.

Аналітики з’ясували, що лише 19 із 50 коментаторів Шарія пишуть з Росії, а ще 6 – з інших країн. З 50-ти коментаторів його дружини, Ольги Шарій, 32 росіян. Аналогічна ситуація з іншими згаданими каналами.

«Чорною дірою» в UkraineWorld вважають Telegram. Там існують закриті канали, де можуть поширювати будь-які шкідливі меседжі, за циркуляцією яких не стежать модератори. Згідно з політикою засновника цього месенджера, Павла Дуров, закриті канали – це приватна, а отже, недоторкана власність.

Цікаво, що серед соціальних мереж «антизахідністю» в Україні вирізняється саме Telegram, який у Білорусі натомість притягує людей саме з прозахідними настроями, відмічають аналітики.

Як розпізнати бота чи троля?

Незважаючи на те, що аналітики у своїх дослідженнях користувалися такими вже згаданими онлайн-інструментами як Botometer, SocialBlade, а також рекомендують Hoaxy (сервіс, який допомагає виявити мережу акаунтів, які ретвітять одне одного), можна обійтись і своїми силами. «Про штучний інтелект зараз говорять багато, але я б не став перебільшувати його роль: багато що ми робили руками й очима», – говорить Володимир Єрмоленко.

Зіштовхнувшися з людиною, яка повторює антизахідні меседжі, передусім варто поглянути на її аватарку. Навряд там буде реальне фото. Багато підозрілих підписників Медведчука, наприклад, мали у своїх акаунтах мордочки кошенят чи цуценят замість облич, через що аналітики й назвали одне зі своїх тематичних досліджень «Котики Путіна».

Звертайте увагу також на імена-дескриптори акаунтів. Малоймовірно, зауважують у UkraineWorld, що справжня людина замість свого імені чи ніка назвала би себе комбінацією знаків на кшталт@OxDo0dxDlTqzO2L, @67hwx9ucpY2n5zL, @OxDo0dxDlTqzO2L, @lxn3eVB0x4Ai39r, @hD9OPVYTBnsyjqG, @6VoUnZAXgmK4ShV, @q4VDxjnkDGjJf4w. З 200 акаунтів, які останнім часом приєднались до армії прихильників Шарія, 96 використовували подібні комбінації.

По-друге, варто поглянути на активність людини у Twitter: якщо вона лише пише коментарі, а роками нічого не публікує сама, це має викликати підозри.

І наостанок – ботів і тролів відрізняє шалена швидкість роботи на інших. «Якщо акаунт створили рік тому, а зараз у нього 50 тисяч постів, то поділіть цю кількість на кількість днів у році та годин у дні: не буде людина ретвітити щось 100 разів на день, і так кожен день – без свят і сну».

Звідси й висновок: користуйтеся цими порадами й не дайте машині вас ошукати. «Бо коли про щось у Twitter постить Медведчук, а 85% репостів ідуть від ботів (саме така кількість фейкових акаунтів поширили меседж політика про американські лабораторії – Ред.), то постає велике питання, хто за цим стоїть і хто за це платить гроші», – резюмує Володимир Єрмоленко.

Фото: sobaka.ru, книгарня Є, презентація «Інтерньюз-Україна»