Моніторинг проводила робоча група для запобігання зовнішньому втручанню в українські вибори, куди також входили аналітики «Детектора медіа». Її створила «Атлантична рада», Трансатлантична комісія з чесних виборів та Фонд Віктора Пінчука.

Аналіз вели за трьома напрямками: дезінформація, кіберсфера, гібридні військові атаки.

«Втручання не було настільки сильним, щоби вплинути на результат виборів чи процес голосування, — зазначається у звіті групи. — Російська війна проти України та окупація частин української території є найбільшим чинником впливу, включаючи відсутність можливості проголосувати у 16 % виборців, які живуть у Криму та на Донбасі».

Під час виборів російська дезінформація була сконцентрована на дискредитації процесу голосування та української влади загалом. Просували тези щодо контролю України Заходом, відсутності реальних виборів тощо.

Як у березні казав генерал армії РФ Валерій Герасімов, зміст війни тепер розширюється: «Активно використовуються методи економічного, політичного, дипломатичного, інформаційного тиску, а також демонстрація військової потужності в інтересах посилення ефективності невійськових заходів. Військова сила застосовується, коли не вдалося досягти поставлених цілей невійськовими методами».

Підготовка до парламентських

Директор Євразійського центру «Атлантичної ради», екс-посол США в Україні Джон Гербст зазначив, що під час виборів президента нових методик втручання не помітили. Утім самим виборам передували декілька важливих подій. По-перше, ескалація конфлікту в Керченській протоці, коли Кремль використав відкрито свої війська для атаки. По-друге, Москва активно показувала свою підтримку Юрію Бойку та Віктору Медведчуку, зустрівшись із ними напередодні виборів.

«Там прем’єр-міністр Росії заявив, що вони можуть продавати газ за приємною ціною, якщо у Києві буде “правильне керівництво”. Ці дві кампанії були спрямовані на формування в Києві проросійського керівництва, але такі потуги провалилися», — вважає пан Гербст.

Він вбачає в таких діях Кремля декілька цілей. З одного боку, вони хотіли підтримати більш лояльні до РФ сили та домогтися поразки Петра Порошенка. З іншого — дезінформація Москви була спрямована на створення картини хаосу в Україні. Також вона прагне збільшити прихильність українців до проросійських сил, задля їхньої більшої присутності в майбутньому парламенті.

Україна змогла знайти методи протидії атакам

Девід Крамер, керівник робочої групи, зазначив, що попри впливи з-закордону, Україні вдалося провести вільні й незалежні вибори. Це може слугувати прикладом для інших країн у регіоні.

Девід Крамер

«Ми можемо порівняти ці вибори із тими, які пройшли у 2014 році — тоді багато хто був неготовий протистояти втручанням ззовні, особливо з Росії. І РФ проводила ряд кібератак, включаючи атаки на ЦВК. Це змусило Захід значно більше приділяти цьому увагу. Адже Україна сьогодні — це передній фронт, який часто виступає тестовим майданчиком для різних маніпуляцій Москви», — каже він.

Пан Крамер зазначив, що втручання у виборчий процес із боку Кремля було не таким сильним, як очікував Захід. Проте це не означає, що аналогічним чином Москва діятиме й під час парламентських виборів, які буде значно складніше моніторити.

Лора Галанте, голова кібернапрямку робочої групи, також зазначила: успішне проведення виборів цього року стало можливим завдяки ґрунтовній підготовці в попередні роки.

Лора Галанте

«Україна у 2019-му — це значно більш підготовлена країна у питаннях кібербезпеки, включаючи як державний сектор, так і громадський. У цього декілька причин. По-перше, інвестиції. З 2014 року атаки на ЦВК стали червоним прапором для Заходу, який сигналізував про необхідність інвестувати в український сектор кібербезпеки. Відтоді різні урядові структури зробили серйозні кроки щодо дослідження кібератак та методів протидії. Інша частина успіху — усвідомлення такої загрози, яка виникла після атаки на критичну інфраструктуру та аеропорти»,— зазначає екпертка.

СБУ виявила 400 акаунтів, які мали втручатися у вибори

Детальніше на протидії різного роду загрозам розповів заступник голови СБУ Олег Фролов. Він сказав, що основний акцент втручань у виборчий процес був зроблений на інформаційному та кіберпросторі. Також використовувалися громадсько-політичні псевдоукраїнські організації.

«Наприкінці 2018 року СБУ виявила російську компанію, яка купувала тимчасовий доступ до акаунтів українських користувачів соціальних мереж. Мета — поширення інформації, що дискредитує українську владу та розпалює конфлікт між окремими політичними групами під час виборів. Упродовж січня — квітня 2019 року СБУ припинила діяльність мереж інтернет-агітаторів, до якої входили жителі південно-східних та північних регіонів України. Крім того, служба виявила близько 400 акаунтів у Twitter, Facebook, YouTube, які мали використовувати в ході виборчої кампанії. Ця інформація була передана адміністраторам цих мереж — частина з них заблокована», — розповів пан Фролов.

Джон Гербст та Олег Фролов

Інша направленість — використання громадських організацій, які псевдопатріотично налаштовані. СБУ в лютому виявила групу з назвою «Українська народна армія», яка мала за мету захоплення державних будівель. Крім того, була виявлена група «Біла балаклава», яка використовувалася РФ з метою повалення державного устрою України, каже Фролов.

Він нагадав і про атаку в лютому на інформаційні ресурси ЦВК та зазначив, що 29 березня, напередодні першого туру президентських виборів, СБУ зафіксувала розсилку фішингових листів на адресу членів Комісії та співробітників. Такі листи містили шкідливе програмне забезпечення.

«Наявна в СБУ інформація дозволяє стверджувати, що атака була проведена спецслужбами РФ. Більше того, після декодування цього вірусу ми побачили декілька коментарів у програмному коді російською мовою», — розповів представник СБУ.

Голова ЦВК Тетяна Сліпачук також повідомила, що цього року вони оновили комп’ютерні системи Комісії. На її думку, це одна з причин, чому вони не стикнулися з великими проблемами під час виборів. Крім того, працівники ЦВК пройшли спеціальні тренінги з кібергігієни.

Тетяна Сліпачук та Євген Федченко

Ще одна важлива проблема, на думку голови ЦВК, — дезінформація. «Масивна дезінформаційна атака була однією з найважливіших речей під час цих виборів. Багато дезінформації було вкинуто завдяки українським політикам… Приміром, промотували тезу про те, що СБУ контролює електронний підрахунок голосів. Для нас такі кампанії були справжнім викликом. Зрештою, ЦВК вирішила давати безліч брифінгів, де пояснювала детально норми законів і розвінчувала міфи», — каже вона.

Повтори та висміювання — методи пропаганди РФ

На питанні російської дезінформації зупинилася й виконавча директорка «Детектора медіа» Галина Петренко. Вона зазначила, що «Детектор медіа» проводив моніторинг російських ток-шоу на основних телеканалах РФ.

Галина Петренко й Тетяна Сліпачук

«Три головні ток-шоу на російському телебаченні продукують десятки унікальних випусків на тиждень. У 60 % із них Україна була згадана в негативному контексті. Найбільш частими меседжами там були: що Україна перебуває під контролем Заходу, Томос був отриманий завдяки США, а вибори — сфальсифіковані. Усі ці тези були в подальшому трансльовані через деякі українські телеканали: “112”, NewsOne та “Інтер”. Ось, чому інколи важко сказати, чи це було зовнішнє втручання», — наголосила експертка.

Керівник групи моніторингу дезінформаційних впливів робочої групи Якуб Каленський додав, що концепція Росії під час цих виборів фокусувалася на делегітимізації всього процесу голосування.

«Ми помітили багато наративів, які спочатку просувалися на телебаченні РФ, а потім потрапляли в український інформаційний простір. Були десятки таких тез про те, що вибори будуть фальсифіковані… Це те, що часто роблять російські ЗМІ: говорять якусь тезу, а потім повторюють її безліч разів. Згодом урядовці РФ заявляють про це як доконані факти», — каже Якуб Каленський.

У свою чергу, співзасновник проектуStopFake Євген Федченко звернув увагу на те, що червоною лінією у висвітлюванні Росією українських виборів було висміювання. «Вони кажуть, що Україна не є справжньою країною, тож які взагалі вибори можна очікувати. Мовляв, тут немає ні серйозних інституцій, ні демократичних традицій тощо», — зазначив він.

Євген Федченко та Катерина Крук

Соціальні мережі — ще одне поле битви

Нині соціальні мережі перетворилися на своєрідний «дикий Захід», де немає законів. Так вважає аналітикиня проекту StopFake Катерина Крук. Це проблема не лише України. Є велике питання до регуляторів та громадянського суспільства — як вивести онлайн-платформи із сірої зони законодавства.

Вона зазначає, що ці інструменти почали більш уміло застосовувати, зокрема команди українських кандидатів у президенти: працювати з цільовою рекламою різних меседжів різній аудиторії. Також активно використовувалися групи на онлайн-платформах, де поширювалися фейки.

«Цього року велику роль відіграв Instagram. Зеленський зараз президент, але також він один із найбільш впливових блогерів України в Instagram. Це новий канал для України й важко визначити, чи він перетворився на наступний головний інструмент для політиків», — каже Катерина Крук.

Фабріс Потьє, старший радник Трансатлантичної комісії з чесних виборів, розповів про тренди в соцмережах, які організація помітила під час виборів президента України.

«По-перше, значно зріс рівень автоматизації — штучного пливу (боти, тролі. — Ред.) на дискусію. Рівень цього впливу був більший, аніж в інших країнах, за якими нам доводилося спостерігати: від Мексики до Швеції чи Італії. Ми зафіксували до 25 % штучно створеного контенту в онлайні, тимчасом як середній показник для виборів в інших країнах — 10–15 %. Цей факт, на мою думку, переміщує Україну в групу країн нових демократій, таких як Індія, Бразилія та ПАР. Там такий же рівень автоматизації», — каже він.

Важливо, що більшість із цих впливів ішли від локальних гравців. «Більшість подібної активності була пов’язана з кимось із головних кандидатів на посаду президента. Це тренд, який ми бачимо не лише в Україні, але й у США та Західній Європі. Такі впливи значно важче виявити, ніж закордоні», — додає він.

Росія також зіграла велику роль у цьому. До 60 % тез РФ, за оцінкою організації, просувалися в онлайні автоматичними системами. Через індивідуальні акаунти чи за допомогою профільних агентств Росія намагалася просунути таким чином необхідні їй тези серед російськомовних українців.