Термін «фейкові новини» увійшов у широкий вжиток після президентських виборів у США. Як виявилося, новини можуть бути і цілком вигаданими, й містити лише частину неправдивої інформації. The Guardian пропонує своє визначення терміну та оцінку його шкідливого впливу.

Четвертого грудня світ побачив реальні наслідки, до яких може призвести поширення вигаданих новин. Чоловік вчинив стрілянину в піцерії Comet Ping Pong у Вашингтоні. Поліція затримала його, перш ніж хтось постраждав. Нападник зізнався згодом, що він прийшов провести власне розслідування щодо новин про «піцагейт», які він прочитав раніше в інтернеті. У них, зокрема, Гілларі Клінтон та очільника її передвиборчої кампанії Джона Подесту звинувачували в сексуальній експлуатації й торгівлі дітьми під прикриттям ресторану.

Новини про «піцагейт» почали зароджуватися на відкритих платформах для онлайн-оголошень 4chan та Reddit. 4chan узагалі підтримує функцію анонімності дописувача, тому відстежити, хто ж розпочав цю інформаційну хвилю, майже нереально.

Згідно з дослідженням Public Policy Polling, із 1224 опитаних зареєстрованих виборців, 14 % повірили в те, що «піцагейт» — правда. 32 % відповіли, що вони не впевнені в цьому — як Едгар Меддісон Велш, який вирішив провести власне розслідування, прихопивши з собою зброю.

«Фейки розширюють межі того, у що ми віримо. І тим не менше, люди думають, що це правда», — зазначає .

Наскільки великою є ця проблема насправді?

Опитування Public Policy Polling додає ваги припущенням, що на результати виборів у США значною мірою вплинуло поширення фейкових новин. Те ж опитування показало, що 73 % прихильників Дональда Трампа думали, що мільярдер Джордж Сорос заплатив протестувальникам, аби ті зривали передвиборчі заходи республіканських кандидатів. Пізніше цей фейк повторив і сам обраний президент.

Ще одну фальшиву новину повторив Майкл Флінн, кандидат Дональда Трампа в радники з національної безпеки. У ній ішлося про те, що сенатори-демократи хотіли ввести закони шаріату у Флориді.

Подібні новини мають високий потенціал клікбейту. Вони миттєво розлітаються в соціальних мережах, де посилання мають однакову вагу, незалежно від їхнього джерела. Особливо це стосується Facebook, а це вже потенційна аудиторія в 1,8 млрд осіб.

Аналіз BuzzFeed виявив, що фейкові новини мали більше поширень та охоплення в останні три місяці кампанії у США, ніж новини від The New York Times, The Washington Post та CNN.

І CEO Facebook Марк Цукерберг, і головний операційний директор Facebook Шеріл Сендберг іронічно відреагували на припущення, що фейки могли вплинути на вибори у США. Втім, нещодавно компанія Facebook оголосила, що запровадить позначення для сумнівних новин у соцмережі та залучатиме до перевірки як самих користувачів, так і професійних фактчекерів.

Чи легко розпізнати фейк?

Нещодавнє дослідження Стенфордського університету показало, що це не таке просте завдання, як здається на перший погляд. За результатами дослідження, більшість підлітків не відрізняють фейкових новин від справжніх та не розпізнають рекламних оголошень серед новинних.

А ось ця добірка ілюструє, що дорослі не так далеко відійшли від підлітків. «Це не означає, що читачі дурні або надто довірливі: це означає, що формат новин легко імітувати, а деякі реальні новини досить дивовижні й викликають недовіру», — пише The Guardian.

У чистому вигляді фейки повністю вигадані. Але вони можуть містити частину правдивої інформації й маніпулятивну частину, можуть імітувати відомі сайти, щоб залучити якомога більшу увагу, а з нею — й доходи від реклами (про ці різновиди фейків MediaSapiens уже розповідав). Строго кажучи, фейки можуть створюватися з метою ввести читачів в оману, максимізувати трафік та прибутки від його монетизації.

Власник мережі сайтів із фейковими новинами розповів National Public Radio, що він заробляє $30 000 за місяць від розміщення реклами на своїх сайтах. Інша мережа з понад ста сайтів, на яких розміщувалися фейки на підтримку Дональда Трампа, була створена та керувалася групою підлітків із невеликого містечка в Македонії.

Утім, визначення терміна «фейк» можна розширити за рахунок тих веб-сайтів, які публікують викривлені, вирвані з контексту новини з клікбейт-заголовками. Сама структура інтернету дозволяє існувати тому, що керівник одного з департаментів Buzzfeed назвав «не фейк, але й не зовсім правда». The Onion, Clickhole, Borowitz Report — яскраві приклади цього явища. В інтернеті навіть є хештег #NotTheOnion для іронічного позначення новин із джерел, яким можна довіряти.

Мелісса Зімдарс (Melissa Zimdars) із Merrimack College у штаті Массачусетс створиласписок веб-сайтів, які або навмисно публікують помилкову інформацію, або є повністю ненадійними за іншими ознаками.

«Новий підхід Facebook до запобігання поширенню фейків у соцмережі може мати свої недоліки, і список ненадійних сайтів буде поповнюватися безкінечно. Якщо ви прочитали про якусь подію на сайті, про який ви вперше чуєте, й він є першоджерелом цієї інформації — що ж, на це можуть бути свої причини. У таких умовах найкраще рішення — читати новини тільки на відомих веб-сайтах із хорошою репутацією», — радить The Guardian.

Що може зробити кожен із нас?

Візьміть на себе частину відповідальності. Кожен із нас є свого роду лідером думок зі своєю власною сторінкою в соцмережах. Поширюйте лише ті новини та статті, в достовірності яких ви стовідсотково впевнені. Пам'ятайте, що є публікації, навмисне створені так, щоби вас розлютити — не підживлюйте їхньої популярності і трафіку.