Деза в соцмережах: чого остерігатися перед виборами

Деза в соцмережах: чого остерігатися перед виборами

12:36,
21 Лютого 2019
3605

Деза в соцмережах: чого остерігатися перед виборами

12:36,
21 Лютого 2019
3605
Деза в соцмережах: чого остерігатися перед виборами
Деза в соцмережах: чого остерігатися перед виборами
СНІД став результатом експериментів Пентагону, Європейський Союз винен у міграційній кризі, на виборах у США все одно переможе Клінтон — чули про такі дези? За ними стояли СРСР та Росія, які вкидали їх через медіа. Сьогодні фейки запускають у соціальних мережах, а над їх поширенням працюють професійні ботоферми і тролі. Особливо пильними українським юзерам слід бути перед виборами. Про це говорили учасники дискусії про дезінформацію в медіа та соцмережах, яку провело 13 лютого видання «Тексти».

Фейк про СНІД часів Рейгана

«Росія користується старими методами поширення дезінформації», — каже головний редактор видання «Тексти» Роман Кульчинський. Він згадав матеріал у The New York Times про інформаційну операцію КДБ.

Радянська спецслужба у 1983 році через маловідому індійську газету Patriot запустила фейк про те, що СНІД став результатом американських експериментів Пентагону. Ця газета була «точкою вкиду», завдяки якій інформацію вдалося поширити на значно більше джерел. Зрештою, навіть репер Каньє Вест розповідав про це принаймні у двох своїх піснях у середині 2000-х.

Джерело зображення: NYT

Так працює дезінформація. Історик Томас Богхардт (Thomas Boghardt) казав NYT: «Радянський Союз інтуїтивно зрозумів, як влаштована психіка людини. Інструкція була проста, але ефективна: визначити внутрішні суперечки, вказати на невідповідності та неоднозначності в новинах, заповнити їх своїми тезами та повторювати, повторювати це безліч разів».

Пан Кульчинський каже, що відтоді змінилися лише інструменти. Нині в Україні Кремль використовує три «рої» засобів:

  • нібито респектабельні проросійські сайти, які вдають, що дотримуються журналістських стандартів;
  • «зливні бачки» (лайносайти), які навіть не вдають такого;
  • соціальні мережі.

«Інформація може вкидатися через лайносайти, а далі поширюватися в соціальних мережах. Там люди переважно читають лише заголовки й так вони впливають на нашу аудиторію. У соцмережах московські групи можуть бути різного спрямування: проросійська чи замаскована під українських патріотів», — каже Роман Кульчинський.

Одним зі шляхів, яким «потрібні тези» потрапляють на українські сайти, є лобіювання їх через агентів впливу. Приміром, інформацію публікує «зливний бачок», потім її публікує в себе на сторінці популярна персона. Далі пост лідера думок для багатьох українських сайтів стає вагомою причиною створення новини.

Для підтримки можна й не називати ім’я політика

Політолог Катерина Крук звернула увагу на російські маніпуляції в Італії. Там із усіх зарубіжних медіа, за даними Alto Dato Analytics, кремлівське видання Sputnik стало найбільш впливовим після The Huffington Post. Таким чином Москва, як пише El Pais, змогла сильно вплинути на радикалізацію теми міграції та звинуватити у кризі Європейський Союз. Меседжі зі Sputnik активно поширювалися у Твіттері.

«Завдяки цьому міграційна криза стала головною темою передвиборчої гонки до парламенту Італії 2018 року. У дискусії говорили про тему загалом, але риторика дуже нагадувала позицію правих партій, які в результаті здобули на італійських виборах підтримку. Можна припустити, що методикою російського втручання, окрім “забивання” та розмивання інформаційного поля було і його конструювання з преференціями для певних політичних сил. Грубо кажучи, щоби популяризувати певну політичну силу чи політика, не потрібно називати його прізвище. Варто повторювати його головні гасла і тези, з якими він асоціюється», — каже пані Крук.

У 2016 році під час президентських перегонів у США РФ мала декілька цілей, зазначає політологиня. По-перше, Москва намагалася знеохотити електорат Гілларі Клінтон. По-друге, вона намагалася підвищити впевненість людей у тому, що Гілларі й так переможе, тому на вибори можна не ходити. На думку пані Крук, зараз Кремль активно намагається делегітимізувати виборчий процес в Україні.

Українські ботоферми дорожчі за російські

Олена Дуб, яка відповідає за розвиток у соціальних мережах проекту «Крим. Реалії» («Радіо Свобода»), каже, що соціальні мережі стали для її проекту важливим каналом поширення інформації, бо окупанти в Криму блокують сайт «Крим. Реалії».

Вона розказала, що «Радіо Свобода» часто стикається з намаганням підірвати його репутацію у Фейсбуку і Твіттері.

«Коли в Керченській протоці напали на українські кораблі, у Фейсбуку невідомі створювали акаунти з використанням нашої айдентики і залишали образливі коментарі з підписом: “Це наша редакційна політика”. Ми швидко повідомляли про це Фейсбук і всією редакцією надсилали скарги на ці облікові записи. Один видалили, але за годину вже з’явився інший. Нам доводилося блокувати їх знову і знову. Такі акаунти все ще залишаються у Твіттері, ботам складніше заблокувати когось своїми силами», — каже Олена Дуб.

Крім того, медіа часто отримує через соціальні мережі фейкову інформацію від начебто жителів Криму. Олена Дуб радить не довіряти таким «зливам» і обов’язково перевіряти дані.

Тема ботів і тролів не раз звучала під час дискусії. «Детектор медіа» нещодавно детально пояснював, як їх виявити в соціальних мережах. Зокрема, зверніть увагу на кількість друзів, фотографії акаунту, заповнення профілю, чи є оригінальні пости. Також боти часто пишуть украй емоційні, але схожі меседжі.

Аналітик «Текстів» Надія Романенко каже, що користувачам пора змиритися з такими оманливими акаунтами на онлайн-платформах.

«У США майже в кожного політика є своя ботоферма. Тому що це сервіс. У соціальних мережах існує дуже розгалужена інфраструктура такого сірого піару, який може бути використаний, як для просування прального порошку чи газованого напою, так і для просування політичних гасел. Як правило, все залежить від конкретної людини й контори, кому вони згодні ці сервіси продати та як далеко вони можуть зайти», — каже пані Романенко.

Юрій Лісовський, координатор громадянської мережі «Опора», який спостерігає за виборчими процесами, каже, що за фейсбук-сторінками можна відстежувати, як у мережі хвилями розходяться інформаційні кампанії. Утім неоднозначність назв самих сторінок може ввести користувачів в оману.

«Зараз у цьому полі із 44 кандидатів працюють 36. У них є свої сторінки. Але є ще сторінка, наприклад, “Технологічний кандидат”, яка належить Володимиру Петрову. Проблема з такими сторінками кандидатів впирається у фейсбук-рекламу. Наприклад, як користувачі мають ідентифікувати Петрова зі сторінкою “Технологічний кандидат” і тим, що рекламується через неї», — акцентував пан Лісовський.

«Детектор медіа» також писав, що в січні фейсбук-сторінки, які раніше підтримували Михеїла Саакашвілі, різко почали промотувати Володимира Зеленського.

Тепер «Опора» збирає інформацію з більше 200 сторінок, пости яких зберігають для подальшого аналізу. Крім соціальної мережі Фейсбук, юзерам слід очікувати маніпуляцій у Ютубі та Інстаграмі, прогнозує пан Лісовський.

Керівник програм нових медіа ГО «Internews Україна» Віталій Мороз додає, що в даркнеті є біржі, де можна купувати ботів. Політики часто використовують такий метод для збільшення підписників їхніх сторінок та вподобань під постами, що збільшує охоплення повідомлення.

За даними пана Мороза, українські ботоферми в 4-5 разів дорожчі за російські, але вартість залежить від якості акаунтів та рівня їхньої правдоподібності. Детальніше про сегменти цього ринку можна прочитати в дослідженні «Чорний ринок для маніпуляцій у соціальних мережах».

Світи фактчекерів і звичайних користувачів рідко перетинаються

Заступниця виконавчого директора фонду «Відродження» Інна Підлуська каже, що після закордонних втручань у вибори західний світ уже оцінив загрозу. Європейський Союз розробив план протидії дезінформації, а НАТО створює для цього окремі інституції. Українська влада також на рівні нормативно-правових актів намагається вирішувати цю проблему. Активно працюють і громадські організації, які проводять фактчекінг.

Проте пані Підлуська вважає, що світи урядових і неурядових борців із дезінформацією й тих користувачів, кого вона вражає, дуже рідко перетинаються.

«Ми багато працюємо в Україні, щоби поширити критичне мислення, проте поки ми далеко не на тому рівні, який би хотілося. Ми створюємо базу знань, але недостатньо комунікуємо її з аудиторією», — зазначає Інна Підлуська.

Учасники дискусії зійшлися на тому, що важливими для протидії інформаційним маніпуляціям є прозорість медіавласності, активні дії ІТ-компаній у протидії маніпуляціям та впровадження освітніх курсів із медіаграмотності в навчальних закладах.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду