Як і в більшості телевізійних новинних служб, в інформаційній службі Першого національного журналісти не мають чіткої спеціалізації. Щодня доводиться робити сюжети на різні теми. Серед них медична тематика – одна з найважчих. Такими спостереженнями з учасниками виїзного модулю Школи медичної журналістики, що проходив у Черкасах, поділилася кореспондентка і ведуча програм «Новини» та «Підсумки дня» на Першому національному Юлія Галушка.

За словами Юлії, на «Першому» теми для сюжетів зазвичай шукає аналітична служба.

«Аналітики “накопали” щось, потім дають цю тему мені. Я її розробляю, пропоную своє бачення редактору, а вже потім беруся відзнімати і відписувати. Власне, тут і виникають перші складнощі. Адже якщо це медична тема, то це завжди запити до Міністерства охорони здоров’я, до управлінь, до медичних закладів. У Києві, щоб потрапити до будь-якої лікарні, треба пройти “сім кіл пекла”: написати запит до управління, звідти його переадресують до закладу. І нерідко буває: приїжджаєш у цю лікарню і бачиш, що вона тобі зовсім не підходить», – ділиться враженнями від роботи над сюжетами про медицину журналістка.

Здебільшого сюжети на медичну тематику носять подієвий характер. Досить важко порушувати в них якісь проблеми, що зумовлено форматом новинної служби. Все потрібно робити швидко, тож часто журналісти не можуть чекати, коли надійде відповідь на запит.

«Переважно опираємося на інформприводи, які знайти досить важко. Адже лікарі, як правило, не роблять ніяких публічних заяв, тому ми не знаємо, що відбувається у медичній галузі» - розповідає журналістка.

Юлія демонструє сюжет про методи генної терапії, які використовують у Європі, але гальмують в Україні. Тему, каже, розкопало одне з друкованих видань. На телебаченні висвітлити цю тему, як виявилося, було набагато важче.

«На телебаченні головне – відеоряд. А знайти відео, яке б ілюструвало цю тему, зрозуміло, досить непросто. Інша проблема – де взяти коментатора, який може розповісти про методику на високому рівні і, водночас, доступно для непідготованої аудиторії. При тому що тема складна і про неї неможливо розказати у дво- чи трихвилинному сюжеті», – розповідає ведуча.

Ще один «камінь спотикання» - де знайти героя. Методику, про яку знімала сюжет журналістка, використовують для лікування незасвоюваності жирів організмом. Це досить рідкісна хвороба.

«Беручись за тему, я собі намалювала ідеальну картинку: у мене є герой, він відкриває холодильник і показує, що в нього всі продукти без жирів… Витратила кілька тижнів, на мене сердилися редактори, я методично щодня обдзвонювала інститути, але людину так і не вдалося знайти», – зауважує Юлія.

Вихід довелося шукати в коментарях фахівців та висновках юристів, чому в Україні, на відміну від Європи, подібні методики не впроваджуються.

Теми для матеріалів, за словами Юлії Галушки, можна шукати навіть в інтернеті, на спеціалізованих медичних сайтах, не чекаючи публічних заходів. Адже, як правило, медики – досить не публічні люди і не виносять на загал інформацію, особливо проблемного характеру.

Універсальному журналісту, як каже Юлія, досить важко братися за медичні теми, не маючи базової освіти.

«Я не соромлюся ставити більше запитань, ніж потрібно. Людину чесно попереджаю, що в сюжеті вийде лише 1 чи 2 шматочки інтерв’ю, максимум на 30 секунд. Як правило, після такого попередження ніхто потім не ображається. Але інформації беру більше, щоб розібратися в темі. Крім того, прошу говорити простішими словами, щоб глядачі могли на слух зрозуміти, про що йдеться», – ділиться досвідом журналістка.

Зауважує: ніколи не соромиться вже після написання тексту телефонувати спікерові, щоб уточнити якісь складні нюанси, які можуть бути неоднозначно розтлумачені, чи що не було помилок і неточностей.

«Пам’ятайте: як нам важко спілкуватися з лікарями, так і їм з нами», – каже вона.

Якщо не вдається взяти коментар щодо конфліктної чи проблемної теми, радить ставити питання під час брифінгів та прес-конференцій. Допомогти з коментарями можуть також різні громадські організації, спілки хворих.

«Там є експерти, які можуть дати фахову відповідь і прокоментувати те, про що лікарі мовчатимуть з погляду солідарності», – ділиться досвідом журналіст.

Окремої уваги заслуговує підхід до спілкування з хворими. У цьому також можуть допомогти громадські організації. Часто хворі не йдуть на контакт, щоб про їхню недугу знало якомога менше людей. Водночас, пацієнти медзакладів готові розмовляти із журналістами - якщо сподіваються на допомогу, наприклад, у зборі коштів.

Тут у Першого національного чималий досвід. Юлія наводить приклади, коли завдяки одному короткому сюжету вдалося зібрати величезні суми коштів для порятунку хворих дітей.

«Можна пожертвувати коментарями фахівців, якщо потрібна допомога дитині. Такі сюжети можуть не відповідати вимогам новинного жанру, однак вони дуже результативні. Журналісти нашого каналу завжди стежать за розвитком подій і дають сюжети-продовження теми», – каже ведуча.

Поради щодо висвітлення медичних тем:

-         Читайте спеціалізовану літературу

-         Перевіряйте інформацію

-         Підтримуйте зв’язок із лікарями

-         Пишіть про складне простішими словами

-         Зіткнулися з відмовою – шукайте альтернативні джерела. Непідйомних тем не буває.

Майстер-клас Юлії Галушки проходив у рамках модулю Школи медичної журналістики «Онкологія: злоякісні новоутворення шкіри». Школа медичної журналістики – проект Національної спілки журналістів, що  передбачає серію навчальних заходів для журналістів, які працюють над висвітленням медичної тематики. Проект реалізується за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та в партнерстві з компанією «Рош Україна», Громадською Спілкою «Міжнародний Клуб лікарів і фармацевтів», Консорціумом «Менеджмент Консалтинг Груп».

Фото НСЖУ