Сьогодні міфів у медицині не менше, ніж було навіть кілька століть тому, переконаний відомий лікар та блогер Андрій MED Goblin. Але чому ми продовжуємо вірити в них?

Андрій MED Goblin — один із популярних українських лікарів, на яких «Детектор медіа» раніше радив підписатися у фейсбуку. За цим псевдонімом стоїть професійний лікар-анестезіолог, кандидат медичних наук, блогер. Він популяризує критичне мислення та пише художню літературу. Його сторінка у фейсбуку швидко здобула популярність у тому числі завдяки формі подачі контенту — поєднання виключно доведеної науки й дотепності. Нерідко він вживає неформальну й навіть ненормативну лексику, але оригінально і з хорошим почуттям гумору.

Днями він виступив на всесвітньо відомій конференції TEDx Talks, що відбулася в Києві. «Детектор медіа» публікує головні тези його промови. Про роботу мозку, «когнітивні помилки», хитрощі маркетологів та про міфи в медицині — у виступі MED Goblin.

У полоні інформаційних міфів

Чи хтось із вас обробляв поріз перекисом водню? Хтось приймав противірусні препарати, коли хворів на грип? Мушу вас трохи розчарувати: ці методи не мають ніякої наукової цінності.

Я сам особисто був у полоні медичних міфів. Це ще більш прикро, бо я лікар за фахом. У студентські роки я потрапив до лікарні із травмою ока, й мені зробили призначення: щодня протягом тижня кілька разів робити внутрішньом’язові уколи. На третю добу я вже не міг спати на спині! В мою душу закралася підозра, що в медицині щось не так. Але лише через п'ятнадцять років я сів і спробував у цьому розібратися. Що виявилося? Внутрішньом’язові уколи практично не мають ніяких переваг перед іншими шляхами введення ліків! А в тих рідкісних випадках, коли їх треба робити, такі уколи не можна виконувати у сідниці, тому що це місце — найнебезпечніше з точки зору можливих ускладнень. Можливо, коли вам робили той болючий укол, вам могли дати пігулку. Ця інформація давно відома. Та якби всі пацієнти про це знали, світ був би трошки кращим. У ньому було би трошки менше болю.

Чому медичні міфи й загалом міфи такі поширені? Гадаю, причин дві. Перша — величезний обсяг інформації. Її кількість зростає щогодини. Якщо ви не відстежуєте прицільно якусь тему, рано чи пізно хтось може ввести вас в оману. Найбільше цим грішить індустрія wellness, фітнес і дієт.

Всім давно відомо, що глутамат натрію — це «страшна отрута», що антиоксиданти «сповільнюють старіння», а щоб ми менше хворіли й були активнішими в повсякденному житті, треба приймати вітамінні добавки. Але наукова реальність інша. Глутамат натрію — це 100 % природна речовина, й вона набагато безпечніша за столову сіль. Антиоксиданти не впливають на старіння. Вітамінні добавки ніяк не впливають на здоров’я. Абсолютно.

Когось може обурити така моя безапеляційність. Але це не моя особиста інформація. Це результати тисяч і тисяч наукових досліджень, які є у відкритому доступі. Але багато людей, навіть коли знають про перевірені наукові ресурси, на них не зайдуть. Бо це складно, бо це потребує додаткового часу. Простіше зайти в затишний розкручений інстаграм-акаунт якогось фітнес-гуру або цілителя й там прочитати, «як правильно жити».

Якщо щодня з різних медіа на нас валяться тони інформації,

рано чи пізно мозок перестає осмислювати її критично

Інша причина, чому ми віримо в міфи, полягає в тому, що спосіб людського мислення практично не змінився за останні тисячі років. Нам усім притаманні ті самі «когнітивні помилки», від яких страждали наші предки. Часом буває складно відрізнити причинно-наслідковий зв'язок від кореляції й буває, що дві події пов’язані лише тим, що просто збігаються в часі. Звичайна застуда минає за п’ять або сім днів — із лікуванням або без. Та якщо в перший день ви почнете приймати противірусні пігулки, то на сьомий день, коли ця зараза сама собою пройде, жоден академік чи Нобелівський лауреат не впевнить вас, що все минуло саме собою.

Наш мозок влаштований так, що «любить» підмічати вже відомі нам факти й намагається ігнорувати все, що не вписується у «звичайну» картину світу. Якщо мама з бабусею з дитинства мажуть нам під носом оксоліновою маззю, щоб ми не захворіли, то ми запам’ятаємо, що в якомусь році справді не захворіли. І проігноруємо той факт, що навколо була ціла купа людей і жоден з них ніс нічим не помазав, але теж не захворів.

Всі «когнітивні помилки» чудово відомі й прекрасно експлуатуються в основному маркетологами. Вони знають так званий ефект якорування: якщо щодня з різних медіа на нас валяться тони інформації, зокрема рекламного змісту, рано чи пізно мозок втомлюється й перестає це осмислювати критично. Ми просто «їмо» цю інформацію й починаємо сприймати її як об’єктивний факт.

Часто ми віримо в медичні міфи просто через забобони. Ви знали, наприклад, що в більшості лікарень України медичні сестри бояться возити пацієнтів на каталках ногами вперед? Вони вірять, що з якихось містичних причин людина від цього помирає. Якщо подумати над цим трошки, то ясно, що передній кінець каталки частіше врізається у стіни й двері при поворотах, тому краще, аби там лежали ноги, а не голова. Ось таке XXI сторіччя, в якому ми живемо: освічене і прекрасне.

В сучасному світі існує купа псевдонаукових теорій, у які продовжують вірити лікарі. Наприклад, у гомеопатію. Це дика теорія двохсотрічної давності про те, що чим меншою є концентрація препарату, тим нібито більшим буде лікувальний ефект. І ви знаєте, виробники дуже «відповідально» ставляться до цього меседжа. Тому що в більшості гомеопатичних препаратів, які ви побачите в аптеках, немає жодної молекули лікарської речовини. Фактично людям продають розфасовану по флаконах воду й цукрові кульки. Правда, за космічною ціною. Це проблема не тільки пострадянських країн, а й розвинених західних.

Інша брехня, в яку вірять і медики, — це «страшні щеплення». За останні два роки в Україні було кілька великих спалахів захворюваності на кір. Завдяки деяким діячам з інтернету частина суспільства «впевнилася», що кір — це нібито не страшна хвороба, якою краще перехворіти в дитинстві й забути про неї та не щепитися.

Маже всі чули про зв'язок щеплень і аутизму. Цьому твердженню ми можемо «завдячувати» конкретній особі. Ендрю Вейкфілд, лікар із Великої Британії, який у 1990-х роках провів «грандіозне» дослідження на 12 дітях, у якому довів, що від щеплень «точно» буває аутизм. У суді пізніше довели, що він на 100 % сфальсифікував наукові дані, вступив у змову з деякими недобросовісними батьками й адвокатами, просто щоб заробити грошей. Його позбавили ліцензії, у Великій Британії він більше не живе. Але той інформаційний міф, який він запустив, продовжує циркулювати планетою.

Ані високий інтелект, ані фінансова забезпеченість

не є запорукою критичного мислення

Про реальний стан речей із вірою в Україні у псевдомедичні методи може свідчити такий факт. Минулого року українці витратили 53 мільярди гривень на ріки. Практично чверть цієї суми витрачена на ліки без доведеної ефективності, тобто на ті ліки, які в народі називають «фуфломіцинами». І зробили це люди не в темному провулку з пістолетом біля скроні. Вони зробили це з власної волі через брак достовірної інформації. Ми часто докоряємо системі охорони здоров’я. Але в той же час часто забуваємо, яку шкоду можемо завдати самі собі.

Ані високий інтелект, ані фінансова забезпеченість не є запорукою критичного мислення. Креативний геній Стів Джобс, який був розумною людиною, довгі роки страждав від раку підшлункової залози. І всі ці довгі роки його життя підтримувалося сучасними медичними технологіями, до всіх із яких він мав доступ. Разом із тим за рік-два до смерті він повністю відмовився від усіх засобів наукової медицини на користь народної нетрадиційної. Ясно, що нічого доброго з цього не вийшло.

Мінімум 20 % пацієнтів кричать «обдуріть мене!». А світ не без добрих людей.

Зараз, певно, всі чекають від мене швидкого, надійного, дієвого, безкоштовного способу, як ніколи не бути обдуреним. Якби я таке пообіцяв, я був би шарлатаном і мене треба було би гнати копняками зі сцени. Звісно, такого способу не існує. Але коли ви обираєте собі нового лікаря, ви можете запитати, яка в нього наукова орієнтація. Якщо він категорично проти щеплень або тільки конкретно за гомеопатію, ви можете сміливо казати «до побачення», й це вже вбереже вас від багатьох бід. Цей метод хоч і дієвий, але не вбереже від усього.

Та не все так погано. Шкільні знання із фізики можуть врятувати від біоенерготерапевтів. Банальне читання інструкції до препарату може вберегти від страшних наслідків неправильного лікування. Грамотне користування інтернетом може вберегти від лікарської халатності. Але тільки критичне мислення може нас уберегти від вродженої людської дурості й від самих себе. Тому що вінцем природи людину робить не великий головний мозок, а лише вміння ним правильно користуватися.

***

Радимо також почитати, як ведуть свої соцмережі найвідоміші лікарі країни Уляна Супрун та Євген Комаровський.