До того, як готувати ролики для YouTube, Костянтин Андріюк 13 років працював ведучим на телеканалі «2+2» і вів програму «Про футбол». З 2018-го він певний час співпрацював із телеканалом ZIK та разом із колегою Сергієм Болотніковим запустив YouTube-канали «ТаТоТаке» (де обговорюють футбольні матчі) та «ЗупиниЛося» (де протистоять порушниками правил дорожнього руху). Згодом Болотніков почав повністю займатись першим каналом, а «ЗупиниЛося» перейшов у підпорядкування до Андріюка.

Костянтин з іншими активістами борються проти грубого порушення правил водіями: рух тротуаром, паркування на зелених зонах, паркування на місцях для людей з інвалідністю та смугах громадського транспорту. Хто не хоче дотримуватися правил — отримує наліпку «Обережно! Лось на дорозі».

Костянтин Андірюк розповів MediaSapiens, чому почав створювати контент для YouTube, на чому заробляє та як судився з водіями, які на тротуарах нахабно наїжджали на членів команди.

Про зародження каналу

— Костянтине, як з’явилася ідея для каналу?

— Саме на створення YouTube-каналу мене «підбив» Сергій Болотніков. Він бачив, як мені болить тема порушень правил водіями. Я цим горів ще з 2014 року, коли записав півтора десятка випусків «Народного інспектора» для програми «Джедаї» на «1+1». По суті, це був той же «ЗупиниЛося» тільки в телевізійному форматі. Тоді я для себе відстежував рейтинги програми: коли починалась моя рубрика — показники різко зростали.

— І ви вже зрозуміли, що такий контент може «зайти»?

— Так, але я тоді не зміг продовжувати робити сюжети: була основна робота, а поєднувати було дуже важко. Утім все одно продовжив боротися з водіями-порушниками на робочому місці.

— Під офісом «Плюсів»?

— Так, коли бачив, що хтось запаркувався на зеленій зоні, то виходив і пояснював, чому цього не треба робити. На якомусь етапі я так усім «пояснив», що ніхто не паркувався на газонах. Якщо хтось таки залазив, то я міг вийти з клеєм «ПВА» і наліпити правила дорожнього руху йому на лобове скло.

— У минулих інтерв'ю ви називали «ЗупиниЛося» факультативом. Зараз це вже основна робота?

— Спершу це був «другий проєкт». Коли ми його запустили, я і Болотніков працювали на «ТаТоТаке». На початках я взагалі не хотів робити «Лося», бо розумів, що буде негатив, гнів і нерви. Він мене таки переконав і ми почали. На третьому випуску ми зустрілися з порушниками, які самі зробили все, щоб наш проєкт «вистрелив», як із гармати. Тоді нас почали запрошувати на ефіри телеканалів та радіо. Все закрутилося. У березні 2019-го Болотніков вийшов із проєкту, а на місяць раніше я вийшов із «ТаТоТаке». Тобто ми спільно запускали два проєкти, а потім поділилися.

Зараз «ЗупиниЛося» є для мене основним заняттям. Я звик робити проєкти якісно, тому зйомки роликів займають багато часу. Прийшовши на місце «рейду», я повинен точно знати, що порушує автомобіль і які діють норми.

— Тепер ви берете із собою на «рейди» різних людей. Як обираєте, чиєю підтримкою заручитися?

— Беру тих, хто хоче своїм прикладом донести наші ідеї. Долучився руфер Мустанг, який не є водієм, але хоче, щоб на наших вулицях був порядок. Також запрошував брати участь деяких зірок, приміром, був гравець збірної України з баскетболу Максим Пустозвонов та боксер Владислав Сіренко. Але зірки дуже обережні у спілкуванні й не хочуть псувати свій імідж. Насправді список з охочих — людей двадцять. Проте бувало, що люди, які просили через соцмережі взяти їх у «рейди», під час зйомок вмикали «режим бога». Вони бачили, що ми з камерами й водії наче бояться, тому начебто їм можна хамити. Я цього трохи боюся. Тому що вони приходять на один «рейд», а нам потім це розгрібати.

— А чим загрожує їхнє хамство? Ви ж зупиняєте водіїв, які справді порушують правила.

— Страждає імідж проєкту й мій. Я стежу за своєю публікою й давно помітив по коментарях на YouTube, що глядачам найбільше подобається грамотний кваліфікований ведучий, який чітко «розчісує» порушника і якого не переговорити в букві закону. На хамство я вмію парирувати й не опускаюся на рівень хамів. Їх не перевиховаєш, але якщо ще й ми спустимося до їхнього рівня, то все зійде на пси.

Дуже класна вийшла співпраця із журналісткою Катериною Некречею. Вона знає правила дорожнього руху, дбає про свій імідж і грамотно спілкується з порушниками. З такими людьми неймовірно приємно працювати. Також дуже допомагають представники муніципальної варти, бо на дорогах нам трапляються часом повні неадеквати, які лізуть битися. Часто сама лише присутність варти поруч стримує порушників.

— Вас «катали на капоті», наїжджали на тротуарі, на вас кидалися з битами. Інколи ви пишете заяви в поліцію щодо правопорушень. Що далі? Чи були «перемоги» над кривдниками?

— На тротуарі на членів команди наїжджали чотири рази. Це злочин — їхати на людину на тротуарі. Коли ти хочеш об’їхати затор, а перед тобою пішохід каже: «Тебе знімають на відео, з’їдь». Мені здається, що тверезомисляча людина повинна згоріти від сорому, попросити вибачення, здати назад і швидко поїхати. Але знаходяться люди, на яких нічого не діє.

З чотирьох наїздів ми виграли три судові справи. Ще одну порушницю на місці оштрафувала поліція. Щоби притягти порушника, який наїхав і втік із місця ДТП, треба викликати поліцію, вона повинна скласти схему ДТП та передати у спеціальний відділ. Ми передаємо відео з порушенням. Далі поліція знаходить водія, йому оформлюють порушення, й він чекає повістки в суд. Після цього ми приїжджали в суд як свідки і свідчимо проти порушника.

— Яке покарання?

— Мінімальне — 680 гривень штрафу плюс судовий збір. Це близько тисячі гривень, що доволі смішно. Ми ці суди теж показуємо й під ними починається шквал у коментарях, мовляв, «покладу собі в бардачок тисячу гривень і чавитиму людей на тротуарах». Але багато хто не розуміє, як працює судочинство й закони. Вони думають, що судді «підсуджують» порушникам. Проте суть у нашому дурнуватому законодавстві, яке за наїзд на пішохода без середніх тілесних ушкоджень має вилку покарань: від 680 гривень штрафу до року позбавлення прав. Але судді після автомайдану бояться й дають мінімальне покарання. Вони можуть дати пів року, але бояться, що порушник піде в апеляцію і виграє її.

— Чому судді бояться?

— Оскарження в апеляційному судді зіпсує їм статистику. Знаєте, в Польщі був випадок, коли в мережу виклали відео, як водій їхав тротуаром, а пішоходи відійшли. Його знайшли за п’ять днів, у кайданах повели у відділок і йому загрожує три роки в’язниці. А в Україні це доведено до маразму.

— Статистика в Києві невтішна. Наприкінці минулого року регулярно фіксували наїзди на пішоходів на переходах.

— За 2019 рік у Києві в ДТП загинуло майже 140 людей. Із них — 51 пішохід. Для порівняння: у норвезькому Осло загинула одна людина в ДТП. І це був представник російського дипконсульства. Він примудрився розігнатися і вдаритися в паркан.

Про роботу блогера

— Згідно з даними сервісу Social Blade, ви від YouTube отримуєте на місяць від $308 до $4,9 тис. Наскільки ці суми відповідають реальності?

— Не зовсім. Якби було 4,9 тис., то це було б круто, і я чекаю, щоб ці суми прийшли. Заробляти на життя на каналі загалом можна, але надмірних заробітків немає.

— Зараз ви даєте рекламу прямо у випуски. Як рекламодавці виходять на вас?

— Самі знаходять. Приємно, що бувають гарні бренди. Інколи беремо дві реклами, бо невеликі суми. Але глядачі ж не знають, чому у відео стало більше оголошень і дуже сваряться в коментарях. Ці користувачі хочуть, щоб людина ходила боролася на вулицях і нічого за це не отримувала. Інколи вимагають ще й монетизацію каналу прибрати.

Деяким компаніям у рекламі ми відмовляємо, приміром, букмекерам. По-перше, просувати їх не зовсім етично. По-друге, YouTube блокує відео, де є така реклама. Наприклад, згідно з моєю інформацією, в дуже відомого спортивного YouTube-каналу (понад 200 тисяч підписників) три ролики заблоковані через такі оголошення. Ми один раз спробували дати рекламу букмекерів і в коментарях таке почалося…

— Ви читаєте коментарі під відео?

— Звісно, я це моніторю, але відповідаю дуже рідко. Кому там відповідати? Пише хтось, приміром, «ви ідіоти». А на зворотному боці комп’ютера може сидіти дитина. Що їй відповідати? Їй мають батьки на це відповісти. Зараз почали розвивати сторінку в інстаграмі. Одна дитина 12-13 років пише: «Давайте поговоримо по душах». Інша без попередження дзвонить по відеозв’язку. Не знаю, як на це реагувати, не звик до такого.

— Хто веде сторінки «ЗупиниЛося» в інстаграмі та фейсбуку?

— Я веду. Справа у фінансах. Крім того, я не хочу брати есемемника, який не буде горіти ідеєю чи не знатиме правил дорожнього руху. Ця людина має сама стежити за темою, бути підписаною на сторінки про автосправу. Тоді такий працівник зможе сам генерувати якісний контент чи хоча б шукати цікаві теми для постів.

— А хто монтує ролики?

— Також я спільно з оператором.

— Зараз у вас три джерела монетизації: прямі надходження від YouTube, реклама від компаній у роликах і пожертви від глядачів. Що приносить найбільше доходу?

— Реклама, яку ми вставляємо прямо в ролики.

— На початку ви орендували техніку для зйомок, зараз вона ваша?

— Так, але ми, на жаль, не можемо її оновити. В мене, наприклад, екшен-камера за 1600 грн. Ми й досі не спроможні фінансово купити нову GoPro чи квадрокоптер. А до квадрокоптера ще треба оператора, який ним зніматиме. Але приємно, що є охочі допомогти: декілька разів до нас приходив волонтер зі своїм квадрокоптером.

— Чи нажили ви собі вже ворогів за стільки випусків програми?

— Не те слово. Я — один, а хейтерів довкола багато. Якось до моєї машини підійшов чоловік і почав кричати у вікно, що я неправильно запаркувався. Хоча я нічого там не порушував. Він це зняв на телефон і виклав у соціальні мережі. Це відео активно почали розганяти хейтери й боти у фейсбуку.

Також у нас був випуск під відділком СБУ біля готелю Hilton. Ми знімали, як есбеушники паркують автомобілі на смузі маршрутного транспорту. Відео вийшло в понеділок, а у вівторок мені приходить повідомлення від системи безпеки фейсбука, що хтось увійшов у мій обліковий запис із Бангладешу. Я заблокував цей вхід. За півгодини з гугла: «У ваш обліковий запис Gmail хтось увійшов через ваш пароль». Пароль! У мене стояв дуже складний пароль із різними регістрами й цифрами. Мене врятувала лише двофакторна верифікація. Тобто люди цілеспрямовано зламували мої сторінки. Після цього за півроку накидали стільки скарг на відео, що YouTube його видалив. Мабуть, СБУ запустило якусь «машину» й ботів, щоб це зникло з платформи. Схоже, що у служби безпеки мало роботи, якщо вони беруться за такі речі.

— Помічали ще якусь активність ботів?

— Наприклад, мій товариш, який керує фейсбук-сторінкою «Київ автомобільний», забирає собі на випуски «ЗупиниЛося». На якомусь етапі в коментарях почалося пекло: з’явилась активність, яку ніколи наші відео не викликали. Це був шквал мови ненависті. Власник сторінки проаналізував акаунти дописувачів і виявив, що там купа токсичних ботів. Він почав чистити коментарі і банити їх.

Про українську мову й депутатів-порушників

— Нещодавно готував рейтинг україномовних блогерів. На жаль, лише декілька з них входить у топ 250 українських каналів. Чому ви не піддаєтеся на спокусу перейти на російську? Там більша аудиторія і, ймовірно, більші прибутки.

— Україномовним каналам зараз важче, бо рекламодавець дивиться на мільйони підписників російськомовних, а українська частина аудиторії «и так поймет». Ці тези, «яка різниця, яка мова, головне, щоб людина була хороша», — це все елементи кремлівської пропаганди. Це нам постійно нав’язувалося і щоразу просувається по колу. Мовляв, успішне видання має бути російськомовне. Успішний проєкт — російськомовний. Але це питання національної свідомості та патріотизму. Думаю, в Польщі на кордоні з Німеччиною поляки також розуміють німецьку. Чи скажуть там поляки, що тепер треба робити контент німецькою, бо й так зрозуміють? Сумніваюсь.

Гадаю, що люди, які ламають ці блоки й несуть українську, все одно переможуть тих, хто живе за принципом «бо так вигідно». Українська буде все більше домінувати і, сподіваюся, витіснить російську. Я мрію, щоб українці знали англійську так, як зараз російську. Молоді литовці, латвійці чи естонці знають англійську так, як ми російську. І це їм відкриває ворота у весь світ. А куди і що відкриває російська? Давайте не дурити себе, вона дуже обмежує наше коло міжнародного спілкування.

Я читав дуже багато коментарів із побажанням робити ролики російською, бо дивляться з Білорусі й Росії. Але ми не будемо переходити на російську. Ми в Україні, й українська — наша рідна мова, ми будемо її просувати й через цей канал. Також є багато користувачів, які нас підтримують і закликають інших коментувати відео, щоб вони вибивалися у топ.

— Скажу чесно: поки готувався, надивився роликів на вашому каналі й захотілося терміново евакуюватися з Києва. Як гадаєте, звідки в київських водіїв стільки нахабства, що вони їдуть тротуаром і ще з лайкою обурюються, що ви їм заважаєте?

— Це все від їхньої безкарності й байдужості більшості наших громадян.

— Проте ви ж самі на початку не хотіли за це братися. Кому потрібне це хамство на свою адресу?

— Мене трохи підштовхнуло життя. Крім того, мені зараз це легше робити, бо я певною мірою захищений інформаційно. Мене знімає камера. Слава богу, що в більшості порушників ще в голові щось є й вони розуміють: якщо я наїду на людину з камерою, то мене засудять. Друге — це розголос програми.

— Проте є й інші приклади. Наприклад, чоловіка, який так, як і ви, не пропускав автівку на тротуарі, водії люто побили.

— Знаю цю історію. Я допомагав потерпілому тоді, як міг. Ми запостили цю історію на фейсбук-сторінці «ЗупиниЛося», деякі журналісти зняли про це сюжети. Це дика історія. Думаю, цьому чоловіку треба було взяти на підтримку ще когось, хто би знімав те, що відбувається.

Цей бардак у Києві, зокрема, через закони, які не працюють. Навіть із нашими неідеальним дорогами можна вирішити кілька речей: ввести кримінальну відповідальність за їзду тротуарами, встановити камери фотофіксації. Але наші можновладці, як тільки заходять до владних кабінетів, то проблеми «смертних» їх перестають цікавити. Вони зазвичай їздять у гарних автівках, а в їхніх водіїв є місце на парковці.

— Не завжди, як ми бачили з ваших відео. Декілька «рейдів» «ЗупиниЛося» під Верховною Радою показали, що багато хто з депутатів там неправильно паркується. А Петро Порошенко ще й на камеру переходив дорогу на червоне. Як думаєте, чому вони дозволяють собі паркуватися не за правилами?

— Виходить, що вони самі плюють на ті закони, які створюють. Тому так роблять і інші українці. Там висить знак «Стоянка, зупинка заборонені» — під ним не можна зупинятися навіть для висадки пасажира. Але водії думають, що вони везуть «самого народного депутата», якому нічого не буде за таке порушення. Вони ще й можуть висаджувати на пішохідному регульованому переході, бо там одразу хвіртка до Верховної Ради! Тому депутати не хочуть запускати камери фотофіксації, підвищувати штрафи й робити нові закони. Або, можливо, вони чекають місцевих виборів і до того часу не хочуть «закручувати гайки» автомобілістам.

— Якось ви казали, що коли в Києві запрацюють камери й інспектори з паркування, у вас уже не буде матеріалу для зйомок. Як оцінюєте початок роботи інспекторів?

— Ми вже з ними навіть ходили у «рейди». Треба, щоб інспекторів було в Києві дуже багато. Але знову ж таки — дурнуваті закони. Інспектор із паркування може виписати штраф під знаком «Зупинку заборонено», коли менше 10 метрів від повороту чи автомобіль запаркований прямо на пішохідному переході. Але не може виписати штраф, коли авто запарковане на смузі громадського транспорту. Це може робити тільки патрульний поліцейський і тільки в присутності водія. Як тобі таке, Ілон Маск?

Ще один момент, чому евакуація зараз у пріоритеті: люди не платять штрафи. А інструменту, щоби з них стягти, немає. Раніше треба було кожні два роки обов’язково проходити технічний огляд, який не можна було пройти, поки не заплатиш усі штрафи. Було б добре, якби, наприклад, ухвалили закон, за яким після 10 неоплачених штрафів у порушника забирали авто на штрафмайданчик. Поки штрафи не оплатиш, авто не забереш.

— Як гадаєте, скільки ще часу ви зможете вести цей проєкт? Із такими агресивними водіями-порушниками ви ж теж можете перегоріти.

— Не знаю. Наші невеликі перемоги дають сили рухатися далі. Можливо, ми якось трансформуємо проєкт: я займуся спокійнішою роботою, а в цьому проєкті ми показуватимемо проблемні місця в місті. Мабуть, це не матиме такого хайпу й не набиратиме такої кількості переглядів. Утім зупиниться проєкт чи трансформується тільки тоді, коли запрацюють закони. А ми всіляко підштовхуємо цей момент: щоб можна було штрафувати порушників, стягувати ці штрафи, а люди розуміли, що таке повага до оточуючих.

Комусь може здаватися, що ми лише бігаємо і ліпимо наліпки. Але впродовж цього процесу ми «вдовблюємо» водіям у голови багато корисних речей. Наприклад, що є смуга громадського транспорту, яка не для тебе. Не маєш де запаркуватися? Шукай. Ти не згоден із тим, що місто намалювало смугу транспорту? Пиши заяви, збирай однодумців, мітингуй. Якщо ти не відстоюєш цю позицію, тоді виконуй правила, які встановлені.

Ми хочемо, щоби громадський транспорт був у пріоритеті. Проте й місто має його активно розвивати, а над цим київська влада, на жаль, не працює. Зараз вони почали вимагати, щоб водії не їхали в центр. Але яку вони дають альтернативу? Громадський транспорт перевантажений, особливо на віддалених масивах, типу Виноградаря, Борщагівки чи Троєщини. Часто в ранкові години пік банально не можна влізти в маршрутку чи тролейбус. Так не має бути. Людина у громадському транспорті має почуватися людиною, а не висіти на поручні, затиснута з обох боків. І, звісно, треба відмовлятися від маршруток: це зло.