Як навчити студентів журналістської етики

Фото: post.edu

Сьогодні професія журналіста вважається однією з найпрестижніших, але водночас і найбільш суперечливих. Чому?  Мабуть, чи не найбільший резонанс у цьому питанні належить проблемі журналістської етики.

У загальному розумінні, журналістська етика – це універсальні  принципи професійної журналістики, своєрідний  галузевий «кодекс честі», сформульований різними медіаорганізаціями і профспілками. Йдеться, насамперед, про правдивість інформації, її точність та об'єктивність, а також дотримання загальнолюдських цінностей.  

Однак, якщо глибше проаналізувати цю тему, постає безліч питань. Чи має право журналіст на власну думку? Як поєднується журналістська етика зі свободою слова? Як боротися із псевдожурналістикою? І чи може у цьому допомогти медіаграмотність та освітні ініціативи?

Ці та інші питання обговорювалися під час круглого столу «Медіаетика як основа професійних стандартів: про журналістику і псевдожурналістику», який відбувся 24 квітня в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Учасниками заходу стали медіаексперти, журналісти, фахівці з медіаправа та викладачі журналістських факультетів.  

Сучасні стандарти: чи всі журналісти

грають за однаковими правилами?

Сьогодні існують  різні уявлення щодо дотримання етичних норм у ЗМІ. З одного боку, журналістські стандарти мають базуватися на принципах об’єктивного та неупередженого висвітлення новин, прозорості та незаангажованості. Водночас,  заявлені журналістські цінності іноді зовсім не відповідають тому, що ми читаємо в газетах і дивимось по телебаченню. При тому, що не існує єдиного глобального етичного кодексу, якого мав би дотримуватись журналіст,  це не свідчить про відсутність етичних стандартів і правил взагалі.

Етичні норми можна порівняти з «інформаційною екологією»,  так вважає Юрій Романенко,  доктор соціологічних наук та професор кафедри міжнародних медіакомунікацій і комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Фахівець зазначає:  «Дотримання журналістом будь-яких стандартів – це добровільне встановлення певних обмежень та заборон на викидання у відкрите публічне користування певної інформації, яка порушує критерії її “екологічності”. Журналістська діяльність передбачає, в першу чергу, оперативне інформування суспільства про сучасні події та явища. Тому всі інші технології впливу, які можуть застосовувати ЗМІ, крім власне інформування, вочевидь виглядають як відхилення від певних канонів етики. Якщо журналіст у своєму репортажі намагається переконувати, передавати певні настрої, емоції, почуття, комусь щось навіювати, когось упереджено просувати, – він вже створює інформаційне викривлення і порушує екологічний баланс в інформаційному просторі».

Інші учасники круглого столу підтримали думку, що в медійній галузі зустрічаються неетичні професіонали, проте багато українських ЗМІ працюють над тим, щоб надавати громадськості точну та неупереджену інформацію.

Так, головна редакторка BBC Україна Ніна Кур’ята розповіла про загальні редакційні принципи служби BBC, які сьогодні вважаються взірцем для більшості ЗМІ.  За словами пані Кур’яти, однією з ключових цінностей цієї медіакорпорації є довіра з боку цільової аудиторії. Усі стандарти, за якими працює служба, прописані в Редакційних правилах BBC (BBC Editorial Guidelines) і регулярно оновлюються  відповідно до вимог сучасності.

Головна редакторка Київського бюро «Радіо Свобода» Інна Кузнєцова вважає проблемою сучасної журналістики гонитву за гучними заголовками, яка нерідко змушує журналістів поступатися власними етичними принципами. За її словами, «жовтуваті» заголовки привертають більшу увагу і читаються краще, аніж суто об’єктивні. Безвідповідальність журналістів та бажання зібрати якомога більше переглядів стає причиною викривлення суспільно важливої інформації.

Врешті, усі експерти зійшлися на думці, що кожен встановлює для себе власні етичні стандарти, однак, якщо мова йде про професію журналіста, перенесення цих стандартів у професійну площину вимагає особливої ретельності та відповідальності за подану інформацію. «Ми повинні про це думати. Одним з основних етичних принципів є не нашкодити.  Але це не означає не говорити правду або приховувати щось на благо когось. Це означає думати, що ти пишеш, бо ти несеш за це відповідальність», - зазначила Дарина Шевченко, координаторка проектів з підтримки журналістських розслідувань Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП). За її словами, «стандарти журналістики – це не філософія, це правила роботи».

Роль освіти у формуванні етики журналіста

Учасники круглого столу дійшли висновку, що наразі гостро стоїть питання професійної самоідентифікації журналістів – вони не усвідомлюють усіх вимог та викликів, що стоять перед ними як професіоналами. Крім того, існує слабка координація між освітньою та професійною галузями, що негативно впливає на загальне розуміння стандартів медійної етики, вважає Сергій Даниленко, завідувач кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка. «Між медійною індустрією та освітнім середовищем немає того тісного зв’язку, який би давав нам сигнали, як готувати молодих спеціалістів до майбутніх викликів, і готувати не лише в професійному, а і в людському та моральному вигляді, –  зазначив пан Даниленко. -  Перед нами стоїть задача – активізувати дискусію в студентському середовищі,  почати застосовувати в освітній діяльності нові методи, які дозволять виховати покоління фахівців з укоріненими етичними принципами».

Як відзначила Дарина Шевченко, координаторка проектів з підтримки журналістських розслідувань Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП),  «журналістика – це не лише і не стільки творчість, скільки ремесло». Вона додала, що етика – це не тільки виконання стандартів (що є саме по собі каноном професії). Етика – це у великій мірі практичні кейси та реальні людські історії, які стоять за нею. На її думку, опанування етичних стандартів молодими журналістами  повинно відбуватися на практичних заняттях з працюючими журналістами, медіаюристами, журналістами-розслідувачами, репортерами та іншими фахівцями в суміжних галузях.

Марина Дорош, редакторка сайту MediaSapiens ГО «Детектор медіа», зазначила, що заняття із журналістської етики часто мають надто теоретизований характер – студенти можуть вчити визначення, що таке «достовірність», проте не розуміють, як це пов’язано із щоденною роботою і до чого може призвести порушення такого стандарту. Вона нагадала про один зі спецпроектів організації – «Новинна грамотність»: «Це онлайн-курс, який в простій і доступній формі розповідає про те, що таке новини, звідки вони беруться, про основні стандарти , – і це все підкріплено прикладами зі ЗМІ: теленовин, друкованих видань тощо. Нашою метою була орієнтація на широку аудиторію, тобто ми розглядали новинну грамотність як один із елементів медіа грамотності», - зазначила пані Дорош. Спецпроект виявився корисним інструментом для викладачів журналістики - його презентували в університетах, і студенти позитивно відреагували на нього. Це підтвердило, що існує відірваність освітньої площини від практики. Марина Дорош наголосила, що потрібно починати із підвищення кваліфікації педагогів – звичайно, цей процес може забрати багато часу, однак вже зараз подібні інструменти та ресурси можуть допомогти змінювати практичні заняття.

Дарина Шевченко додала, що цього можна досягнути, наприклад,  шляхом залучення до взаємодії зі студентською спільнотою практикуючих журналістів, які зможуть ділитися своїм професійним досвідом на базі «case-study»,  тобто практичних прикладів, що демонструють нюанси роботи журналіста з огляду на дотримання (або ж недотримання) професійної етики.

 

comments powered by Disqus