Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі опублікувала на своєму сайті текст проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні.

«Ми довели її до ладу, оприлюднюємо для обговорення й передаємо до Кабінету Міністрів України. А Кабінет Міністрів вирішить, хто буде завершувати цю роботу», - заявив у недавньому автоінтерв’ю голова комісії Василь Костицький.

Заходи, передбачені концепцією, розплановані до 2015 року. Зокрема, йдеться про «створення законодавства, яке б регулювало основи державної політики в українському сегменті мережі інтернет, діяльність електронних ЗМІ, сферу мобільного контенту, розповсюдження комп’ютерних ігор та введення відповідної сертифікації комп’ютерних ігор та вікових обмежень».

Наводимо повний текст документа:

Проект Концепції захисту суспільної моралі

1. ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Метою Концепції є визначення мети, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток громадян України.
Концепція захисту суспільної моралі має на меті сприяти законодавчому закріпленню, визначенню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави, а саме – здійснення державою функції захисту суспільної моралі. 

Суспільна мораль – це система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обов’язок, толерантність, спрямованих на творчу самореалізацію особи в усіх сферах життя.
Захист суспільної моралі є конституційним обов’язком держави та складовою захисту національної безпеки України.

Захист суспільної моралі полягає у здійсненні діяльності органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, спрямованої на попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі, а саме: недопущення пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та насильства, образи нації чи особи за національною ознакою тощо, а також у здійсненні регулювання обігу продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, показу видовищних заходів еротичного характеру з метою уникнення їх доступності неповнолітнім. 

Захист суспільної моралі полягає також у відродженні духовних цінностей Українського народу, захисті та примноженні культурного надбання, збереженні національної та культурної спадщини, підтримці розвитку культури і мистецтва, що в кінцевому підсумку інтегрується у створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України у задоволенні культурно-духовних потреб. 

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист суспільної моралі» змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення. 

Державний контроль та нагляд за додержанням вимог Закону України «Про захист суспільної моралі» та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють понад десять міністерств і відомств: Міністерство культури України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, а також місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування у зв’язку з чим необхідна координація діяльності цих органів та розробка і здійснення визначеної стратегії державної політики у сфері захисту суспільної моралі. 

Умови та сучасні тенденції суспільного розвитку України підтверджують необхідність нагальної постановки питання щодо виокремлення захисту суспільної моралі в окрему функцію держави, зокрема, такі, як:

1) наявність певної окремо важливої групи суспільних відносин, що потребують регулювання з боку держави;

2) соціальний запит суспільства на регулятивну роль держави у тій чи іншій сфері суспільних відносин;

3) наявність системи правових норм, які регулювали б ці суспільні відносини, пов’язані із здійсненням тієї чи іншої функції держави; 

4) наявність системи державних органів та інститутів громадянського суспільства, здатних забезпечити реалізацію функції держави, пов’язану із захистом суспільної моралі.

 
Важливим фактором тут є громадська думка. Так, за даними всеукраїнського дослідження , більша частина українців (60,2%) вважає низьким рівень моралі в Україні, більш ніж чверть опитаних (29,4%) охарактеризували б його як середній і тільки 2,1% українців вважають сьогоднішній рівень моралі в сучасному суспільстві високим.

Необхідність реагування держави у цих питаннях також обумовлена нагромадженням в суспільстві відповідних соціально-економічних, політичних та етико-культурологічних передумов, а саме: 

І група – соціально-економічні:

а) деформація зайнятості;

б) падіння рівня життя середньостатистичної сім’ї та її можливості забезпечити духовно-культурну передачу способу життя;

в) капіталізація і комерціалізація духовної культури;

г) зменшення бюджетної підтримки духовної культури.

ІІ група – ціннісно-орієнтаційні:

а) зміна ціннісних орієнтацій суспільства;

б) зміни у побутовій культурі (поширення алкоголізму та тютюнопаління і т.п.);

в) звуження доступності користування надбаннями культури для представників малозабезпечених та навіть середнього достатку сімей.

ІІІ група – соціально-деформаційні:

а) проникнення насильства у засоби масової інформації та духовну культуру, а потім у сім’ю та побут;

б) люмпенізація, сексизм та еротизація культури;

в) «засмічення» Інтернет-мережі насильством, порнографією і т.д. на фоні швидкої інформатизації та комп’ютеризації життя;

 г) тенденції до заміщення виховної функції освіти розширенням її інформативно-навчальної функції.

Основними джерелами, що формують чинники впливу на суспільну мораль є: сім’я, держава, церква, заклади освіти, література, мистецтво і кінематограф, засоби масової інформації (ЗМІ) та реклама, Інтернет та нові засоби телекомунікації.

Сучасні тенденції розвитку суспільства в умовах глобалізації сприяють появі як позитивних, так і негативних чинників, що впливають, у свою чергу, на формування та сучасний стан суспільної моралі в Україні.

Ці чинники, які нагромадилися за останні 20 років, можна згрупувати в політичні, економічні, соціальні, культурологічні, організаційно-правові та інформаційно-психологічні, зокрема: 

Політичні:
- відкриття перспективи та формування правових основ для розвитку громадянського суспільства завдяки європейському вибору України;

- вступ України до Ради Європи, ратифікація Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини та низки інших міжнародних актів, що регламентують розбудову громадянського суспільства;

- високий потенціал самоорганізації населення під час значущих політичних подій;

- відсутність стабільних політичних орієнтирів держави;

- невизначеність політики держави у сфері гуманітарної політики, відсутність реальних кроків у визнанні державою пріоритетності виховання дітей і молоді, пріоритетності освіти;

- низька ефективність політики держави щодо сприяння здоровому способу життя;
- невизначеність політики держави у сфері інформаційної політики та інформаційної безпеки;

Економічні:
- формування нової системи економічних відносин;

- зміщення акценту у вимірах розвитку з «рівня життя» на «якість життя»;
- розширення можливостей для створення людиною духовних, моральних, культурних і матеріальних цінностей;

- розвиток кризових явищ, які набирають системного характеру; 

- низька ефективність протекціоністської політики з боку держави по відношенню до національного мистецького продукту;

- низький рівень державної підтримки, в т.ч. фінансової, закладів мистецтва та культурно-просвітницьких проектів; 

- низький рівень матеріально-технічного забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів;

- недостатнє матеріальний рівень життя пересічної української сім’ї. 

Соціальні:
- недовіра суспільства до державних інституцій;

- соціальна пасивність значної частини населення (розчарування, песимізм); 

- поширення шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем, у тому числі слабоалкогольними напоями і пивом, тютюнопаління, наркоманія і як наслідок сексуальна розбещеність, аморальність, цинізм, поширення насильства;

- відсутність у суспільстві мотивації на здоровий спосіб життя;

- відсутність комплексного підходу для розв’язання проблем формування здорового способу життя;

- зосередження освіти на знаннєвій функції, недосконалість системи валеологічної освіти;

- непідготовленість молоді до сімейного життя, а молодих батьків до виховання дітей, наявність у сім’ях шкідливих звичок та насильства, неузгодженість між батьками у питаннях виховання дітей, ґендерна розбалансованість і домінування жінок у вихованні дітей, нестабільність шлюбних відносин, збільшення кількості неповних сімей та сімей які опинились в складних життєвих обставинах, низький рівень запровадження родинного виховання в суспільстві, швидша адаптація дітей до умов соціуму ніж у їхніх батьків ;

- поява різноманітних суб- та контркультур;

Культурологічні:
- переоцінка цінностей громадянами;

- нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними людськими цінностями, що складалися та формувалися в суспільстві протягом тривалого часу; 

- відсутність у переважної більшості молодого покоління національної традиційності щодо певних етичних норм, правил, поглядів;

- формування етнічних діаспор, які ще за часів радянського минулого не були властивими для етнічного складу країни; 

- відсутність спеціальних просвітницьких заходів, зокрема у сфері соціальної та молодіжної політики; 

- комерціалізація культури, зруйнований художній простір, експансія іноземних кінокультур та поп культур на території України, зниження рівня художньо-театральних потреб та вимог глядачів, посилення орієнтації театру і кіно на розважальну тематику.

Організаційно-правові чинники: 

- невідповідність сучасним вимогам чинного Закону України «Про захист суспільної моралі»;

- відсутність належної координації діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, які працюють у сфері захисту суспільної моралі;

- неврегульованість питань між відомствами щодо критеріїв віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

- низька дієвість механізмів саморегулювання у медійних професійних середовищах, які забезпечили б дотримання відповідних етичних норм і стандартів;

- відсутність правового механізму протидії ввезенню до України друкованої продукції яка містить інформацію, що суперечить Закону України «Про захист суспільної моралі»;

- можливість розповсюдження продукції порнографічного характеру на території України, в т.ч. дитячої (зокрема можливість купити через Інтернет-магазини), а також матеріалів, які культивують насильство, ксенофобію, расову та релігійну нетерпимість;

- відсутність дієвих механізмів контролю за дотриманням умов ліцензування розповсюджувачами іноземного телепродукту (зокрема реаліті-шоу);

- відсутність правових механізмів та технічних можливостей сприяння дотриманню українським сегментом Інтернет вимог законодавства України про захист суспільної моралі, відсутність правових норм щодо дотримання етичних стандартів при розміщенні реклами у мережі Інтернет;

- відсутність законодавчого та технічного врегулювання неможливості розповсюдження у мобільному контенті та за допомогою комп’ютерних ігор інформації, що порушує законодавство України про захист суспільної моралі;

- зростання рівня ксенофобії, антисемітизму та расової дискримінації; збільшення кількості радикальних інтолерантних молодіжних течій стосовно іноземців, нелегальна міграція та нелегальний статус частини представників інших країн, які перебувають в Україні;

Інформаційно-психологічні чинники: 

- негативний вплив засобів масової інформації на формування здорового способу життя та поширення споживацького стилю життя засобами масової інформації та рекламною продукцією;

- неготовність сприйняття більшістю молодих людей величезних масивів інформації та її адекватного оцінювання;

- вплив ЗМІ, зокрема телебачення та радіомовлення, нових інформаційних, комп’ютерних та телекомунікаційних технологій на морально-психологічний стан населення та, у першу чергу, на підростаюче покоління та молодь.

 
 
2. МЕТА, ПРИНЦИПИ, ЗАВДАННЯ ТА СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Метою державної політики у сфері захисту суспільної моралі є формування єдиної комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства та жорстокості, поширення продукції порнографічного характеру, расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, ксенофобії, українофобії, антисемітизму, нетерпимості, образи нації чи особи за національною ознакою тощо. 

Основними принципами державної політики у сфері захисту суспільної моралі, закладеними в основу Концепції та надалі юридично закріпленими у законодавстві мають бути: верховенство права, поваги до прав, свобод, честі та гідності людини, заборона цензури, гарантії суспільного плюралізму ідеологічних засад, які відображають загальносуспільні цінності, залучення громадськості до вирішення питань захисту суспільної моралі, невтручання органів державної влади і місцевого самоврядування у діяльність засобів масової інформації та суб’єктів господарювання поза межами, визначеними законодавством, створення умов для здійснення саморегулювання у дотриманні законодавства про захист суспільної моралі, забезпечення доступності судового захисту прав суб’єктів відносин у сфері суспільної моралі.

Завданнями державної політики у сфері захисту суспільної моралі є:

- утвердження духовності та зміцнення моральності у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- захист від негативного впливу продуції, яка поширюється з порушенням законодавства про захист суспільної моралі та несе загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану дітей та молоді;

- недопущення розповсюдження продукції, організації та проведення видовищних заходів, що можуть негативно впливати на суспільну мораль, фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток громадян України;

- запровадження спеціальних умов обігу продукції еротичного та сексуального характеру, проведення видовищних заходів еротичного характеру;

- впровадження експертної оцінки аудіо-, відео-, друкованої продукції, видовищних заходів, інформації та даних на електронних носіях, що завдають шкоди суспільній моралі з метою публічного обговорення цих проблем;

- здійснення моніторингу, контролю та аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту суспільної моралі;

- створення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних щодо стану суспільної моралі;

- створення науково-методичної бази у сфері захисту суспільної моралі;

- здійснення профілактичних, інформаційно-просвітницьких заходів та пропагандистської діяльності у сфері захисту суспільної моралі, забезпечення моральної складової в освітньо-виховному процесі;

- суспільний діалог, участь громадськості у захисті суспільної моралі, забезпечення моральної складової в освітньо-виховному процесі;

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питань дотримання етичних стандартів та захисту суспільної моралі.

Реалізація визначених цією Концепції заходів має бути здійснена до 2015 року.

3. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Державна політика у сфері захисту суспільної моралі здійснюється на засадах:
- гарантованості права людини на споживання інформації, вільної від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення;

- захисту дітей від негативного впливу продукції та видовищних заходів, що завдають шкоди суспільній моралі, зокрема продукції що містить елементи насильства чи жорстокості, пропагує фашизм, неофашизм, ксенофобію, українофобію, антисемітизм, расову і національну ворожнечу;

- виховання поваги до батьків та до сімейних цінностей;

- захисту моральних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інформаційної діяльності;

- заборони вимоги попереднього узгодження змісту інформаційної продукції з органами державної влади;

- підтримки національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва.

Основними засобами розв’язання проблем у сфері захисту суспільної моралі в Україні є: 

- державний контроль (нагляд) у сфері захисту суспільної моралі; 

- здійснення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі;

- експертна діяльність у сфері захисту суспільної моралі; 

- заходи профілактичного і просвітницького характеру та пропагандистська діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- участь громадськості у заходах щодо захисту суспільної моралі.

Основними шляхами реалізації та розв’язання поставлених завдань мають стати наступні стратегічні напрямки діяльності держави:

- відкритий діалог із суспільством, спрямований на підтримання загальносуспільної дискусії про суспільну мораль;

- діалог між державними інституціями і суб’єктами медіа-ринку, результатом якого має бути створення системи саморегуляції інформаційної сфери як втілення однієї із форм існування демократичного суспільства;

- удосконалення організаційно-правового механізму, спрямованого на захист суспільства від негативного впливу культу насильства, жорстокості, порнографії, на унеможливлення пропаганди наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління фашизму, неофашизму, ксенофобії, антисемітизму, расової і національної ворожнечі та реалізацію права громадян на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психічному стану населення; 

- організація роботи у регіонах за підтримки місцевих обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, а також створених місцевих громадських колегій з питань захисту суспільної моралі, які покликані стати речниками та громадськими арбітрами в питаннях захисту та збереження суспільної моралі в усіх регіонах України; 

- участь громадськості в обговоренні актуальних проблем дотримання законодавства України у сфері захисту суспільної моралі та проблем забезпечення інформаційної безпеки держави, формування пропозицій, спрямованих на усунення наслідків високих темпів розвитку інформаційних технологій і поліпшення організаційно-правової бази у цій сфері та участі у загальносуспільній дискусії про стан суспільної моралі. 

Основними напрямами реалізації державної політики в сфері захисту суспільної моралі є:

у сфері законодавчої діяльності:

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

- усунення розбіжностей, прогалин та неузгодженостей, що існують в українському законодавстві у сфері захисту суспільної моралі;

- прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі»;

- створення законодавства, яке б регулювало основи державної політики в українському сегменті мережі Інтернет, діяльність електронних ЗМІ, сферу мобільного контенту, розповсюдження комп’ютерних ігор та введення відповідної сертифікації комп’ютерних ігор та вікових обмежень;

- надання обов’язковості на державному рівні відповідним критеріям віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

- вдосконалення інституту юридичної відповідальності у сфері захисту суспільної моралі, розроблення правового механізму притягнення до відповідальності порушників законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

у сфері соціальної політики:

- збереження та примноження національних духовних і культурних цінностей;

- розроблення спеціальних довгострокових галузевих державних програм, спрямованих на поліпшення морального клімату в країні;

- попередження явищ, що порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі (насамперед, щодо проведення видовищних заходів, виробництва та oбiгy продукції, яка пропагує війну, національну, расову та релігійну ворожнечу, фашизм, неофашизм, расизм, ксенофобію, українофобію, антисемітизм, тероризм, інші прояви злочинної діяльності);

- активне залучення громадськості, засобів масової інформації до боротьби з проявами тероризму, корупції та іншими явищами, які загрожують національній безпеці України; 
- визначення підтримки родинно-сімейної політики одним з пріоритетних напрямів діяльності держави; створення системи всебічної підтримки молоді, її самовизначення та самореалізації та формування необхідних для цього правових, гуманітарних та економічних передумов та соціальних гарантій.

у сфері зовнішньої політики:

- вивчення закордонного досвіду з питань дотримання етичних стандартів, захисту суспільної моралі та безпеки дітей в інформаційному просторі;

- взаємовигідний обмін інформацією щодо захисту суспільної моралі та багатостороння міжнародна співпраця в цьому напрямку;

- приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі та безпеки дітей в інформаційному просторі.

у сфері інформаційної політики: 

- захист національного інформаційного простору;

- оптимізації системи державного управління інформаційною сферою;

- створення системи суспільного телебачення і радіомовлення України;

- державне фінансування мас-медіа, які пропонують просвітницькі, інформаційні, навчальні та аналітичні програми;

- продовження діалогу із загальнонаціональними, регіональним і місцевими телекомпаніями з метою обмеження показу на телебаченні кінофільмів та телепередач, які містять епізоди насильства, сцени з розпиттям алкогольних напоїв, відображення позитивного іміджу паління; обмеження реклами алкогольних виробів та пива на телебаченні;
- активізація заходів по боротьбі з недобросовісною рекламою; 

- запровадження соціальної реклами, спрямованої на протидію пропаганді алкоголю, паління, вживання наркотиків у всіх засобах масової інформації, незалежно від форми власності; 

- здійснення моніторингу дотримання етичних стандартів у розповсюдженні інформації та реклами в мережі Інтернет, відпрацювання механізмів протидії розповсюдженню протиправного контенту в мережі Інтернет;

- обмеження обігу комп’ютерних ігор, які містять елементи насильства та жорстокості та запровадження етичної експертизи комп’ютерних ігор, які розповсюджуються на території України.

у культурно-мистецькій сфері:

- сприяння у створенні художніх фільмів вітчизняного виробництва;

- утвердження статусу української мови в кінопрокаті;

- наповнення медіа-ринку якісним українським мистецьким продуктом;

- підтримка вітчизняної драматургії та художнього мистецтва;

- налагодження виробництва якісних вітчизняних видовищно-розважальних програм;

- проведення профілактичних заходів під час мистецьких акцій, молодіжних фестивалів, концертно-розважальних програм та конкурсів;

- забезпечення доступу населення, зокрема районних центрів, невеликих міст, сіл та селищ, до перегляду творів національного та світового кіномистецтва шляхом розвитку мережі залів і приміщень для їх кіно-, відео- показу.

у сфері охорони здоров’я та пропаганди здорового способу життя:

- ухвалення законів, які сприятимуть формуванню здорового способу життя;

- розробка та прийняття загальнодержавної цільової соціальної програми зміцнення здоров'я населення України;

- корегування навчальних програм з валеології у загальноосвітніх закладах;

- напрацювання механізмів створення матеріально-технічних передумов для розгортання діяльності з формування здорового способу життя;

- введення спеціального збору на прибутки від реалізації тютюнових та алкогольних виробів для фінансування конкретних заходів щодо запобігання курінню та боротьбі з алкогольною та наркотичною залежністю;

- запровадження системи соціально-економічного і морального стимулювання населення з метою дотримання умов здорового способу життя.

в освітньо-виховній сфері:

- законодавче визначення правових меж сфери морального виховання дітей, та їх захисту від руйнівної інформації;

- гармонійне поєднання національного і полікультурного виховання, формування культури міжнаціональних взаємин;

- здійснення соціально-правової експертизи рішень органів влади з точки зору їх впливу на процеси морального розвитку дітей та учнівської молоді;

- забезпечення матеріально-технічної бази навчально-виховного процесу всіх типів навчальних закладів;

- підтримка молодіжного і дитячого громадського руху та його інтеграції до відповідних європейських та світових організацій, використання можливостей дитячих громадських організацій, об’єднань, учнівського та студентського самоврядування.

- створення сприятливих умов для морально-духовного виховання учнівської молоді в дитячих громадських об’єднаннях, як важливого ресурсу засвоєння дітьми суспільних норм, правил і процедур. 

у науково-технологічній сфері:

- проведення комплексних наукових досліджень у сфері захисту суспільної моралі та впливу нових інформаційних технологій на людей;

- розробка програмних та технічних засобів обмеження доступу до контенту, який шкодить суспільній моралі.

у духовно-релійгійній сфері:

- налагодження тісної співпраці з церквами та релігійними організаціями у сфері захисту суспільної моралі, пропаганді духовних і моральних цінностей та здорового способу життя.
у сфері державної безпеки:

- визначення захисту суспільної моралі, як складової гуманітарної та інформаційної безпеки України.

4. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Удосконалення державної політики у сфері захисту суспільної моралі надасть змогу вирішити питання щодо усунення суперечливості багатьох визначених у законодавстві понять, які призводять до подвійного тлумачення норм та відповідно до їх невірного застосування державними органами влади, чим завдається шкода як фізичним, так і юридичним особам під час реалізації ними своїх основних прав та свобод, зокрема, право на інформацію, свободу слова, свободу творчості тощо. 

Реалізація Концепції дасть змогу:

- створити політико-правові, економічні, організаційні та матеріально-технічні умови для формування комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя українського суспільства;

- виробити дієвий механізм взаємодії у здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування діяльності, у тому числі за участю громадських організацій, спрямованої на реалізацію заходів профілактичного і просвітницького характеру, популяризації етичних цінностей, духовних і культурних надбань українського суспільства, попередження і недопущення виробництва і розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі;

- гарантувати реалізацію прав людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану людини.
Крім того, в результаті виконання державної політики у сфері захисту суспільної моралі в Україні передбачається реалізація таких заходів:

- підвищення рівня поінформованості населення з питань здорового способу життя та первинної профілактики захворювань, негативного впливу на здоров’я паління, вживання алкоголю, наркотичних засобів, комп’ютерної залежності та ігроманії;

- зниження рівня попиту на алкогольні напої та тютюнові вироби, поступове зниження поширеності паління, вживання алкоголю та наркотичних засобів;

- зменшення використання у засобах масової інформації продукції , що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток громадян України; 

- збільшення обсягу соціальної реклами з тематики формування здорового способу життя, протидії шкідливим для здоров’я звичкам;

- встановлення етичних стандартів з метою обмеження доступу дітей і молоді в Інтернет-мережі до інформації, яка порушує законодавство про захист суспільної моралі;

- запровадження юридичної відповідальності за поширення в мережі Інтернет інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток громадян України;

- зменшення кількості правопорушень у сфері захисту суспільної моралі.

 5. ОБСЯГ ФІНАНСОВИХ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ, ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється за рахунок та у межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, внесків зацікавлених міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом.

Обсяги фінансування визначаються щороку з урахуванням завдань та можливостей державного бюджету.

Додатковим джерелом фінансування інформаційних заходів з формування здорового способу життя може бути виділення частини доходів держави від акцизних зборів на реалізацію тютюнових та алкогольних виробів, яка визначається при ухваленні Державного бюджету України на наступний рік.