Журналістику в Австралії  можна вивчати в різних куточках материка –  не обов’язково їхати до столиці, щоби здобути якісну освіту. Тож залежно від регіону  журналістські дисципліни викладають у таких університетах: Бонд Університет, Університет Чарльза Стюарта, Університет Гріффіта, Університет Джеймса Кука, Ля Троб Університет, Коледж Макклея, Університет Монаша, Університет Мердока, Технологічний університет Квінсленда, Технологічний університет Свінбурна, Університет Канберри, Університет Південної Австралії, Технологічний університет Сіднея,  Університет Вуллонгонг, Саншайн Коаст Університет, Королівський технологічний університет у Мельбурні.

Навчання в середній школі в австралійців триває 12 років, до університета вступають у 18-19 років. Зазвичай випускники не беруть gap year – перерви між навчанням після закінчення школи, а одразу прагнуть вступити до вишу. Найбільш  популярні серед молодих австралійців право, бізнес і медицина.

Джемма Піалі народилася й виросла в Сіднеї, тому питання, до якого університету вступати, в неї не стояло: складність була лише вступити на бажану спеціальність. University of Technology, Sydney (Технологічний університет Сіднея), згідно з Times Higher Education World University Rankings, входить до 250 найкращих університетів світу. Іспитів на жодну спеціальність немає, при вступі треба лише подати оцінки за фінальний іспит у школі. Залежно від бажаного напрямку навчання, австралійці вибирають у школі предмети для фінального іспиту: наприклад, для охочих вивчати бізнес треба складати поглиблений рівень математики.

Джемма Піалі

Джемма хотіла вивчати міжнародні студії, тому обирала поглиблену англійську, світову літературу та креативне письмо. Щороку на кожній спеціальності встановлюється прохідний бал – у рік вступу Джемми охочі вивчати міжнародні студії повинні були мати 99 балів зі 100 за шкільний іспит. У неї було 96 балів, тому обрала другий варіант у списку своїх зацікавлень – на спеціальність  «Комунікації»  з напрямом «Журналістика» набирали з прохідним балом 91.

Навчання в Австралії платне, семестр  коштує 2700–3000 австралійських доларів. Але можна отримати кредит від держави: випускники університетів починають виплачувати його лише тоді, коли їхня заробітна платня це дозволяє. Це контролюється урядом Австралії,  і, за словами Джемми, в журналістиці нелегко отримати настільки оплачувану посаду, щоб відразу почати виплати.

Навчання на бакалавраті в австралійців зазвичай триває три роки (шість семестрів). Його можна продовжити до чотирьох років, якщо студент не набрав необхідної кількості кредитів для випуску.

Для всіх вступників спеціальності «Комунікації» (а їх щороку близько 200) спільним є major у журналістиці (major – основна сфера  академічних зацікавлень студента), а ось minor (додаткова) можна обирати самому: медіапродакшн, креативне письмо. Також можна брати supmajor – у Джемми він був із кіновиробництва.

Щосеместра вона вивчала три предмети. У першому: «Історія ідей», «Вступ до журналістики», «Мова й ораторство». У другому: «Глобальні політичні процеси з гори донизу», «Репортерство зі звуком і картинкою», «Розуміння комунікації». У третьому: «Комунікації й культурна індустрія з практиками», «Вступ до кіновиробництва», «Репортерство й редагування для друкованої та онлайн-журналістики». У четвертому: «Порівняльний світовий кінематограф», «Правила комунікації: право, етика та загальна політика», «Сторітелінг, наратив і фітчерзи (англ. features)». У п’ятому: «Комунікаційний практичний проект», «Екранізація минулого», «Спеціалізація з репортерства, аудиторій і інтерактивності».

Шостий семестр Джемма обрала для навчання за кордоном, адже кожен студент може поїхати на півроку навчатися до університету, з яким підписано угоду про обмін студентами. Важливо, якщо це останній семестр на бакалавраті, щоби кількість кредитів у семестрі за кордоном була достатньою для університету вдома. Інакше доведеться брати ще один навчальний семестр. На спеціалізації «Міжнародні студії» з  minor у журналістиці передбачено два семестри навчання за кордоном, але країну й університет зі списку партнерів може обирати сам студент. Найчастіше їдуть до Європи, Азії та США.

Загалом, на радіо і телебачення було виділено два семестри, а додаткова спеціалізація з кіно зумовила інтерес Джемми до мультимедіа. «Навчання було дуже практичним, ми  протягом трьох років постійно робили друковані та онлайн-матеріали, сюжети, радіопрограми. Також нас заохочували паралельно практикуватись у справжніх медіа. Стажування не входить до навчального процесу, воно здебільшого неоплачуване,  але за це дають додаткові бали, – каже Джемма. – Зазвичай викладачі спрямовують нас шукати місце для стажування самостійно, але ніколи не відмовляють у допомозі, а навпаки – деякі викладачі, якщо бачать оголошення щодо роботи,  роблять розсилку на студентів та випускників. Так я знайшла свою попередню роботу».  Після випуску цієї зими (за австралійським часом – цього літа) Джемма працювала нічним продюсером на радіо ABC,  а два місяці тому розпочала працювати молодшим журналістом у сіднейському представництві японської газети The Asahi Shimbun.

Своє навчання вона називає сповненим постійних викликів: «Для першого завдання нам сказали зробити історію про свій район.  Я живу в передмісті під назвою Ґленгевен (Glenhaven), де лише житлові будинки та крихітний торгівельний центр, але викладач сказав спитати мешканців району про їхні проблеми, аби знайти актуальну тему для матеріалу. Для цього він порадив знайти людне місце. Проте в Ґленгевені немає таких “людних місць”, тому мені довелося стукати від дверей до дверей, щоби спитати в мешканців їхньої думки. Це було дуже лячно, і більшість опитаних хвилювалася за нову доріжку, яку прокладали в нашому районі. Ця тема не була варта висвітлення в пресі, і під час презентації ідей у класі я дуже боялася, що це провал і я завалю предмет. Проте викладач дозволив мені розширити локацію, і в результаті  писала про велике передмістя Келлівіль (Kellyville) – висвітлювала, як упливають зміни на людей старшого покоління. І це було неймовірно».

Також навичкам  роботи з аудіо- та відеотехнікою, журналістській майстерності Джемма завдячує відповідним парам в університеті. Їхні проекти були практичними: студенти самі шукали тему, експертів, у локаціях не обмежувалися лише Сіднеєм та передмістями.

«Один із моїх найулюбленіших відеопроектів  був у невеличкому містечку Ґаннеда (Gunnedah).  Я їхала близько п’яти годин, щоб дістатися до “світової столиці коал” (так називають це місто). Моя історія була про зниження популяції коал. Консультант із навколишнього середовища допомагав знайти місцевих жителів, експертів, проте за півдня ми так і не побачили жодної коали в місті. Він сказав, що це доказ скорочення чисельності коал, бо зазвичай ми би помітили  принаймні декількох.  Проте мені треба було обов’язково знайти коал, адже я робила про них відеоісторію! Увесь день я їздила містечком і передмістями, доки не побачила двох коал на деревах. Урешті, я була задоволена історією й отримала хорошу оцінку». ( Переглянути результат можна тут.)  

В університеті більшість проектів кожен робить сам – сюжети, тексти, радіопрограми, проте трапляються і групові роботи. Зокрема, одним із завдань було запустити веб-сайт із текстами, відео та аудіороботами. Джемма знімала такий сюжет про гендерні стереотипи в бізнесі.

Також в університеті є радіостанція під назвою 2ser. До неї може долучитися будь-хто, незалежно від віку, професії й досвіду. Джемма там працювала на волонтерських засадах близько трьох років, «виросла» до виконавчого продюсера – відповідала за пошук контенту, проте робила і власні проекти. Один із них – серія радіопрограм Wonder Women.

Викладачі ацентують увагу на обов’язковій публікації матеріалів, зроблених під час навчання. «Це не можуть бути лише завдання для університету, – розповідає Джемма. – Ми могли публікувати свої роботи в Австралійському центрі незалежної журналістики, в університетському журналі Vertigo,  а також продавати у ЗМІ».

Після завершення навчання університет не сприяє в пошуку роботи, але, на думку Джемми, досвід стажувань дає багато шансів отримати хорошу роботу: «Я  працювала на радіо 2ser, на радіо FBi, де писала статті для блогу про мистецтво, була ведучою музичного шоу  Alive 90.5FM. На певному етапі я одночасно вчилася в університеті, працювала помічником новинної редакції The Daily Telegraph та на добровільних засадах – на трьох радіостанціях. Тому після закінчення в мене майже не було побоювань, що я не знайду роботи».

Фото – Медіацентр Технологічного університету Сіднея,  Anna Zhu

Гріффіт