Організувала круглий стіл група StarLightMedia. Наприкінці січня вона оголосила про вступ до провідної міжнародної асоціації визнання та захисту форматів FRAPA. Цей крок менеджмент групи пояснив стратегічними планами виходу на ринок Східної Європи та бажанням створювати та продавати власні ТБ-формати. Але, думається, не менш важливою причиною стала й кількарічна суперечка з групою «1+1 медіа» щодо формату програми «Ревізор», яка наразі дійшла до Верховного суду. Власне, цей кейс неодноразово згадували й учасники круглого столу. «Детектор медіа» пропонує ознайомитися з виступами найяскравіших спікерів.

Андрій Нечипоренко, директор адвокатської компанії «Наталія Субота і партнери»:

- «Караоке на Майдані» проти «Караоке біля фонтану» - це була, мабуть, перша судова справа в захисті форматів телевізійних програм в Україні. Усе почалося з того, що правовласник «Караоке на Майдані» уклав із каналом «Україна» ліцензійний договір на виготовлення 15 випусків «Караоке біля фонтану». Тобто з самого початку сторони розуміли, що сценарій передачі є об’єктом авторського права. 15 випусків вийшли в ефір, і продовження договору не відбулося. Але через деякий час стало відомо, що нові випуски «Караоке біля фонтану» продовжують зніматися та виходити в ефірі каналу «Україна».

Після того, як ми направили вимогу про припинення порушення, в «Караоке біля фонтану» трохи змінився сценарій: стали іншими критерії підбору учасників та визначення переможців. Але суть залишилася тією самою.

Справа тривала три роки. Захищалися права саме на сценарій, оскільки в 2001 році пояснити судам, що таке формат, було складно.

За час, поки було подано позов, канал зняв і видав в ефір 46 випусків «Караоке біля фонтану». Ми просили стягнути за порушення авторського права компенсацію в розмірі 500 мінімальних заробітних плат – тобто в середньому трохи більше десяти мінімальних зарплат за одне порушення.

У першій інстанції ми програли справу, але після подання апеляції суд розібрався та прийняв рішення про те, що порушення має місце. І присудив «Україні» виплатити 5 тис. грн., а автору «Караоке біля фонтану» – 10 тис. грн. На той час це було менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен випуск.

Це невиправдано занижений розмір компенсації, тому що для порушника дешевше піти в суд, програти там справу, але випустити ці 46 випусків: він більше заробить на рекламі, ніж витратить.

У суперечці щодо «Ревізора» за один випуск присудили 20 мінімальних заробітних плат. Це помітно більше, ніж у нашому випадку, але, на мою думку, все одно замало. 

Катерина Мороз, директор юридичного департаменту «Нового каналу»:

- Для «Нового каналу» було принципово одержати рішення на свою користь: заборонити використання сценарію та передачі «Ревізор». Що до матеріальної компенсації, то спочатку ми взагалі не планували заявляти про неї. Потім вирішили зробити це. До стрибка валютного курсу ця сума була не такою вже й заниженою: шоу, яке знімається камерою з плеча, коштує не дуже дорого. Коли ми подавали позов, за цю суму можна було зняти приблизно півсезона.

Я вважаю, що наявного українського законодавства достатньо для того, щоби захистити свій продукт від повторної екранізації. Закон «Про авторське право» передбачає право автора дозволяти переробку своїх творів, Бернська конвенція та Цивільний кодекс - так само. Крім авторського права, ми використовували також захист торгових марок і захист від недобросовісної конкуренції. І почали саме з захисту торгової марки. Коли стало відомо, що наш конкурент знімає передачу аналогічного змісту із назвою «Ре-візія з Фреймут», ми стали діяти саме в цьому напрямку. У «Нового каналу» є зареєстрована торгова марка «Ревізор». Ми подали протест до Укрпатенту щодо реєстрації знаку «Ре-візія». Також звернулися безпосередньо до «1+1» з вимогою не використовувати схоже позначення і з заявою про недобросовісну конкуренцію - до Антимонопольного комітету. Достеменно невідомо, що стало причиною, але, як ви знаєте, проект змінив назву з «Ре-візія з Фреймут» на «Інспектор Фреймут».

Що стосується основного нашого позову, то предмет спору такий: використання без дозволу автора літературного твору «Типовий сценарій телевізійної передачі “Ревізор”» та аудіовізуального твору «Ревізор» шляхом переробки. Майже повне копіювання проекту нам як юристам дуже спростило задачу. Я думаю, що набагато більше проблем виникає у тих проектів, які при копіюванні робили не такими схожими.

Форма вираження твору, на відміну від ідеї, охороняється згідно статті 8 закону «Про авторське право». І нашою головною проблемою було довести в суді, що форма вираження твору – це не просто текст та аудіовізуальний твір без змін. У справі обидві сторони подали клопотання про призначення судової експертизи. Експерт встановив, що при створенні «Інспектора Фреймут» були використані літературний та аудіовізуальний твір «Ревізор». Зокрема, він зазначив, що тема, сюжет, ідейне наповнення – елементи, які не охороняються, але, тим не менше, співпадають в обох передачах. А композиція, структура, сюжетні ходи, тексти, стиль мовлення, персонаж ведучої, поведінка знімальної групи та ведучої, операторські прийоми – тобто елементи, які охороняються - також були використані в «Інспекторі Фреймут».

Перша інстанція ухвалила рішення на нашу користь. Потім його скасувала апеляційна інстанція, у чиїй постанові зазначено, що експертиза у справі взагалі була не потрібна. Далі касаційна інстанція дійшла протилежного висновку, тобто залишила в силі рішення першої інстанції: в постанові Вищого господарського суду зазначено, що форма твору була досліджена і спеціальні знання були потрібні для того, щоби з’ясувати, чи було використано лише ідею чи й форму вираження також. І зараз справа перейшла до Верховного суду. 

Джен Селлінг, співголова асоціації визнання та захисту форматів FRAPA:

- Ми не юридична компанія. Ми група досвідчених викококласних ТБ-продюсерів. Протягом останніх 15 років ми консультуємо компанії, які мають проблеми з захистом форматів телешоу, але наші консультації – це не щось, що можна використовувати в суді. Я бачив програми «Ревізор» та «Інспектор Фреймут». Немає сумніву: ідею «Ревізора» було вкрадено.

Проблема, з якою ви також стикнулися в суді, полягає в тому, що зараз майже неможливо захистити формати – немає чіткого міжнародного законодавства стосовно копірайту. Більшість відомих мені випадків суперечок стосовно форматів були вирішені за межами судів та спиралися на комерційний прагматизм і законодавство про торгові марки, а не про авторське право.

Зазвичай FRAPA долучається до суперечки до того, як вона потрапляє до суду. Будь-яка подібна історія спочатку завжди супроводжується емоціями, тому що люди ображені, але зрештою розмова завжди зводиться до бізнесу та грошей. У більшості випадків ми вирішуємо, хто винен, а хто – ні, з точки зору ТБ-продюсерів, не з юридичної. І даємо рекомендації, як порушник має компенсувати збитки постраждалій стороні. Зазвичай результати таких переговорів не озвучуються, ніхто не може випустити прес-реліз: «Ми перемогли». Єдині сторонні особи, які знають про умови цих мирових угод - це ми, FRAPA.

З моєї точки зору, «Ревізор» проти «Інспектора Фреймут» - це один із найкращих кейсів, тому що «1+1» не зробив нічого, аби приховати, що він украв власність «Нового каналу». Але зазвичай, коли люди крадуть чиїсь ідеї, вони роблять те, що ми в індустрії називаємо «те саме, але інше» - дещо змінюють проект, щоби складно було довести провину в суді.

Якби «Новий канал» та «1+1» ще не були в суді, я би запропонував посадити їх за стіл переговорів та встановити справедливу компенсацію, а також вимагати припинення виробництва шоу «Інспектор Фреймут».

Я пам’ятаю схожий кейс, коли ми вели переговори між французьким і американським продакшенами. Рішення було таким: той, хто вкрав, не мав припинити виробництво, але заплатив велику фінансову компенсацію постраждалій стороні і ліцензійну плату за подальше виробництво. 

Євгенія Дербал, радник з юридичних питань Film.ua Group:

- Група Film.ua є розробником телевізійних форматів, один із найвідоміших – формат телесеріалу «Нюхач», який вже проданий у Францію та Японію. Крім власних форматів, ми також дистрибутуємо формати інших українських виробників під брендом UA Formats. І, звичайно, питання захисту форматів для нас є дуже актуальним. Ми у своїй практиці стикалися з питанням порушення прав на ті формати, які розробили ми або наші партнери, але справи не доходили ні до судів, ні до розгляду навіть на рівні індустрії в межах саморегуляції.

Способи захисту, які можуть бути корисними для захисту форматів:

- максимальна фіксація будь-якого етапу розробки формату;

- створення біблії формату;

- реєстрація торгових марок;

- реєстрація доменних імен;

- створення соціальних мереж;

- укладання договорів про конфіденційність з потенційними покупцями, яким ми пітчимо формати;

- захист у якості комерційної таємниці;

- реєстрація формату у FRAPA;

- укладання договорів із зовнішніми підрядниками, що беруть участь у виробництві, а також із власними співробітниками, які також є активними учасниками даного процесу;

- реєстрація опису формату в якості літературного твору. Але як раз цей останній спосіб ми припинили використовувати, оскільки опис є дуже коротким і не завжди виступає тим елементом, який є основним для захисту і доказу порушення прав.

Якщо говорити про наш досвід дистрибуції українських форматів під брендом UA Formats, то при роботі з потенційними покупцями ми в основному показуємо серію вже готового продукту, а також синопсис. На етапі перемовин біблія формату не надається, вона надається або вже при укладанні ліцензійного договору на формат, або може надаватися при укладанні договору опціону.

Наші угоди передбачають, що ми відслідковуємо та повідомляємо правовласникам про можливі порушення прав на формат на інших територіях. Зазвичай ми не укладаємо прямих ліцензійних договорів із покупцями: їх укладають правовласники. Також, звісно, ми прописуємо гарантії правовласникам прав на формат, можливу відповідальність у випадку претензій як до нас, так і до правовласників, вказуємо умови конфіденційності в угодах і з правовласниками, і з іншими дистриб’юторами, яких ми залучаємо для дистрибуції форматів на інших територіях. І, звичайно, ми супроводжуємо укладання угод, якщо правовласники потребують нашої допомоги.