Безсмертні корсари інтернет-морів: як борються з інтернет-піратством у світі та що варто зробити в Україні
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Безсмертні корсари інтернет-морів: як борються з інтернет-піратством у світі та що варто зробити в Україні
Між правовласниками та користувачами
Боротьба з інтернет-піратами зазвичай має два боки. З одного боку, інтереси правовласників потребують захисту. З іншого — не можна забувати й про права користувачів: у сучасному суспільстві існує інтерес та об'єктивна необхідність у постійному обміні інформацією.
Ба більше, є думка, що існування пірингових мереж та інших файлообмінних ресурсів не можна однозначно назвати шкідливим для правовласників: наприклад, детальні дослідження впливу інтернет-піратства на ринок контенту, здійснені в Гарвардському університеті 2010 року, показали цікаві висновки:
- зниження продажів на ринку музики залежить від активності пірингових мереж не більш як на 20 %;
- пірингові мережі збільшують попит на живу музику й ціну на квитки.
Ще раніше уряд Канади дійшов висновку, що пірингові мережі не зменшують, а збільшують продаж музики. Кожні 12 скачаних пісень збільшують продажі на 0,44 CD (2007 рік). Аналогічні висновки показали результати дослідження Норвезької школи менеджменту 2009 року: ті, хто більше скачує безкоштовної музики, більше її й купує (в середньому вдвічі).
Всю різноманітність підходів, пов'язаних із вирішенням правових проблем використання в інтернеті творів, що охороняються авторським правом, можна звести до трьох основних:
- охорона авторських і суміжних прав в інтернеті недоцільна взагалі;
- охорона авторських і суміжних прав в інтернеті традиційними правовими способами неможлива. Необхідно створити принципово новий правовий апарат для вирішення проблеми;
- охорона авторських і суміжних прав в інтернеті традиційними способами необхідна і можлива шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.
Більшість фахівців у сфері охорони авторського права, звісно ж, дотримуються останньої позиції. Підтверджує це й практика: правовласники в усьому світі, захищаючи свої права, все частіше вдаються до забезпечених чинним законодавством засобів.
Найвідоміший за останні роки приклад антипіратського процесу — «spectrial» (комбінація слів «спектакль» (англ. spectacle) і «судовий процес» (англ. Trial)) — процес проти чотирьох творців найбільшого в світі BitTorrent-трекера The Pirate Bay (Швеція).
17 квітня 2009 року Стокгольмський окружний суд визнав підсудних винними й засудив їх до одного року ув'язнення з виплатою штрафу в розмірі 2,7 млн євро. Більшість шведських судових експертів до моменту оголошення вироку вважали, що суд визнає обвинувачених винними, проте пророкували не настільки суворий вирок. У суспільстві також була поширена думка, що вирок буде пом'якшено в судах вищих інстанцій. Адвокати засуджених наполягали на невинності своїх підзахисних і подали апеляцію на рішення суду. 26 листопада 2010 року було оголошено вердикт апеляційної інстанції: суд зазначив, що «The Pirate Bay до певної міри сприяв нелегальному обміну даними, що спричинило за собою кримінальну відповідальність для тих осіб, які запускали ресурс». Згідно з вердиктом, терміни ув'язнення для трьох обвинувачених були скорочені, а от розмір штрафу істотно збільшено.
Проте вирок не припинив фактичного існування The Pirate Bay: ресурс досить часто «переїжджав» із країни в країну. А в березні 2012 року представники The Pirate Bay заявили про можливість розміщення частини обладнання сервісу на безпілотному літальному апараті під керуванням GPS, запущеному в нейтральних водах із метою хостингу проекту поза юрисдикцією будь-якої держави.
Приклади боротьби з інтернет-піратством у світі
2009 рік, Франція. Серйозну антипіратську діяльність французи почали зі створення закону про дотримання авторських прав Hadopi й відкриття однойменної компанії, відповідальної за здійснення проекту. Згідно з прийнятим урядом положенням, користувача, тричі спійманого на скачуванні піратського контенту, позбавляли доступу у всесвітню павутину на строк 3–12 місяців. Однак цей захід себе не виправдав. Через півроку після ухвалення закону його скасували, адже він суперечив урядовим планам щодо розвитку інтернет-сфери.
Альтернативою Hadopi став Dadvsi — новий закон про авторське право. Він передбачає штраф у 300 тис. євро або три роки в'язниці за порушення встановлених правил. Покарання спрямоване лише на власників «несумлінних» сайтів. Що ж стосується користувачів, від санкцій в їхньому відношенні французький уряд відмовився.
2010 рік, Велика Британія. У Великій Британії боротьба з інтернет-піратством розвивається інакше, ніж у сусідній Франції: тут відповідальність несуть якраз недобросовісні користувачі.
Згідно з прийнятим 2010 року законом «Про цифрову економіку», за перше використання нелегального контенту вони отримують попереджувальний лист. Якщо порушення повторюються, то інтернет-провайдер має право обмежити швидкість доступу в інтернет або взагалі відключити доступ для порушника. Рішення суду для цього не потрібно. Продумано й ситуацію продажу або іншого комерційного використання скачаного піратського контенту: за це передбачено штраф 50 тис. фунтів стерлінгів.
2013 рік, США. У США діє аналогічна до англійської система Copyright Alert. Її розробили інтернет-провайдери країни в рамках угоди про протидію піратству. Згідно з правилами, як і у Великій Британії, користувачеві надсилаються попередження (проте їхня кількість може досягати шести). Якщо ж попередні заходи не справили належного дії, може бути накладено санкції, в тому числі зниження швидкості доступу в інтернет, роз'яснювальні бесіди тощо.
Цікавим досвідом боротьби з піратством можуть поділитися й інші країни світу:
- Японія: працює система запобігання скачуванню піратського музичного контенту на мобільні телефони;
- Китай: введено сувору перевірку сайтів-порушників і систему дозволів на публікацію від правовласника контенту й влади;
- Бразилія: передбачено обов'язкове оформлення інтернет-компаніями досьє на клієнтів;
- Росія: в серпні 2013 року набув чинності закон про можливість блокувати доступ до сайтів, які розповсюджують кіно- й телефільми з порушенням авторських прав. У законі встановлюється можливість позасудового вирішення суперечок між сумлінними інтернет-майданчиками і правовласниками. Коли ж у суді один і той же правовласник виграє в одного й того ж інтернет-майданчика судовий процес двічі, суд може зовсім заблокувати такий ресурс. Нова редакція антипіратського закону вступила в силу в травні 2015 року й розширила спектр його дії на музику, книги та програмне забезпечення.
З українським колоритом
В Україні наразі до Верховної Ради подано два законопроекти, які містять антипіратські норми: № 3353 і № 3081-д. Поки вони очікують на розгляд, правовласники працюють над пошуком рішення для ще однієї проблеми: переконанням рекламодавців не розміщувати рекламу на сайтах із нелегальним контентом. Про це, зокрема, йшлося на початку грудня під час конференції «Ринок проти інтернет-піратства», організованої ініціативою «Чисте небо».
За оцінками одного з сейлз-хаусів інтернет-реклами, наразі 70 % грошей на інтернет-відеорекламу дістаються сайтам із нелегальним контентом. Правовласники хотіли би змінити цю ситуацію на свою користь. Рекламодавці не квапляться приставати на їхню пропозицію: на пальцях двох рук можна порахувати крупних рекламодавців, які наразі мають стерильне табу на розміщення реклами на сайтах із нелегальним контентом.
Обидва законопроекти, що містять антипіратські норми, зводяться до того, щоби законодавчо запровадити процедуру досудового блокування піратського контенту за вимогою правовласника. Проблема в тому, що рахунок піратських сайтів іде на тисячі й щоразу листуватися з кожним із них із приводу кожної одиниці контенту дорого й довго. Тому правовласники прагнуть, щоби проблема розміщення реклами на сайтах із нелегальним контентом перейшла до розряду ринкової саморегуляції.
Під час конференції вони презентували своє бачення такого механізму: на рівні правовласників та рекламодавців домовитися про перелік легальних плеєрів відео в інтернеті і вважати, що контент, розміщений у легальному плеєрі, є легальним незалежно від того, на якому він ресурсі. «Чисте небо» запропонувало виступати органом сертифікації закритих плеєрів. Для відкритих плеєрів запропонували процедуру ідентифікації контенту за content ID — за принципом, як це зараз робить YouTube. Білий та чорний списки плеєрів розміщуватимуть на сайті «Чистого неба».
Водночас потрібно розуміти: все, що створюється людськими руками, ними ж і може бути зламане. Тобто пірати шукатимуть (і знаходитимуть) можливість зламувати контент у легальних плеєрах.
Залишається питання: як бути з медійною рекламою на піратських сайтах? «Чисте небо» пропонує рекламодавцям або спільно домовитися про перелік сайтів, на яких вони її не розміщуватимуть, або кожному для себе прийняти такий список на рівні внутрішньої політики.
Також під час конференції озвучили топ-десятку затятих піратських ресурсів за версією Української антипіратської асоціації:
- rutracker.org
- kinogo.co
- serializm.com
- ex.ua
- 0day.kiev.ua
- fs.to
- filmix.net
- seedoff.net
- kinofilms.tv
- kinobanda.net
І закликали рекламодавців рухатися саме шляхом створення чорних списків сайтів (тих, де не можна рекламуватися), а не білих списків (тих, де можна рекламуватися). Створення білих списків різко скорочує кількість доступного інвентарю.
Наприкінці конференції правовласники пожартували: піратів ловити складніше, ніж рекламодавців. «Чисте небо» готове регулярно надсилати до європейських штаб-квартир міжнародних брендів звіти щодо порушення українськими офісами антипіратського законодавства. Також зауважили, що при розробці законопроекту, який передував законопроекту № 3081-д (№ 3081-1. — Ред.), вони пропонували запровадити на законодавчому рівні відповідальність рекламодавців за фінансування піратів. Але відмовилися від цієї ідеї: такий підхід радше призвів би до того, що рекламодавці, уникаючи ризиків, відмовилися би від реклами майже на всіх сайтах. І це завдало би навіть більшої шкоди ринку, ніж теперішня реклама на сайтах із нелегальним контентом.