Дещо раніше, 17 червня, відбулося засідання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, члени якого одноголосно підтримали цей законопроект. Наступного дня комітет разом із Держкомтелерадіо та за підтримки Ради Європи і Представництва Європейського Союзу в Україні організували круглий стіл, під час якого представники комунальних ЗМІ, профспілок, громадських організацій та експерти Ради Європи привітали одне одного з просуванням реформи та ще раз проговорили можливі поправки до законопроекту, які варто підготувати до другого читання.

«На моїй пам’яті ми вже 18 років займаємося реформуванням комунальних друкованих ЗМІ. За цей час я нарахував 12 законопроектів, із них три дійшли до парламенту. Якщо і цей законопроект спіткає невдача, то більше я цією реформою займатися не буду», —  пожартував секретар НСЖУ з питань комунальної преси, редактор районної газети «Трудова слава» (Херсонщина) Валерій Горобець.

Але, здається, час для цього законопроекту все-таки настав: причин для проведення реформи нарешті стало більше, ніж для її гальмування.

По-перше, в бюджеті немає коштів на дотації. За даними Держкомтелерадіо, під реформування підпадають 518 регіональних і місцевих газет комунальної форми власності із загальним разовим накладом 2 млн 349 тис. примірників і загальним річним доходом 286,7 млн грн. На них припадає близько третини ринку місцевої преси та майже дві третини ринку передплати, а в їхніх редакціях працюють 4 631 фахівців, у тому числі половина — журналісти. «За нашими даними, 33,9 % видань працюють із прибутком, 21 % — без жодних дотацій із місцевих бюджетів. Саме ці видання, на моє переконання, приєднаються до пілотного проекту (першого етапу реформи тривалістю один рік, протягом якого роздержавленню підлягатимуть лише ті ЗМІ, які добровільно згодяться на це. — ТК). Ми прогнозуємо, що видання Львівської області, де частка бюджетних дотацій складає 49,56 % від обороту, Івано-Франківської, де цей показник становить 33,7 %, Закарпатської (27,02 %), будуть менш активними, ніж, наприклад, Сумської з показником 2,88 %, Житомирської (2,25 %)», — зазначив голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко.

Що стосується державних ЗМІ, то в них є вагомі причині не квапитися з роздержавленням: наприклад, дотації з Держбюджету на висвітлення діяльності Верховної Ради України через засоби телебачення і радіомовлення (телеканал «Рада», Українське радіо) та фінансову підтримку газети «Голос України» і журналу «Віче» у 2015 році складають 26 млн 342,1 тис. грн. (для порівняння: дотації на підтримку всіх комунальних ЗМІ разом узятих — близько 80 млн грн.). Наразі законопроект пропонує виняток: друковані ЗМІ, засновані центральними органами виконавчої влади, можуть перетворюватися на офіційні друковані видання (тобто такі, що оприлюднюють офіційну інформацію, але не мають редакцій; також їм забороняється продавати рекламу), проте не більше одного офіційного видання на один орган влади. Спротив із боку цих суб’єктів ринку щодо законопроекту вже відчувається. Подивимося, в які поправки він виллється.

Другий чинник, який підганяє реформу державних та комунальних ЗМІ — майбутня адміністративно-територіальна реформа. «Відомо, що будуть внесені зміни в Конституцію України і що 480 районів перетворяться приблизно на 120 районів (повітів). Тобто засновники деяких комунальних ЗМІ просто припинять існувати. Тому хотілося б, щоби ми були реформовані ще до того, як почнуть укрупнювати райони», — зауважив Валерій Горобець.

«Ми пропонуємо ухвалити законопроект до місцевих виборів, а запустити реформу після них. Тобто, з одного боку, не затягувати процес, а з іншого — не залякувати місцеві ради, щоби вони не боялися, що в них перед виборами відбирають ресурс. І щоби вони могли використовувати ці ЗМІ (на жаль) під час виборів. Після роздержавлення вони також зможуть їх використовувати, але принаймні не за бюджетні кошти», — порадив директор Інституту медіа права Тарас Шевченко.

Третій і четвертий чинники, які стимулюють реформу державних та комунальних ЗМІ, — це зобов’язання її провести, вказані в Угоді про асоціацію з ЄС та Коаліційній угоді.

Разом із тим умови, які наразі склалися на ринку друкованих ЗМІ, м’яко кажучи, не сприяють тому, щоби приватизовані видання швидко стали на ноги та перетворилися на бізнес. У 2014 році рекламні збори преси скоротилися на 33 %, а протягом перших п’яти місяців 2015 року — ще на 39 % порівняно з тим самим періодом 2014 року. Наклади друкованих видань також зменшуються рік до року. Тож чи не зажене ця реформа комунальні ЗМІ в більшу джинсу або в обійми до нових інвесторів із політичними інтересами? До того ж, законопроект містить норму про те, що в разі виходу людини зі складу засновників реформованого ЗМІ її частка майна їй не відшкодовується й розподіляється між рештою засновників. Ураховуючи, що не рідкістю є редакції, весь колектив яких складають три-чотири особи передпенсійного віку, ця норма може призвести до того, що такі ЗМІ швидко змінять своїх власників. «Дана норма є дуже відірваною від життя, — поскаржився Валерій Горобець. — Думаю, потрібно встановити, що 60 % акцій повинні належати журналістам і в жодному разі з рук журналістів не виходити. Але акціонери, засновники при виході на пенсію мають лишатися тими ж акціонерами. Має бути можливість викупити в них частку з певними засторогами, щоби 60 % лишалося в руках творчого колективу».

Процес реформування автори законопроекту пропонують пом’якшити за допомогою таких форм підтримки роздержавлених видань:

• пріоритетне право на укладання договорів на висвітлення діяльності місцевих органів влади. Навряд чи можна сказати, що в такому разі реформа зробить рівними всіх учасників ринку, про що давно мріють приватні видання;

• адресні субсидії. Наразі критерії та процедура надання адресної підтримки в законопроекті не прописані;

• пільгові умови оренди приміщень державної або комунальної власності, в яких на момент реформування перебувають редакції — строком не менше 15 років із розміром орендної плати, встановленим для бюджетних організацій.

До речі, про майно реформованих ЗМІ: в більшості з них воно складається з меблів, оргтехніки та одного-двох недорогих автомобілів. У деяких на балансі приміщення й це, безперечно, є найціннішим майном. Законопроектом передбачено, що у власність новостворених суб’єктів господарювання безкоштовно перейде все майно, яке перебуває на балансі цих ЗМІ, окрім приміщень і землі. Наразі суборенда приміщень заборонена, проте експерти пропонують цю заборону зняти: кошти від суборенди зайвих площ підвищили би шанси реформованих ЗМІ на виживання.

Детальніше про те, що собою являє майно комунальних друкованих ЗМІ, ми пропонуємо вам подивитися в таблиці на прикладі кількох видань Київської області. Дані щодо решти видань і решти областей — за посиланням.

Джерело: Держкомтелерадіо

Якою буде реформа і чим вона завершиться для об’єктів реформування й ринку преси в цілому — побачимо. Але, будуючи прогнози, можна спиратися на досвід роздержавлення друкованих ЗМІ в інших країнах Східної Європи (Польщі, Чехії, Словаччини, країнах Балтії та колишньої Югославії), який свідчить:

• безкоштовна передача видань членам трудових колективів у власність у більшості випадків завершилася відчуженням членами трудового колективу належних їм часток у статутному капіталі на користь третіх осіб;

• більшість реформованих ЗМІ були поглинені транснаціональними компаніями або припинили своє існування;

• у більшості країн Східної Європи за наслідками приватизації ЗМІ відбулася концентрація ринку друкованих видань.