Такого висновку дійшли учасники громадської дискусії про стан законодавства у сфері свободи преси, що відбулася минулого тижня у Братиславі під егідою віденського Міжнародного інституту преси (IPI) та Словацького Національного комітету (Slovak National Committee).

Словацький журналіст Арпад Солтеш (Arpad Soltesz) заявив, що високий рівень обкладання судами репортерів компенсаційними виплатами й досі відлякує їх та змушує, побоюючись фінансового банкрутства, вдаватися до самоцензури.

«Мені снилися страхіття не у кримінальній, а у цивільній справі», - заявив промовець, якому не раз доводилося бути відповідачем.

Словацький журналіст, член виконавчої ради IPI Павол Мудри (Pavol Mudy) відзначив, що в його країні досі чинні «тоталітарні повноваження». Це, за його словами, дає змогу використовувати положення Кримінального кодексу про наклеп, щоб змусити замовкнути критиків.

Останніми роками у Словаччині не потрапив до в'язниці жоден репортер,  однак, відповідно до чинного законодавства, така небезпека існує, зауважив репортер.

Учасники дискусії, що відбувся через 25 років після Оксамитової революції, привернули увагу до чинності кримінального покарання за наклеп.

Стаття 373 Кримінального кодексу, залежно від конкретних обставин, передбачає позбавлення волі терміном до 8 років.

Заступник директора IPI Барбара Тріонфі (Barbara Trionfi) заявила: «Через 25 років після зародження демократії для Словаччини настав час вилучити з Кримінального кодексу положення про дискредитацію й привести законодавство у повну відповідність з міжнародними стандартами у сфері свободи слова».

Вона висловила побоювання, що непропорційно високі відшкодування у цивільних справах сприяють самоцензурі у медіа та настійно закликала словацький уряд запровадити обмеження на судові фінансові санкції.

Словацька некомерційна правнича наглядова група VIA IURIS надала учасникам форуму доповідь, що містить аналіз словацької судової практики у сфері дифамації.

Документ має двоїстий характер, пише  IPI. У Словаччині ухвалено ряд важливих рішень, спираючись на Європейський суд з прав людини. Але водночас суди необґрунтовано обкладають надмірно високими штрафами за компенсацію моральних збитків державним посадовцям та громадським діячам. У доповіді відстежується очевидна тенденція суддів реагувати на критику їхніх рішень поданням позовів, що зачіпають інтереси Словацького національного комітету, зауважує Міжнародний інститут преси.

У дискусії за братиславським круглим столом також брали участь менеджер з питань свободи слова IPI Скотт Ґріффен (Scott Griffen), який очолює здійснення глобального проекту з дифамації та наклепу, інші словацькі громадські діячі, представники ОБСЄ, BBC та Данської школи медіа і журналістики

Міністр юстиції Словаччини Томаш Борец (Tomáš Borec), якого IPI та Словацький національний комітет запрошували до участі у диспуті, не скористався запропонованою можливістю.

Натомість був оприлюднений запис інтерв'ю, в якому прес-секретар Міністерства юстиції заявив, що відомство не вважає криміналізацію наклепу проблемою і не ставиться до журналістів, з юридичного погляду, як до привілейованої групи. Щоправда, в інтерв’ю визнано закономірною стурбованість щодо високого рівня компенсацій у цивільних справах про дифамацію.

IPI принагідно нагадує, що ця медіаорганізація, як і багато інших (в тому числі Комітет з прав людини ООН та ОБСЄ), зверталися до держав із закликом декриміналізувати дифамацію. Вони вказували на те, що нинішнє законодавство під загрозою кримінального покарання спонукає ЗМІ до самоцензури.