1993 року 61-річна американка Сінді Ногл, яка через куріння отримала емфізему легень і сіла в інвалідний візок, відсудила у тютюнових компаній $300 млн. компенсації фізичних та моральних збитків. Ця сума стала рекордною, яку фізичній особі вдавалося стягнути з табачників, але мізерною поряд з тими штрафами, які індустрія платила, програючи у десятках колективних позовів.

Після справи Ногл у сенат викликали головних тютюнових магнатів країни і під присягою попросили розповісти правду про шкідливість сигарет. Усі вони, поклавши руку на Біблію, сказали, що нічого не знали про те, що нікотин викликає залежність.

Однак це не зупинило американський уряд, який почав рік за роком посилювати антитютюнове законодавство у країні і всіляко боротися з курінням.  Тоді тютюнова індустрія переключиться на країни, де подібних обмежень немає. Одна з них – Україна.

Американське законодавство зобов’язує компанії оприлюднювати у відкритому доступі інформацію щодо сум, витрачених на лобіювання своїх інтересів. Тож в офіційних документах тютюнової індустрії середини 1990-х років знаходимо такі дані – $20 тис. виділено на роботу з українськими урядовцями і політиками щодо протидію введенню повної заборони реклами сигарет.

У ті роки про тютюнову корупцію в українській владі писали навіть американські видання. Приміром у «The Washington Post» була стаття: «Результати неймовірні. Реклама сигарет просто заполонила Україну. На палатках, у пресі, навіть на громадському транспорті. Це великий прорив для тютюнового бізнесу».

Детальніше про це і стратегії пропаганди куріння в Україні – дивіться у сюжеті «1+1».

За матеріалами програми «Територія обману» на «1+1»