Америка як частина світу наблизилася до того, щоби стати найнебезпечнішою для журналістів. На дві країни – Мексику та Гондурас – припала майже чверть репортерів, загиблих 2010 року. Це дані з «Огляду свободи преси в світі-2010. У фокусі – Америка», оприлюдненого 2 травня Міжнародним Інститутом преси (IPI).

32 загиблих тут репортери – це майже третина зі 102 журналістів, убитих торік. 2010-й був найкривавішим після 2009 року, коли число жертв досягло 110 (тут і далі виділено «Телекритикою». – Авт.). IPI почав відстежувати число загиблих репортерів ыз 1997 року.

У Мексиці, яка застрягла в насильницькому протистоянні між наркокартелями та силами безпеки, торік загинуло 12 репортерів. У Гондурасі, де після усунення 2009 року від влади внаслідок військового перевороту президента Мануеля Селаї та обрання очільником держави Порфіріо Лобо за прізвиськом Пепе (презирливе іспанською «Той, що канючить». – Авт.), було вбито десять журналістів.

Випусковий редактор World Press Freedom Review Ентоні Міллс заявив: «Хоча масова свідомість психологічно призвичаїлася до того, що гинуть військові кореспонденти в зонах конфліктів – таких, як Ірак, Афганістан, Пакистан, а останнім часом Лівія, які перебувають у фокусі міжнародної уваги, не менш смертельна лінія фронту пролягає в Мексиці». «Цей фронт, – наголосив він, – усіяно трупами журналістів, чиї підписи, можливо, не з’являються на сторінках найвідоміших у світі газет. Можливо, вони не передають свої повідомлення на найвідоміші в світі радіомовні станції. Та вони такі ж герої, не менш віддані своїй справі. Вони дістають і надсилають новини, що служать суспільним інтересам у країні, яка реально стикається з шаленими й часто смертельними конфліктами».

За числом журналістів, загиблих 2010 року, Америка як частина світу поступилася тільки Азії, що за числом убитих (40) утримала титул найнебезпечнішого регіону для журналістів. Найнебезпечнішою країною в Азії та світі торік був Пакистан (16 смертей).

15 журналістів загинуло 2010 року в районі на південь від Сахари, восьмеро – на Близькому Сході та в Північній Африці, семеро – в Європі.

Хоча число репортерів, загиблих 2010 року, зменшилося проти рекордного 2009-го, останній показник у певному сенсі гірший, ніж попередній. Річ у тім, що жодне з великих чисел убитих не пов’язане ані з масштабним воєнним конфліктом, ані з фатальним інцидентом.

Сплеск числа загиблих 2009 року був пов’язаний із масовим убивством 32 журналістів у провінції Маґінданао на Філіппінах. 2006-го в Іраку 46 журналістів загинули в розпал насильства після здійсненого 2003 року військового вторгнення в цю країну, а 2007-го тут загинули 42 репортери. Тож світовий мартиролог склав у ті роки, відповідно, 100 та 94 репортери. Торік в Іраку загинуло тільки шестеро репортерів.

Чотири з останніх п’яти років були найсмертельнішими для журналістів.

В американському регіоні, як і всюди в світі, неприйнятною нормою лишається безкарність тих, хто вбиває, чинить напади і залякує журналістів. «Проблема безкарності, як і раніше – першорядна для Міжнародного інституту преси, – заявила директор IPI Елісон Бетел Маккензі. – Ми звертаємося з наполегливим закликом до наших колег у більш демократичних країнах Америки приєднати до нас свій голос, вимагаючи від влади віддати убивць журналістів правосуддю».

В Мексиці було вбито дванадцятьох журналістів. Один загинув під час перестрілки між військовиками та бойовиками наркокартелю. Лишається нез’ясованим, чи в нього цілилися зумисне. Багатьох загиблих журналістів викрадали й катували. Така доля спіткала Валентина Вальдеса Еспіносу – репортера щоденної газети Zócalo Saltillo в північно-східному штаті Коауїла. Біля його трупа знайшли цидулку з попередженням: «Так буде з кожним, хто не розуміє слів».

У Гондурасі всіх 10 журналістів убили. Більшість із них загинула в автівках по дорозі на роботу чи додому. 24-річного Джозефа Ернандеса Очоа, студента факультету журналістики університету і колишнього ведучого розважальної програми приватної телевізійної станції Canal 51, прикінчили більш ніж 20 пострілами в груди. А перед цим бойовики 36 разів обстрілювали на темному шляху автівку, в якій він їхав з іншим журналістом.

В Колумбії двох журналістів невідомі нападники вбили, третього закололи. Двох журналістів у Бразилії пристрілили бойовики на мотоциклах. Від куль загинув один журналіст в Аргентині, ще один – у Гватемалі. Інший гватемальський репортер помер від удару каменем, коли вів програму про виверження вулкану. Один журналіст загинув в Нікарагуа: його вантажівку змила повінь, один – в Еквадорі під час підозрілої автомобільної аварії.

Серед журналістів немає жертв у країнах Карибського басейну. Цей тренд триває з 2008 року, після того, як було вбито репортера в Домініканській Республіці. Натомість тамтешнім журналістам доводиться боротися із застарілими законами щодо дифамації.

На Кубі уряд почав здійснювати 2010 року угоду, досягнуту за посередництва католицької церкви та іспанського уряду, про звільнення 29 журналістів, арештованих під час погрому Чорної весни 2003 року. Влада звільнила багатьох репортерів, котрі згодилися емігрувати в Іспанію. Та декотрих журналістів, які підпадають під угоду, не відпустили.

Журналісти на Кубі, як і раніше, працюють в умовах задушливих обмежень. У вересні 2010 року влада не дозволила Йоані Санчес – блоґеру Generacion Y, обраною IPI однією із 60 героїв у боротьбі за свободу преси, отримати у Відні нагороду.

Ось що сказала з цього приводу директор IPI Маккензі: «Нас підбадьорює те, що Куба звільнила ув’язнених журналістів та інших так званих дисидентів. Однак дедалі більше турбує цензура, якій підлягають журналісти на сайтах і блогери – такі, як Йоані Санчес. Ми чекаємо відкритого діалогу з кубинськими офіційними представниками про те, як поліпшити свободу преси в острівній державі».

З початку 2001-го у світі загинули 788 журналістів. Упродовж останніх десяти років найнебезпечнішими країнами були Ірак, Філіппіни та Колумбія (тут було вбито, відповідно, 177, 96 і 50 репортерів). Наступні у цьому списку – Мексика (49 смертей), Пакистан (46 смертей), який перевершив Росію (31 смерть) і посів п’яте місце.

Торік на Філіппінах загинуло п’ять журналістів, у Колумбії – три, в Росії – двоє.

Впродовж останніх п’яти років у світі загинули 472 журналісти. Це понад половина смертей з початку 2001 року. В цей період найбільше загиблих було в Іраку та на Філіппінах, на третю смертельну сходинку піднявся Пакистан, за ним – Мексика та Сомалі.

В оприлюдненому IPI огляді фігурував 101 загиблий журналіст. Помилково було пропущено прізвище вбитого в січні 2010 року в Тоґо спортивного журналіста Станісласа Оклу. Тож повне число загиблих – 102.

Оклу, який був також прес-аташе Тоґолезької футбольної асоціації, загинув за декілька годин до початку змагань за Кубок Африки. Його вбили в ангольському анклаві Кабінда під час нападу на автобус, у якому їхала тоґолезька національна футбольна команда. 

Переклад з англійської Аркадія Сидорука