Комітет захисту журналістів збентежений новинами з Ірану про те, що звільнених журналістів знову кидають до в’язниць. Тим часом інших представників ЗМІ засуджують за сфабрикованими звинуваченнями. Так само викликають тривогу повідомлення про фізичний та психічний стан цих людей. 

«Те, що правами звинувачених та ув’язнених журналістів постійно нехтують, незаперечно засвідчують десятки справ, задокументованих КЗЖ й іншими журналістськими організаціями», – заявив координатор програми Близького Сходу та Північної Африки Мохамед Абдель Даєм. – У численних правничих аналізах наголошувалося: іранська влада мстиво переслідує журналістів, яких вважає політичними противниками, змушуючи їх замовкнути чи знищуючи й виявляючи при цьому байдужість до букви та духу іранських законів».

Як повідомила служба BBC мовою фарсі, декілька днів тому в очікуванні ще не визначеного початку судового процесу до камери 350 в Евінській тюрмі Тегерана, де тримають політичних в’язнів, кинули Саїда Джалаліфара. Його вже заарештовували у грудні 2009 року і звільнили в березні 2010-го під заставу в сумі 100 тисяч доларів. Джалаліфар працював у Комітеті репортерів за права людини, що зазнавав постійних переслідувань. Він був студентом Занджанського університету, та йому заборонили продовжувати навчання. Мати Саїда розповіла Мережі активістів за права людини (HRANA), що її син з’явився, щоб не конфіскували внесену за нього заставу.

Мехрану Фараджі 28-й відділок революційного суду виніс 24 липня вирок:  тюремне ув’язнення терміном один рік за звинуваченням «у пропаганді проти режиму». Фараджі, який співпрацює із щоденною газетою Sharq, вперше арештували у грудні 2010 року, два місяці він відсидів у камері посиленого режиму Евінської тюрми. У лютому цього року його звільнили під заставу в розмірі 100 тисяч доларів. Раніше Мехран співпрацював з Іранським студентським інформаційним агентством, Іранським інформаційним агентством праці, а також із газетами Kargozaran, Farhang-e Ashti та Etemad-e Melli.

Нещодавнє інтерв’ю з Атієх Тсахері – дружиною Саїда Матінпура (відомого дисидента, борця за права азербайджанців в Ірані. – МС) засвідчило, що стан його здоров’я в ув’язненні погіршується. Зіткнення Саїда з владою відбувалися набагато раніше, ніж масові облави на журналістів влітку 2009 року. Матінпура вперше арештували 2007-го, і через дев’ять місяців звільнили на поруки, однак 2009-го знов позбавили волі. Революційний суд визнав його винним «у стосунках з іноземцями та веденні пропаганди проти режиму» і засудив до восьми років тюремного ув’язнення, як повідомлялося в розслідуванні КЗЖ.

Дружина Саїда свідчила, що упродовж перебування в ув’язненні її чоловік  страждав на серцеву недугу та респіраторні захворювання, однак йому постійно відмовляли у кваліфікованій медичній допомозі. У своєму останньому інтерв’ю Тахері заявила, що в Саїда «проблеми з хребтом, які неможливо лікувати в обмежених умовах тюремного лазарету». За її свідченнями, він зазнав також чимало серцевих нападів, хоча до ув’язнення ніколи не мав подібних симптомів.

2010 року за сфабрикованим звинуваченням в антидержавній діяльності до п’яти років тюремного ув’язнення було засуджено Мохаммада Даварі. Після того, як він задокументував звинувачення в насильстві й тортурах у слідчому ізоляторі, журналісту додали до тюремного строку ще рік. КЗЖ назвав цей вирок «останнім прикладом мстивого ставлення уряду до критично мислячих журналістів».

Сім’я Даварі у нещодавньому інтерв’ю висловила стурбованість тим, що його фізичний і психологічний стан постійно погіршується. Племінник  Мохаммада сказав, що під час останніх відвідин родичами той був у поганій психологічній і фізичній формі. «Коли родичі декілька разів прибували до буцегарні, щоб побачитися з ним, тюремники заявляли, що в’язень не в змозі їх прийняти», – додав він. Адвокат Даварі також повідомив нам, що він у поганому психологічному стані. 2010 року КЗЖ відзначив ув’язненого Даварі міжнародною премією «Свобода преси».

Один із провідних іранських адвокатів за права людини Мехрангіз Кар в оприлюдненому правничому дослідженні викрила те, як судова влада постійно нехтує безліччю законів. За її словами, головний прокурор  Тегерана Аббас Джафарі Долатабаді ставиться до «прав, які належать ув’язненим журналістам і в’язням сумління» як до «спеціальних привілеїв», що надаються винятково на основі його «упередженого тлумачення законів». Щоб наочно продемонструвати свою позицію, він використав «справу» Бахмана Ахмаді Амуї. 2010 року на політизованому процесі журналіста було засуджено за антидержавну діяльність до тюремного ув’язнення терміном 7 років і 4 місяці та до 34 ударів канчуком. До того ж,  родині Бахмана жодного разу не дозволили зустрітися з ним. «Відвідини дозволяють навіть таким затятим тюремникам, як наркоторгівці, а  журналіста (лауреата премії правозахисної організації Human Rights Watch. – ТК) позбавили такої можливості», – відзначила адвокат.

Джерело Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад Аркадія СИДОРУКА