У Ємені тривають демонстрації протесту проти режиму президента Алі Абдалли Салеха, який неодноразово відмовлявся йти на поступки вимогам опозиції і не зрікся влади. Відколи наприкінці вересня він повернувся із Саудівської Аравії, де проходив курс лікування після нападу (на президентський палац. – ТК), насильство посилилося. Нові учасники руху протесту загинули з вини вірних Салеху військ. Спостерігачі побоюються, що криза може перерости в повномасштабну громадянську війну.

Через декілька днів після того, як Організація Об’єднаних Націй закликала президента піти у відставку в обмін на імунітет від судових переслідувань, було вбито щонайменше дванадцятеро людей і значно більше поранено. Це сталося під час сутичок, що виникли між військами, які перейшли на бік повстанців, і військами, вірними Салеху.

Серед цього безладдя нападів зазнають єменські журналісти, які висвітлюють драматичні події.

Кореспондент IPI розмовляв із видавцем і головним редактором газети Yemen Post Хакімом Алмасмарі про цензуру, насильство, залякування, з якими доводиться боротися всім незалежним медіа.

Протягом останніх тижнів ми читали повідомлення про те, що журналістам і їхнім родинам у Ємені погрожують, на них чинять напади на вулицях. Наклади газет конфісковували, а приміщення редакцій підпалювали. Алмасмарі заявив: з лютого, коли уряду стало відомо, що журналісти користуються Skype для ведення інтерв’ю – його «скасували».

Відколи 23 вересня Салех повернуся в Ємен, убито чотирьох фоторепортерів. Однак, за словами Алмасмарі, міжнародні медіа поки що не приділяють достатньої уваги ані учасникам руху протесту, ані репортерам та операторам, які, готуючи свої історії, виявляють неабияку хоробрість.

Я записую вас на Skype. Мені потрібно технічно налаштуватися… Окей, увімкнено.

Skype у Ємені анульовано декілька місяців тому. Журналісти не можуть ним користуватися…На початку лютого через Skype було проведено декілька інтерв’ю. Тож уряд це зупинив. Ви не в змозі зв’язатися з Єменом через Skype.

А як щодо інших комунікаційних веб-сайтів?

Відтоді ми не маємо жодних. Із єменськими журналістами можна спілкуватися тільки телефоном. Та, по-перше, іноді телефонні дзвінки зазнають цензурування, по-друге, телефонні компанії закрито. Уряд прикрив комунікаційну компанію SabaFon, якою керувала опозиція. Вони намагаються обмежити всі доступи до Ємену. Саме це вони робили останні дев’ять місяців.

Чи були перебої в постачанні енергії та інші комунікаційні зриви?

Ємен – це інший світ. Тепер і в останні п’ять місяців тут вмикали енергію лише на годину на день. Це одна з причин, чому немає мереж і підключень. Якщо електрику не ввімкнено, відсутній доступ до інтернету. Ті, хто мають генератори, не стикаються з проблемами вимикань електрики, вони купували дизельне пальне та бензин. Однак упродовж декількох місяців уряд на 60 відсотків скоротив кількість станцій обслуговування… Спілкуватися стало ще важче.

Тим більше дивує, що на Yemen Post online щодня виходять нові історії. Як вам це вдається?

Я й сам не знаю. Буду з вами відвертим. Якщо нам випадає одна «електрична» година, ми намагаємося зробити за цей час якнайбільше. А якщо вдається добути дизельного пального для генераторів, працюємо безупинно. Медіа в Ємені можуть функціонувати тільки так. Уряд хоче одного – обмежити будь-які зв’язки зовнішнього світу з країною.

Окрім проблем інфраструктури, чи погіршилася ситуація? Ми читали повідомлення, що після повернення Салеха до Ємену вбито чотирьох репортерів…

Нині журналісти в Ємені у великій небезпеці. Їхня робота пов’язана з ризиком. Ідеш вулицею – на тебе вчиняють напад. Ми в Yemen Post щомісяця отримуємо десятки телефонних дзвінків від урядовців – чиновників і співробітників служби безпеки та від опозиційних лідерів із погрозами. Через новини, які ми повідомляємо.

У Ємені панує безлад. Очевидно, що стан свободи преси вкрай погіршився. Уряд не діє, закони не працюють. А якщо не діє закон, життям ризикує кожен. Ось чому вбили журналістів. Відколи повернувся Салех – чотирьох. Коли не діють закон і уряд, будь-хто може напасти на журналіста, вбити його, щоб подати урок іншим: кожен, хто виступить проти певного угруповання, не почуватиметься безпечно.

Журналісти, які загинули минулого місяця, висвітлювали протести. Ви вважаєте, що їх не вирізнили з-поміж мітингувальників чи таки виокремили?

Їх виокремили. Це безперечний факт. На журналістів не тільки чинять напади. Їх не тільки вбивають. Вони зазнають переслідувань. Безліч телефонних дзвінків, відвідин в офіси, прямих загрозливих звернень. Їхніх дітей можуть викрасти. Це пряма небезпека для журналістів. Кожен, кого побачать із камерою, з магнітофоном, із ручкою і з папером для нотаток, автоматично опиняється під прицілом.

Отже, ви стикаєтеся з проблемами відімкнень енергії, з переслідуваннями, з величезною фізичною небезпекою. Тим часом увесь світ стежить за Близьким Сходом та Північною Африкою, за арабськими революціями. А ви саме намагаєтеся донести нам новини з Ємену. Тож які вони?

Буду з вами відвертим. Це пекло. Ще важче від того, що переслідування лишаються непоміченими, всім до них, по суті, байдуже, бо в регіоні відбуваються інші події. Чого варте переслідування журналіста порівняно зі смертю Каддафі? (Напади на пресу широко не висвітлюються. – Прим. в оригіналі), бо їх багато. До того ж існує чимало інших проблем. Однак мізерна увага з боку медіа – це сигнал нападникам, що зелене світло не відімкнуть, а за кордоном і надалі не звертатимуть уваги на те, що відбувається в Ємені.

Таваккул Карман, єменська журналістка та активістка, стала цього року однією з лауреаток Нобелівської премії миру. Чи допомогло це привернути пильнішу увагу до ситуації в Ємені?

Передусім скажу «ні». Лауреатка Нобелівської премії отримала нагороду за пропагування своїх поглядів і за участь у мирних протестах, а не за журналістську роботу. Сумно спостерігати за тим, як на багатьох журналістів у Ємені чинять напади і спонукають до підкупу як до іншого вибору.

Міжнародні медіа нехтували свободою преси в Ємені, хоча це – одна з країн Близького Сходу, де журналісти виявляють велику мужність і бажання працювати. В Ємені немає нині жодного закордонного репортера. Наш уряд докладає зусиль, щоби припинити будь-який зв’язок зі світом, (запобігає. – Прим. в оригіналі) тому, щоб будь-яка мережа, будь-яка телемережа, будь-яке ЗМІ, будь-який закордонний журналіст з’явився в цій країні. І попри це вони (закордонні медіа. – ТК) поки що не приділяють Ємену уваги, не надають підтримки, яка так необхідна.

Yemen Post – англомовна газета. Тож ви розумієте, що за кордоном на вашому сайті шукають інформацію з місця подій. Ви відчуваєте, як зросла ваша відповідальність?

Декілька місяців тому ми почали заздалегідь координувати наші зусилля із закордонними медіа, бо їхні представники не могли приїхати до нашої країни. Запропонували їм допомогу та послуги на єдиній умові – вони публікуватимуть наші новини. Протягом останніх кількох місяців ми співпрацювали з десятками медіа – CNN, NBC, The Guardian, The Telegraph, The Wall Street Journal, The Washington Post. По суті, на добровільній основі вони отримують від нас безплатні історії, безплатні репортажі про те, що відбувається в Ємені. Сподіваємося, що вони розкривають світові очі, що на нас звертають більше уваги, пильніше прислуховуються до єменської кризи.

Ви та ваші репортери знаходите правильні ходи. Але яким чином вам як журналістам удається лишатися об’єктивними, висвітлюючи ситуацію, що безпосередньо стосується вас?

Передусім ми забезпечуємо анонімність наших журналістів. Це головне. Може здатися дивним, але саме так ми працюємо тепер у Ємені. Більшість наших репортерів, перебуваючи на місці подій, зберігають анонімність. Раніше ми підписували деякі історії прізвищами журналістів. Тепер, щоб це не загрожувало їхньому життю, викреслюємо всі прізвища.

Урядові речники багато разів телефонували нам і попереджали, що заборонять наш сайт. Однак із певної причини цього поки що не сталося. Особливо після того, як вони з’ясували, що дедалі більше міжнародних медіа, особливо деякі світові топ-медіа, координують свої дії з нами. Тож вони намагаються з’ясувати, з ким ми співпрацюємо, хто в нашій мережі всередині країни, щоб зарубати радше не сайт, а його робочі мережі.

Коли закінчиться конфлікт, не зрозуміло. Що необхідно для єменських медіа, аби вони мали змогу працювати надалі?

Я хочу сказати: міжнародним медіа не слід забувати про Ємен. Революція триває. Вбивають людей – тих, хто на знак протесту складає зброю, вимагаючи мирного переходу влади. Нехтувати цим не можна. Інші революції тривали менше 40 днів. Єменській революції вже десятий місяць.

Світу не слід ігнорувати Ємен. Тільки в такому разі теперішній режим зрозуміє, що йому доведеться відповідати за скоєні злочини. А якщо долею єменців нехтуватимуть, це буде рівнозначно ввімкненню зеленого світла ворогам демократії та свободи слова. Вони й надалі здійснюватимуть «місію» вбивств, нападів на невинних мирних громадян, як і на осередки медіа.

Автор Наомі Гант, Міжнародний інститут преси (IPI)

Переклад Аркадія Сидорука