«Остання хвиля переслідувань припадає на вже й без того обтяжений погрозами для ЗМІ час, – заявили “Репортери без кордонів”. – Десять журналістів перебувають нині у в’язницях, а ті, кого не арештували, – жертви тиранії та страху. Незалежна журналістика майже повністю придушена».

«Президент Іслам Карімов планує візит до Німеччини. Тож ми настійно закликаємо канцлера Ангелу Меркель, перш ніж погодитися прийняти його, наполягати на низці політичних умов. На чільному місці у списку має бути звільнення ув’язнених журналістів і припинення переслідування незалежних медіа. Настав час, щоб Європейський Союз відновив свою тверду позицію стосовно дотримання прав людини в Узбекистані після того, як він надто швидко пожертвував нею заради політично неефективних поступок», – вимагають «Репортери без кордонів».

Самодержавний режим Карімова виявляє надзвичайну винахідливість у методах переслідування. Журналістам інкримінують те, чого вони взагалі не писали. Так, 26 березня суд у Ташкенті засудив незалежного журналіста Віктора Кримзалова (Viktor Krymzalov) через публікацію на незалежному новинному сайті Centrasia.ru статті, яку, «за припущенням» позивача, той нібито написав. Жодних доказів на підтвердження цього не було наведено. Обидва матеріали – про позбавлення ташкентського пенсіонера Віктора Кіріноса (Viktor Kirinos) права власності на майно й коментарі читачів – визнано наклепницькими. Суд оштрафував Кримзалова за наклеп на максимальну суму – 3,78 млн сомів (1500 євро). Він планує подати апеляцію.

Незалежну журналістку Єлену Бондар (Elena Bondar) викликали 30 березня в Ташкенті до поліційної дільниці. Інспектор сказав, що її звинувачують «у розпалюванні національної, расової, етнічної та релігійної ненависті». Якщо вона співпрацюватиме, її судитимуть у цивільному суді, а якщо відмовиться – буде порушено кримінальну справу і висунуто звинувачення, що передбачають максимальне покарання – 10-річне позбавлення волі.

Звинувачення ґрунтувалося на твердженні, що Бондар надіслала листи декільком ЗМІ про нібито переслідування владою місцевого відділення російського Тюменського університету. В них стверджувалося, що мішень переслідування – російськомовне населення в Узбекистані.

Насправді Бондар отримала одного листа й у вересні 2011 року почала розслідувати твердження, що містилися в ньому, для незалежного російськомовного новинного сайту FerganaNews. Та невдовзі облишила справу, дійшовши висновку, що інформація сфабрикована. У кінцевому підсумку вона нічого не написала для цього видання.

Бондар тривалий час не працювала журналісткою та мала тривалу суперечку з владою, пов’язану зі своєю діяльністю. Її, щоправда ненадовго, затримали в серпні 2011 року після повернення з журналістського семінару ОБСЄ з сусіднього Киргизстану. Вона й досі зазнає постійних переслідувань.

Влада Узбекистану пильно стежить за в’їздом і виїздом журналістів із країни. Останнім часом уперше з 2005 року відновилися відмови журналістам у наданні в’їзних віз. Російській репортерці Вікторії Івлєвій, яка працює в московській незалежній «Новой газете» і є переможницею конкурсу World Press Photo 1991, відмовили у в’їзді після того, як 23 березня вона прибула в ташкентський аеропорт. Вона мала намір провести в Узбекистані 6-денний практичний фотосемінар.

«Мені не дозволили зателефонувати в російське консульство», – розповіла сказала вона «Репортерам без кордонів». За відсутності будь-яких офіційних пояснень Івлєва припускає, що її внесли до чорного списку через критичні статті на підтримку Уміди Ахмедової (Umida Akhmedova) – режисерки-документалістки та фоторепортерки, яка зазнала переслідувань узбецької влади.

Наталії Антелаві (Natalia Antelava), репортерці BBC, грузинці за національністю, також вказали на двері, коли вона 1 березня прилетіла в Ташкент із приватним візитом. Без жодних пояснень, окрім цидулки, що їй «відмовлено у в’їзді в Республіку Узбекистан». Раніше вона написала декілька матеріалів з критикою режиму Карімова.

Алєксєя Волосевича (Alexey Volosevich), незалежного журналіста, затримали в Ташкенті 28 березня за відмову показати паспорт черговому поліціанту біля входу в посольство США. З 2008 року всі відвідини посольства систематично контролює узбецька поліція, не маючи для цього жодних правничих підстав.

Коли узбецька влада починає переслідувати журналістів, вона часто не знає зупину. Мохаммеда Бекжанова (Mohammed Bekzhanov), колишнього онлайн-редактора опозиційної газети Erk, повинні були звільнити в лютому цього року після майже 13-річного перебування у місцях позбавлення волі. Та напередодні, у січні, його засудили ще до 4 років і 8 місяців тюремного ув’язнення за звинуваченням у відмові виконувати вимоги співробітників пенітенціарних установ (стаття 221 Кримінального кодексу).

Заарештований у березні 1999 року в’язень тюрми в Касані, на півдні країни, де зазнав тортур, Бекжанов належить до числа журналістів світу, яких найдовше утримують за ґратами.

Натомість і досі немає новин про незалежного журналіста Джамшида Карімова (Jamshid Karimov), який зник безвісти в середині січня, вийшовши з психіатричної клініки, в яку його примусово помістили 2007 року.

«Репортери без кордонів» наводять список 10 ув’язнених в Узбекистані журналістів, вимагаючи їхнього звільнення.

Хайрулло Хамідов (Khayrullo Khamidov) – радіоcтанція Nawruz. Ув’язнений із 21 січня 2010 р.

Ділмурод Саїд (Dilmurod Sayid) – правозахисна організація Узбекистану Ezgulik. Ув’язнений із 22 лютого 2009 р.

Бахром Ібрагімов (Bakhrom Ibragimov) – науково-просвітницький часопис Irmok («Джерело»). Ув’язнений із 16 лютого 2009 р.

Даврон Кабілов (Davron Kabilov) – Irmok. Ув’язнений із 16 лютого 2009 року.

Равшанбек Вафоєв (Ravshanbek Vafoev) – Irmok. Ув’язнений із 16 лютого 2009 р.

Абдулазіз Дадахонов (Abdulaziz Dadakhonov – Irmok. Ув’язнений із 16 лютого 2009 р.

Ботирбек Ешкухієв (Botyrbek Eshkuziev) – Irmok. Ув’язнений із 16 лютого 2009 р.

Соліджон Абдурахманов (Solidzhon Abdurakhmanov – незалежний журналіст. Ув’язнений із 7 червня 2008 р.

Юсуф Рузімурадов (Jusuf Ruzimuradov) – опозиційна газета Erk («Свобода»). Ув’язнений із 15 березня 1999 р.

Мохамед Бекжанов (Mohammed Bekzhanov) – Erk. Ув’язнений із 15 березня 1999 р.

Джерело: RSF

Переклад: Аркадій Сидорук