«Зараз, більше ніж будь-коли, венесуельський народ має право бути в курсі подій, котрі визначають стан їхньої країни, – заявив заступник директора IPI Ентоні Міллз (Anthony Mills). – Якщо венесуельській пресі не буде надано право самостійно висвітлювати проблеми, котрі представляють інтереси суспільства, мешканці країни не зможуть належним чином здійснити свій громадянський обов’язок на виборчих дільницях».

Міллз закликав колишнього віце-президента, голову тимчасового уряду і кандидата в президенти Ніколаса Мадуро (Nicholás Maduro) запобігти повторенню нападів на пресу, котрі фіксувалися під час попередніх президентських виборів 2012 року.

У 2012 році неурядова організація Інститут преси та суспільства Венесуели (Ipys) зареєструвала більше 170 випадків порушення свободи діяльності ЗМІ, що значно перевищило аналогічну статистику попередніх років. Збільшення кількості нападів на журналістів пояснювали глибоким політичним розколом країни, вибори у якій вони висвітлювали.

Особливо Міжнародний інститут преси стурбований спробами венесуельського уряду прищепити ЗМІ самоцензуру. Так, міністр закордонних справ країни Еліас Хауа (Elías Jaua) публічно закликав ЗМІ не друкувати «політичних аналітичних матеріалів, що можуть провокувати народ, який перебуває у траурі». Він підтвердив, що міністр інформації Ернесто Вільєґас (Erntsto Villegas) особисто телефонував  редакторам видань, закликаючи їх «не повторювати вже продемонстровану відсутність поваги», у якій звинувачували деякі ЗМІ за опубліковані під час хвороби Чавеса матеріали.

Президентство Уґо Чавеса характеризувалося не лише закриттям у 2007 році приватної радіостанції Radio Caracas Television (RCTV). Як відзначили у спілкуванні з IPI представники венесуельських ЗМІ, впроваджувалися і більш завуальовані концепції – зокрема, пропаганда у державних медіа політичних поглядів правлячої партії.

«ЗМІ зобов’язані служити громадянам Венесуели, а не партії, котра на даний момент перебуває при владі. Уряд часто звинувачує приватні ЗМІ, однак сам не діє згідно із своїми ж стандартами. Всім виданням, державним і приватним, слід прагнути подавати пов’язану з президентськими кампаніями інформацію збалансовано», – підкреслив Ентоні Міллз.

Виступаючи в IPI, виконавчий директор Ipys Маріанела Бальбі (Marianela Balbi) висловила стурбованість прямим державним втручанням у контент понад 300 ЗМІ, котрі є головним джерелом інформації у сільській Венесуелі і отримують дотації з державного бюджету.

Тимчасовий венесуельський лідер Ніколас Мадуро вже перехопив використання своїм попередником державної влади як знаряддя втручання у діяльність ЗМІ, наголошує IPI. Медіаорганізація, зокрема, відзначає, що державні та приватні телеканали і радіостанції змушені транслювати урядові програми, а сам Мадуро вже використав декілька ЗМІ для того, щоб розкритикувати кандидата від опозиції Енріке Капрілеса (Enrique Capriles), назвавши його «жалюгідним, безвідоповідальним фашистом».

Крім цього, Міжнародний інститут преси також стурбований рішенням виключити відомий своєю критикою адміністрації Чавеса телеканал Globovisión з нової системи цифрового мовлення, яка створюється у Венесуелі. Представники каналу назвали це рішення «смертним вироком».

Globovisión вже неодноразово був об’єктом адміністративно-правових санкцій, зауважує IPI. У липні 2012 року Верховний суд Венесуели підтвердив рішення оштрафувати телеканал на $2,162 млн. Причину цього рішення суд сформулював як «провокування громадського неспокою, ненависті та нетерпимості» під час висвітлення у червні 2011 року кривавого бунту у в’язниці Ель-Родео поблизу Каракаса.

Зараз Globovisión протистоїть також реалізації шести адміністративних рішень венесуельської телекомунікаційної комісії Conatel. Згідно з документами, які представив IPI юридичний радник Globovision Рікардо Антела (Ricardo Antela), вони можуть призвести до тимчасового закриття телеканалу.

Головний власник Globovisión Гільєрмо Сулуага (Guilliermo Zuluaga) підтвердив наміри продати 80% акцій телеканалу Хуану Домінґо Кордеро (Juan Domingo Cordero) – страховому магнату, котрий має зв’язки з президентом Національної асамблеї Венесуели. Угода з продажу, яка може бути підписана після завершення президентських виборів, порушує питання стосовно майбутнього одного з небагатьох ЗМІ, котре критикує правлячу партію Венесуели.