У звіті Dark Clouds on the Horizon («Темні хмари на обрії») характеризується становище ЗМІ в спеціальному адміністративному районі Гонконг, де внутрішні справи вирішуються за принципом «одна країна – дві системи». Після того, як у 1997 році Китай отримав від Великобританії управління над територією (котра була колонією Великобританії з 1842 року), медіа Гонконгу відчувають вплив як місцевих органів влади, так і офіційного Пекіна, відзначає Комітет захисту журналістів.

Доповідь, пише CPJ, опубліковано в час нападів на продемократичну медіагрупу Next Media, що спричинило паніку в журналістських колах. Крім цього, на місцевому рівні уряд Гонконгу ухвалив декілька «розпливчастих» законодавчих поправок, згідно з якими журналісти можуть отримати до п’яти років позбавлення волі, або штраф до мільйону гонконзьких доларів ($129 тис.) за публікацію інформації, котра «завдає психологічних травм» або «збитків».

Місцевий уряд запропонував також нові правила, котрі заборонили б громадськості отримувати доступ до даних про адреси проживання і ідентифікаційні документи директорів компаній. Це, зауважує Комітет захисту журналістів, могло б суттєво перешкодити журналістам проводити розслідування. Між тим, журналістські розслідування репортерів Гонконгу лягали, зокрема, в основу розслідувань The New York Times і Bloomberg про статки колишнього прем’єр-міністра Вень Цзябао (Wen Jiabao) і діючого президента Сі Цзіньпіна (Xi Jinping). У відповідь на критику з боку ЗМІ уряд в березні 2013 року відклав розгляд правил.

Голова адміністрації Гонконгу Лянь Чженьін (Leung Chun-ying) намагався чинити тиск на ЗМІ, котрі критикували його як політичного лідера. У квітні і травні 2012 року Чженьін оприлюднив чотири повідомлення, адресовані The Hong Kong Economic Journal і The Apple Daily, в яких скаржився на «неправильне» висвітлення виданнями його обрання.

До цього, у лютому, 2012-го адвокати Чженьіна надіслали попереджувальне звернення автору The Hong Kong Economic Journal. У листі журналіст звинувачувався в публікації недостовірних даних про політика. Головний редактор видання Чан Кінг-Джан (Chan King-cheung) повідомляв, що в листі також містилося прохання видалити статтю, і більше не публікувати подібних образливих матеріалів.

Крім цього, у вересні 2012 року в Китаї були затримані гонконзькі журналісти видання The Ming Pao Daily, котрі висвітлювали чутливі для Пекіна теми, а до цього чотирьом гонконзьким репортерам не дозволили висвітлювати церемонію підняття прапора у річницю подій на пекінській площі Тяньаньмень 4 червня.

Асоціація журналістів Гонконгу стверджує, що власники гонконзьких ЗМІ поступово «поглинаються» центральною політичною елітою: починаючи з 2007 року, половина з них увійшла до складу головних китайських політичних органів – Національного народного конгресу (National People’s Congress, NPC) і Всекитайського зібрання народних представників (Chinese People’s Political Consultative Conference, CPPCC).

Всі ці події відбуваються на тлі зростання кількості нападів на репортерів. У 2012 році, за даними асоціації, в материковому Китаї їх було вчинено 7, у Гонконгу – 11. З одинадцяти випадків нападів на журналістів у Гонконгу винні були покарані лише в двох, резюмує Асоціація журналістів Гонконгу.