Згідно із першими повідомленнями, здавалося, що журналіст був поранений  випадковою кулею і невдовзі помер через недогляд медиків. Інцидент трапився під час святкувань у передноворічний вечір, коли він стояв поблизу місцевого прес-клубу.

Однак після загибелі Дахара пакистанські медіа почали докопуватися до того, що його смерть могла бути не випадковою. Вони розкрили важливі подробиці того, що сталося. The News International інформувала, що він  розмовляв з охоронцями, коли невідомі нападники відкрили по ньому вогонь, і що одного з підозрюваних було заарештовано.

Його колега – редактор відділу новин телеканалу Аbb Takk Насір Байг Чугхтай (Nasir Baig Chughtai) вважає, що Дахара вбили у зв'язку з професійною роботою. Журналіст готував чимало матеріалів із таких чутливих проблем, як наркотики, політика й бідність.

У телефонній розмові Чугхтай сказав Комітету захисту журналістів:  «Я можу засвідчити, що у той час він розробляв тему  підробних ліків».

Він підтвердив, що підозрюваного у замаху взяли під варту, однак вважає, що головні винуватці злочину досі на волі. Відомості про хід розслідування злочину і чи його взагалі провадять поки що не були оприлюднені.

Трагічну подію суперечливо тлумачать і самі пакистанські репортери. Інший журналіст, який попросив не називати свого імені, повідомив КЗЖ: «Хоча убивство Дахара було зумисним, воно не пов’язане з його репортерською  роботою».

Однак Пакистанська федеральна спілка журналістів (The Pakistan Federal Union of Journalists) оприлюднила офіційну заяву. У ній сказано, що Шана Дахара «змусили мовчати, бо він підіймав голос проти правопорушень впливових осіб».

Поліція не спромоглася переконливо пояснити  журналістам і громадськості причини загибелі Шана Дахара. У зв’язку з цим телемережа Abb Takk заявила, що у неї залишилося більше запитань, ніж відповідей.

Після смерті Дахара чимало пакистанських журналістів збентежені тим, як провадиться розслідування. На зібранні, що відбулося у ларканському прес-клубі, вони заявили, що причетні до нього особи виявили некомпетентність.

Згідно з дослідженням КЗЖ, який з 1992 р. відстежує мартиролог журналістів, відтоді у Пакистані у зв’язку з професійною роботою було вбито щонайменшу 29 репортерів. Відсутність ефективних розслідувань раз-по-раз тільки посилює атмосферу безкарності.

На січень цього року припадає третя річниця гучного убивства  журналіста Валі Хана Бабара (Wali Khan Babar). Розслідування цього злочину не принесло жодних результатів і нині (після продовження його терміну) добігає кінця. Ключових свідків одного за одним фізично знищили, а два обвинувачі через залякування змушені були тікати з країни.

Чи було Шана Дахара поранено внаслідок нещасного випадку чи то був  цілеспрямований злочин – питання лишається відкритим.

Плутанина, яка виникла у зв’язку з цією трагедією, – ще один приклад  недосконалих методів розслідування та відсутності підзвітності, що є визначальними рисами стосовно убивств журналістів у Пакистані, пише у блозі  науковий дослідник азійської програми КЗЖ  Суміт Ґалготра (Sumit Galhotra).

«Політики намагалися запевнити репортерів, що невдовзі убивць буде арештовано, – резюмує він. – Однак ці слова виявилися пустопорожніми, зважаючи на безкарність, що проникла усюди в Пакистані».