Події 15–16 липня

У ніч на суботу, 16 липня, частина турецьких військових спробувала захопити владу в країні. Пізно ввечері ЗМІ повідомили про стрілянину коло будівлі Національної служби розвідки в Анкарі. Водночас стало відомо, що перекрито обидва мости через протоку Босфор у Стамбулі.

Згодом військові зайняли штаб-квартиру державної телекомпанії TRT в Анкарі. Телеканал повідомив про запровадження по всій країні комендантської години та про найближчі плани заколотників.

Журналіст TRT опублікував у Twitter знімок військових в офісі телекомпанії.

На той час військові контролювали центри Анкари й Стамбула, будівлі поліції в цих містах. Медіа повідомляли про бої між заколотниками та лояльними до президента військовими.

Деякі телеканали припинили мовлення. TurkeyBlocks, організація, яка стежить за інтернет-цензурою в країні, повідомила, що соцмережі Facebook, Twitter та YouTube було заблоковано, але функціонували Vimeo та  Instagram.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган через додаток FaceTime на iPhone в прямому ефірі телеканалу CNN Turk звернувся до народу. Він закликав людей збиратися на площах і в аеропортах та заявив, що спробу перевороту вчинила меншість в армії. «Вийдіть на вулиці й покажіть їм (заколотникам. - Ред.) свою незгоду», - сказав Ердоган.

Військово-морські сили Туреччини не підтримали заколот. Авіація почала завдавати ударів по заколотниках та атакувати їхні літаки й вертольоти. Стало відомо про перші затримання заколотників у Стамбулі. Військові почали кидати свої позиції, у Стамбулі та Анкарі бунтарі також масово стали здаватися владі.

Близько 4-ї ранку Ердоган вийшов до журналістів в аеропорту Стамбула й заявив, що учасники перевороту зазнають покарання. Те, що сталося, він назвав подарунком Бога, тому що це допоможе очистити армію.

Арешти журналістів і тиск на медіа

Та схоже, що чистки не обмежилися тільки армією. 25 липня стало відомо, що правоохоронні органи Туреччини санкціонували арешт 42 журналістів. Їх підозрюють у причетності до організації прихильників Фехтуллаха Ґюлена, 75-річного мусульманського клірика, який живе в США через політичні переслідування на батьківщині. Проте Ґюлен відкидає звинувачення в організації перевороту.

Серед журналістів, на яких видали ордери, також є відомий коментатор і колишній парламентар Назлі Ллічак (Nazlı Ilicak). Повний список можна проглянути тут.

Через два дні, 27 липня, Туреччина видала ордери на арешт іще 47 журналістів. Вони працювали в газеті «Заман», яку пов’язують знову ж таки з опозиційним проповідником Фетхуллахом Ґюленом. Раніше турецька влада здійснила обшуки в редакції газети в березні цього року.

Агентство Reuters повідомило про затримання відомого журналіста Шахіна Алпая. Під час обшуку в його будинку було вилучено частину документів.  «Я не робитиму ніяких заяв. Я не скоїв жодного злочину. Я не знаю, чого мене заарештували. Я буду з'ясовувати», - сказав він журналістам, коли його виводили правоохоронці.

28 липня стало відомо, що влада Туреччини закрила 16 телеканалів, 23 радіостанції, 45 газет, 15 журналів, 29 видавничих будинків і 3 новинних агентства. Режим надзвичайного стану, оголошений у Туреччині після спроби військового перевороту, передбачає право уряду на такі дії щодо ЗМІ. Серед закритих ЗМІ - агентство й радіо Cihan, газети Zaman і Today's Zaman, що входять у холдинг Feza. Холдинг також пов'язують із рухом «Хізмет» Фетхуллаха Ґюлена.

DHA photo, арешт відомої журналістки Назлі Іліджак.

Наступного дня, 29 липня, перед судом постав 21 журналіст у справі про організацію спроби перевороту в Туреччині. Серед них - відома коментаторка Назлі Іліджак, репортер Hurriyet Daily News Арда Акин і колишній журналіст видання Бюлент Мумай.

Тим часом, за інформацією видання Hurriyet Daily News, іще одинадцять журналістів утекло за кордон, а дев’ятеро досі перебуває в розшуку.

Вплив цих арештів спробував пояснити Махір Зейналов - журналіст, який за критику турецького уряду був змушений виїхати в США два роки тому. «Усі виділяють цифри й статистику, але насправді ніхто не пояснив, хто ці люди», - прокоментував Зейналов. Дехто із заарештованих є його особистими друзями, інші відзначалися в рамках професії, а деякі з них добре відомі на національному рівні.

«Затримані журналісти різні: молоді, старі, консервативні, ліваки, прозаїки, економісти, військові спеціалісти. Це доводить, що широкий спектр турецького суспільства нині змушують замовкнути», - каже Махір Зейналов. Арешти журналістів відображають потужний акт нападу на цілу професію.

Державний департамент США назвав затримання журналістів у Туреччині частиною «тривожної тенденції». Офіційний представник держдепартаменту Джон Кірбі заявив: «…Розглядаємо це... як тривожну тенденцію в Туреччині, де офіційні органи, правоохоронні та судові використовують для того, щоб перешкоджати законному політичному дискурсу».

Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» витлумачила арешти турецьких журналістів інакше. На думку організації, влада намагається під прикриттям розслідування державного перевороту в країні звести рахунки з опозиційними ЗМІ.

«Критику уряду або дружню стосовно Ґюлена редакційну політику не можна вважати доказом підтримки путчистів», - сказав керівник німецького відділення «Репортерів без кордонів» Крістіан Мір. Він наголосив, що навіть після спроби путчу дії турецького уряду мають відповідати Конституції, яка гарантує свободу висловлення думок і свободу преси.

Також газета The Washington Post написала про затримання турецького представника «Репортерів без кордонів» Ерола Ондероглу за звинуваченням у «поширенні терористичної пропаганди». «Репортери без кордонів» згодом повідомили про умовно-дострокове звільнення Ондероглу після десяти днів у в'язниці в Стамбулі.

Одночасно з Ондероглу було затримано голову Фонду Туреччини з прав людини Шебнема Корура Фінджанджі (Sebnem Korur Fincancı) та журналіста Ахмета Несіна (Ahmet Nesin). Фінджанджі також згодом було звільнено. Ахмет Несін залишався у в'язниці до 1 серпня. Усіх трьох, як і раніше, звинувачують у «поширенні терористичної пропаганди» відповідно до статті 7/2 закону про боротьбу з тероризмом.  Перше судове засідання відбудеться 8 листопада 2016 року.

Утиски журналістів у Туреччині почалися ще задовго до цього, розповів для MediaSapiens Юнус Ердогду з інформаційного агентства «Мухабір».

«За період 2015-2016 років понад 7000 журналістів залишилося без роботи. Якщо їхня позиція хоч трохи відрізнялась від позиції президента Ердогана, то ці люди одразу втрачали роботу. Три роки тому були демонстрації на площі Таксим. Вони почалися в травні й тривали до серпня. І влада не могла придушити ці демонстрації, хоча було використано і водомети, і сльозогінний газ, і сили поліції. Водночас спробу військового перевороту, з танками, гелікоптерами, літаками, зуміли подолати за чотири години. І після цього почалася чистка», - прокоментував він.

На думку пана Ердогду, сценарій заколоту готували давно: «Влада Туреччини забрала ліцензії у 21 тисячі вчителів. Звідки з'явилася заміна для них? Підготувати вчителя за один день неможливо. Очевидно, що до цього плану готувалися дуже давно. Це просто чистка опозиції, медіа - усіх, що мають думку, відмінну від їхньої. І це лише початок. Це дуже страшна тенденція».

«Коли поліція прийшла заарештовувати редактора Бюлента Коруджу (Bülent Korucu), його не було вдома. Вони заарештували його дружину й мають намір  її тримати, доки Коруджу добровільно не здасться поліції. Такого ще ніколи не було. Очевидно, що Туреччина не отримає членство в ЄС. Не було виконано необхідні реформи. Залишається високий рівень корупції, - усі знають про це, але мовчать. 9 серпня має відбутися зустріч Реджепа Ердогана й Володимира Путіна. Стає зрозуміло, з ким буде Туреччина», - підсумував Юнус Ердогду.

Турецька влада ліквідувала одним махом величезний шматок медіаландшафту в країні. Йоган Бір, голова офісу «Репортерів без кордонів» у Східній Європі та Центральній Азії підкреслив: «…Непоправна шкода, якої вони завдають плюралізмові й верховенству закону, виходить далеко за рамки надзвичайного стану. Покарання спроби перевороту не виправдовує таких крайнощів».

Нагадаємо, що 14 квітня 2016 року Європарламент оприлюднив «Звіт щодо Туреччини», який виявився найнегативнішим із будь-коли поданих звітів. У ньому жорстко засуджено насамперед відсутність свободи слова в повсякденному житті та медіапросторі.

Засудивши представників турецької влади за позбавлення іноземних журналістів акредитації й депортацію їх із країни, Європарламент висловив обурення з приводу поширення авторитаризму за часів панування провідної політичної партії сучасної Туреччини.

Відповідно до Всесвітнього індексу свободи преси (організації «Репортери без кордонів»), 2016 року Туреччина займає 151-ше місце з-поміж 180 країн у переліку.

25 березня в Туреччині розпочався процес у справі двох відомих журналістів ліберальної турецької газети Cumhuriyet («Джумхурієт») Джана Дюндара й Ердема Гюля, звинувачених у шпигунстві та спробі державного перевороту.

Минулого року «Репортери без кордонів» гостро засудили Туреччину за спроби змусити замовкнути ЗМІ, які критикують уряд, застерігши, що уряд таким чином прагне затулити рота незалежним ЗМІ напередодні виборів.