Доповідь «Вибір журналістів Криму: еміграція чи російська цензура» базується на інформації, отриманій під час нещодавньої поїздки співробітника КЗЖ до Києва, де дослідник Програми Європи та Центральної Азії провів ряд зустрічей з українськими журналістами та правозахисниками, а також на аналізі обстановки в регіоні з моменту його анексії Росією у березні 2014 року.

Музаффар Сулейманов пише, що журналісти, які рік тому повідомляли про анексію регіону, піддавалися переслідуванням з боку російської влади та озброєних загонів, які Володимир Путін називає «кримськими силами самооборони»: їх затримували, на них нападали, або ж конфісковували їхню техніку.

Декілька редакцій зазнавали обшуків, а українські телерадіокомпанії та оператори кабельного ТБ були силоміць видворені з Криму. На частотах українських телеканалів тепер мовлять російські, чия журналістська об’єктивність ставиться під сумнів міжнародними наглядачами, стверджує КЗЖ. 

Так, Музаффар Сулейманов пише про журналістку Анну Андрієвську, яка була вимушена покинути півострів. Вона розповіла співробітнику КЗЖ про обшук, проведений у будинку її батьків російською Федеральною службою безпеки: «Спочатку вони запитали у моїх батьків, чи є в квартирі зброя або ж наркотики, а пізніше показали мамі моє фото та попросили її впізнати мене. В інших матерів, мабуть, стався би серцевий напад». 

Андрієвська також повідомила, що, на її думку, цей обшук був здійснений через написаний нею матеріал для Центру журналістських розслідувань - незалежного кримського інформагенства. 

У березні КЗЖ засудив обшук родини Андрієвських, а в квітні публічно закликала Путіна відмовитися від репресивних дій щодо журналістів у Криму - однак, все безрезультатно. Невдовзі після повернення Музаффара до Нью-Йорка журналістка повідомила КЗЖ про те, що ФСБ продовжує переслідувати її сім’ю.

Нині Росія використовує раніше ухвалені та нові закони, а також свої служби безпеки для утисків усіх незгодних з їхніми діями, до числа яких входить і Анна Андрієвська. Результати аналізу, проведеного КЗЖ, свідчать про те, що в своїй статті вона не закликала до сепаратистських акцій, а всього лиш назвала Крим «окупованою територією», що цілком відповідає міжнародному праву та Резолюції ООН №68/262.

Деякі журналісти лишилися в Криму і продовжують обережно працювати, не привертаючи до себе надто багато уваги, або ж у проросійських ЗМІ. Інші - покинули регіон. За словами Андрієвської, пише Сулейманов, вона поїхала з півострову у травні 2014 року після отримання анонімних погроз у соцмережах, а також усвідомиши, що ст.280.1 КК РФ обмежує її можливості для роботи. У вересні Єлизавета Богуцька, кореспондент «Крим. Реаліх» - кримською службою фінансованого урядом США Радіо «Вільна Європа/Свобода» - також покинула регіон після вчиненого вдома обшуку. 

Слідом за журналістами та блогерами, які були вимушені покинути Крим, своє розташування змінили й деякі редакції, серед яких: Центр журналістських розслідувань, інформагенція Qırım Haber Agentliği (QHA), «Чорноморська телерадіокомпанія», Радіо «Ассоль», інформаційні портали «События Крыма» і «Гражданская оборона», а також медіацентр «IPC Севастополь». 

За останніми повідомлення, власник незалежного телеканалу ATR Ленур Іслямов заявив про те, що останній у світі незалежний кримськотатарський телеканал вимушений переїхати з Криму до Києва через тиск з боку регіональних властей. 

Із понад десятка ЗМІ, що створювали медіапродукцію кримськотатарською мовою до анексії Криму, лишень два - муніципальна газета та журнал для дітей - змогли успішно пройти реєстрацію у Роскомнагляді. 

Автор доповіді пише про те, що українська влада, за словами деяких вимушених перселенців-журналістів, часто втрачають можливості для публічного засудження репресій в анексованому регіоні. 

«Журналісти та журналістика в Криму сьогодні перебувають під постійною загрозою, - розповіла Андрієвська. - Цьому необхідно покласти край. Коли критично налаштованим журналістам - усім до одного - заткнуть рот, незалежна журналістика в регіоні перестане існувати, і мої співвітчизники-кримчани залишуться один на один з беззаконням та російською пропагандою. Світ повинен не дозволити цьому статися». 

Також Комітет підготував інтерактивну «Карту порушень», що містить коротку інформацію про репресії, рейди та закриття редакцій ЗМІ, задокументованих КЗЖ за останній рік.