Про це з ексклюзивних джерел дізналися «Репортери без кордонів» (RSF).

Cайт медіаорганізації пише: як соратниця очолюваної лауреаткою Нобелівської премії миру Ширін Ебаді (Shirin Ebadi) правозахисної організації вона неодноразово зазнавала репресій.

RSF описує обставини судових і тюремних переслідувань Нарджес Мохаммаді.

У червні 2010 року її арештували у власній оселі. Внаслідок  жорсткого тиску під час допитів Нарджес перенесла нервовий зрив. У липні її тимчасово звільнили. Вона стаціонарно лікувалася від паралічу м'язів.

Однак два місяці потому її позбавили волі на 11 років за «змову проти Ісламської Республіки», «пропаганду проти влади» та «співпрацю з Центром захисту прав людини».

У березні 2011-го апеляційний суд скоротив  термін до шести років. 

Нарджесу арештували й перевели до горезвісної Евінської в'язниці.

У серпні 2012-го у зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я її звільнили з тюрми під заставу еквівалентну близько 480 тис. доларів.

Однак це не врятувало Нарджес від переслідування суддів та агентів шпигунського відомства.

У червні 2014-го прокурор викликав її  до штаб-квартири в Евінській в'язниці й оголосив, що їй заборонено виїжджати за межі Ірану.

У травні ц.р. Тегеранський революційний трибунал зажадав від  опозиціонерки  відповіді на висунуті проти неї  звинувачення щодо «акцій проти національної безпеки й пропаганди проти влади» та участі у кампаніях проти смертної кари й проти безкарності в Ірані.

Винесений Нарджес Мохаммаді новий  вирок, відзначає RSF, викликав резонанс у країні та за її межами.

Її соратники влаштували сидячий страйк біля Евінської тюрми, де вона перебуває знову. Засновниця і президент забороненого 2006 року Центру захисту прав людини Ширін Ебаді звертається до ООН із закликами домогтися її звільнення.

43-річна випускниця Міжнародного університету імама Хомейні Нарджес Мохаммаді має науковий ступінь з фізики та є професійним інженером. Однак ще у студентські роки вона займалася громадською роботою, публікувала статті  на підтримку прав  жінок. Як журналістка працювала у декількох реформістських газетах і опублікувала книгу політичних есеїв «Реформи, стратегія і тактика»  (The reforms, the Strategy and the Tactics).