Про це пише сайт «Кавказский узел» з посиланням на місцевих журналістів та правників.

Голова Єреванського прес-клубу Борис Навасардян заявив кореспондентові сайту, що у Вірменії існує прихована цензура, а редакційну політику визначають власники політичних центрів.

Журналіста можуть не прийняти на роботу або звільнити, можуть скоротити або ж повністю припинити фінансування видання, заборонити рекламодавцю співпрацю з ним, сказав експерт.

Журналіст іранського бюро «Радіо Свобода» Рубік Мінасян наголосив на зацікавленості громадськості у вільній пресі. Однак більшість вірменських ЗМІ, за його словами, «виконують замовлення того чи іншого політичного угруповання».

Голова Комітету захисту свободи слова Ашот Мелікян заявив кореспондентові «Кавказького узла», що прихована цензура спостерігається переважно на телебаченні. «Телебачення контролюється і фінансується або владою, або політичними партіями. Те ж саме можна сказати і про друковані ЗМІ, які діляться за політичними таборами», - пояснив Мелікян. Він додав, що «відносно вільними можна вважати лише інтернет-ЗМІ».

«Коли ми ведемо мову про свободу слова, ми маємо на увазі свободу діяльності медіа, досягнення ними фінансової самостійності, відсутність політичного тиску і замовлень», - наголосив Ашот Мелікян.

На його думку, для досягнення високого рівня свободи слова політичним силам «необхідно відмовитися від тиску і ангажування ЗМІ».

Правник Центру свободи інформації Вірменії Геворг Айрапетян заявив на прес-конференції в Єревані, що межі свободи слова визначає сам журналіст, однак, виконуючи свої професійні  обов'язки, співробітники ЗМІ у Вірменії «зіштовхуються з насильством з боку громадських діячів та посадових осіб».

За його оцінкою, насильство проти представників медіа часто лишається безкарним.

Як приклад він навів  інцидент, що стався 22 квітня у вірменській столиці з журналістами «Радіо Свобода» та «А1+». Того дня вони намагалися сфотографувати міністра транспорту і зв'язку Гагіка Бегларяна та депутата Національних зборів Самвела Алексаняна, які сиділи у кав’ярні разом з бізнесменами. Однак охоронці заборонили репортерам знімати політиків, вдавшись до насильства.

Інцидент лишився безкарним, попри  те, що  чинний у Вірменії закон передбачає покарання за перешкоджання законній професійній роботі журналіста штрафом чи позбавленням волі терміном до 7 років, нагадав правник.

У світовому контексті «Кавказский узел»  відзначає, що Freedom House відносить Вірменію до групи «невільних» країн у сфері медіа. За підсумками 2013 р. за показником свободи преси вона посіла 134 місце. Згідно з дослідженням організації 2014-го, Вірменія опустилася на одну сходинку і поділила 135-136 місця з Алжиром, знову ж потрапивши  до категорії «країн з невільною пресою».

Нагадаємо, за останнім індексом свободи преси Freedom House, Україна із «невільної» перетворилася на «частково вільну» країну.