Проте в умовах безпрецедентної кризи у сфері охорони здоров’я надзвичайно важливу роль у стримуванні епідемії повинні відіграти журналісти та  громадянське суспільство, кажуть «Репортери без кордонів» (RSF).

Однак у країнах Західної Африки, де вирує вірус Ебола, основний тягар моральних негараздів суспільства несуть ЗМІ, відзначає правозахисна організація.

Минулими вихідними у Гвінеї сили безпеки не допустили журналістів та адвокатів до села, де навесні цього року вперше у регіоні зафіксували спалах небезпечної хвороби, а у вересні натовп учинив там жорстоку розправу над трьома  медійниками.

Тепер група журналістів прибула, щоб розслідувати обставини тодішньої безглуздої загибелі репортерів, а також п’ятьох медиків і представників влади.

Хоча журналісти мали на це офіційний дозвіл, їхнє обладнання конфіскували, а записи та знімки вилучили. Відтепер зону, де було вчинено різанину контролює армія. Тож проникати туди заборонено будь-якій особі, якщо навіть вона має повноваження від влади. Це, вважає RSF, наочно демонструє непослідовність дій держави та сильно ускладнює боротьбу із розповсюдженням вірусу Ебола.

Не вперше від початку епідеміологічної кризи такі обмеження відчувають і ліберійські журналісти, пише RSF. Відтепер перш, ніж брати інтерв'ю чи фотографувати у лікарнях, репортери  повинні отримувати офіційний дозвіл від міністерства охорони здоров'я. Медперсоналу заборонено безпосередньо спілкуватися із журналістами. Акретитацію медівникам надає лише міністр інформації, хоча дотепер цю функцію виконувала професійна спілка журналістів. Це цілком узгоджувалося із міжнародними стандартами, зокрема з підписаною у липні 2012 року ліберійським президентом Елен Джонсон-Серліф Декларацією Столової гори.

Ліберійські репортери вже зіштовхувалися з такими обмеженнями. У серпні журналіста незалежного щоденного видання FrontPage Africa Генрі Кармо (Henry Karmo) арештували під час висвітлення акції протесту проти запровадження надзвичайного стану. Це обмеження позбавляло медійників можливості пересуватися у пізній час.

Через кілька тижнів із проблемою зіштовхнулася редактор Women Voices Newspaper Гелен Дж. На (Helen G. Nah), після публікації статті про використання не за призначенням грошей, виділених на боротьбу з лихоманкою Ебола.

Ліберійська влада – не єдина, що побоюється за свою репутацію, відзначає RSF. У Сьєрра-Леоне парламент пригрозив вжити жорстких заходів щодо медіа, які насміляться критикувати  розбазарювання фондів, виділених для подолання епідеміологічної кризи.

У Сенегалі видавцю La Tribune Феліксу Н’Зале винесли вирок у вигляді позбавлення на один рік та штраф на 1 млн. франків CFA (близько 2 тисяч доларів) за поширення неправдивої інформації про випадки захворювання  вірусом Ебола. Суворість вироку – це застереження для усієї сенегальської преси.

Влада обмежила публікацію інформації про спалах епідемії навіть у тих країнах, які вірус Ебола не зачепив.

Водночас, серйозність і число порушень свободи інформації не повинні, затьмарювати часткові успіхи, вважають «Репортери». Як позитивний приклад вони наводять Нігерію. Ця країна, яка за зазвичай особливо не виявляє себе у сфері дотримання прав журналістів, різко відмежувалася від своїх сусідів у сфері використання інформації у боротьбі з епідемією, задіявши соціальні мережі.

«Страх, на початку породжений у влади масштабами поширення захворювання, спонукав її до цензури преси. То був контрпродуктивний підхід, - вважає завідувач бюро африканських країн RSF  Кліо Кан-Скрібер (Cléa Kahn-Sriber). - Тепер важливо, аби медіа та уряди взяли на себе професійну відповідальність у своїх царинах, щоби подолати епідемію».

«Ця криза, - наголошує вона, - не повинна сприяти поверненню у минуле після десятиліть боротьби за свободу інформації. До неї слід ставитися як до можливості урядам постраждалих країн зміцнювати співробітництво з медіа, сприяти відповідальній журналістиці».

«Репортери без кордонів» водночас визнають наявність відхилень з боку медіа. У погоні за сенсаціями журналісти  часто поширювали неправдиву інформацію. Так, у Нігерії, деякі ЗМІ стверджували, що вірусу Ебола можна запобігти, випивши велику кількість підсоленої води. Ця чутка настільки поширилася, що міністр інформації змушений був спростувати її.

RSF посилається на думку впливових міжнародних організацій щодо координації дій у складній епідеміологічній ситуації. Вона поступово набуває глобального характеру і викликає дедалі більшу тривогу Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Всесвітня федерація журналістів (IFJ) наголошувала на «нагальній необхідності заповнити прогалини у комунікації між вченими, журналістами та громадами».

«Лікарі без кордонів» та RFI продемонстрували можливість співпраці між медиками й журналістами у країнах, які постраждали від вірусу Ебола. Нині французьке міжнародне радіо передає інформаційні повідомлення, отримані у співпраці з MSF.